Між простирадлами цифр: секс і стосунки в добу баз даних
Нині декому вже здається, що знайти дівчину (або хлопця) в епоху до інтернету було практично неможливо, – саркастично пише The Economist. Наводимо дуже скорочений переказ цієї захопливої статті:
Якоб, 32 роки, аналітик даних для банків.
Першу частину свого більш-менш дорослого життя зустрічався лише з тими кількома жінками з багатьох, які його приваблювали, котрі виразно й однозначно заохочували його.
А потім прийшли застосунки, він переїхав у велике місто – і зненацька виявилося, що він може за бажання хоч щодня зустрічатись із людьми, яких зацікавила його онлайн-особистість. Спершу йому це подобалось, але зрештою виявилося занадто.
Він знав, що хоче "серйозно" спробувати з кимось – але не міг зрозуміти, з ким саме.
І він, у силу своєї роботи, зробив те, що вмів найкраще – створив простирадло цифр [spreadsheet], базу даних. Він назвав його "Як обрати богиню" (англійською це, мабуть, звучить не так смішно – ТЕКСТИ).
Він перелічив свої взірцеві риси, якомога об'єктивно оцінив за ними різних людей, яких знав.
Наприклад, для нього цінність "чудового сексу" виявилася втричі меншою за цінність "чудової розмови", оскільки зазвичай він розмовляє більше. Інші категорії були ще конкретніше "заточені" під нього особисто.
Якоб загалом перелічив 15 рис і спробував систематизувати їх. Там, де він не міг оцінити, наприклад, "наскільки вона буде хорошою мамою", він робив те, що його вчили по роботі: "приблизний здогад – кращий за відсутність цифр".
Потім пішли підрахунки за формулами.
Але виникла проблема.
Яке саме число – порогове, щоб спробувати залишитись із певною людиною?
Так, це дуже дивно – але авторка статті позаздрила Якобу. Всі ці п'яні розмови, міркування про те "що він хотів сказати своїм поглядом" і чергова спроба інтерпретувати смайлик у повідомленні – звелися до простих чисел.
До речі, Якоб не оцінював жінок за зовнішністю, як пікапер. Він вимірював "сумісність". І розумів недосконалість своєї системи.
Чому ми взагалі говоримо про цього Якоба? Бо він не один – він просто застосовує систему сам.
А по суті, приблизно те саме роблять численні застосунки для пошуку партнерів, якими користуються дедалі більше людей.
Жахливо? Неромантично?
Ми собі не зізнавалися в цьому, але ми часто робили це раніше. Ми оцінювали людей за кількома категоріями, але робили це більш "інтуїтивно". Нині це робиться "математичніше", от і все.
Усі люди намагаються оптимізувати пошук партнера та підтримання стосунків. Оптимізація виникає зі спроб розв'язати життєві проблеми – зараз застосунки допомагають використовувати для цього математичні технології.
Шлюб упродовж століть, визнаймо це, був економічним договором, способом забезпечити передання власності через покоління.
У деяких частину світу так лишається досі. Родичі домовляються про шлюб.
Навіть на Заході зовсім донедавна "любов" була доменом дошлюбних або позашлюбних стосунків. Випадкові, тимчасові, потужні, романтичні.
Лише під час Промислової революції "романтичне" стало частиною шлюбу. Доти, як серед аристократів, так і серед простолюду, шлюб фактично був контрактом між родинами. Й лише постання роботи за зарплатню поза межами домівки дозволило об'єднати романтичне кохання з економічним шлюбом. Любові відвели більшу роль, бо заробити гроші можна було поза родиною.
У Китаї "любов" стали брати до уваги в останні років сорок. В Індії домовленості про шлюби між батьками досі норма, хоча молоді люди все ж мають дедалі більше слово у цій справі.
По суті, спроба "оптимізувати сумісність" є поверненням до прагматичного підходу. 39% гетеросексуальних пар (і аж 65% одностатевих), які почали бути разом у 2017 році, познайомилися через застосунки, які за допомогою математичних алгоритмів підібрали їм пару.
