Блокада Криму: ми дали заробити російському бізнесу і бюджету та зробили життя прихильників України важчим
Російські підприємства-виробники збільшили свої потужності, виробляючи продукції ще для двох мільйонів споживачів. Російські виробники заробили і заробляють, поповнюючи бюджет РФ. Ці гроші могли б іти у бюджет український. У самому Криму ми вдарили по тій групі кримчан, що не стала «окупаційною владою».
Автор: Сергій Мокренюк, голова ГО "Євромайдан-Крим"
Процес об’єднання в єдине ціле раніше різнорідних частин називається інтеграцією. "Як переварити Крим": саме такий виклик постав перед Росією 2014 року. Попри певну схожість українського і російського суспільств, Україна за роки незалежності все ж таки розвивалась інакше, ніж наш північний сусід. Крим змінювався разом з Україною, і на час окупації пройшов шлях довжиною у 24 роки.
Після анексії в багатьох сферах життя Крим повернувся на рівень 90-х років минулого сторіччя. Насамперед, це стосується системи державного управління та державного регулювання, кримінального та адміністративного права, банківської системи, рівня розвитку громадянського суспільства.
Реакцією Кремля на цей виклик стало створення в березні 2014 року Міністерства Російської Федерації по справам Криму. Як вказано в Указі Президента РФ, «з метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів виконавчої влади по інтеграції Республіки Крим та м. Севастополя в економічну, фінансову, кредитну та правову системи Російської Федерації».
Згадайте. Електрична енергія, вода, будівельні матеріали, ліки, промислові товари – все постачалося на півострів з материкової частини України. Двохмільйонний Крим завжди годувався з материкової України.
Крим блокували українські праві і кримські татари
Кримські підприємці ВСІ промислові товари та більшість продуктів харчування завозили саме з материкової України. На півострові вирощували деякі овочі та крупу, але переважна більшість овочів та фруктів завжди привозили з Херсонщини, картоплю – з Поділля.
За наслідками першого року окупації експерти, що знаються на кримському питанні, стверджували, що Росія не змогла за рік «з’їсти» Крим, і він залишався в українській сфері впливу.
Але. Осінь 2015 року. Два народних депутата України разом з Ленуром Іслямовим, колишнім громадянином Російської Федерації, який в 2014 році виконував обов’язки віце прем’єр-міністра окупаційного Уряду Криму, організована, так звана, «Громадська Блокада Криму». В Крим вантажівки з товаром не пропускають, а по факту не пропускають і те, що звичайні люди намагаються пронести у своїх валізах.
Лозунгом «Блокади» стала фраза «Припинити годувати окупанта!»
Жодні товари через кримський перешийок на півострів не потрапляють. ВСІ товари/продукти завозяться морським та авіаційним транспортом переважно з Кубані та інших регіонів Росії.
Нібито яскраво і патріотично, але російські підприємці вдячні організаторам Блокади.
Блокада і наступна постанова Кабінету Міністрів України «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» №1350 від 16.12.2015.р., що була прийнята на ультимативну вимогу блокаторів, створили умови, за яких по факту все стало догори дриґом.
Дійсно, з материкової України офіційно в Крим товари не потрапляють. Росія вимушена організовувати забезпечення Криму продуктами та іншими товарами.
Російські підприємства-виробники збільшили свої потужності, виробляючи продукції ще для двох мільйонів споживачів. Російські виробники заробили і заробляють.
Російські транспортні компанії перевезли все те, що виготовлено для двох мільйонів нових споживачів з Кубані в Крим. Російські транспортні компанії заробили і заробляють.
Кримські оптовики також заробили. Місцеві роздрібні торговці стали менш вибагливими – забирають те, що привезли, за тією ціною, за якою привезли. Бо інший товар відсутній.
Окремий шлях постачання товарів в Крим – приватні поїздки малих підприємців. Якщо до Блокади це були ринки Одеси, Запоріжжя, Харкова, Дніпропетровська, то зараз це Ростов-на-Дону, Краснодар, Владикавказ, Москва. Інколи - Туреччина.
