Два дні з браконьєрами. Щодня із Нижньодністровського нацпарку вивозять 14 тонн риби

Азартні ігри

Сьогодні чотирирічна Оленка вперше в житті танцюватиме народний танець на Святі осені, яке проводиться у її дитячому садку. Але тата на святі не буде – він поїхав браконьєрити у Нижньодністровський національний парк на річку Глибокий Турунчук – штучний канал завширшки сто метрів, який з’єднує Дністер із Дністровським лиманом.

Так звані "драчі", якими ловлять рибу на Турунчуку

- Взагалі-то, я планував піти подивитися на малу, - каже Максим, оглядаючи свої володіння – 25 метрів берегу сьогодні належить тільки йому. - Вона ж у мене вже півроку танцями займається. Але потім мене набрав Костік і сказав, що на наступних вихідних буде класна халтура, і такий заказ пропускати не можна. І шо це виходить – я ще на три тижні без рибалки буду?! - на худорлявому обличчі 34-річного чоловіка від обурення з’являються глибокі зморшки. - Тому я сказав: «Зая, мені треба релакс. Ось тобі баблішко. Відпочивайте без мене».

Максим – прораб. Він уже шістнадцять років будує котеджі і робить євроремонти. Грошей на життя вистачає, і найбільше витрачати їх він любить у залах ігрових автоматів або на риболовлі. Щоб бути в мейнстрімі сучасних методів вилову, браконьєр підписався на два тематичних кабельних телеканали, і кожну вільну хвилину присвячує перегляду улюблених передач.

- Найкращий лов на Турунчуку – з початку листопада по середину грудня. І кожного разу, як закидаєш, обов'язково виловиш. Риба тут лежить товстенним пластом. Тільки одна проблема – якщо там лящ, то, скільки не кидай вудку, все одно будеш на нього попадати. Хочеш коропа, а не спіймаєш!

Перед тим, як сюди приїхати, браконьєр закупився на 4,5 тисячі: купив новий намет і снасті, щоб впіймати коропа, судака, ляща, сома.

- Заціни! - чоловік відкриває сіру металеву скриньку, поділену на безліч маленьких секцій. В одній – великі потрійні гачки завбільшки з вказівний палець, в іншій – двосантиметрові гачки. – Дивись, оце – муха. Той трійник, що з кісточкою – тим не заборонено ловити, а той, що без кісточки – вже браконьєрський вважається.

- А яка різниця – з кісточкою чи без? Гачки ж однаковісінькі!

- Хм, - чоловік наблизив маленький гачок до очей так близько, наче хотів знайти на ньому порохнинку. - Навіть не знаю. Просто правило таке.

Такі потрійні гачки потрібні для браконьєрської рибалки «на драча» – коли спінінг різкими рухами смикають, намагаючись на дні зачепити гачок за рибу. На Турунчуку – це найпопулярніший спосіб рибальства. І один з найефективніших, бо тут на глибині риба збирається у величезні табунці.

Біда в тому, що гачок чіпляє рибу за живу плоть - бік, зябра, хвіст – і вона часто зривається з гачка, при цьому ранячи себе. Така риба фактично не має шансу вижити. Вона повільно вмирає, навіть не потрапивши в юшку. Втім, тутешню публіку це анітрохи не хвилює. До Максима завітав старий знайомий – Ігор, який зайняв сусідню кладку. Почувши нашу розмову, вирішив поділитися і своїм досвідом. А заодно – похвалитися уловом:

- Один потрійний гачок коштує 5-7 гривень. А за одну рибалку таких гачків штук тридцять йде. Я поки дно просканував, два гачки обірвав. Зате закинув третій раз – і витягнув отакенного товстолоба, - вусатий сивочолий чоловік тицьнув правою долонею у ліве плече. - Я ловлю на десятку. Але моя коронна зброя – дванадцятка. Вона з алмазним напиленням – не тупиться. Ось цією, наприклад, я вже дві рибалки пройшов.