Повертаючись до Якоба – він просто робив те саме самотужки. Дехто цей підхід ненавидів: "Зведення людини до низки оцінок за десятибальною шкалою погане! Глянь їй у вічі!"
Але такі люди, як Якоб, лише свідомо роблять те саме, що й інші, але приховано: вони розуміють, що стосунки – це взаємодія за принципом транзакції (й не обов'язково йдеться про кошти, у Якова питання грошей серед його 15 рис узагалі не стоїть).
Додаткові питання
Крім того, у статті йдеться про те, про що раніше не говорили: люди (по-різному за різними шкалами) мають потяг до людей тільки протилежної, переважно протилежної, і так далі до тільки своєї статі.
Люди можуть хотіти (за взаємною домовленістю) зустрічатись з іншими поза межами пари.
"Моногамна виключно гетеросексуальна пара" – частий, але, звісно, не єдиний спосіб стосунків. І, авжеж, не всі взаємини обов'язково мусять завершуватися створенням нуклеарної сім'ї та заведенням дітей.
Допомогти учасникам "ненуклеарних" стосунків розібратися в усьому цьому, знову ж, можуть великі бази даних. Наприклад, планування того, хто, як, де, коли та з ким зустрічається в певний день – лише найлегше. Є ж іще емоції, в яких треба розібратися.
Наприклад, щотижня Медлін, Елвін, Евін та Кейті записують у Google Docs відповіді на "шість запитань", які вони завели собі, щоб перевіряти стан своїх багатосторонніх стосунків. "Що я можу зробити цього тижня, щоб ти відчував, що я тебе ціную й люблю?" – прочитав Евін у своєму телефоні. Медлін переживає щодо взаємин з іншими людьми й просить порад в Елвіна щодо одягу на побачення.
Повертаючись до Якоба. Він зустрівся з Наташею й відчув неабиякий потяг, але знав, що обоє хочуть зустрічатись з іншими й на заваді їхнім відкритим стосункам стануть ревнощі. Так і було. Він намагався відволікатися, раціоналізував. Обоє прийняли тактику "не питай і не розповідай" щодо інших. Треба визнати, що й це не спрацьовувало, ревнощі продовжували виникати.
Раціональність і логіка не діяли на емоції, особливо у неї. От вам і несумісність.
Нещодавно авторка статті зустріла Стефані. Це жінка, яку база даних Якоба порадила йому як ідеальну дружину. Вона отримала високі оцінки за "розмови на розумні теми" та "відкритість" (вона теж не моногамна, як і Якоб). Вона має гарне чорне почуття гумору.
Одначе, результати його власної бази даних здивували Якоба. Він очікував жінку, до якої у нього буде більше потягу.
Та й Стефані здивувало те, як їх поєднала база даних. "Якби я слідувала своєму серцю – мабуть, я б із ним не була".
Але Якоб переконався, що Стефані – його вибір, коли розповів їй про те, як він його зробив. Вона не обурилась, а усміхнулась і почала детально розпитувати про його алгоритм.
Якоб і Стефані одружились у 2017 році. Їхні стосунки були переважно відкритими, крім окремих періодів, коли вони їх свідомо поглиблювали шляхом свідомого дотримання моногамії на свідомо обраний період.
Стефані каже, що розуміє, як когось може таке обурювати: ти обираєш партнера життя за алгоритмом! Але всі ми, каже вона, робимо те саме. Просто менш усвідомлено і чесно перед собою.
Її реакція підтвердила: бази даних та інші інструменти аналізу почуттів виконують приблизно ту саму функцію, яку раніше робили тести особистостей, психоаналіз або навіть, для когось, астрологія.
Усі ці системи намагаються створити якусь структуру для невиразних глибин наших почуттів.
Вони можуть видаватися довільними, але вони допомагають нам самим хоч якось зрозуміти та передати флуктуацію наших бажань.
Сьогодні Якоб намагається оцінювати свої емоції на предмет корисної інформації. Це ще один набір даних, на який можна зважати.
"А любов і досі – таємниця. Секс – таємниця, – каже він. – Я просто намагаюся просвітити темряву маленьким ліхтариком".
