Дрони, броня, хай-тек. Чого має навчитись Україна з війни в Карабаху?
Безпілотники, модернізовані системи ППО, самохідна артилерія. Військові експерти розповіли, що конкретно слід урахувати вітчизняній оборонці.
Про це йдеться в матеріалі Укрінформ. Наводимо скорочено.
1. Безпілотники
“Можна скільки завгодно підраховувати – скільки солдатів має Азербайджан, скільки Вірменія, Арцах. Але воює передусім не особовий склад, а техніка, насамперед безпілотники”, – коментує Укрінформу військовий експерт Михайло Самусь.
Українське силове відомство, каже він, дуже правильно зробило, що ще раніше почало закуповувати турецькі ударні безпілотники Bayraktar TB2, що почало розвивати проєктування і випуск вітчизняних літальних апаратів (зокрема, безпілотник-камікадзе «Грім», безпілотник-розвідувальник «Сокіл-300», – ред.), а також високоточну зброю, крилаті ракети (Р-360 «Нептун», «Коршун-2», – ред.).
Що являє собою український безпілотник «Сокіл-300»
2. Самохідна артилерія
Не менш ефективною під час війни в Карабаху була самохідна артилерія, тоді як буксована знищувалася просто на позиціях. За словами військового експерта Михайла Жирохова, у буксованої арти вірмен фактично не було часу для того, щоб розвернутися в напрямку противника, відстрілятися, згорнутися і поїхати, — безпілотна авіація азербайджанців повністю контролювала небо над Карабахом.
«ЗСУ повинні розвивати саме самохідну артилерію. Це перше. Друге – потрібні так звані розвідувально-ударні комплекси. Тобто, коли самохідна артилерія працює в тісній зв’язці з розвідувальним безпілотником. Ну, і третє — це використання керованих артилерійських снарядів”, – перелічив Жирохов.
І тут же наголосив, що в України є такі розробки. Приміром, високоточний 152-мм керований артилерійський снаряд «Квітник», який з одного, максимум двох пострілів знищує ціль (звичайним, некерованим артснарядам, як переконує експерт, потрібно в середньому набагато більше пострілів, ледве не до 20-ти).
3. Модернізована протиповітряна оборона
Зараз на озброєнні української армії є зенітні комплекси «ОСА», «Стріла-10», які розроблялися ще за радянських часів. Ці зразки застарілі, вони створювалися для боротьби з вертольотами та штурмовиками, а не маленькими безпілотними летючими апаратами.
«Наша ППО має “навчитися” протистояти безпілотникам. Зрештою, у нашого ворожого сусіда – Росії – теж є безпілотники, а отже, він може залучати та залучає їх у війні. Це перше», – каже Жирохов.
А друге — реактивні системи залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч», «Нептун»… Вони мають бути захищені бронею, наголошують експерти. Той-таки карабаський досвід показав недостатню бойову можливість турецьких ударних «Байрактарів» проти таких систем.
4. Бойова підготовка та навчання: відходити від пострадянщини
Вірменські збройні сили формувалися та укомплектовувалися офіцерами, які свого часу навчалися у військових вишах РФ.
“Ми на власні очі побачили те, чого їх там навчили – на виклики сучасної війни вони так і не змогли відповісти”, – додав Михайло Жирохов. Тож у контексті ЗСУ треба робити переатестацію із залученням іноземних військових фахівців та радників. І по факту — всіх профнепридатних полковників і генералів звільнити.
5. Треба виграти не лише війну, а й мир. А наявність сильного союзника – це принципово важливо
Як зауважив Ігор Семиволос, потрібна наявність союзника, спроможного, наприклад, гарантувати невтручання Росії безпосередньо у бойові дії або зменшити використання нею дипломатичного тиску.
“Тут важлива чітка і недвозначна демонстрація готовності союзника втрутитися за потреби. На столі мають бути всі варіанти розвитку ситуації – від політичного до військово-політичного. Але слід пам’ятати, що політики та дипломати можуть забезпечити кращі умови миру лише тоді, коли їхні аргументи підкріплені успіхами армії. І навпаки, навіть геніальні переговорники не зможуть укласти вигідної угоди після поразки. Треба виграти не лише війну, а й мир, тобто створити такі умови, за яких ймовірність відновлення бойових дій буде мінімальною”, — наголосив директор Центру близькосхідних досліджень.