Браконьєр спіймав рибу «на драча» за живіт.

Впійману рибу рибалки солять, сушать або роблять консервацію. Тим же, кому ліньки це робити, просто продають улов перекупникам по 40-50 гривень за кіло.

- Я мрію про ехолокатор. Дуже крута штука. Сидиш собі на березі, і на екрані у тебе все дно видно, вся риба. М-м-м-м… Правда, вона півтори штуки баксів коштує… Ну, якось, може, зберуся з духом і зроблю собі такий подарунок. Потайки від жінки, - думає вголос Максим.

Браконьєр вважає своє оснащення скромним, і зиркає на сусідів: «Там десять спінінгів по $500 кожен і котушки по $200. Рахуйте».

- І за скільки ці снасті окуповуються?

- А я не рахую. Я так відпочиваю. Це ж азарт, коли ти її підсікаєш, витягуєш, міряєш довжину, - чоловік мрійливо дивиться на воду. – До того ж, моя жінка такі консерви смачні робить з мого улову – пальчики оближеш!

Можу собі уявити цю… смакоту.

Водне таксі

Дістатися на берег Глибокого Турунчука пішки неможливо. Тому єдиний спосіб побачити масштаби беззаконня – припливти сюди на човні, який належить комусь із власників місцевих рибгоспів. Знайти перевізника – не проблема. Чи не в кожного місцевого жителя у мобільному є номер потрібної людини.

Для тих, хто не знає, де порибалити, є дороговкази.

Наприклад, перевозить браконьєрів на Глибокий Турунчук риболовна база «Камчатка». Дорогу до бази мені допоміг знайти охоронець Нижньодністровського нацпарку.

- Саша, тут дівчина каже, що до тебе, - молодий повнощокий охоронець розмовляє по мобільному із працівником «Камчатки», щоб переконатись, що я їду саме до нього. – Ага, добро. Зараз будемо.

Їхати від села Маяки до «Камчатки» від сили п’ять хвилин. Охоронець виявився неговіркий, і з підозрою поставився до моєї легенди – польового дослідження для дисертації про ропух.

- Як ваші успіхи? Браконьєрів багато наловили за останній тиждень?

- Працюємо. Стараємось, - ледве витиснув із себе чоловік, і навідріз відмовився називати своє ім’я.

Але коли мій таємничий проводир побачив Сашу, на його обличчі з’явилася щира усмішка:

- Сань, я тебе тут почекаю. На базі.

- Добре, добре, - Саша махнув знайомому рукою і повів мене до зеленого моторного човна, пришвартованого до невеличкої пристані. - Взагалі-то для рибалки потрібен спеціальний дозвіл. Але ви не хвилюйтеся – із нацпарком усе погоджено. Такса у нас 500 гривень, але раз ви не будете рибалити, давайте по 200.

Саша бере 500 гривень в обидва боки.

- А квитанцію ви дасте?

- …Яку квитанцію? - Саша витріщив очі, наче привида побачив. - Немає в мене квитанцій.

Кілька років тому перевізники видавали такі квитки. Але згодом їх перестали видавати, щоб не було доказів їхньої незаконної діяльності.

- Але ж ви надаєте транспортні послуги…

- Тю… Та то я так підробляю.

- А це законно?

Нерви чоловіка почали здавати, і він, зробивши глибокий вдих, нахилився до мого вуха:

- Та тут усе незаконно.

Попри незаконні перевезення, деяких формальностей все ж потрібно дотримати. Перед тим, як випливати з гавані, Саша телефонує прикордонникам:

- У мене двоє пасажирів. Запишіть їх імена. І номер човна, - а після звіту пояснює: це прикордонна зона, тому про всіх пасажирів обов’язково треба повідомляти.

