Зрада по-ДНРівськи. Як на окупованих територіях коментували історію про сєпара Батю, що пішов в Україну по пенсію

Пригоди Баті описав у ФБ "депутат парламенту Новоросії, депутат ВР ДНР і ополченець", випускник юрфаку ДНУ 35-річний Євген Тинянський.

Женя постеснялся написать свою фамилию по всем правилам русского языка - "Тынянский". Наверное, жлоб не знает слова "тын"

Ось ця печальна повчальна історія:

"Ха-ха" більше, ніж лайків

Плач поплічника російських окупантів викликав несподівано жваву реакцію українських користувачів ФБ. З одного боку, його пропіарили кілька популярних блогерів, з іншого - ситуація справді анекдотична.

Легендарний ветеран Другої Великої Вітчизняної Війни поїхав до ворогів за грошима, бо його нова вітчизна забила на ветерана болт.

Автор Гімна ДНР Альберт Цукренко із “Хамерман знищує віруси” оцінив ситуацію трьома словами:

Коменти, які наголошували на відсутності логіки у борців з украми, набрали найбільшу кількість лайків:

Bисокий рівень долбоє неадеквату визнають і окремі соратники Баті. Ось, наприклад, ополченський поет Сєрґєй Лєнскій (на фото). 41-річний дядько не тільки позує з автоматом і колекціонує жіночі труси, але й дає лаконічний і точний опис пригод бойового ветерана в Україні:

Загалом же реакція юзерів, що симпатизують окупантам, цілком відповідає п’яти етапам психологічної реакції людини, яка дізналася неприємну новину: Заперечення - Гнів - Торг - Депресія - Примирення.

Ось, приміром, заперечення:

А ось гнів - від брехуна з “Комсомольської Правди” Дмітрія Стєшина (Москва):

Наступна стадія - "Торг" - коли пацієнт хаотично намагається уникнути негативної розв'язки.

В російській культурі ця стадія має назву "Искать ответ на извечный русский вопрос". Сегодня ответ ищет бежавший из Одессы пропагандист русссского мира Валентин Филиппов (на фото), трусливо спрятавшийся в ФБ за псевдонимом:

Варіанти відповіді на вопрос Герцена Филиппова пропонуються різні. Хто серйозно, хто стібеться.

Наприклад, гроші на пенсії ветеранам ДНР можна знайти у Ростовській області:

Інший достойний для Баті варіант: померти з честю, не зганьбивши русскость:

Життя у стилі “Да, смерть!” симпатичне і для інших патриотов Великой Державы. 46-річний громадянин України Олександр Вергола (на фото), переїхавши із Харкова до окупованого Криму, налаштований якомога швидше умереть в России.

З характерною відсутністю логіки він спілкується з ботами, але не здатен перевірити статистику про пенсійний вік та середній вік життя чоловіків в Україні:

“Боже, не дай дотягнути до пенсії... Будем курити, ще більше пити, бити морду за шо-небудь - Боже, не дай до пенсії дотягнуть” (с)

Ще можна віддати гроші, яких не виплатили бойовому ветерану, клятим укропам - в обмін на бойового ветерана:

Правильна відповідь - нічого не робити. При цьому конкретно Тинянському російські друзі радять намутити паспорт громадянина РФ (бо просто так "борцам за Россию" Росія паспорти не дає :) ) і “легалізуватися” в Пітері:

Там у Петрограді вже є комуна братішек-ополченців, годують один одного, красавци. А відправляє їх туди мешканка Запоріжжя з латинсько-англійським псевдонімом Galina Bird (“Курица Птица”), яка ще недавно мріяла підняти триколор над "развалинами Золотьіх Ворот":

Ось навіщо вони розфігачили половину Донбасу! Щоб емігрувати в Ленінградську область РФ. Тупі фашисти

Відповідь на питання депутата двох парламентів “А жить на шо?” легко знайти в коментах вище. Можна просто померти з честю, а можна пограбить Ленинградскую область.

Шо ше можна зробити, шоб “не было стыдно”?

