Не «Мафія». Влада й активісти під час рольових ігор міняються місцями. Учаться слухати і говорити

Грають ті, хто впливає на ситуацію: влада, бізнес, активісти, освітяни. На початку гри між ними часто лежить прірва недовіри, в них різні точки зору на однакові проблеми. Причому, якщо активіст починає грати за «владу», то інші активісти його швидко починають ненавидіти. Це тому, що бракує спілкування між людьми, і мало хто вміє висловитися про проблеми, з якими стикається.

Славнозвісна децентралізація принесла містам і селам гроші, які колись можна було отримати тільки після урядового розподілу. Місцева влада і місцеві активісти стають саме тими, хто змінює країну, вони можуть пустити фінанси на освітній хаб, на освітлення чи, можливо, на дешеві кредити для місцевого бізнесу, як це робиться у Німеччині.

Але громадяни практично не беруть участі у вирішенні місцевих проблем, вони навті не вміють їх описати; не уявляють, як місто має розвиватися і що для цього потрібно робити. Це – наслідки радянської командно-адміністративної системи управління.

«Важливо вчити місцеву владу залучати до вирішення проблем і до розвитку громади всі зацікавленні сторони. Зраз цього не вміють», – говорить координатор проектів УМШ Сергій Данилов.

Це свого роду психотерапія. Учасники «програють» алгоритм вирішення складних питань. Ігри дають можливість конструктивно працювати з власними помилками та уникати стереотипів. Звиклі до «круглих столів», нарад та робочих груп "гравці" спочатку виглядали збитими з пантелику, але згодом активно включалися.

Дмитро Звонок, тренер УМШ, експерт Центру близькосхідних досліджень, розповідає:

Ігри зачіпають різні аспекти життя громади і, відповідно, кожна група має свої специфічні уявлення про предмет, що розглядається в грі. Активні обговорення дозволяють учасникам виробити спільне бачення щодо проблем і розвитку громади. Як правило, це відбувається вперше. А публічно проблеми не обговорюються взагалі.

Наші ігри – прямий шлях до збільшення соціального капіталу громади. У групах розвивається здатність до прямого діалогу в максимально безконфліктній формі.

Учасники бачать, що в усіх них є спільний інтерес. Групи дізнаються про умови існування та роботи одна одної, про проблеми, що об’єднують та розділяють їх. Це шлях до подолання стереотипів, що стосуються інших груп і своєї власної.

Серед стереотипів – «брак політичної волі» на місцях. Активісти часто вважають, що зміни в громаді не відбуваються просто через те, що влада не хоче. В діалозі розкриваються умови, що не дозволяють досяги бажаних змін або пригальмовують їх.

Ще учасники вчаться критикувати власні позиції та пропозиції. Особливо це помітно в випадку з «простими рішеннями», які часто при детальному розгляді або погляді з іншої позиції виявляються хибними, неможливими чи навіть шкідливими. Це досягається завдяки зміні ролей під час гри.

Наприклад, активісти в ролі влади та з її повноваженнями не здатні виконати власних вимог, які вони самі ставили до реальної влади. Зміна ролей є одним з основних способів руйнування стереотипів та упередженого ставлення.

Ще одним корисним досвідом можна назвати розширення способів спільного ухвалення рішення, делегування повноважень та взяття відповідальності. Так з’являється можливість зрозуміти, чим керується –якими принципами та мотивами – та чи інша група при ухваленні рішення.

А відсутність обмеженості формальними процедурами дозволяє вийти за звичні рамки та використовувати інші моделі (ліберальніші – або навпаки), послуговуватися іншою логікою та баченням. Побачити процес ухвалення рішення з іншого боку, що часто є корисним для представників влади.

Так, наприклад, активісти мають змогу прожити складність узгодження позицій та проблему відповідальності за ухвалене рішення, особливо в процесі його критики.

Влада ж має змогу побачити користь в делегуванні тим групам, що мають можливість по-іншому, більш ефективно вирішити завдання, що постали перед ними.

Це можливо завдяки розширенню уявлень про місце, можливості та роль кожної соціальної групи в вирішенні проблеми.

Вільний політ фантазії та пошуку нестандартних рішень – ще один важливий навик. Ігри вимагають максимально використовувати фантазію для вирішення завдань. Це як мінімум показує цінність креативного процесу, а часто підштовхує до розв'язання реальних проблем громади.

Ми виокремили цікавий перелік стереотипів, характерних як для влади, так і для активістів: «влада не має політичної волі»; «влада керується виключно власними потребами»; «активісти занадто агресивні»; «бізнес дбає тільки про прибуток»; «активісти можуть тільки вимагати»; «сприйняття владою активістів як конкурентів»; загальний стереотип «значної відмінності в баченні розвитку громади».