Шлях до середини річки займає десять хвилин. Через кожні кілька десятків метрів пропливаємо повз імпровізовані буйки, зроблені із пластикових пляшок. Тут натягнуті сітки. А на березі на порожніх причалах дерев’яні таблички «НЕ ЗАЙМАТИ!». Поруч – номер мобільного.

Моторних човнів на воді так багато, що заповідна річка більше нагадує неспокійні морські канали Венеції. От тільки, на відміну від італійського міста, тут вода дуже чиста.

- Минулого року людей привозили лише вранці, а зараз возимо щогодини, - пояснює Саша.

Переважно у човнах перевозять від двох до восьми пасажирів. Моторних човнів не вистачає, тож деякі підприємці вдаються до хитрощів – і чіпляють до плавзасобу мотор від газонокосарки.

Торік перевізники просили рибалок привозити з собою не більше трьох кілограмів риби. Але й тариф був менший – 300 гривень за дорогу в обидва боки. Цього ж року ціну підняли до 500 гривень, зате дозволили забирати по 15 кіло улову. Але ні тоді, ні зараз ніхто не контролює, хто і скільки риби везе додому. Тому браконьєри з гордістю розповідають, як, приміром, компанія із трьох людей за два дні наловила 285 кілограмів риби.

Любителі природи

Тверду землю від води відділяє широченна смуга густого триметрового очерету. У хащах ховаються дикі кабани та зграї рідкісних птахів: чаплі, пелікани та баклани. Раніше можна було побачити норку європейську – вона на території України є тільки тут, на нижньому Дністрі.

Ось в очереті заблимали два круглих яскраво-білих ока. До нас на запах риби прийшов лісовий кіт. Гігантський коричневий волохатий звір завмер в очікуванні. Ми теж не рухаємося – дика тварина може добряче покусати недоброзичливців. Кіт законно вважає, що це його територія, і люди тут – непрохані гості.

- Це вже не вперше приходить. Минулого разу знайшов замариноване м’ясо у каструлі, і вкрав здоровенний шматок, - сміється Іван, круглолиций невисокий чоловік у мілітарі-костюмі та чорному кашкеті. - Ну, цього разу ми тару ретельніше сховали. Там в очереті недоїдки є – хай їх їсть.

Не лише лісові коти полюють на спійману браконьєрами рибу. В очереті живуть тисячі здоровенних щурів. На щастя для рибалок, вони з’їдають лише риб’ячу голову.

Так берег річки Глибокий Турунчук виглядав восени 2015-го року, коли керівництво нацпарку заборонило тут перебування людей.

Ранок на Турунчуку в жовтні 2017-го.

Нерозлучні куми-фермери Іван і Роман раз на місяць приїжджають на Глибокий Турунчук, щоб відпочити від роботи і від своїх дружин. Під дерев’яною кладкою лежать символи незалежності - брудні шкарпетки; телефони – на тихому режимі, щоб не порушувати ідилію. Похмура погода – не зіпсує настрою, адже у чоловіків є секретна зброя – літрова пляшка горілки.

- Ми не алкоголіки, п’ємо культурно. Це нам на три дні, - Ваня вловлює недовіру в моїх очах і намагається реабілітуватися, демонструючи майстер-клас із вилову риби.

Щоб гарантовано витягнути добрий улов, браконьєр постійно поповнює свою колекцію снастей і експериментує із прикормом. Він кладе принадку – яскраво-оранжевий порошок – у крихітний алюмінієвий куб із дірочками, прикріплений до волосіні. Нижче від кубика прикріплений гачок із нанизаним на нього дощовим черв’яком. Чоловік з ентузіазмом закидає вудку і ділиться своїм геніальним планом:

- Підкормка у воді розчиняється і висипається через дірочки. Риба пливе на її запах і їсть крихти, а потім на радощах закушує черв’ячком. Гачок у мене розрахований на велику здобич, я ж не кільку в томаті з неї буду готувати!

- Це все понти! Дурити рибі голову може кожен. А ти попробуй на мотиль і на кукурудзу спіймати! Слабо? - Роман дістає бляшанку і трясе нею перед обличчям хитрого конкурента.

