Як пандемія розвернула потік міграції у Східній Європі – The Economist

Багато східноєвропейців повернулися додому, пише видання. Власне, пандемія радше прискорила процеси, яким уже кілька років.

20210130_EUD000_0.jpg

Упродовж 2020 року в Європі відбулася значна зворотна міграція.

Оцінно, 1,3 млн самих лише румунів повернулися до Румунії – це еквівалентно трьом розмірам другого завбільшки міста в Румунії.

500 тисяч болгар повернулися до Болгарії (населення всієї країни становить 7 млн).

Вперше за багато років більше литовців прибули до Литви, ніж вибули з неї.

Політики в усій східній Європі роками скаржилися на "відтік мізків" – тепер "мізки повертаються". І що з ними робити?

Міграція – болюче місце європейських політиків. Свобода пересувань усередині ЄС – чи не найпопулярніша серед населення Союзу його перевага.

Особливо нею дорожили громадяни колишніх комуністичних країн, які мають похмурі спогади про обмеження на пересування.

Але, хоча європейці дуже вірять у свободу пересування для себе, деяким не подобається така свобода для інших (звідси Брексіт).

Уряди та країни, які втрачають багато молодих розумних людей, бо в інших країнах кращі зарплати – часто скаржаться.

Скажімо, населення Литви з 1990 по 2019 рік скоротилося на чверть як через еміграцію, так і через низький рівень народжуваності.

5% усіх поляків живуть в інших країнах Європи.

Часто виїжджають найбільш кваліфіковані люди. Лікарі та медсестри, які залишають Румунію – конкретний приклад.

Але ще до пандемії цей процес почав розвертатися. Так, прибалти поверталися, заробивши на житло. Ще у 2017 більше естонців повернулися, ніж виїхали. Урядова програма для литовців, що повертаються, провела 215 консультацій у 2015 році – й майже 9000 у 2019. Подібні розповіді можна почути з інших країн. Кількість поляків за кордоном почала знижуватися ще з 2018 року.

Допомагають урядові схеми: від пропаганди про гламурне життя в країнах Балтії й до безплатних уроків польської для польських дітей, народжених поза межами Польщі.

По-перше, співвідношення доходи-витрати між Заходом і Сходом Європи (тут не йдеться про Україну – ТЕКСТИ) почало скорочуватися.

Крім того, зарплатня почала рости, адже ринок праці у Східній Європі почав потерпати від браку робочої сили. Так, у Чехії, скажімо, до пандемії рівень безробіття становив лише 2%.

Польща приманює українських професіоналів, бо стало бракувати власних

Що більша кваліфікація – то менша різниця в доходах, які можна отримати за кордоном, та доходах, які можна одержати вдома.

Додайте ще таку політику, як звільнення айтішників у Румунії від податку на доходи – й робота в Бухаресті може виявитися привабливішою за роботу в Брюсселі.

Крім того, дедалі більше професіоналів із часом та розвитком технологій змогли працювати віддалено – і це також змінює розрахунки.

Понад те, по всьому ЄС постала "сіра економіка", коли "білі комірці" живуть в одній країні, але працюють в іншій (і внаслідок цього податки йдуть не тим, кому слід).

У "синіх комірців" зазвичай вибір вужчий. Офіціанти, прибиральники, заправники не можуть працювати на відстані.

700 тисяч іноземних працівників виїхали за час пандемії з самого лише Лондона. Роботи стало менше, а орендоване житло в Лондоні славиться своєю дорожнечею.

Тим часом для "білих комірців" зв'язок між місцем роботи та місцем мешкання слабший. Греція почала користатися цим, аби приманити назад своїх молодих людей – і якщо їх не спокушає сонце, то принаджують податкові канікули: працівники, які повертаються до країни, можуть наступні сім років платити лише 50% своїх податків.

Кількість людей, що повертаються до Східної Європи, все ще значно менша за кількість тих, хто виїхав за всі ці роки. Й дехто може знову повернутися, коли пандемія закінчиться. Коли кордони знову стануть відкритими, а локдауни – епізодичними, а не очікуваними. Чи не коли, а якщо.

Але ніщо не залишається таким самим назавжди. Країни стають кращими для життя, люди можуть змінювати свою думку про те, де їм краще ведеться.

Європа пандемія євросоюз коронавірус міграція

Знак гривні
Знак гривні