Тяжкість COVID-19 реально залежить від соціально-політичних проблем у суспільствах, – Lancet

Про це йдеться в матеріалі знаменитого медичного журналу Lancet.

Дивіться на відео:

Автор Річард Гортон вважає, що слід радше говорити про "синдемію", а не "пандемію" коронавірусу: про це свідчить разюча різниця в тому, як із нею впоралися різні країни залежно від політичних рішень їхнього керівництва.

"Наука", якою керувались уряди, часто не йде далі уявлень про середньовічну чуму, критикує уряди Lancet. Однак слід зауважити, що при коронавірусі водночас діють як респіраторний коронавірус SARS-CoV-2 – так і низка хвороб, які не передаються (від діабетів до серцевих хвороб).

© Jonathan McHugh 2020
© Jonathan McHugh 2020

І вірус, і незаразні хвороби схожим чином зосереджуються в певних соціальних групах, базуючись на нерівності, глибоко закладеній у багатьох суспільствах. Зосередження цих хвороб, яке накладається на соціально-економічну нерівність, посилює негативні ефекти кожної недуги.

Тому слід говорити не про пандемію, а про синдемію – тобто "синергетичну епідемію", коли один стан посилює інший. Синдемічна природа загрози, що постала перед урядами, означає, що потрібен нюансований підхід до кожної групи.

Зокрема, необхідна більша увага до соціоекономічної нерівності, що виводить епідемію за межі суто медичних порад.

У випадку коронавірусу у країнах, таких як США, слід звертати увагу на людей із високим тиском, ожирінням, діабетом, серцево-судинними та хронічними респіраторними (астма) хворобами. Всі ці хвороби домінують серед бідніших верств населення.

Однак звертати увагу на ці "хронічні" хвороби треба не тільки багатим державам. У бідніших країнах ними нехтують іще більше. Серед найбіднішого мільярда населення планети хронічні незаразні хвороби становлять третину всіх недуг. Наявність дешевих способів лікування може запобігти понад 5 млн смертельних випадків за 10 років серед найбіднішого мільярду людей. І це не рахуючи значного зниження ризику смерті від Covid-19.

Емілі Менденгол у своїй статті для Lancet також погоджується з "синдемічним" підходом до Covid-19. Вона протиставляє США, де саме політичні негаразди, на її думку, спричинили серйозність епідемії та високий рівень смертності (зокрема, через системний расизм та кризу політичного лідерства) із "взірцевою" відповіддю на загрозу, наприклад, у Новій Зеландії.

Untitled.jpg

Нові випадки на мільйон населення в США та Новій Зеландії – і, для розуміння наших читачів, в Україні, яка у статті Lancet не згадується.

Однак, на думку Менденгол, у випадку Нової Зеландії має значення не лише "синдемічна" наявність незаразних хвороб і станів, а й швидка взірцева дія уряду. Вона наводить приклади багатьох бідних африканських країн, у яких, попри це, становище з коронавірусом краще, ніж у США.

Чому коронавірус нібито поширюється повільніше в Африці?

На її думку, крім меншої кількості станів, пов'язаних із зайвою вагою, діабетами тощо (а також меншою густотою населення – ТЕКСТИ, див. статтю за лінком вище), уряди цих країн діяли превентивно і швидше, ніж у США чи Британії.

Водночас вона погоджується із "синдемічною" ситуацією у власних Сполучених Штатах, де важливу роль у тяжкості хвороби відіграло значне поширення, особливо серед людей, які погано харчуються (бідніших), страждають від гіпертензії, діабету, астми. Також вплив має системний расизм (бідність і скупченість чорного населення), недовіра до науки й політичного лідерства, та фрагментована система охорони здоров'я, до якої багато бідніших людей часто не мають доступу.

140637-ggzkspcxjn-1588160808.jpg

економіка соціологія медицина суспільство наука відеотексти коронавірус

Знак гривні
Знак гривні