- Шось ти дуже нєрвний! Іди торта з’їж, зніми стрес, - регоче Іван, махнувши головою в бік картонної коробки із провізією. Там, крім недоїденого празького торту, солоні огірки і помідори в трилітрових банках, сира картопля, батон, крекери, гречана і рисова крупи на суп.

Щасливі браконьєри після чотирьох днів безперервної риболовлі повертаються додому, залишивши після лише себе заплутані тенета та витоптаний берег.

Щодві години – перерва на каву. Її готують на газовому примусі, бо розкладати багаття тут заборонено. Це дуже небезпечно.

- Я двічі був свідком пожеж. Очерет зайнявся майже миттєво, і нам довелося перепливати на протилежний берег. І це в мороз. Гаряча була нічка, - згадує Роман.

Поки ми розмовляємо, Ваня кожні десять хвилин одна за одною витягує три рибини. Невеличку – довжиною менше 25-ти сантиметрів – відпускає. Чоловіка найбільше цікавить велика здобич – щоб можна було похизуватися перед друзями в соцмережах. Для великих рибин у нього і тара є спеціальна – картонна коробка з-під печива. У ній уже лежить чотири здоровенних соми, кілограмів по п’ять кожен. У двох із них поранені боки, які кровоточать.

- А чому ви рибу в воду не кидаєте, щоб вона до вечора не вмерла?

- А вона живуча. Сьогодні піде в юшку.

Із захватом розповідаючи про десятикілограмових коропів та сомів, спійманих тут, куми бідкаються, що їхні «колеги» виламали майже всі молоді дерева, які посадили вздовж берега працівники нацпарку. До того ж, рибалки залишають після себе целофанові пакети, порожні пляшки, пластикову тару та недоїдки. А також спійману рибу, яка виглядає не дуже апетитно – через численні порізи на животі.

Трофеї браконьєрів навіть у суп не потрапили. Риба гниє на березі

- Нє, ну не свині? Дерева ламають, сміття розкидають. Ну прийшов ти на відпочинок, то візьми прибери після себе! Так ні ж, кульки в очерет ховають – це вони так прибирають. Мудаки! А я, між іншим, в минулому році три горіхи тут посадив, - обурюється Роман, відчуваючи себе захисником природи.

Вправно порається зі спінінгом і 12-річний Єгор – син Роми. Він вважає себе асом, адже рибалить з п’яти років. Ловити забороненими методами його навчив батько. А тепер критикує, коли дитина робить помилки:

- Єгор, блін! Акуратно! Зірветься зараз!

- Тату, я за щось зачепився, не кричи, - хлопчик смикає спінінг, але нічого не виходить.

- А-а-а, то ти за сусідський гачок зачепився. Бачиш, колега тобі махає? - жінка на протилежному березі махає рукою і чимось обрізає волосінь.

"Я на Майдані стояв"

Прибирати за рибалками повинні так звані «орендарі» - люди, які від імені відомих лише керівництву нацпарку фірм займаються благоустроєм берегу Глибокого Турунчука. Вони ж викосили сімдесят відсотків берегової лінії – «щоб рибалкам було комфортніше відпочивати».

Відчуваючи себе господарями, вони побудували кілька десятків дерев’яних кладок. У планах – збільшити кількість кладок і організувати неподалік магазин із пивом, горілкою, ковбасою і чіпсами.

Живуть «орендарі» у центрі берегової лінії ось уже три місяці. Петро та Сергій щодня ходять із папкою документів, які начебто дозволяють їм законно тут контролювати вилов риби:

- Такса – сто гривень в день з одного рибалки. Ми дивимось за тим, щоб браконьєрськими снастями не ловили. Але у нас немає права вилучати ці снасті – для цього треба викликати рибнадзор. Але, ви ж самі розумієте, поки той надзор приїде, гачки швиденько кудись діваються, - по-хазяйськи поправляючи вудки, Петя показує на сітку із рибою, яка тріпається у річковій воді.