По факту. Російські Виробники, російські Перевізники, Паромна Переправа, кримські Оптовики, кримські Маленькі Підприємці сплатили податки до бюджету Російської Федерації.
Отже, наповнення бюджету Російської Федерації знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з діями активістів «Громадської Блокади» та Уряду України.
Чи «припинили ми годувати окупанта»? Варто визнати: ми підтримали державу-агресора. Збільшили доходи бюджету РФ за рахунок зменшення доходів бюджету України, доходів українських громадян з Херсонщини, Одеси, Харкова тощо.
Але, як на мене, найбільша небезпека лежить в іншій площині – ми зруйнували (і продовжуємо руйнувати, бо цей процес ще не закінчився) зв’язки Криму і іншої частини України. Ми руйнуємо зв’язки між кримчанами, що в окупації, і державою. Власними руками ми максимально спростили інтеграцію Криму в Російську Федерацію.
Ще один аспект цієї проблеми. Кого саме ми «припинили годувати»?
З усіх кримчан, що залишаються на окупованій території, можна виокремити дві великі групи: тих, хто долучився до окупаційної влади і почав працювати в російській армії, поліції, прокуратурі, суді, інших органах влади окупанта, і тих, хто не долучився до окупаційної влади – отже, всіх інших.
Всіх, хто став «владою», Кремль щедро годує – вони мають не лише статус, а й стабільний, інколи занадто високий (у десятки разів більший за середній) доход.
Перша група за наявності може купити майже все, в тому числі - будь-яку їжу. Так, я зараз тільки про їжу.
Щодо спроможностей гаманця другої групи кримчани кажуть так: «прогодуватися родині з двох чоловік на 16 тис. рублів неможливо!»
Питання: який меседж у цьому отримують кримчани?
Відповідь на поверхні: хто підтримує владу окупанта, живе, щонайменше, ситно.
Отже, по кому дійсно ми вдарили «Блокадами»? По тим, хто став частиною окупаційної влади? Чи по тим, хто немає джерела доходів в окупаційній владі?
Відповідь проста. Ми вдарили по тій групі кримчан, що не стала «окупаційною владою». Розглянемо цю групу детальніше.
Кримські татари в переважній більшості не мають джерела доходів у російській окупаційній владі, як не мають його там й ті інші з наших громадян, хто також за тих чи інших умов сьогодні проживає в Криму, але при цьому всім серцем бажає звільнення Криму.
Тому ми економічно вдарили по всім нашим українським громадянам, хто відчуває, що живе в окупації. І в першу чергу, ми вдарили по кримським татарам. І я не кажу зараз про питання переслідування кримських татар.
Хоча «Блокаду Криму» окупанти використали для посилення репресій щодо всіх незгодних з окупацією. І вона стала формальною підставою для відкриття кримінальних справ та переслідування саме кримських татар.
Я звертаю увагу на те, що своїми власними діями ми погіршили економічний стан проукраїнського населення Криму і, в першу чергу, кримських татар.
Звісно, що не все так однозначно. Є й добрі новини - ми довели, що Крим залежить від України. Фактично ми довели дурним, що вони дурні. Тільки чи від цього Крим став ближче до України?
Тактично ми виграли. А чи виграли стратегічно? Не думаю.
Чи готові ми грати «в довгу»? Навряд чи діюча стратегія Української Держави в кримському питання дозволяє на щось розраховувати… Якщо ми хочемо не грати, а виграти, нам варто дивитися далі свого носа.
Так, дійсно, багато проукраїнських кримчан вимагали Блокади. І це зрозуміло. Це емоції, бажання помсти. Нам важко визнати, що цей жах окупації закінчиться не сьогодні. Нам важко визнати, що ця боротьба - не спринт, а біг на довгу дистанцію з елементами багатоборства… Але для мене тут більше постає питання не те, з якою швидкістю ми біжимо, а чи в тому напрямку ми біжимо.
Власне я впевнений, що будь-які «блокади» розривають зв’язки з Україною, полегшують інтеграцію Криму в Російську Федерацію. А це не сприяє, а шкодить поверненню Криму в юрисдикцію України.
