Російська ПВО безсила проти сучасних дронів. Українська теж
"Панцирь-С1", "Тор", "Бук-М1", "Тунгуска-М1" та "Оса-АКМ" не забезпечують знищення малопомітних цілей.
Фахівці академії військової протиповітряної оборони збройних сил РФ проаналізували ефективність дії зенітних ракетних та ракетно-гарматних комплексів проти цілей з малою ефективною площею розсіювання. За їхніми даними, опублікованими у журналі "Техника и вооружение вчера, сегодня, завтра", ціла низка засобів ППО, які є на озброєнні армії РФ, не забезпечують знищення малопомітних цілей. Йдеться про комплекси "Панцирь-С1", "Тор", "Бук-М1", "Тунгуска-М1" та "Оса-АКМ".
Про це повідомляє Defence UA.
"Ці комплекси можуть впевнено працювати по цілях з ефективною площею розсіювання (ЕПР) від 0,1 м²", – пише російське видання.
Для розуміння, показник ЕПР таких ракет, як ПКР Harpoon, ракета-мішень "Стріж" (без додаткових відбивачів) та Х-59МК2 у фронтальній проєкції оцінені на рівні 0,1 м².
Водночас активне використання стелс-технологій дає змогу зменшити ЕПР до 0,01 м². Принаймні стільки декларують у РФ стосовно своєї Х-101 та оцінюють американські AGM-158.
Стосовно ситуації з БПЛА, то ці показники ще приблизніші. Зокрема, ефективна площа розсіювання такого БПЛА, як Bayraktar TB2, у різних джерелах зазначена розміром від 0,1 м². Враховуючи те, що цей дрон ефективно знищував цілу низку російських ЗРК, але водночас не завжди робив це безкарно, цей параметр, найпевніше, відповідає дійсності.
Водночас для малих БПЛА типу "Spectator-М1" чи "А1-СМ "Фурія" показник ЕПР може бути на порядок меншим. Тому найбільш безпорадними російські ЗРК є перед сучасною тактикою застосування малорозмірних дронів – "роїв".
Війна завтрашнього дня. Рої дронів
Певний епізод такої тактики спостерігався, коли армія Азербайджану почала знищення системи ППО у Нагірному Карабаху. В атаці на ЗРК брали участь одразу кілька типів безпілотних апаратів: БПЛА Bayraktar TB2 та Orbiter, баражуючі боєприпаси Sky Striker, Harop, високоточні Spike NLOS та інше озброєння. Одночасно з цим, швидше за все, силами РЕБ ставилися потужні перешкоди, які сліпили ворожі засоби ППО.
На думку російських зенітників, відбиття такої атаки є майже неможливим. Особливо, коли використовується ціла армада з невеликих малорозмірних БПЛА з ЕПР у районі 0,01 м², бо це не дозволяє знищувати їх звичайними ракетами з командною системою наведення.
Ба більше, такі БПЛА мають майже нульову теплову контрастність, що робить безпорадними ракети з інфрачервоною головкою самонаведення, як у "Стріли-10" та ПЗРК "Ігла".
Не допоможуть навіть автоматичні гармати 2А38, що встановлюються на ЗРКГ "Панцирь-С1" та "Тунгуска", які, до речі, мають ресурс ствола всього у 8 тис. пострілів.
"Під час обстрілу мініБПЛА типу "Акила" гарматним озброєнням на дальності 3 км для досягнення умовної ймовірності знищення цілі у 0,5, слід використати від 4 до 13 тис. снарядів (два-шість повних боєкомплекти). На дальності 1 км – від 0,5 до 1,5 тис. снарядів (0,3-0,8 повних боєкомплекти)", – йдеться у журналі.
Таким чином основа діючої російської системи військової ППО є безпорадною перед вже наявними та перспективними загрозами. На жаль, цей висновок справедливий і щодо України, в якій експлуатуються аналогічні ЗРК.
Як вихід із цієї ситуації фахівці пропонують зосередитися на розробці електромагнітної зброї. Додамо, що такі розробки в Україні веде Харківське науково-виробниче підприємство "Інститут електромагнітних досліджень".
Водночас також цілком логічною була б і активізація робіт над створенням чи адаптацією вже наявних українських БПЛА та баражуючих боєприпасів до взаємодії у "рою".
