Розгром російської танкової колони під Броварами. Погляди аналітика й учасниці

Першому надамо слово військовому аналітику Миколі Бєлєскову:

“9-го березня під Броварами, коли кремсали полк 90-ї танкової дивізії окупантів із Центрального військового округу, ми бачили саме що оте-от комплексне вогневе ураження, що вважається вершиною сучасної війни – коли по боках від доріг, де йшли танчики працювали оператори ПТРК, а паралельно насипала арта по центру. Це до теми, хто як вміє воювати”.

Згодом з'явився пост Тетяни Чорновол, яка зараз керує протитанковим розрахунком і реалізовувала на практиці частину задуму українських військ.

Ось її розповідь:

Мій підрозділ ПТРК взяв участь в славнозвісному бою під Броварами. Наш вклад – дві штуки металобрухту. Розказую подробиці: стояли на самому передку. На км попереду всіх... Дві доби спали на природі без жодного джерела тепла, щоб себе не виявляти, ні вогнища, ні прогріву авто, бо смішно – ми контртанкова піхота, для танків – жах, а від ДРГ надзвичайно вразливі. Холод собачий, особливо першу ніч – снігом присипало, другу звиклися, навіть поспала. На третій день пішли танки...А перед цим ранок був сонячний теплий – розслабилися, навіть ризикнули чаю на вогні заварити – калину в лісі наламали...грінки посмажили.

Ми колону побачили перші. А далі, як закрутилося. Доповісти командиру. Отримати підтвердження, що це ворог. Пам'ятаю одною рукою цілюсь, іншою – набираю телефон Олексія.

Я на Стугні, він у ста метрах на Корсарі, кричу: вогонь! Серце тьохнуло, одна справа це, коли стріляєш сам, інша – якщо іншим командуєш: вогонь...

Ми стріляли першими й самі, наші були далеко. Були промахи, досі перед очима страшна картина, коли ракета проходить повз. Не можу собі пробачити... Танки були близько, рухалися на великій швидкості, драпали, не було часу скерувати ракету... Кинулася заряджати другу...Смішно сказати – сама побігла, бо хлопці це робили вперше.

Корсар відстріляв, влучив у БМП...

Відходить, а я чекаю, танків в полі зору не має, але в мене ще ракета в пусковій...Чекаю далі...Йде наступна колона. Стріляю, попадаю..

Забираємо, Стугну в мій електромобіль запихаємо. Смішно, так і воюю на екологічно чистому транспорті. Іншого немає, і це жах, бо по бездоріжжю відходжу, аби тільки не застрягнути, машинка ніжна. Корсар відходить теж на недотранспорті – на моєму дуже старому авто, тому, на якому мене вбивали під час Майдану, таранили на бориспільській трасі і яке пройшло Іловайськ і зараз ледь дихає.

Я розумію, що мені щастить, але щось дуже я це щастя експлуатую. Проте за два тижні війни не знайшла нікого, хто б не пожалів притомне авто для підрозділу ПТРК. Отакі-то справи...Ну, так – то так, електромобіль старається... і головне, що зброя є. До речі, ракети добула сама, на цьому ж електромобілі вивезла у дві ходки 35 штук, перед тим, як авіація розбомбила завод.

Фото зроблені перед боєм. Друзі попросили.

І ще, курс ПТРК Стугни закінчила за тиждень до війни. В бою під Броварами мій колега, що вчився разом зі мною, Юрист, накосив 4 танки. А Корсар попереду намолотив взагалі неміряно...Це був просто розстріл. Стугна і Корсар – це українські ПТРК.

Ексактивістка, журналістка, нардепка Тетяна Чорновол в очікуванні російських танків