Шахтарський характер і справжні хазяї краю: як живе сучасний Донбас

Та якщо пильніше придивитися до життя шахтарського краю, гадаю, багато хто зрозуміє, яким безрадісним воно є.

Останні аварії на шахтах ім. Засядька, ім. Карла Маркса та інших, які забрали життя сотень гірників, на тлі практично перманентної політичної кризи в країні залишаються майже непоміченими.

«Справжня причина останньої аварії на шахті “Краснолиманська” пояснюється наднормативним навантаженням вибою, чого не можна допускати через значний вміст метану у вугільних шарах шахти й навколишньої породи... Вибух на “Краснолиманській” відбувся тоді, коли в лаві знімали дев’яту стружку. За такого високого рівня ґазу цього не можна було робити», — голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець фактично звинуватив у трагедії керівництво шахт.

Напевне, в цьому полягає головна проблема донецьких шахт. Їхні нові хазяї видобувають дуже багато вугілля ціною людських життів.

Редактор Інтернет-видання «Острів» Сергій Гармаш змальовує таку картину:

«На згаданій вище шахті “Краснолиманська” за статистикою працює 5 376 осіб. У січні-лютому 2007 вони видобули 328 190 тонн вугілля. Тим часом у державному підприємстві “Макєєввугілля” значиться майже втричі більше людей — 14 154, але видобули вони за той самий період приблизно стільки само — 328 743 тонн.

У перерахунку на окремого шахтаря на “Краснолиманській” видобували більше, ніж працівники будь-якої іншої (принаймні державної форми власности) шахти Донецької областi».

Далі наводяться ще приголомшливіші цифри:

«За 2006 рік шахта “Краснолиманська” відвантажила вугілля на суму 570 148,7 тисяч грн. Відвантажила державному підприємству “Вугілля України”, засновником якого є Мінвуглепром.

"Вугілля України" - єдине ДП, котре має право купувати вугілля в державних вугільних компаній і продавати його споживачам. Воно ж, відповідно, повертає шахтарям гроші за відвантажену продукцію.

Але, відвантаживши вугілля на вищевказану суму, “Краснолиманська” недоотримала майже шість мільйонів гривень. І така практика недоплат, згідно зі статистикою, є звичайною у Мінвуглепромі».

Тобто зароблені шахтарями гроші розкрадаються міністерськими чиновниками. І це вже почало вважатися мало не законом. Невдоволені працівники дуже швидко втрачають роботу, а часом і життя.

Наведемо статистику минулого року. Тоді міністром був "регіонал" Сергій Тулуб.

У першому кварталі з двадцяти трьох вугільних ДП Донецької области чотирнадцять не отримали грошей за відвантажену продукцію. Об’єднання не доплатили шахтам: «Красноармійськвугілля» — 13 мільйонів, «Краснолиманській» — 5 млн, «Селідоввугілля» — 6,5 млн, «Добропіллявугілля» — 8 млн, «Артемвугілля» — 3,6 млн грн.

Впродовж чотирьох місяців 2006 року Тулуб усунув практично всіх генеральних директорів вугільних об’єднань за політичними мотивами.

На їхні місця призначено тих, хто вірно служить хазяєві, не маючи права голосу. Всі ми пам’ятаємо, як було звільнено гендиректора ДП «Донецьк» Баранова, якому тільки масові протести шахтарів допомогли залишитися на посаді.

А ось Бугарі, «генералові» із Красноармійська, ніщо не змогло зарадити. Йому пригадали перехід у «Нашу Україну». Дикий випадок трапився й із гендиректором «Шахтерськантрациту» Володимиром Мандриченком. Його змусили написати заяву про звільнення на прохання мера Шахтарська Олександра Наумовича - особистого друга Сергія Тулуба.

Часто за норовливість люди розплачуються не тільки посадами, а й життям.

7 червня минулого року нібито викинувся з вікна своєї квартири генеральний директор ГП «Селідоввугілля» Іван Пожитько. Перед тим, попри те, що він перебував на лікарняному, змушений був написати заяву про відставку. На нього тиснув безпосередньо Тулуб.

«Селідоввугілля» у Мінвуглепромі не значилося серед «мазунчиків». Протягом перших трьох місяців минулого року, відвантаживши вугілля на 66 млн грн, об’єднання отримало менше, ніж йому належало - на шість із половиною мільйонів.

На підприємстві зростала заборгованість із зарплатні, різко знижувалися планові показники. Не виключено, що все це було кимось спровоковано.

І не встигло охолонути тіло загиблого, як до його кабінету вселився новий «генерал».

