Як деградує промисловість «народних республік» і хто «смотрящий» від Кремля
Базові галузі економіки на окупованих територіях переживають гостру кризу. Протягом січня-листопада минулого року частка металургії в реалізації промислової продукції ОРДЛО була вдвічі нижчою, ніж до розв’язаної 2014 року Росією війни.
Про це йдеться в матеріалі "Донбас.Реалії" – проєкту Радіо Свобода.
Криза промисловості на окупованих територіях триває всі сім років російської агресії. Зокрема, останні три роки, коли промислові гіганти непідконтрольної Києву частини Донбасу перебували, за даними експертів, під контролем українського олігарха-втікача Сергія Курченка. Про нього стало широко відомо 2012 року, в часи президентства Віктора Януковича. Тоді Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського, а потім створив групу енергетичних компаній СЄПЕК. Критики називали Курченка «гаманцем» Януковича. Потім відбулася Революція гідності – Янукович і більшість його наближених втекли з України. Зник на кілька років із радарів і Курченко.
Але 2018-го оглядачі констатували Радіо Свобода: реальні важелі управління економікою окупованої частини Донбасу перейшли до маловідомої тоді структури «Внешторгсервис». Її пов’язують саме із Сергієм Курченком.
«Внешторгсервис» – фірма з південноосетинською реєстрацією. З 2017 року вона керувала практично всіма шахтами і заводами на окупованій території. Видобуте вугілля і готовий метал переправляли з «ЛДНР» до Росії – без відома українських власників захоплених підприємств.
Після вбивства 31 серпня 2018 року ватажка «ДНР» Олександра Захарченка фактично ліквідували торговий дім «Вугілля Донбасу». Він був підконтрольний поплічнику Захарченка – Олександрові Тимофєєву («Ташкенту»).
Зрештою всі фінансові потоки остаточно перейшли від місцевих бойовиків до російських бенефіціарів «Внешторгсервису», констатував тоді аналітик «Кальміуської групи», дончанин Віталій Сізов.
«Це як Ост-Індійська компанія, колоніальна. Буде управління: десь номінальний місцевий вождь, нібито який представляє інтереси місцевого населення, і така величезна корпорація, яка буде займатися зароблянням грошей», – зазначав тоді Віталій Сізов.
Сергій Курченко всі ці роки не надає коментарів щодо «Внешторгсервису» й узагалі можливої причетності до контролю за промисловістю «ЛДНР».
«Донские угли» замість «Внешторгсервису»?
Минуло три роки, і деякі оглядачі констатують завершення «епохи» економічного володарювання «Внешторгсервису» на окупованій частині Донбасу. Як повідомила у Фейсбуці у січні нинішнього року «Східна правозахисна група», в ОРДЛО йде процес заміни кураторів місцевих підприємств.
«Компанія «Внешторгсервис» більше не курирує вугільний видобуток в ОРДЛО. Їй на зміну прийшла компанія «Торговый дом. Донские угли». За інформацією наших джерел, куратором цієї компанії якраз є опозиційний народний депутат України. Іншими словами, Кремль віддає під кураторство економіку ОРДЛО», – стверджували у «Східній правозахисній групі».
При цьому правозахисники не назвали прізвища цього народного депутата. Але ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука стверджував у коментарі виданню «Телеграф», що вийшов 1 березня цього року: «На окупованому Донбасі йде переділ ринку вугілля і металу».
Від групи Курченка, за деякими даними, вони переходять до групи людей Медведчука.
Про це також писало 9 лютого нинішнього року інтернет-видання «Остров». Мовляв, «після «Євромайдану» в Кремлі очікували зростання реваншистських настроїв в Україні на тлі розчарувань новою владою та її економічних провалів. І сподівалися на цій хвилі повернути втікачів у велику політику. Але цього не сталося. Єдиним представником колишньої всесильної «сім'ї», який спробував залишитися на політарені, виявився колишній міністр доходів Олександр Клименко. Однак його партія показувала нульові рейтинги…. Тоді як залишки виборців-симпатиків «регіоналів» сфокусувалися на ОПЗЖ Віктора Медведчука. Це підтверджується результатами місцевих виборів, що пройшли 2020 року. У такому випадку логічно виглядає поява в ОРДЛО нового «смотрящего» за вуглепромом, зв'язок з яким приписують Медведчуку», – писав «Остров».
А що відповідає на це Медведчук?
Натомість Віктор Медведчук категорично відкидає такі припущення про його зв'язок із бізнес-структурами непідконтрольних Україні територій Луганщини та Донеччини. В інтерв’ю BBC, оприлюдненому 2 березня цього року, Медведчук наголосив: «Ніколи структури, які перебувають у власності нашої сім'ї, не мали жодних стосунків зі структурами чи «органами влади» неконтрольованих територій Луганської та Донецької області».
«Прокладки» на користь Росії
Як зауважує "Радіо Донбас.Реалії" Денис Казанський, хто б не курував промисловість окупованого Донбасу, він не є самостійним бізнесменом. Не є підприємцем, що ухвалює власні рішення і сам бере участь у певних ринкових процесах в ОРДЛО.
«Там узагалі немає ринку! Це – захоплена територія. І російське керівництво туди допускає лише певних людей. Відповідно, Курченко там не сам по собі, й ці «Донские угли» не просто так. Це все «прокладки», ширми, через які проганяють гроші. А осідають гроші у кишенях російських силовиків і російського керівництва», – вважає Денис Казанський.
Тим часом на металургійних заводах на підконтрольній «ДНР» території заборгованість щодо виплати зарплати – до пів року.
Це стосується не лише «Донецького металургійного заводу», який уже два роки нічого не випускає. Затримки по зарплатах є, зокрема, на «Єнакіївському металургійному заводі», а також на «Макіївському меткомбінаті».
Детальніше на Радіо Свобода