Хлопці скаржаться – їм не вистачає повноважень, щоб радикальнішими методами боротися із порушниками закону. Особливо лютує Сергій – на вигляд хлопцеві не більше 25-ти, він має східну зовнішність і гарячий темперамент:

- Я ж на Майдані стояв! За хуліганку навіть умовний строк дали! Бо у нас же всі суди куплені, і боротися залишається тільки кулаками! А тут я пішов якось у рейд із рибнадзором, а вони мені: «Поводь себе тихо. Просто слухай. І не говори зайвого». Що значить, поводь себе тихо?! Я що – німий?! Для чого тоді мене брати з собою?! Брєд якийсь!

Скромна садиба «орендарів» узбережжя Глибокого Турунчука. Поки робота робиться, рибка ловиться.

Зрозумівши, що корупцію "з наскоку" не подолати, активісти вирішили взяти частину пирога і собі. І вибили право на розвиток браконьєрської інфраструктури у національному парку. Спочатку покосили очерет, потім – побудували кладки, де-не-де поставили урни і час від часу прибирають сміття. У планах – ще більше кладок, «бо їх як буде треба, то і зламати буде легко, це ж не цегляні споруди».

Переводжу погляд на ряд спінінгів, виставлених біля намету:

- А ви, я бачу, теж рибалити любите. І давно у вас таке хобі?

- Соромно. Чесно. Соромно.

- Ну, якщо чесно, то раніше я прохолодно ставився до рибалки. Але тут заразився цією темою. І ловлю кайф.

- Але ж це заповідна зона… Ви ж це знаєте?

- Так, знаю… Але… Ну, так… Я взагалі-то люблю природу, - чоловік опускає очі.

- Якщо любите, то що ви тут робите? Чи усе це – лише через гроші?

- Виходить, що… так.

- А вам не соромно?

- Соромно. Чесно. Соромно.

"Перевірка" на 100 гривень

У зламаному очереті та у воді біля берегів плавають біла, жовта та зелена волосінь та розірвані сітки – докази, яких браконьєри поспіхом позбуваються, почувши про наближення рибнагляду. Протоптані в очереті доріжки встелені пластиковими пляшками – вони слугують своєрідною сигналізацією: наступаючи на пластик, перевіряльники своїми кроками створюють рипучий голосний звук.

Тут, на березі, чути кожен шелест. Якщо прислухатися, можна почути розмови рибалок на іншому березі. Та ця тиша оманлива. Час від часу тут відбувається стрілянина – про яку поліція навряд чи знає.

- Якось рибнадзор наскочив серед ночі. Хотіли взяти одного мажора. У нього було дуже дороге спорядження, і він його віддавати не збирався. Дістав пушку і почав у повітря стріляти. А я якраз спав. Як почув вистріли, ледь не всрався від переляку. Вибігаю із намету – кіпіш, крик, шум, гам, матюки. Цей стрєлок ворошиловський напідпитку був, тому і сміливий такий. Але нічого, відбився. Рибнадзор злякався і пішов від гріха подалі.

Тутешні браконьєри прекрасно знають - рибні інспектори зазвичай приходять раз на день – з 9 до 11 ранку. Втім, буває, що взагалі за день ніхто не перевіряє. Рейд відбувається за одним і тим самим сценарієм: один інспектор іде берегом, замаскувавшись під рибалку, а інший – пливе на човні.

За кожну впійману браконьєрським шляхом рибину порушник повинен сплатити 70-100 гривень штрафу. А якщо там сто кіло риби – сума набігає чимала. Але рибалки не переймаються – економія можлива завдяки корупції.

