Як зупинити інформаційну паніку в Україні щодо коронавірусу?
Якщо ви – лікар, епідеміолог чи вірусолог і вас запросили на передачу чи беруть коментар, основні правила, щоб не викликати у людей паніку, такі:
* не замовчуйте правду, бо це сприяє росту недовіри і поширенню паніки;
оперуйте тільки підтвердженими фактами;
* порівнюйте цифри про нове і невідоме з чимсь відомим і давно знайомим.
Як це мало б виглядати у випадку з коронавірусом:
смертність така-то, це співставно з такими-то відомими вам хворобами (кір, грип, щось іще, що передається повітряно-крапельним шляхом);
смертність серед дітей – 0%, тоді як від кору – N%;
один хворий на коронавірус заражає стільки-то людей, тоді як один хворий на грип може заразити цілий автобус;
коронавірус належить до тієї самої групи захворювань, що й ось такі звичні для нас хвороби (перелічити, які). Це не чума;
засоби запобігання – такі самі, як при всіх ГРВІ: уникати контакту, масочний режим, миття рук;
в Україні немає жодного підтверджено випадку коронавірусу (якщо є – повідомити, як ці люди лікуються, і гарантувати, що вони ізольовані);
закуплено достатню кількість захисних матеріалів для медиків;
для карантину достатньо добре ізольованого закладу, він у нас є (?), у медперсоналу є все необхідне (?), в разі появи клінічних проявів хворих прийме така-то інфекційна лікарня (?). Вона регулярно приймає хворих на грип, кір і пневмонію, а отже, пристосована до крапельних інфекцій;
наразі ліків немає, але є симптоматична терапія (?). Насправді, від багатьох вірусних хвороб (назвати, яких) теж немає єдиного протокольного препарату, їх теж лікують симптоматично.
Так люди розумітимуть, про що взагалі мова. Вони не вірусологи, і мають право цього не розуміти, а де немає інформації – виникає страх і паніка.
Цей перелік опублікувала Ніна Кур'ята, донедавна головний редактор ВВС-Україна.
Вона була однією з міжнародних тренерів, що викладали європейським вченим комунікацію науки в різних її проявах: від того, як спілкуватися з журналістами – до пітчингу своїх ідей можновладцям. І один із модулів називався Communicatitg Risk. Там ішлося й про те, як вчені мають коментувати щось, що викликає паніку й істерику.