Лідер Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко вважає, що кадрові «зачистки» продиктовано політичними мотивами. На його думку, це є наслідком того, що й Бугара, й Баранов, і низка інших впливових вугільних «генералів» виступили всупереч волі Партії Реґіонів.

Бугара очолював фракцію НСНУ в Донецькій обласній раді. «Схоже, це елементарна розправа «реґіонала» Тулуба та його партійного керівництва з політичними опонентами. В результаті постраждає вся галузь, десятки тисяч шахтарів і їхніх родин. «Вибивають» кращі кадри. Як у тридцять сьомому році, по-сталінськи. Підсумки подібних чищень добре відомі з історії», — заявив пан Волинко.

Нині мало що змінилося, хіба засекретилася статистика із заборгованостей. Коли було вигідно — народні депутати від БЮТу її прилюднювали. Зараз — нуль інформації, тому я подаю статистику за минулий рік.

Роман Мінін. "Прорив"

Гадаєте, на приватних шахтах краще? Аж ніяк!

2007 року Олександр Вовк, директор шахти ім. Баракова, що належить до ВАТ «Краснодонвугілля», пообіцяв звільнити шахтарів, які протестували проти зменшення заробітної платні й незаконного позбавлення премії усіх працівників шахти.

На донецькій шахті імені Засядька, очолюваній народним депутатом Юхимом Звягільским, гірників змушують писати заяви про звільнення за власним бажанням без зазначення дати.

Таким чином, адміністрація будь-якої миті може звільнити працівника.

Шахта ім. Засядька в Донецьку є однією з найнебезпечніших у світі. Це вже підтверджено інформацією Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці й гірничого нагляду МНС.

Люди, які пішли з шахти, стверджують, що рівень безпеки там завжди був низький.

Колишній майстер технічної безпеки шахти ім. Засядька Ігор Ткаченко говорить: «На шахті Засядька в часи СРСР керівництво ще хоч якось боялося перевірок, але зараз на всіх начхати.

Ліхтарі в шахтарів не працюють, половина протиґазів поламані. До гірників ставляться, як до забійного м’яса.

Я взагалі дивуюся, як шахта не вибухає щодня».

Страшна статистика: протягом останніх сімнадцяти років в Україні загинуло майже 4 тисячі гірників. Це - штат працівників чималої шахти. Кожен мільйон тонн вугілля вартує чотири людські життя.

Хроніка катастроф на шахті ім. Засядька просто пригнічує. В 1999 році — 50 загиблих, у 2001 — 55, у 2002 році загинуло 20 гірників...

Затяжний конфлікт між новою владою і керівником шахти імені Засядька, нардепом-«реґіоналом» Юхимом Звягільським сягнув кульмінації й навіть вихлюпнувся в залу засідань парламенту.

Тоді народний депутат від БЮТу Володимир Бондаренко з трибуни процитував слова Звягільського, адресовані керівникові місцевого департаменту Держгірпромтехнагляду Юрію Скрипникові: «Харкатимеш кров’ю і сидітимеш на нарах».

Погрози почалися нібито відразу після того, як інспекція територіального управління наглядового відомства заборонила видобувати вугілля на підприємстві «у зв’язку з виявленням грубих порушень правил безпеки, що створюють загрозу життю й здоров’ю шахтарів».

У відповідь сам Звягільський з тієї ж таки парламентської трибуни звинуватив у корупції главу Держгірпромнагляду України Сергія Сторчака. А прес-служба шахти розповсюдила заяву, в якій назвала «грубим спотворенням фактів» інформацію про повну зупинку роботи шахти після перевірки стану охорони праці й техніки безпеки.

Звягільський і його прес-служба, як виявилося, частково мали рацію: заборону на проведення робіт в шахті було скасовано... за рішенням Донецького суду.

Яким чином Юхим Леонідович зміг переконати «вугільного експерта» в суддівській мантії, можна тільки здогадуватись.

А от як ставляться до рідного краю справжні хазяї области.

ЗАТ «Систем кепітел менеджмент», ЗАТ «Футбольний клуб “Шахтар”», контрольовані Ринатом Ахметовим чинили так: у першому кварталі 2007 року ЗАТ «СКМ» дало збитки на суму 7 млн. 329 тис. грн., футбольний клуб «Шахтар» — на 10 млн. 283 тис. грн. Інше підприємство, яке також пов’язують із Ахметовим, — «Люкс» — 5 млн. 582 тис. грн.

Роман Мінін. "Стаханов"

Про це повідомила завідувачка планово-економічного відділу Ворошиловської райради в місті Донецьку Тетяна Черешня.