- Звонить мені Саня із сусіднього причалу. Каже – ховай рибу, бо йде рибнадзор. Ми ж за ту рибу, і давай її в очерет пхати. Прийшов дядько, вправний такий, і за пару хвилин знайшов нашу рибу. Я порахував – влітаю в дев’ять тисяч. Бляха-а-а… А він мені: «Ну шо, виписуєм протокол». Я йому кажу, та ви шо, який протокол? Короче, дали по сто гривень і розійшлися.

- Ага. Один Джеймс Бонд так старався замаскуватися, що аж драча на свій спінінг повішав. Підходить такий, і каже: «Як справи, хлопці? Як кльов?». Я ж зразу побачив, що він палівний. І кажу: «А чого це рибінспекція цікавиться у простих рибаків?» - Ваня зареготав. – А наступного дня він прийшов уже без драча, зате взяв із собою якогось полковника із пістолетом. Налякати хотів, чи шо? Цирк, кароче. Як взялися дивитися на ту рибу. Роздивлялися, роздивлялися, як ту простітутку. Ну немає на ній ран, немає! У це відро ми складали тільки ту, що на корм клювала.

Не бояться перевірок інспекторів і віп-рибалки. Вони, не соромлячись, демонструють свої службові посвідчення і погрожують проблемами. І тут уже від твердості перевіряльника залежить – піддаватися на провокацію чи ні.

- Тицяє мені один такий свою кабмінівську ксиву. Думав, я його злякаюсь. А я йому кажу: «Що ти мені тут тицяєш? У тебе снасті браконьєрські!» - згадує Петро.

Політика беззаконня

Протягом багатьох десятиріч рибалити на річці Глибокий Турунчук було заборонено, бо по ній навесні і восени мігрують гігантські табунці риб. Але у лихих дев’яностих тут почалося свавілля – на річку почало приїздити все більше і більше очманілих від кількості риби маньяків.

Щоб зупинити знищення природи, у 2008-му році уряд ввів Глибокий Турунчук до складу новоствореного Нижньодністровського нацпарку. І відтоді є відповідальний - саме директор НПП одноосібно відповідає за збереження тутешньої флори та фауни. Втім, керівники мінялися, а ганебна ситуація – ні.

Коротка перерва безчинства була лише один рік – коли після Революції Гідності у 2015-му нацпарк очолив Микола Роженко. Він став першим директором, який заборонив будь-яким відвідувачам знаходитися на річці Глибокий Турунчук під час масової міграції риби.

- Я дав завдання керівнику наукового відділу оцінити екологічний стан на річці. Як я і думав, результати цього дослідження були невтішними. На підставі цього дослідження я і видав наказ про заборону відвідувати річку усім без винятку. Поставив на чергування два наряди охоронців на обох кінцях річки, залучив місцевих активістів, домовився з прикордонниками, відмовився співпрацювати із бізнесюками-перевізниками, - розповідає Микола Роженко.

На думку Роженка, Міністерство екології не продовжило з ним контракт саме через його тверду позицію – не вступати в змову із порушниками екологічного законодавства.

- Мене активно намагалися схилити до співпраці з Григорієм Мельниченком - зятем екс-губернатора Одещини Гриневецького, який представляв ТОВ «Рибалки та мисливці 21-го століття». Коли Мельниченко почав самовільно встановлювати на берегах Турунчука тимчасові споруди, я звернувся до прокуратури та до губернатора. І тут з різних боків мені почали радити «співпрацювати» з Мельниченком, натякаючи на те, що це буде гарантією продовження зі мною контракту. Але я на такі пропозиції не пристав, - каже Роженко.

Уже наступного дня після того, як міністр екології Сергій Курикін розірвав контракт із Миколою Роженком, браконьєри повернулися на Глибокий Турунчук. Про це мені говорили і самі рибалки і наголошував Роженко.

