Чому так легко горять сухі торфи?
В Україні поряд з терміном "торфовища" (англ. peatlands) поширено також вживається назва "болота" – однак це слово можна було застосувати, поки вони були вогкими.
Торфовища – це обводнені екосистеми, в яких відбуваються процеси накопичення нерозкладених рослинних решток, внаслідок чого утворюється торф, пояснює УП.Життя.
Торфовища вкривають лише 3% площі суходолу планети, водночас утримуючи в собі близько 30% всього вуглецю, накопиченого в грунтах (550 гігатонн).
Ця кількість вуглецю така сама, як та, що її містить біомаса всього живого нашої планети, та вдвічі більша від усієї глобальної лісової біомаси, або ж дорівнює 75 відсоткам загальної кількості вуглецю в атмосфері.
Саме тому торфовища визнані найефективнішими наземними екосистемами для зберігання вуглецю – вони накопичують і зберігають атмосферний вуглець тисячі років.
Здатність торфовищ поглинати вуглекислий газ з атмосфери та накопичувати в собі вуглець робить їх важливим елементом у підтриманні глобальної кліматичної рівноваги.
Під час росту рослини поглинають з атмосфери головний парниковий газ – двоокис вуглецю (СО2) – та накопичують його в своїй біомасі у вигляді органічних речовин (які становлять понад 50% маси рослинного організму). А оскільки завдяки обводненню в торфовищах виникають анаеробні умови (умови гострої нестачі кисню), в яких розклад відмерлих частин рослин протікає сповільнено, більша їх частина "консервується" на тривалий період, – настільки тривалий, наскільки довго будуть зберігатись умови зволоження торфовища.
При осушенні рівень води в торфовищах штучно знижується, і це запускає процес розкладу органічної частини торфу за участі кисню.
Аеробний (з доступом повітря) розклад органічної частини торфу відбувається в 50 разів швидше, ніж в анаеробних умовах торфовищ.
Внаслідок цього торфовища перестають бути сховищем СО2 і перетворюються на потужне джерело його викидів у глобальному масштабі.
Торфовища утворились тисячі років тому, й ті з них, які в Україні не встигли осушити або знищити торфорозробками, досі наростають зі швидкістю близько 0,5 – 1 мм на рік.
Це можливо саме завдяки тому, що вони залишаються обводненими.
Всюдисуще осушення та торфовидобуток в Україні
В Європі 90% торфовищ осушено.
В Україні масштабне будівництво осушувальних систем велося в період 1966-1985 років.
Осушення заболочених земель здійснювали з метою їх використання в сільському господарстві, в тому числі під оранку.
За даними Держводагентства, у 1990 році загальна площа осушених земель була доведена до 3 млн. 70 тис. га.
Була збудована мережа меліораційних каналів, по яких вода самоплином відводиться з осушуваних площ у річки.
В наш час в Україні видобуток торфу є поширеним явищем. Більша частина видобутого торфу йде на виготовлення паливних брикетів, а також використовується як субстрат та добриво у сільському господарстві та квітникарстві.
Досі будують нові системи осушення під торфорозробки, при цьому ефект осушення розповсюджується не лише на саму площу, де планується видобуток торфу, а й на прилеглі території.
Існуюча мережа старих меліораційних каналів залишається незмінною, а подекуди періодично прочищається для підтримки в активному стані – тобто, ефект осушення від збудованих десятиліття тому меліораційних каналів триває й досі.
Як осушення і торфовидобуток впливають на клімат
На всій площі, де відбулося осушення, власлідок зниження рівня води анаеробний розклад рослинних решток поступився розкладу за участі кисню. Відповідно, припинився процес торфоутворення.
При цьому, накопичений в торфі вуглець почав стрімко повертатись в атмосферу у вигляді СО2 – парникового газу, що впливає на кліматичні зміни.
Простіше кажучи, такий процес називається мінералізацією, або деградацією торфовищ.
Чому цвіте вода в річках? Це також через деградацію боліт
Торф у природному стані, на відміну від інших видів твердих горючих копалин, сильно обводнений.
Одна частина сухої маси торфу здатна утримувати до 15-25 частин води.
Про це особливо важливо пам’ятати сьогодні – коли посухи й нестача води стають все більш поширеними явищами.
Найпарадоксальніше те, що в переважній більшості напрямків використання торфу (особливо на паливо) основу технології складають процеси, пов'язані з видаленням значної кількості води на різних стадіях виробництва. Тобто, вода з цінного ресурсу перетворюється на відходи.
При осушенні торфовища втрачається його роль як природного фільтру та накопичувача води – воно очищує та накопичує воду як губка при паводках і значних опадах – та повільно "віддає" її у грунтові води та русла річок, поповнюючи запаси води, придатної до споживання.
Річки, збережені в природному або наближеному до природного стані, з прибережними заболоченими територіями, мають високу здатність до самоочищення.
Однак якщо болота, що створюють буферні зони між річкою та сільськогосподарськими угіддями, знищуються, біогенні елементи – азот і фосфор, що походять з добрив, змиваються разом з дощами безпосередньо до річок.
Як наслідок, у воді розмножуються синьо-зелені водорості та спостерігається "цвітіння води".
Проблема осушення торфовищ також тісно пов’язана з проблемою зникнення малих і зниження водності середніх і великих річок.
Оскільки більшість рівнинних річок беруть початок саме у великих болотних масивах, які нині осушені, річкам просто ніде взяти воду, щоб забезпечити нормальний стік, особливо в умовах, коли рівень зарегульованості цих річок перевищує усі можливі норми, а рівень надходження води з повеневими водами і опадами знижується кожного року, у тому числі через глобальні зміни клімату.
Таким чином, поводження з торфовищами не може розглядатися окремо від їх водозбірної площі (річкового басейну) – адже вони пов’язані екологічними та гідрологічними зв’язками з оточуючими територіями.
Торфовища і пожежі
Як відомо, в Україні надзвичайно поширена ганебна практика підпалів сухої рослинності, від чого в суху погоду страждають також і торфовища.
Їдкий дим від торфових пожеж поширюється з вітром на великі відстані, часом "душачи" цілі міста і села.
Дим для столиці й області. Ось як горять торфовища на Київщині (ВІДЕО)
Торфові пожежі призводять до прямої втрати торфу та болотної рослинності, а також до величезних обсягів викидів CO2.
При цьому зрозуміло, що торфовище в обводненому стані не може горіти.
Натомість осушені торфовища при пожежі горять в усіх напрямках, можуть прогорати в глибину на кілька метрів, а загасити такі пожежі надзвичайно важко, й це вимагає величезних кількостей води – для гасіння 1 м2 пожежі на торфовищі потрібно близько 1 т води.
Як горять торф’яники біля столиці, як їх гасять і чому смог щороку ставатиме густішим
І, о іронія, – спочатку ми осушили торфовища, а тепер для гасіння пожеж на них часто не вистачає води в місцевих водних об’єктах внаслідок їх обміління!
Причому варто зауважити, що осушене торфовище може загорітися не лише від підпалу, а й самозайнятися в спекотну погоду.
Пожежі на торфовищах гасять від кількох днів до кількох тижнів, і звичайно, це пов’язано із залученням великої кількості людей та пожежних машин, а отже – з великими коштами.
У світлі змін клімату збереження торфовищ набуває особливого сенсу – адже літні спеки за прогнозами вчених будуть лише посилюватись, провокуючи все більше торфових пожеж та скорочення запасів води в річках.
Детальніше на УП.Життя: про те, як нищиться біорозмаїття, про те, скільки при осушенні та горінні викидів СО2 тощо