Молода москвичка пропонує просте рішення:

А ось рішення стратега - харківського пропагандиста російського тероризму (він же "журналіст із Сербії", він же журналіст каналу “112”) Сергія Білоуса (на фото):

"Миші, станьте їжачками" :)

Досить логічне рішення пропонує ще один юрист - колишній працівник МВС України з Макіївки, а тепер звичайний нацистський посіпака Михайло Дугельний (на фото).

Міша ополчився, щоб утримувати вивезену в РФ родину за допомогою: а) української міліцейської пенсії, б) вирізаного на окупованій території металу.

А це вже фаза “Депресія”:

Жіночка родом із ставропольських німців. Вирвавшись із голодної Росії в ситу Німеччину, засумувала за берізками та істінной вєрой. Але повертатись на війну Телевізора з Холодильником не поспішає :)

Масово спливає запущений ще у 2014 році гібридний міф про те, що Україна повинна годувати терористів, адже вони раніше "годували Україну".

У відповідь люди з логічним складом мислення пояснюють жертвам і авторам пропаганди ази функціонування пенсійної системи:

Громадянин РФ Сєрґєй Астахов (на фото) радить бути обережним і не ходити на вільну від російських окупантів територію. Ще один приклад алогічного судження: в одному й тому ж абзаці Сєрґєй говорить, що а) в Україні чекають сім'ї [ополченців], б) в Україні чекають тільки СБУ і правосєкі. Тупий фашист.

Звичайно, в коментах багато тролінгу:

Іноді - делікатного тролінгу, іноді - грубого:

А як же не тролити ідіотів, які самі підставляють Батю під статтю:

Цікаво поспостерігати за рівнем зради в ДНР.

Якщо автор сабжу Євген Тинянський звинувачує у проблемах Баті Росію, то Лілія Карікова з Горлівки во всем винит Захарчєнка - чому він не відправляє за “пенсіями ополченців” спеціальну людину? Окремо зацініть слівце “матзаботы”. З Конституції ДНР, не інакше:

Козел, говоришь? Срочно спецгруппу КГБ в Горловку!

А ось тут стверджують, що Росія не зраджувала Батю. Про пенсію ветерана мав потурбуватися Іґорь Ґіркін, який лопатою гребе пожертви у свій фонд.

Зверніть увагу на тональність спілкування борчині за права бойовиків (громадянки РФ), екс-міністра ДНР (громадянина РФ) і “депутата ВС ДНР” Тинянського.

Імперська вагіна проти республіканського х.я

Бочку на Ґіркіна котить не тільки москвичка. У процесі бесіди ми дізнаємося, що в стране победившего антиолигархизма дуже багато таких ветеранів, як Батя. Тысячи их!

Ба більше, прогодувати борців із бендерівською чумою не можуть ані Ґіркін, ані Росія, ані сама Новоросія.

Ось як виглядають права ветеранів у найкращій у світі - після РФ, звичайно! - країні: республіканську пенсію їм мають платити, але не платять. А чому так відбувається, не може вияснити навіть сам “депутат Верхновного Совета ДНР” Евгений Тинянський.

В цій смішній історії вистачає і трагічного. Літня людина повірила у красиву брехню і щиро повстала за брехунів. Батіна посада - начальник служби тилу - дає найбільшу з усіх військових посад можливість красти. Це підтвердять і в ЗСУ, якщо маєте там знайомих.

Але трудяга-пенсіонер Батя залишився чесним навіть на жирній посаді - щоб зрештою опинитися біля розбитого корита ДНР. В результаті ветеран прозрів-таки, повернувшись до Батьківщини.

Так что обращаемся ко всем гражданам Украины, которые поверили кремлевской пропаганде. Уже давно с успехом действует программа государственной амнистии “Тебя ждут дома”. Благодаря ей множество заблуждавшихся жителей Донбасса вернулись к своим семьям и теперь спокойно живут на Родине.

Послушайте Батю.

P.S.: Уривок з інтерв'ю Євгена Тинянського, зробленого у лютому 2016 року, за місяць до переходу Баті в Україну:

"...имеем ситуацию гораздо хуже, чем в Украине"

донецьк донбас окупація сбу гумор