Звільнивши борця із браконьєрами, Мінекології призначило на його місце Олександра Шпинова, а заступником призначило Володимира Трахтенберга. Нове керівництво одразу ж «домовилось» із місцевими ділками про співпрацю, і за сто тисяч гривень на рік дозволяло «організовувати відпочинок» перевізникам. Втім, у серпні 2017 року СБУ спіймало Трахтенберга на гарячому. Проти нього порушили кримінальну справу за отримання хабара в особливо великому розмірі. Після обшуків директор і заступник раптово зникли.

Трахтенберга спіймали під час спроби отримати 12,5 тисяч гривень хабара.

Новим виконувачем обов'язків директора нацпарку призначили кандидата біологічних наук Олексія Ігнатюка, який до цього часу працював в Академії післядипломної освіти при Мінприроди.

Ігнатюк, як і більшість його попередників, на радикальну боротьбу із браконьєрством не налаштований. Хоча формально він заборонив ловити рибу «на річці Глибокий Турунчук від її впадіння в Дністровський лиман на 1 кілометр вгору проти течії», але фактично це означає, що на чотирьох кілометрах берегу річки рибалити можна.

Дуже толерантний директор

Після відвідин Парку ми поставили йому кілька запитань:

- Пане Олексію, що вам відомо про браконьєрство на річці Глибокий Турунчук?

- Браконьєрство, безумновно, є усюди. Тому що браконьєрство – це порушення правил рибальства. Якщо людина виловила риби не три кілограми, а три кілограми сто грамів, то це також формально є браконьєрство. Стосовно реальних розмірів браконьєрства, я вам нічого достовірно повідомити не можу, бо я тут менше як тиждень директор. І з'ясувати реальні розміри браконьєрства насправді дуже-дуже важко.

- Тобто, ви ще туди не виїжджали?

- Ні, я виїжджав. Але при візуальному огляді встановити рівень браконьєрства навіть теоретично ми не змогли.

Ось наше відео, на якому видно, що на березі річки у нацпарку повно людей, які ловлять рибу, хто як хоче, і хто скільки хоче.

- Скільки рибалок одночасно там знаходяться?

- Не більше, ніж ми давали квоти. За моїми оцінками, від ста до двохсот. А по квоті - 320.

- Ви вже розірвали договори із фірмами, які начебто орендують береги Глибокого Турунчука?

- Ці договори розриваються не просто так, зрозумійте. Я прийняв рішення про їх розірвання. І я маю звернутися до всіх вищих організацій про те, що ці договори мають бути або розірваними, або переглянутими. Парк ні копійки не отримує. Там були обіцяні гроші. Офіційні. Не в кишеню тим, хто зараз під судом і слідством. Ці гроші не надходили. Тому розірвати ці договори досить просто. Я думаю. Але вони мають бути розірвані в установленому порядку. Не одним моїм бажанням. Вони ж знаходяться, на жаль, у правовому полі.

- У правовому полі?

- Звичайно.

- Уточніть, будь ласка, згідно з яким законом приватні фірми можуть орендувати територію національного парку?

- …Вони не територію парку орендують. Укладається договір про сумісну діяльність, що вони на нашій території за свої кошти роблять благоустрій. Вивозять сміття і так далі, і тому подібне. Це не заборонено. Якщо вони не виконують цих умов, договір з ними роз-ри-ва-єть-ся.

- А коли саме ви плануєте розірвати цей договір? Уже терміни кінцеві собі намітили?

- Я вам не готовий відповісти на це питання. Це до юристів. Ну, напевно, в найближчий місяць-два це відбудеться.

- Я провела там два дні. І побачила дуже багато сміття. Не видно, що там хтось займається вивозом сміття.

- Ви ж напевно були на вихідних. Вивозом сміття ніхто ж не займається в неділю…

- Та ні, я була і в п’ятницю. А чи є у вас плани заборонити присутність людей на березі річки Глибокий Турунчук?

- (довга пауза) А нащо там забороняти присутність людей? Немає таких планів.

- Тобто, на вашу думку, там ситуація контрольована і риба не знищується в великих масштабах?

