Німеччина має сотні програм фінансової підтримки бізнесу. Особливо експортерів
Другий рік поспіль Німеччина отримує неофіційний титул чемпіона світу з позитивного сальдо зовнішньої торгівлі. Минулого року німці продали товарів по всьому світу на +287 млрд доларів більше, ніж завезли до себе іноземних товарів. На другому місці опинились Японія (сальдо у +203 млрд доларів), а найбільший експортер світу, Китай, опинився всього на третьому місці — німці випередили в цьому показнику китайців удвічі (сальдо китайців «всього» +135 млрд доларів). Німці давно знають, що, аби завалювати світ своїми товарами, потрібно підтримувати свої фірми державними грошима.
Автор: Антон Павлушко
Експортна орієнтованість економіки Німеччини та велике позитивне торговельне сальдо є однією з проблем єврозони та економіки ЄС. Роками німецька політика допомагає місцевим підприємствам виходити на іноземні ринки та намагається боротись за роль економічного локомотива та домінанта у Європі.
Але перед тим, як виходити на світові ринки, німецькі фірми повинні стати на ноги у себе вдома. Підтримка приватних ініціатив та розбудова німецьких фірм є одним із завдань німецького уряду. Як їм це вдається?
Фонди Європейського Союзу
Німецьким фірмам дуже пощастило, адже фактично вони можуть розраховувати на три великих джерела фінансування. Німеччина є членом ЄС, а отже на неї поширюються всі програми ЄС щодо підтримки малого та середнього бізнесу.
Вклад німців у бюджет ЄС становить 23,2 млрд євро — від цієї суми німці отримують назад близько 10 млрд євро (дані щодо бюджету 2016 року). З року в рік ці дані змінюються на декілька відсотків, але загалом Німеччина має негативне сальдо стосовно виплат до бюджету ЄС — перебування в європейській сім’ї коштує німцям від 10 до 15 млрд євро на рік.
Великі трансфери до Брюсселя стали однією з причин Brexit-а. У Німеччині ця тема теж час від часу піднімається в пресі і використовується на виборах.
Але за 10 млрд євро, що Німеччина отримує з ЄС, йде справжня боротьба. 62,55% йде на підтримку сільського господарства (6,31 млрд євро), 13% — на розвиток місцевих проектів (1,35 млрд євро), 19% — на дослідницьку діяльність (1,98 млрд євро).
Дотації для сільського господарства є важливим інструментом впливу на політику збоку німецького уряду. Німецький уряд намагається підтримувати сільське господарство і штучно тримати ціни на продукти харчування на стабільному (низькому) рівні. Стабільні ціни на їжу є таким собі впровадженням римського принципу «хліба та видовищ». За дешевий «хліб» відповідає держава, яка рясно дотує сільське господарство.
Окрім прямого фінансування з бюджету ЄС є також програми підтримки з боку інвестиційних фондів ЄС. Для молодих підприємців є можливість отримати кредити на пільгових умовах до 100000 євро або гарантії від ЄС — так звані «ERP-Gründerkredit — StartGeld», мова йде про фінансування з програм COSME (EU programme for the Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises, SMEs) та від Європейського інвестиційного банку (European Fund for Strategic Investments, EFSI).
Для розвитку інновацій та підтримки досліджень існує програма ERP (European Recovery Programme), що забезпечує дешевими кредитами малі та середні підприємства для закупівлі техніки чи фінансує розробку програмних систем.
Сюди може підпадати як оновлення парку комп’ютерів на фірмі, закупівля нового софту чи розробка систем автоматизації.
Для підтримки стартапів чи молодих підприємців є безліч фондів чи програм, які частково фінансуються з різних фондів ЄС і частково з державних фондів.
Наприклад, програма Coparion для молодих фірм, підтримка регіональних проектів INTERREG та багато інших.
У самому ЄС йде така собі боротьба за розподілення цих фондів і кожна країна бореться за лобіювання своїх інтересів, висування «своїх» єврокомісарів та єврочиновників на відповідні посади.
Федеральна підтримка
Німеччина є країною з федеральним устроєм з чітким поділом на федеральні та земельні програми, закони та уряди.
Практично кожне федеральне міністерство має програми підтримки для бізнесу — тут буде все від підтримки сільського господарства (приклад — купівля нового енергоефективного трактора) до забезпечення пільговими кредитами (див., наприклад, пошук по більш ніж 300 програмах фінансування та грантах від Федерального уряду, федеральних земель та Європейського Союзу, програми Федерального міністерства освіти та наукових досліджень, програми Федерального уряду).
