Справа Гогілашвілі знову показала системну корупцію. І ось чому
Тут виникає дуже багато запитань: від того, що "хто з чим бореться, той те має", й до того, чому при спецперевірці (!) не було виявлено його російського громадянства – або ж виявлено і проігноровано.
Про це пише журналістка Ольга Худецька:
Проміжні висновки та рефлексії з приводу кейсу Гогілашвілі.
Спершу про системне:
Ситуація з оперталонами – печаль. Документи, призначені для оперативної роботи, хтось виписує чиновникам для відмазування від патрульних при порушенні ПДР.
Добре, що придумали звіряти він-коди і перевіряти, чи оперталони дійсні. Але це працює лише тоді, коли вони реально ліві – підроблені, видані на інше авто та людей.
Погано, що хтось все ще видає реальні, неліві оперталони для неоперативної роботи високопосадовцям для уникнення відповідальності.
Державний апарат – вразливий, і ця вразливість дозволяє призначати на посади різних мутнарів без освіти, належного досвіду та з кримінальними і\або диверсійними цілями на додачу.
При чому призначати саме на ті посади, які мали б протистояти цим конкретним кримінальним\диверсійним цілям.
У цьому плані принципи бандитів дуже схожі з принципами шпигунів. Так само як кожна розвідка намагається проникнути в контррозвідку противника, кожне спеціалізоване бандитське середовище прагне отримати контроль над тим підрозділом, який повинен з ним боротись.
У реаліях української поліції:
- керівник підрозділу по боротьбі з торгівлею людьми буде судимий за сутенерство;
- оперативники з управління протидії наркотикам – розподілятимуть з місцевими ділками зони продажу і забиратимуть під своїх дилерів половину точок
- оперативники-протиугонники будуть ловлені на їзді на викрадених автівках;
- почивший УБОЗ входитиме в топ організованих угруповань, між якими розподілена влада в кримінальному світі;
- Ну а Гогілашвілі боротиме наркотики, звісно ж:)
Усі перераховані приклади – реальні кейси, до речі.
Гогілашвілі – громадянин Росії, хамив не раз. Його дружина – секретарка Зеленського – не оформлена в ОП
Спецперевірка – печаль. Саме для неї писалась славнозвісна оперативна довідка по Гогілашвілі, але це не завадило отримати йому висновок про успішне проходження спецперевірки.
І саме при спецперевірці мали бути виявлені його російський паспорт та ІПН, але ж ні. Неспроможні. Якщо ж знайшли та свідомо проігнорували, то це навіть гірше, ніж неспроможність.
ДБР, яке досі не відкрило справи за напад на поліцейського при виконанні, і не відкриє, поки його не задовбуть запитами ЗМІ – печаль.
І ще печаль, що ця справа ніколи не дійде до суду, а якщо і дійде, то зібрана буде так, що гарантовано розвалиться у ньому.
ГУР, яке перетворилось на обслугу самого ОП і позаштатних друзів ОП – теж печаль. Автівка й охорона ГУР при поїздці в зону ООС Гогілашвілі, враховуючи реальну сферу інтересів Гогілашвілі, місце і час поїздки викликає просто лють і розпач.
Бо це ж не міг бути наркотрафікінг, так?
Печаль і те, що дані по Гогілашвілі лежали на поверхні й могли бути з'ясовані при наполегливому гуглінгу.
І мали бути з'ясовані, бо це – заступник міністра при двох міністрах, і це той рівень посади, який повинен бути підданий прискіпливому аналізу і без інформаційних приводів.
Але поки він не зашкварився бикуванням на поліцейських, які сумлінно виконували свої обов'язки, він не був цікавий ЗМІ (окрім Катерини Лихогляд і ко, які не побоялись розслідувати його мутні ребцентри, повага цим журналістам).
Це, звичайно, камінь у город представників ЗМІ (і мене в тому числі), але також це камінь у город суспільства. Тому що значною мірою ЗМІ реагують на суспільний запит. А його, виходить, досі легше викликати емоцією співпереживання до несправедливо атакованих чиновником поліцейських, ніж раціональним аналізом.
Конкретно щодо поліцейських:
Васенков (основний співрозмовник Гогілашвілі на блокпосту) у 2015 успішно пройшов атестацію у Києві. Не був звільнений, не відновився через суд, а викликав довіру у комісії з волонтерами та патрульними у складі. І як продовження тенденції бачимо гідну професійну поведінку.
За Довгалюка (другий поліцейський, який знімав на мобільний) не знаю. Думаю, був тоді, у 2015, в якомусь з добровольчих батальйонів.
Але примітно, що на обидвох відео поліцейські поводять себе досить схоже, не дають пресувати, пояснюють неадекватному чиновнику, що і чому вони роблять. Це радує.
Схожості на обох відео є і в поведінці Гогілашвілі. Зокрема, він газлайтить поліцейських, обурено і наполегливо доводячи, що їх очі їх обманюють: "всмислє не показували, все тобі показували" в обох випадках. Ну і на хворобливу зацикленість на впізнаванні *бала вже вказували.
Дуже цікава ситуація у Гогілашвілі з судовим реєстром: жоднісінького завалящого рішення, ні тобі адмінки, ні тобі цивільного чи адмінпозову. Це дуже нехарактерна картина для людини з таким стилем поведінки та посадою. Враження таке, що чистили реєстр.
Чим він займався на посаді ці 2+ роки – не зовсім зрозуміло, але враховуючи факти, які вилізли, хотілось би як мінімум внутрішнє розслідування і\або аудит. Зокрема, щодо поїздок в ООС – їх кількості та цілей, ну і взагалі, за що зп отримував.