- На мою думку, ситуація не контрольована, але ситуацію можна зробити контрольованою. І я не бачу сенсу забороняти повністю там відвідування, присутність, рибну ловлю і так далі.

- Тобто, екологічні наслідки ви не усвідомлюєте?

- Я, на відміну від так званих екологів, які дуже багато всякого пишуть, дуже добре екологічні наслідки усвідомлюю.

- А вам відомо, скільки саме риби зараз виловлюється на річці Глибокий Турунчук?

- Ця ситуація реально нікому невідома. Я, вибачте, займався екологією як наукою багато років, і що таке підрахунки коректні щільності і чисельності, і так далі, дуже гарно собі уявляю.

- То якщо ситуація невідома, як ви можете зробити висновки щодо непотрібності заборони присутності там людей?

- Дуже просто. Пробачте, я можу дуже добре прогнозувати наслідки від спортивного рибальства (спортивне рибальство заборонене законом на території нацпарків – Ред.). Любительське спортивне рибальство – це ті види промислу, які є саморегульованими (твердження неправдиве, оскільки контроль за дотриманням правил рибальства здійснюють органи рибоохорони та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони та громадські інспектори з охорони довкілля – Ред.).

- Але ж ви не можете контролювати кількість риби, яка вивозиться звідси.

- Чому? Кількість риби перевіряється дуже просто.

- Як саме?

- Ну, вибачте, ви думаєте 20-30 кілограмів риби можна сховати до кишені?

- Тобто, ви плануєте поставити якийсь пост контролю?

- Так, ми плануємо поставити один пост контролю.

- Ви дійсно вважаєте, що це ефективний спосіб?

- (глибоко зітхає) Запропонуйте кращий.

- Заборонити присутність там людей.

- (довга пауза) Ну… по-перше, це супереить положенню про парк.

- Але ж в 2015-му році це було зроблено.

Мінприроди наказує заборонити знаходження людей на річці Глибокий Турунчук. На думку нового директора, повторити заборону неможливо.

- Заборони мають бути реальними. Якщо в Одесі заборонити вживання російської мови, це буде виконано?

- Скажу відверто, те, що я побачила на Глибокому Турунчуку за два дні, мене шокувало.

- От що ви конкретно побачили, що вас привело до шоку?

- Рибалки везуть додому від 50 до 150-ти кілограмів риби. І ніхто їх не затримує.

- Ось з цим треба боротися. Повністю згоден.

- А потрійні гачки у вас дозволені?

- Так. Потрійні гачки у нас дозволені.

- Вирубка очерету на березі річки – це теж добре?

- Якщо люди вирубують очерет, то це вони роблять гарну справу, тому що від пожежної небезпеки то має бути смуга із вирубаним очеретом. Ми самі викошуємо захисну смугу вздовж берега. Це називається біотехнічний захист. І взагалі, в мене таке відчуття, що ви мене безпідставно у чомусь звинувачуєте.

- Я не звинувачую, а лише питаю про ваші наміри.

- Я на посаді лише тиждень. Які можуть бути результати? Про наміри… Ну ви що, не чули, що «я продам Roshen», що «ми всі будемо жити по-новому», що «АТО закінчиться за три дні»?! Ви чули ці доповіді про наміри? Чули.

- Тобто, ви так само плануєте?

- Я не планую так само. Тому я не хочу вам зараз обіцяти конкретного.

ТЕКСТИ порахували: за один день один браконьєр виловлює в середньому 50-90 кг риби. За час нашого дводенного перебування на річці Глибокий Турунчук знаходилося 80 наметів із двома-трьома рибалками. Тобто, щоденно річка втрачає в середньому 14 тонн риби. А за піковий сезон листопад-грудень-січень разом це більше ніж 1200 тонн риби. Навіть браконьєри помітили, що, у порівнянні з минулим роком, риби значно поменшало.

екологія одещина злочин браконьєри заповідник дністер глибокий турунчак