Дев'ять армійських типажів. Які люди захищають наше мирне життя

Ветеран, Людина війни. Середнього віку міцний чолов’яга. За плечима – Афган, Ірак чи Югославія, ну, або в АТО з найперших днів. Кадровий військовий або людина, яка відчула, що війна – то її покликання. Міг мати непогану роботу на «гражданці», але щойно загупало на Донбасі – першим прибіг до військомату чи написав рапорт: прошу відправити мене для виконання…

Розумний, метикуватий, небагатослівний, трохи забобонний. Це він навчив всіх говорити «крайній» замість останній, він найкраще з усіх знає усі ці армійські абревіатури: КПП, ЗКП, БРка і т.д. Якщо й не командир підрозділу, то великий авторитет, з якими можуть посперечатися хіба Аватар чи Нитік (про цих типажів – див. нижче).

Не дурний випити, але знає міру, час і місце, коли це можна зробити. Змайстрував з підручних засобів гантелі і тренується на дозвіллі.

Нічому й ніколи не дивується – що таке армійський дол….зм давно вивчив, так само, як і вивчив засоби уникати цього самого явища, або бодай мінімізувати його вплив на свій підрозділ. Головний порадник у військовій справі. Кавалер багатьох нагород, але про це розповість хіба під хороший стакан. Скромний. Часом похмурий.

Бувалий боєць завжди авторитет

Дід або Батя. Найстарший за віком боєць у підрозділі. Можливо, старшина за посадою. Хазяйновитий дядько, сім’янин, понад усе любить своїх онуків, може часом втомлювати розмовами про них.

Війна для нього – друга молодість. Тут він відчув себе потрібним, бадьорим і повним сил та енергії попри якусь хронічну болячку, яка часом може про себе нагадати, але в шпиталь – тільки в крайньому разі.

Говорить суржиком, часто пересипаним химерними фразеологізмами на кшталт: «Зара, як арта вдарить, будеш порохи з сирої землі здіймати», «Ось тобі, Гапко, й Київ», «Наше діло селянське…».

Служить не на страх, а на совість, не кривиться від позачергового наряду. Майстер золоті руки – справить старого ЗіЛа в разі чого. За домашньою звичкою лягає спати «з курями», себто рано, може побурчати, якщо «молодьож» якесь кіно увечері дивиться чи регоче до півночі. Непитущий взагалі або одну чарочку за компанію.

Хохмач. Один з найзвитяжніших бійців. Уродженець невеликого міста. До війни мав якусь «несумну» спеціальність: водій-далекобійник чи весільний музика. Має вагон кумедних історій. Без кінця розповідає якісь небилиці і бувальщини.

Охайний у побуті. Любить пожартувати, а то й потролити своїх товаришів.

Лінивий до господарської роботи. Чому він на фронті? Серйозної відповіді годі чекати. Скоріше за все, сором було не піти, що люди скажуть, а взагалі ні про що не шкодує.

У бою – надійний. У службі – "розгільдяй", за що не балуваний званнями, але бойові нагороди, скоріше за все має. Любить подобатись людям, ну передовсім, звісно, жінкам. Якщо характер служби передбачає контакти з протилежною статтю – крутить амури, дурить дівчатам голови.

Ідеаліст-майданівець. Не в кожному підрозділі зустрінеш, але й не екзотичний типаж. Скоріше за все, уродженець великого міста, з вищою освітою, ймовірно, наймолодший у підрозділі. Його юнацькі очі вже багато що побачили, і він навіть несподівано для себе перетворився з екстраверта на інтроверта.

Увесь вільний час (якщо є зв’язок) висить в інеті (перекриває інформаційний голод). «Інтелігент» - його друге ім’я у підрозділі.

«Матчасть» - його слабке місце. Можливо, навіть мав легке поранення через необережне поводження з боєприпасами. Але потроху освоївся. На війні, зрозуміла річ, з ідейних міркувань.

Але має сумнів, що зможе легко й запросто повернутися до цивільного життя, де мав непогані перспективи.

Мужик. Це чи не наймасовіший типаж. Уродженець сільської місцевості чи маленького містечка. Прийшов в армію за мобілізацією і лишився на контракт. Все життя мужика – робота. Вдома, в полі, на заробітках. Й тут – робота собі, як робота. Плюс ЗП не така вже й мала, статус-пільги – для його родини то важить. «Жити можна», - всміхається він, затягуючись червоними «Прилуками».

У бою зосереджений та обережний. У розмовах більше любить слухати: байки Хохмача, життєву мудрість Діда, книжну мудрість Ідеаліста. Ніби всотує знання, хоча й не все розуміє.

Руки виросли звідки треба, тому навіть похмурий фронтовий побут увесь час прагне поліпшити і вдосконалити. І це йому непогано вдається.

Валькірія. Жінка в українському підрозділі – зовсім не екзотика. Вона може бути як на «жіночій» спеціальності а ля санінструктор, так і звичайним бійцем – снайпером, кулеметником – ким завгодно. Має деякі зовнішні ознаки тих, кого на гражданці прийнято називати «неформалками»: тату, пірсінг, фенечки.

«Матуся» усім бліндажним котикам і собачкам. Доволі брутальна у спілкуванні – фронтове, набуте. Може мати романтичні стосунки з Хохмачем чи Ідеалістом або ж тримати рівновіддалену дистанцію з бійцями підрозділу. Улюблениця підрозділу. Косо на неї дивляться Мужики: ну нащо воно їй? І Нитік, бо йому все не так.

Нитік. Пошкодував про те, що підписав контракт, у той самий день. Адепт «зради». Природний настрій: все не так, командири погані, «де мої сто грам за збитий?». Конфліктує із більшістю бійців.

Його негатив може стримати хіба Дід надлшиком своєї природної доброти. На «гражданці» мав якусь занудну і малоприбуткову спеціальність.

Боїться повернутись у свої сірі нікчемні будні, але й тут вічно всім невдоволений. Часто стає об’єктом тролінга співслуживців. Вдягнений неохайно. Підписаний у ФБ на всі можливі зрадофільські групи. Може виявляти невмотивовану агресію до мирного населення. Має «зальоти» з алкоголем. Ризикує стати «аватаром».

Бідолаха. Людина важкої долі. У минулому мав проблеми із законом чи з наркотиками або ж має наркозалежного члена родини вдома.

Повертатися з війни не має куди. Для нього армія – це справжній соціальний ліфт. Тут він реабілітувався перед суспільством і знайшов друзів, за яких не соромно. Навіть трохи підтягнув прогалини в освіті, розпитуючи Ідеаліста про всякі цікаві речі.

Часом переходить на «феню» і «понятія», через що виникають деякі непорозуміння у воїнському колективі. Але загалом славний малий, самоіронічний, невибагливий. «Босяцька» школа виживання багато в чому стає йому в нагоді у фронтовому житті.

Аватар. Про цей типаж написано чимало. Розумні командири прагнуть розпорошити цих типажів по різних підрозділах, щоб не збивалися у «зграї».

Може бути «прикомандированим» до загалом успішного підрозділу з метою перевиховання. Неохайний, брудний алкот. Проблема навіть не в його любові до оквитої, а в тому, що заради неї може скоїти чимало лихих справ: побігти в самоволку, пропити щось із амуніції, зрештою потрапити у полон під час свого чергового «алкотура».

По п’яні може вибрикувати, а по тверезій – тихий, винуватий, боїться як вогню Ветерана. Перевиховується важкою фізичною працею і тотальним контролем за пересуванням. У здоровому воїнському колективі має шанси на одужання.

армія війна люди