Тим часом Державна податкова інспекція Ворошиловського району Донецька стверджує, що й до того підприємства Ахметова були збитковими. Згідно підсумкам за 2006 рік, ТОВ «Донбас палас» мало збитків 4 млн. 484 тис. грн., футбольний клуб «Шахтар» — 2 млн. 196 тис. грн.

Щоби посісти крісло директора державної шахти в Донецькій області, треба дати $ 5 млн хабаря. Аварії в області трапляються регулярно, тож смерті стали буденним явищем.

В Донецькій області, яка становить 4% території України, зберігається 20% промислових відходів України.

Окрім того, третина токсичних відходів усієї держави також припадає на Донецьку область.

Ще в сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття компартійна ідеологія під впливом міжнародних екологічних тенденцій замінила багатомільйонні наклади поштівок із зображенням териконів і труб, що викидають кіптяву, краєвидами сучасних новобудов, які потопають у квітах і зелені.

Донецьк узагалі нарекли «містом мільйона троянд» і навіть зверталися до ЮНЕСКО з пропозицією назвати шахтарську столицю СРСР «одним із найозелененіших промислових центрів світу».

Так чи так - за рекламними фасадами ховався старий Донбас із тими ж таки закіптюженими териконами.

Чимало води спливло відтоді, та жодних змін не відбулося. Навпаки — екологічна ситуація щодалі погіршується.

Сьогодні влада Донбасу вдається до чергової спроби змінити імідж реґіону.

«Реґіонал», голова обласної ради Анатолій Близнюк заявив: «Ми ще недостатньо наполегливі в просуванні іміджу Донбасу. Нас погано знають, тому говорять необ’єктивно».

За його словами, вороги реґіону створюють Донбасу образ бандитського краю, й це належить припинити.

Близнюк висловив упевненість у тому, що кожен депутат мусить гідно представляти й пропаґувати досягнення Донецької області.

Чиновницька патетика й фантазії вилилися в традиційні заходи радянських часів:

- урочисті збори «партгоспактиву»,

- передачу так званих трудових естафет від міста до міста,

- фольклорні й патріотичні фестивалі та концерти,

- виставки всіляких досягнень у науці й виробництві.

А ось те, що відбувається за фасадом офіційних заходів із нагоди помпезного відзначення 75-х роковин краю. Донецька область, місто Торез.

Щодня сотні нелеґалів відпрацьовують по вісім годин на підпільних шахтах, захованих у лісах, на городах і навіть поблизу центру міста. Лісом уже небезпечно ходити, бо можна провалитися під землю. В сусідньому Сніжному копали під дитячим садком, під обласною трасою, навіть під колектором.

Так видобувають вугілля. Працюють нелеґали з ручним знаряддям глибоко під землею, іноді спускаючися на 150 метрів.

Компресор від старого автомобіля править за двигун підйомника, що витягає вугілля на поверхню.

В Шахтарському районі є понад 350 нелеґальних шахт. У 2005 році їх було лише 24.

Сьогодні більшість українських шахт — безперспективна. Тунелі копають дедалі глибше, а це ускладнює видобуток вугілля та робить його дорожчим.

Влада закрила десятки шахт, і це трохи поліпшило безпеку робітників і прибутковість галузі, але наслідком стали підтоплення міст, покинуті напризволяще терикони й руйнація шахтарських селищ.

Чимало шахтарів стали безробітними або втратили постійну роботу, пішли в нелеґали. Зараз усі підпільні міні-шахти «під дахом» або наших правоохоронців, або кримінальних угруповань. Не зобиджена й влада — має свій відсоток.

Активний видобуток вугілля у реґіоні впродовж багатьох десятків років призвів до порушення гідрологічного режиму та зміни рівня ґрунтових вод. У багатьох районах Луганської й Донецької областей, у зоні підтоплення живуть десятки тисяч осіб. У районі Стаханов-Кіровськ,у зоні підтоплення перебуває 30 тисяч людей.

У Донецькому реґіоні налічується 1185 відвалів та териконів, із яких близько 400 горять і щорічно викидають у атмосферу понад 500 тис. тонн шкідливих речовин.

Дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними ґрунтові води.

За даними Держкомстату, в Україні вугільні шахти й розрізи на кожні 1000 т вугілля видають від 150 до 800 т породи, терикони якої займають величезні площі.

Терикони, які багато хто помилково вважає екзотикою, насправді труять повітря ґазом і пилом, а водy — важкими хімічними елементами.

А як ви поставитеся до міні-Чорнобиля в Донецьку? На території промислового поліґону, розташованого на землях Іллічівської сільради Константинівського району Донецької области, 17 квітня 2007 року виявлено ділянку з підвищеним рівнем радіоактивности, що практично паралізувало життя реґіону.

