Російський “Дождь” закінчується. Ключове слово російський

14 січня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення заборонила трансляцію російського телеканалу “Дождь” у кабельних мережах України. Я спеціально в попередньому реченні написав “російського телеканалу “Дождь” у кабельних мережах України”, адже був щиро здивований кількістю супротивників цього обмеження.

Чому я пишу обмеження? Бо повністю заборонити трансляцію телеканалу в Україні у XXI столітті майже неможливо, враховуючи існування Інтернету, за допомогою якого легко знайти потрібний телеканал, та відсутність в Україні такого всесильного органу, як Роскомнадзор, рішенням якого блокуються на території РФ українські сайти.

Ось уже близько тижня в Україні на просторах соціальних мереж і не тільки триває дискусія щодо цієї заборони (обмеження). Деякі з українських журналістів щиро обурені таким рішенням Нацради.

Вони та інші захисники “Дождя” вбачають у діях Нацради практичні вияви цензури в Україні та постійно посилаються на слова Роберта Германа, віце-президента Freedom House з міжнародних програм, який у своїх словах підкреслив, що "заборона владою трансляції телеканалу “Дождь” - цензура, яка обмежує доступ українців до вибору точок зору".

"В той час, коли російські війська займають частину території України, життєво важливо, щоб українці мали доступ до незалежного висвітлення подій в Росії, і до одного з небагатьох, що залишилися, незалежних російських ЗМІ”, - додав він.

Дивно, що члена такої шанованої міжнародної правозахисної організації, яка у своїй роботі спирається перш за все на Закон, не турбує дійсне порушення законодавства України російським телеканалом “Дождь”. А саме трансляція забороненої українським законодавством реклами (закон забороняє розміщення реклами в ефірі російських телеканалів, що ретранслюються в Україні), а також трансляція інформації, що посягає на територіальну цілісність України ("Дождь" показує Крим як територію Російської Федерації).

І якщо до показу незаконної реклами нам, українським телеглядачам, ще якось можна ставитись нейтрально (хоча чому?), то до показу карти України без Криму нейтральним залишитись неможливо, бо питання Криму, як і Донбасу, для українців з весни 2014 року стало граничним.

Саме воно розділяє всіх і всюди на “своїх” і “чужих”. Це питання, а точніше відповідь на нього, є тим важливим ідентифікаційним моментом, який не терпить якоїсь надуманої нейтральності чи інших півтонів.

Російський телеканал “Дождь” може скільки завгодно виправдовуватись за карту України без Криму вимогами російського законодавства, але що нам, українцям, до їхнього закону, де Крим зображений російським?

Виправдання російського телеканалу “Дождь” - це приблизно те саме, коли російські військові “відпускники”, відомі “іхтамнєти”, в полоні ЗСУ виправдовуються, що вони начебто невинні, бо у них був “приказ”.

Я знову і знову наголошую і буду наголошувати: що нам ваші російські закони, коли ми в буквальному сенсі кожен день ховаємо своїх хлопців, коли ми вже третій рік проливаємо кров, щоб Крим і Донбас були знову українськими?!

Лібералізм "Дождя" традиційно закінчувався на українському питанні

Керівництво телеканалу “Дождь” свідомо чи, скоріше, несвідомо, посилаючись на законодавство Росії та зображаючи Україну без Криму, наступає на наш кривавий (я знову і знову на цьому наголошую) мозоль, який кожного разу розривається, коли хтось, кого ти добре знав, заявляє, що “Крим - ето Росія”.

Російські журналісти у своїх блогах та на сторінках в соціальних мережах здивовані та обурені такими діями української влади. При цьому вони лицемірно не згадують, що це їхня влада розв’язала війну, і це їхній канал пішов на угоду з совістю, показуючи таку “кремлівську” карту України.

Хоча мені взагалі дивно, чому “Дождь”, розуміючи дражливість цього питання, показує цю карту, якщо є можливість технічно обійти це питання.

Як можна підтримувати канал, який запрошує на свої ефіри різного роду терористів, що воювали на сході України проти військ ЗСУ? У телеглядача, який дивиться подібне інтерв'ю, може виникнути хибне враження “нормальності” цих терористів.

Ось сидить він, Бородай, у яскравій студії та розказує, як він воював на сході України, ніби це якась далека невідома нереальна країна, з якої він нещодавно приїхав, і тепер ділиться своїми враженнями про пригоди. Ось тільки смерті мирних жителів та солдат ЗСУ - реальні.

Ретранслювання терористичної пропаганди та російських пропагандистських меседжів навіть через «Дождь» вбивче у прямому сенсі. Адже воно мобілізує когось блокувати колони з українськими військовими, а когось і брати до рук зброю та воювати проти міфічної “Хунти”, розкрученої російськими колегами “Дождя” з інших каналів.

Російське керівництво дуже часто користується українською свободою слова та відкритістю нашого суспільства для вкидування своїх антиукраїнських меседжів щодо подій на сході України і не тільки.

І канал “Дождь” допомагає в цьому Кремлю, запрошуючи різного роду терористів до своєї студії та надаючи їм слово. Окрім правових аспектів, така медійна легитимізація терористів ображає і тих, хто воював, і тих, хто покинув свої домівки на окупованих територіях.

Дивно бачити протести деяких українських інтелігентів з приводу обмеження трансляції російського телеканалу.

Так само висловлювання українських журналістів проти рішення Нацради більше схоже на “цехову солідарність”, а не на професійну реакцію. Маю на увазі пост Олексія Мацуки та пост Віталія Сизова.

Невже захисники цього каналу, як і його постійні українські телеглядачі, так звикли дивитись “центральні новини” з Москви, що тепер їх обурюють обмеження трансляції? Невже звикли жити новинами з “столиці союзу”, невже їм цікаво бути в інформаційному просторі Росії з її проблемами Уралу, Пермі, Костроми та інших невідомих нам міст?

Якщо це так, тоді і рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення виглядає ще більш важливим. Адже у ще одному місці розриває оту ниточку, яка зв’язує ностальгуючих за “большой страной”.

Це обурення захисників “Дождя” в чергове показує інтелектуальну залежність колонії від метрополії. Просто одні залежать від російської “Росії 24” та Кісєльова, а інші - від російського “Дождя” та Собчак. Ключове тут слово “російського”.

Скільки б не захищали прибічники телеканалу “ліберальність” “Дождя”, розрив з російським інформаційним полем для українців неминучий. І чим скоріше це станеться, тим краще.

І чим швидше росіяни, навіть найліберальніші, зрозуміють природу української реакції на криваві рани Криму і Донбасу, тим, можливо, і швидше вони зрозуміють схвальні реакції українського суспільства щодо обмеження трансляцій будь-яких їхніх телевізійних каналів, фільмів, передач, кліпів і т. д. І можливо, усвідомлять, що Росії треба покаятися перед сусідами, як це зробила Німеччина.

медіа дождь росія пропаганда