Орден Ватно-Марлевої Пов’язки

Хвороба конає. Інфекція останнім часом йде на спад, якби це комусь не хотілось. І скоро, може, виявиться, що і без мільярдних вливань в міністерство охорони здоров’я можна якось обійтися. Попри те, що багато хто, звичайно, сприйме таку новину із смутком. Хоча в принципі не все втрачене, і я не сумніваюсь, що наступного, чи через рік ми отримаємо ще якусь атипову бацилу, під яку можна буде освоїти вже десять мільярдів, а може навіть більше.

Бо все рівно, в 2012 році нас чекає футбольний чемпіонат, вибори президента Росії (що припадуть на сторіччя вступу Наполеона в Москву), переобрання Черновецького, 100 років з дня загибелі Титаніка, відремонтований андронний коллайдер - а 30 грудня, кажуть, вичерпається календар майя і всі загинуть. Ну може, окрім Черновецького, який покликаний дати життя новій, вищій людській расі.

Однак поки що ми всі живі, веселі і без масок.

Тому можемо підвести підсумки тієї запеклої боротьби, яку ми вели два важких тижні. А ніякі підсумки, зрозуміло, неможливі без нагородження героїв війни.

Я вважаю доконечно доречним створення вже зараз якого-небудь державного ордену на кшталт «за боротьбу із штамом A/N1H1 в Україні» кількох ступенів. І видавати його особам, що проявили найвищу доблесть. Тим більше, що бойові дії, враховуючи майже введений надзвичайний стан, були більш, ніж справжніми.

А як відомо, де надзвичайний стан – там і позачергові звання, вручення нижчим чинам медалей на передовій, нагородна зброя, шпори, еполети і аксельбанти. Ну і не без показових розстрілів, зрозуміло. На війні, як на війні - карають невинних, нагороджують непричетних, - приблизно, як в українському управлінському апараті, мобілізованому нині на боротьбу із зловмисних грипозним штамом.

Уже названі і винні у грипі – і всі як на підбір керівники лише нижчих ланок закладів охорони здоров’я. Взагалі в ідеалі для таких потрібно було б побудувати ще й концтабори, та, очевидно, у уряду до того руки не доходять.

Однак, повернемося до нагород. Тим більше, що загальновідомо, як практично весь без виключення український політ бомонд, любить зловживати ідіотськими але пишними рит уалами і нагородженням себе всілякими званнями і цяцьками.

Тому я думаю, що потрібно піти цим достойним людям назустріч.

І нагороджувати, наприклад, міністрів, які відзначилися в боротьбі з підлим A/N1H1 «Орденом Марлевої Пов'язки», який з часом міг би затьмарити якийсь явно застарілий англійський «Орден підв'язки». Девіз ордену – «на жаль, ми відчуваємо перешкоди з боку наших політичних опонентів», орденська планка у вигляді блакитної пов’язки зі стилізовними шворками.

Замість того, щоб купувати дурні звання «шевальє» в якомусь сумнівної якості «Ордені святого Станіслава», наш естрадний бомонд і політична еліта зможе зайнятися відродженням ордена Госпітальєрів. Це буде благородно, стильно і ефектно. Горностаєві мантії, готичні ритуали, світські розмови на тему мутацій вірусу.

Тим часом уряд одна за одною посилає нікому не відомим медтехнічним та фармакологічним підприємствам з офшорних зон поздоровчі телеграми-блискавки: «прийміть наші щирі вітання з освоєнням першого мільярду гривень на круг», «висловлюємо подяку за достроковий обмолот ще десяти мільйонів доларів понад план» тощо.

Врешті-решт, нарадам прем'єр-міністра явно бракує завершального ефектного жесту. Наприклад, роздачі міністрам бойових медалей «За особисту хоробрість у боротьбі з заразою» і губернаторам «За звільнення від грипу» Полтавської, або там Херсонської областей - залежно від епідеміологічної ситуації.

Врешті решт, варто вигадати і суто індивідуальний чи орден, чи то звання, або ж просто відзнаку під назвою «Легенева чума», і вручити її персонально Богословській. Ще краще - організувати рухи ударників антигрипозної праці в перевірених традиціях радянських часів: перехідні оксолінові грамоти, зльоти передовиків профілактики з обміну досвідом (всі в масках), змагання з футболу на кубок «Таміфлю».

Так, я взагалі пропоную нагороджувати в цій країні за боротьбу з грипом тільки чиновників.

Тим більше, що вони по-перше, ментально не здатні оцінити чиїсь заслуги, окрім своїх. А, по-друге, відповідно, ці люди свято впевнені, що вірус якщо і відступає, то тільки завдяки їх вказівкам «звернути увагу на одне» і «посилити контроль» за другим.

Неважко помітити, що саме подібній паперовій роботі, нарівні із матюками на адресу передвиборчих конкурентів і займалася українська влада нарівні з опозицією в ці дні. Причому швидкість, з якою багато людей раптом стали «експертами» з вірусології, в якій до цього часу нічого не петрали, вражає: навіть самому патогенному мікроорганізму, щоб довести людину до ліжка потрібно значно більше часу.

Ті ж наші медики, на плечі яких впало виконання суперечливих розпоряджень, даних непрофесіоналами, яким доводиться пожинати результати піднятої політиками паніки - вони навряд чи заслужать якийсь нагороди. Аби їх самих не звинуватили в чому-небудь при «показових розстрілах» після закінчення грипозної істерії - і то добре.

грип епідемія влада