Гама-фон на ділянці склав понад 3000 мкр/годин, що в 120 разів перевищує норми (природні фонові показники радіоактивности в Донецькій області — до 25 мкр/годин).

Згодом було виявлено, що максимальна потужність радіоактивного випромінювання на поліґоні у двадцять вісім тисяч разів перевищує норму. Джерелом забруднення є цезій-137. Винуватців радіоактивного зараження донині не знайшли, а народ уже висуває як одну з можливих версій приземлення чужопланетної «тарілки»...

«Чисельність населення Донбасу з 1993 по 2005 рік скоротилася на 743 тисячі осіб. У середньому за рік вона знижується майже на 60 тисяч. Смертність перевищила народжуваність більш ніж удвічі. Серед померлих чверть — особи працездатного віку», — повідомив голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк.

Це правда. Гірка й нищівна.

В Донецькій області найвищий в Україні відсоток захворювань на рак. Та всі ці розрахунки сховані за сімома печатками.

В Донецькій області лютує епідемія туберкульозу. Загальна численність хворих складає 285,1 на 100 тис. населення. Це - найвищий показник в Україні.

В нас чи не найвища дитяча смертність і ще багато інших приголомшливих показників.

Це — наслідок правління комуністів та їхніх наступників — «реґіоналів».

Hасадженими поміж донбасівців міфами про героїчну специфіку реґіону та особливі властивості його мешканців маскується нечувана експлуатація місцевого люду тамтешніми скоробагатьками.

Не дивно, що донеччани є патріотами рідного краю.

Тільки що цим патріотизмом спритно користуються місцеві маґнати, які створили в Донбасі справжній конвеєр із переробки густо замішаного на крові та злиднях «чорного золота» на просто золото...

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Повністю текст Віктора Нестеренка читайте у часописі "Сучасність" (№№3-4 за 2009 рік).

ZaUA.org з гордістю оголошує про співпрацю з легендарним журналом - ми публікуватимемо найбільш цікаві "паперові" матеріали на нашому порталі.

Чекайте найближчим часом на ZaUA.org:

- інтерв'ю з Сашком Положинським (гурт "Тартак");

- спогади першого начальника військової розвідки України Олександра Скіпальського;

- перша частина нового роману Василя Шкляра "Чорний ворон" (про Холодноярську республіку);

- уривки з нового роману Оксани Забужко "Музей покинутих секретів";

- текст мистецтвознавця Дмитра Горбачова про вплив Шевченка на аванґардистів ХХ-го сторіччя;

- і ще купу цікавезних речей.

Придбати паперову версію "Сучасності" можна:

Київ

- книжковий ринок «Петрівка»: ряд 46 місце 7, ряд 48 місце 7 – ятки «Книгоноша»,

- книгарня на вул. Пушкінській, 8а

- книгарня «Наукова думка», вул. Грушевського, 4

- книгарня «Є», вул. Лисенка, 3

- книгарня «Академкнига № 1», вул. Б. Хмельницького, 42

- книгарня «Знання», вул. Хрещатик, 44

- книгарня «Сяйво», вул. Червоноармійська, 6

- книгарня «Смолоскип», вул. Межигірська, 21

- ятка біля Університету Шевченка, бул. Шевченка, 16

Вінниця

- книжкова гуртівня «Сто тисяч книжок», вул. Вишенька, 50 (Пирогова, 172А)

Житомир

- книгарня «Читай», вул. Київська, 77 (ТЦ «Глобал-UA»)

- книгарня «Читай», вул. М. Бердичівська, 2/7 (ТЦ «Еко-Маркет»)

Івано-Франківськ

- книгарня «Навчальна книга», вул. Новгородська, 55-А

- книгарня «Навчальна книга», вул. Галицька, 39

- книгарня «Читай», вул. Вовчинецька, 225-А (ТЦ «Велес»)

Львів

- книжкова гуртівня ПП Ільницький Руслан Романович, Кульпарківська 93а,

- книгарня «Дослідно-видавничий центр наукового товариства ім. Шевченка», проспект Шевченка, 8

Миколаїв

- книгарня «Читай», вул. Артема, 41 (ТЦ «Європорт»)

Рівне

- книгарня «Читай», вул. Гагаріна 16 (ТРЦ «Чайка»)

Тернопіль

- книгарня «Ярослав Мудрий» — вул. Руська, 19

Хмельницький

- книжкова гуртівня «Сто тисяч книжок», вул. Кам’янецька, 122.

донеччина сучасність вугілля луганщина регіони