Білоруси висловили ультиматум Лукашенку, по них знову стріляли світлошумовими гранатами (ВІДЕО)

У Мінську 25 жовтня проти учасників акції протесту силовики застосували світлошумові гранати і гумові кулі, є постраждалі.

Вуличні акції в Білорусі тривають із 9 серпня, коли переможцем президентських виборів був оголошений Олександр Лукашенко, нагадує Радіо Свобода.

Його противники вважають результати голосування сфальсифікованими, Європейський Союз, Україна та інші країни їх не визнали.

Тисячі учасників акцій постраждали від насильства з боку правоохоронців, є загиблі.

Опозиціонерка Світлана Тихановська оголосила владі ультиматум: відставка Олександра Лукашенка, звільнення політв'язнів, припинення вуличного насильства.

Тихановська також закликала до загального страйку.

26 жовтня деякі компанії вирішили влаштувати вихідні дні, а окремі – пішли на безстрокові канікули.

За 26 років правління в Білорусі Олександр Лукашенко не менш ніж 13 разів заявляв, що "не тримається за владу посинілими руками" і "наївся" президентства, – пише УП з посиланням на Tut.by

Білоруські журналісти зібрали подібні заяви Лукашенка за 2002, 2003, 2005, 2006, 2008, 2009, 2010, 2011, 2013, 2019 роки. А в поточному 2020му, коли Лукашенку вдалося утримати владу шляхом фальсифікації виборів, він встиг вже тричі повторити подібну тезу.

За даними TUT.by, такий лейтмотив з'явився в риториці Лукашенка на початку 2000-х. Тоді була поширена думка, що Союзна держава нібито створювалася як конструкт, що мав прокласти шлях у Кремль для Олександра Лукашенка – і він нібито міг стати керманичем об'єднаних Білорусі та Росії. Однак в 2000 році в РФ з'явився новий президент, із популярністю якого було б складно змагатися.

В інтерв'ю російському телеканалу НТВ 9 вересня 2002 року Лукашенка запитали, наскільки побудові Союзної держави заважають його особисті амбіції і пропонований Москвою розподіл ролей. Білоруський президент назвав таке твердження "повним блефом", заявивши, що подібні питання не обговорювалися, а сам він не прагне обійняти більш вагому посаду.

2003 рік

Пряма мова: "Я дуже часто вже починаю виправдовуватися, навіть перед високопоставленими чиновниками Росії. Я їм так говорю: дорогі мої, рідні, я наївся влади, мені шапка Мономаха не потрібна, я не приїжджаю в Кремль, щоб схопити якусь стіну і забрати в Білорусь, я не претендую на жодні владні повноваження на території Росії".

2005 рік

Пряма мова: "І справа тут не в "розподілі влади". Я вже влади наївся. За десять років свого президентства далі нікуди. Це потрібно, щоб дорікнути: "Лукашенко замахнувся на Кремль". Та вистачає мені "цього Кремля" в Мінську".

2009 рік

Пряма мова: "Хочу сказати відверто: Лукашенко вже досить при владі, наївся нею, і питання в тому, в ім'я чого я намагаюся її зберегти. У мене завжди була одна мета: зберегти суверенітет, незалежність нашої країни. Я хочу, щоб народ нормально жив, щоб на цьому клаптику землі люди почувалися вдома. Ось мета всієї моєї владної політики".

2010 рік

Пряма мова: "Я вам кажу чесно і щиро. Я не хочу, щоб мої діти були в Білорусі президентами. Не хочу. Я наївся, і моїм дітям через мене вистачило цього президентства. Знаєте, ви сприймаєте – я десь так вже говорив – президентство як царство. Ось сіл – і царі. Я це сприймаю як роботу, моторошну, напружену, дику роботу".

2011 рік

Пряма мова: "Господь з нею, з моєї особистої владою, я вже цієї влади наївся. Але не дозволю, щоб ви перевернули нашу країну і щоб нас захлеснули такі події, які сьогодні відбуваються у всіх куточках світу".