Матеріали автора Олена Єрмоленко

Мільйони українських біженців після втрати рідного дому зіткнулися зі щоденними питаннями: де жити, якщо орендувати квартиру чи будинок надто дорого, а придбати немає за що. Особливо гостро ця проблема постає перед людьми старшого віку, яким значно складніше заробити гроші на нове житло чи навіть отримати кредит. Нині в країні понад 4,6 млн тих, кого називають ВПО (внутрішньо переміщені особи). По-простому це біженці, люди без власного кутка. Понад 1,3 млн із них — пенсіонери, переважно жінки. І більшість осіла в прифронтових Дніпропетровській, Харківській областях та надто неспокійному Києві.

«У тебе є все, що потрібно для роботи, приходь!» — такими й подібними оголошеннями завалений український інтернет. Людей кличуть працювати на підприємствах оборонної галузі. Тисячі вакансій — від монтажників радіоелектроніки до топменеджерів суперсучасних виробництв. Обіцяють бронювання від мобілізації, зарплати від 50 тис. грн, соцпакети й навчання «на місці». Як насправді влаштована ця робота? Що чекає людину за прохідною? І чому одні залишаються в оборонці на роки, а інші звільняються? Відповіді на ці питання Texty.org.ua шукали разом із героями матеріалу.

Тисячі українських громадян стали переселенцями, виїхавши на підконтрольну Україні територію. Але є й ті, хто повернувся згодом назад. Таке рішення здається нелогічним. Проте саме з таких історій складається велика картина війни.

Війна розділила тисячі українських родин. Не всі мають змогу виїхати з окупації. Родичам треба спілкуватися одне з одним. Але Росія переслідує за будь-які контакти з Україною, обмежує інтернет, блокує месенджери. Десятки, а то й сотні тисяч сімей шукають способи передати посилки чи просто почути рідний голос. Як це відбувається, Texty.org.ua розповідають на прикладі трьох історій із життя.