Часто в таких програмах партнерами виступають одразу декілька міністерств. Так наприклад міністерство економіки, закордонних справ та зовнішньої торгівлі через програму AUMA допомагає німецьким компаніям брати участь у міжнародних виставках.
Окремо треба відзначити, що велику увагу приділяють підтримці експортерів — тут і спеціальні програми для підтримки аграрних експортерів чи загальні програми для виходу на іноземні ринки (BMEL-Exportförderprogramm).
Для допомоги молодим підприємцям існує окрема програма EXIST — тут мова йде про стипендії, консалтинг та фінансову допомогу на старті бізнесу.
Між міністерствами є неофіційне змагання за федеральний бюджет — чим більше грошей генерує для економіки те чи інше міністерство, тим більша буде бюджетна доля наступного року.
Окрім міністерських програм, що працюють в рамках бюджету міністерства, також є федеральні фінансові установи, що займаються фінансуванням проектів.
В першу чергу мова йде про KfW (Kreditanstalt für Wiederaufbau, дослівно «Кредитна установа для відновлення») — спеціальний державний банк розвитку, який було засновано після війни для відбудови німецької економіки та частково профінансовано через План Маршалла.
Це третій за розміром банк Німеччини з загальними активами близько 500 млрд євро.
Для підтримки сільського господарства є окремий банк федеральний Landwirtschaftliche Rentenbank (дослівно — Сільськогосподарський пенсійний банк) — загальні активи банку, що підтримує німецьке сільське господарство, перевищують 90 млрд євро.
Підтримка на регіональному уряді
Окрім федеральної підтримки підприємці можуть розраховувати на різноманітні регіональні програми фінансування. В кожної федеральної землі (Bundesland — «федеральна земля», аналог «області» в Україні) є теж свої міністерства, що мають свої локальні програми. Бюджети та різноманіття програм залежить від земельного бюджету.
Наприклад, в Баварії є окрема програма Digital Bonus — підтримка по впровадженню IT-рішень, дешеве кредитування та часткове покриття витрат до 2 млн євро.
Скажімо 460 тисяч євро на рік баварські чиновники виділяють на підтримку та розробку навчальних комп’ютерних ігор.
Або ж земля Північний Рейн-Вестфалія організовує конкурс CreateMedia.NRW — спільна програма місцевого уряду та фонду регіонального розвитку ЄС з загальним бюджетом 40 млн євро.
І таких програм безліч по кожній з 16 бундесземель в Німеччині. Важливу роль в цьому відіграють місцеві філіали Торговельної палати (IHK, Industrie- und Handelskammer). Часто вони виступають таким собі медіатором між державою та підприємцями та надають велику кількість корисної інформації для підприємців.
Також кожна бундесземля має свій власний банк реконструкції та розвитку, що працює за зразком федерального KfW-банку. Тобто це ще 16 регіональних банків, що допомагають тільки місцевим компаніям. Тут вже все залежить від потужності кожної землі окремо — це можуть бути великі банки на кшталт NRW.Bank (Північний Рейн-Вестфалія, сукупні активи у 142 млрд євро) чи L-Bank (Баден-Вюртемберг, 70 млрд євро), або маленький SIKB (Saarländische Investitionskreditbank) найменшої бундесземлі Саар з сукупними активами у 1,5 млрд євро.
Висновки для України
Залучення допомоги держави є важливою складовою розвитку багатьох галузей економіки Німеччини. Певною мірою це можна вважати розумною плановою економікою. З одного боку, держава намагається не заважати приватним ініціативам. З іншого боку, кожна приватна ініціатива може бути підтримана відповідними програма з фондів ЄС, федеральними коштами чи регіональними програмами.
Однак для реалізації всіх цих красивих ініціатив треба окремо відзначити, що економіка Німеччини є однією з провідних економік світу, тому держава може собі дозволити виділяти сотні мільярдів євро на розвитки тих чи інших проектів. Тим не менше найголовнішим є те, що на рівні стосунків держави та приватних підприємств є не тільки гроші, але і розуміння того, що загалом держава і підприємці працюють на спільну справу. Було б розуміння, а гроші знайдуться.
Інші країни
Таку політику застосовує не тільки Німеччина. У книзі "Чому Азії вдалося" автор детально описує, як Китай, Південна Корея, Японія та Тайвань вирвалися з бідності завдяки продуманій державній підтримці експортерів.
Також автор на прикладах інших країн, які не досягли успіху, пояснює, як НЕ ВАРТО підтримувати вітчизняного виробника. Дуже короткий опис ідея з книги.