"Французька хвороба" стає британською й не тільки. Вітайте забутого гостя: сифіліс повертається
Рівень сифілісу в Британії та, схоже, інших країнах "першого світу" безжально зростає. Як не дивно, деякі причини цього – позитивні. Однак результати – ні.
Про це йдеться у статті The Economist.
Ніхто не хоче сифілісу. Й не тільки на особистому рівні (божевілля та виразки як симптоми), а й на національному.
Англійці віддавна називають його "французькою хворобою", але це іншування є повсюдним. Самі французи називали сифіліс неаполітанською хворобою. В російському "Домострої" хвороба згадувалася як "френчь" (французька), а пізніше в Російській імперії сифіліс також називали "польською хворобою". Поляки, звісно, теж її за свою не визнавали й називали "німецькою". Німці переводили стрілки на французів. Данці називали сифіліс "іспанською хворобою".
Турки взагалі узагальнили й назвали сифіліс "християнською хворобою", перейшовши з національного на релігійний рівень. Щоправда, мусульманам і самим дісталося: після завоювання Моголами, індуїсти звинувачували мусульман у поширенні сифілісу. Індійські мусульмани, звісно, звинувачували індуїстів. Потім, утім, мусульмани та індуїсти об'єднались і разом почали звинувачувати європейських завойовників.
Але крім іншування, сифіліс тепер видається хворобою минулого. Це неправда.
В останні 20 років у Британії безжально зростає кількість випадків сифілісу.
Як показує нещодавнє дослідження в Nature Microbiology, лише за останні десять років у деяких країнах із високими доходами рівень захворюваності на сифіліс зріс на 150%.
Наприклад, у 1999 році в Англії та Вельсі разом було виявлено 415 випадків. А вже у 2019 році – в самій лише Англії – було 8011 зафіксованих випадків сифілісу.
Це порівняно низькі цифри, занепокоєння викликає швидкість зростання хвороби.
Як не іронічно, деякі з причин можуть бути позитивними.
У XVIII та XIX столітті Британія була глибоко сифілітичним місцем. Точні рівні сифілісу визначити важко (лікарі уникали згадки про хворобу у свідоцтвах про смерть, бо це було соромно й засмучувало родичів). Однак, за оцінками сучасних науковців, 8% усіх британців у Вікторіанську добу мали сифіліс.
Найнижчі рівні сифілісу були серед аграріїв, найвищі – серед вищих прошарків суспільства. Наприклад, лорд Елгін – той самий, який викрав скульптури з афінського Парфенону й перевіз їх до Британської імперії, "керуючись благими намірами" – мусив відійти від публічного життя після того, як йому ампутували роз'їдений ніс (поет Байрон казав, що це "віспа", інші звинувачують ртуть).
У XX столітті рівень сифілісу значно впав – насамперед, звісно, завдяки пеніциліну.
Потім поява ВІЛ-СНІД, який так просто не лікується, призвела до ще радикальнішого скорочення рівнів сифілісу: люди почали більше уникати ризиків венеричних хвороб, адже тепер знову не можна було покладатися на антибіотики.
А тепер, як пише один із дослідників статті в Nature Microbiology, ліки проти ВІЛ-СНІД високоефективно подовжують здорове життя, попри зараження – й це повернуло ризиковану статеву поведінку, зокрема й проміскуїтивний секс без презервативів.
А саме це своєю чергою призвело до відродження сифілісу – особливо серед чоловіків, які займаються сексом з іншими чоловіками.
Паралельно ростуть інші хвороби, що передаються статевим шляхом. Наприклад, рівень гонореї зріс на 26%, а найбільш поширених і без того хламідій – на 2%, попри зменшення кількості тестувань.
Краще лікування та зменшення страху – це непогано.
Але от інші причини зростання кількості випадків венеричних хвороб загалом і сифілісу зокрема – менш позитивні.
Зокрема, у Британії в останні роки різко скоротилося фінансування медицини та всіх служб, які відповідають за статеве здоров'я населення та сексуальну просвіту серед молоді.
Сифіліс і досі вважається хворобою, якої треба дуже соромитися (чомусь більше не тільки за хламідії, а й за СНІД, наприклад), тому справжня кількість випадків може бути значно більшою, ніж заявлена.
"Хвороби, що передаються сексуально, як не іронічно, сексуальними не вважаються", – каже Емма Гардінг-Еш із London School of Hygiene & Tropical Medicine.
І сифіліс – одна з найменш сексуальних хвороб. Навіть зараз, коли лінгвістичне іншування вважається моветоном, сифіліс і досі розглядають як "те, що стається з іншими". А якщо з тобою – соромно.
Однак, здається, сифіліс із нами знову.