Тренер Дмитро Звонок починає гру

Про те, які проблеми вирішували на іграх, розповідають учасники:

Олексій Зюзін, ГО «Приморськ 24/7»:

Ми провели гру «Моя влада». Участь взяли представники бізнесу, активісти, депутати. Спочатку люди поводились скуто, але легкий формат гри дозволив багатьом відкритися, виговоритись. Сконцентрувались на трьох проблемах, з якими реально можна працювати на перспективу.

Для Приморська дуже актуальне питання – житло. Як для молодих сімей, так і для внутрішніх переселенців, яких у нас багато. З депутатами домовились працювати над недобудованими гуртожитками, де можна було б поселити людей.

Ще одна проблема – діагностичний центр. Наразі цей проект уже частково реалізується в нашій лікарні. Завдяки медичній реформі з’являється нове обладнання. Але люди хочуть отримувати більше послуг у громаді.

Третя тема, яку активно обговорює молодь, – проведення рок-фестивалю у Приморську. Цьому сприяють наше розташування, близькість до моря, є гарні пейзажі, де можна було б цікаво провести час в період фестивалю. Взагалі, молодь скаржиться на відсутність цікавого дозвілля, наприклад, кінотеатру.

Якщо говорити про загрози для громади, то люди пов’язують їх із морем. Це й військова ситуація на Азові, й узагалі думки про те, що море «закриється» для місцевих. Тобто, люди не зможуть використовувати його для заробітку.

Висновок, який ми зробили після кількох ігор – недостатня взаємодія всередині громади. Студенти кажуть одне, школярі інше, влада третє. І всі побоювались озвучувати свої позиції. Ігри дозволили почути один одного, краще порозумітися.

В результаті, підписали меморандум про співпрацю з владою, у якому визначили головні пріоритети спільної роботи. Тепер ми намагаємось робити все, аби цей меморандум не був папірцем для звіту. Шукаємо грантову підтримку, співпрацюємо з бізнесом, багато комунікуємо з депутатами і головою громади.

Альона Рщупкіна, директор комунальної установи «Центр соціальних послуг» Чаплинської селищної ради:

Ми за підтримки експертів УМШ спробували самостійно обіграти тему «Становище молоді в Чаплинській громаді». Моделювали реальні життєві ситуації й свою поведінку в них. На відміну від реальних подій, гра – це безпечний процес. Якщо є помилка, то її можна виправити.

З одного боку, молодь говорить про те, що їй нудно. З іншого – вона пасивна у житті громади. Що має зробити керівництво, аби змінити ситуацію, і яка роль молоді як зацікавленої сторони в цьому процесі? Відповіді на ці питання ми хотіли отримати після гри. Запросили активну молодь, прийшов і голова громади Олексій Фаустов.

Виявилося, у нас мало місць, які могли б стати альтернативою кафе та барів. Говорили про освітні хаби в інших містечках, де можна відвідувати клуби іноземної мови, розвивати інші навички. Є запит на антикафе – креативний соціальний простір, де можна грати в настільні ігри, проводити семінари, лекції, майстер-класи залежно від запиту відвідувачів.

Місцева молодь готова платити за це. У влади є розуміння, що це працюватиме, тільки якщо в основі є бізнес-підхід, а не створення комунальної установи й утримання її за рахунок бюджету.

Голова ОТГ Олексій Фаустов говорить, що Чаплинська громада не хоче називати «Молодіжним центром» кабінет у школі чи актову залу, адже для молоді це майже нічого не змінює. Тому, якщо в Чаплинькій громаді є запит на такий формат закладу, як антикафе чи освітній хаб, селищна рада готова сприяти приватному бізнесу у виділенні приміщення.

Також читайте: На межі. Після окупації Криму на південній Херсонщині побільшало тих, хто вважає себе українцями

Довідково.

Проект Українська Миротворча Школа (УМШ) діє з вересня 2014 року. Мета проекту – налагодження взаємодії між організаціями громадянського суспільства, місцевою та державною владою, бізнесом, українськими та міжнародними експертами для управління конфліктами та розвитку людського потенціалу в місцевих громадах України. УМШ сприяє створенню експертного середовища в місцевих громадах.

Восени минулого року й протягом січня 2019-го експерти УМШ впроваджували проект «Розбудова спільного бачення моделей місцевого самоврядування» у шістьох населених пунктах Херсонської й Запорізької областей: Скадовськ, Чаплинка, Каланчак, Приморськ, Бердянськ і Токмак.

Проект УМШ «Розбудова спільного бачення моделей місцевого самоврядування» був підтриманий Посольством Великої Британії в Україні.

херсонщина громади суспільство політика