Шалений Ростік. «Розбір польотів» скаженого BMW (+КАРТА погоні)
Українське суспільство вже котрий день збентежене карколомними подіями у Києві, що сталися у ніч на 7 лютого. Як пам’ятаєте, тоді четверо молодиків на люксовому седані BMW влаштували шалені перегони з поліцією, наражаючи оточуючих на глупу смерть. Двотонного боліда не могли зупинити ні 20 патрульних екіпажів, ні кулі поліцейських, доки п’яний водій врешті не втратив керування і не злетів з дороги. Унаслідок пригоди загинув 17-річний Михайло Медвєдєв з Боярки, який не був за кермом, важких втрат зазнала репутація патрульної поліції.
Спеціально для ТЕКСТІВ керівник проекту CRiME Андрій Лаврик зробив «розбір польотів».
У соцмережах спільнота розділилась на три умовні групи. Найбільша – це ті, хто схвалюють жорстокі дії поліції. Чимало тих, хто звинуватив правоохоронців у непрофесіоналізмі та засудив убивство безневинного неповнолітнього. Також багато тих, хто схвалює «пресування мажорів» і водночас виступає проти поліцейського свавілля. Як правило, більшість представників усіх трьох груп, формуючи власну думку, не лише не володіли повною інформацією про подію, але й керувалися міфами, якими швидко обросла та історія.
Маршрут перегонів
Розглянемо тут два питання: чому автівка сорок хвилин гасала нічним містом та чи могли поліцейські безкровно заблокувати BMW до його рокової зупинки на вулиці Заболотного, де під час стрілянини загинув підліток-пасажир?
Відповідь дає маршрут утікачів і середня швидкість (120 км/г) їхньої автівки.
Якщо швидкість уже відома, то маршрут легко визначити з відкритих джерел. Наприклад, спільнота «Авто Київ» вела докладну on-line трансляцію у Twitter. Також ми доповнимо маршрут із інших повідомлень у соцмережах, а також з офіційних заяв.
Отже, нам відомо, що гонитва за юнаками почалася на вулиці Борщагівській, вона довга з більш-менш хорошим покриттям. Потім BMW різко звернув на Повітрофлотський проспект, що веде до Великої кільцевої дороги в район агломерації Боярка – Вишневе. Напрямок невипадковий, адже всі четверо хлопців – звідти.
Тут водій зненацька робить розворот і повз Південний залізничний вокзал прямує у центр Києва. Він дістається до бульвару Тараса Шевченка, виїжджає на зустрічну смугу і мчить до проспекту Перемоги. Далі на шаленій швидкості летить у напрямку околиці столиці.
Поблизу станції метро «Житомирська» водій повертає на Велику кільцеву. Досягнувши з’їзду на вулицю Київську, котра веде їх на «територію комфорту», хлопці не звертають, а мчать далі, виходять на вулицю Заболотного і на повороті на вулицю Івана Сірка раптом зупиняються.
Приблизний маршрут утікачів
За словами начальника Головного управління поліції Києва Юрія Зозулі, там автівку порушників «розвернуло». Чи був цей маневр розрахований водієм, чи ні – зараз ми не знаємо. Однак дивує те, що він не скористався можливістю відразу рушити далі, а чекав певний час, доки патрульні дістануться до місця і вийдуть зі своїх «Пріусів».
І лиш тоді BMW рвонув, збивши одного «копа» і ледь не переїхавши іншого. Після чого повернувся на Заболотного і розігнався у бік Києва. І ми вже знаємо, що невдовзі в районі ТРЦ «Магелан» водій не справився з керуванням і вилетів на узбіччя. Перегони скінчилися.
І ми повертаємося до питання: чи могли напевне поліцейські зупинити порушників раніше? Насправді, малоймовірно. Поясню чому.
По-перше, як нам відомо, середня швидкість погоні складала 120 км/г. Таранити на такій швидкості чи «підрізати» двотонне авто – очевидне самогубство, не говорячи вже про смертельний ризик для інших учасників руху.
По-друге, поліція не мала часу і ресурсів влаштувати засідку на порушників саме в місті. Вони долали приблизно два кілометри на хвилину і будь якої миті могли змінити маршрут. Закид про те, що аж два десятки екіпажів не змогли впоратись з одним водієм, виглядає несерйозним. Оскільки одночасно 20 поліцейських авто, звісно ж, не ганялися кавалькадою за скаженим BMW – хтось дійсно таки переслідував, хтось потім його підміняв, решта намагалися іншими шляхами вийти навперейми.
Тобто, правоохоронці у цій частині робили те, що й повинні: переслідували автівку зловмисників, виганяли на заміські дороги, де у порушників менше шансів для маневру, а у «копів» більше можливостей для блокування і розв'язанні руки щодо застосування зброї.
А тепер подивимось на дії Ростислава Храпачевського, 24-річного водія BMW. Слід віддати йому належне – більшості його попередників-утікачів у Києві не вдалося подолати такий довгий маршрут, зазвичай вони сходили з коротших дистанцій – на лікарняне ліжко або в морг.
А тут ми спостерігаємо не тільки майстерність в керуванні авто, а й непогану водійську тактику. Побачивши за собою переслідування, він не шукав щастя на малих вулицях, а обирав прямі широкі магістралі, де потужний двигун німецького седана, якраз і розрахованого на швидкі автомагістралі, мав серйозну перевагу над поліцейськими «Пріусами».
Він мав усі шанси відірватись від патрульних на достатню відстань за містом, щоб потім зникнути на другорядних шляхах. Але навіть не спробував це зробити. Навіть більше: на самісінькій околиці Києва різко розвернувся і спробував прорватися назад у місто. Дивно, чи не так?
77 куль та таємниці слідства
Багато нарікань у сторонніх спостерігачів викликає застосування зброї поліцейськими хай і після опівночі, але все ж таки у місті (в соцмережах гніваються з того, що під час погоні було випущено 77 куль, а у BMW влучило лише 14). Але передусім багатьох обурює, чому «копи» застрелили пасажира через лобове скло, у той час, коли, як стверджують офіційні речники НПУ, правоохоронці стріляли лише по колесах.
Як відомо, під час тих трагічних подій поліцейські вперше відкрили вогонь, коли порушники виїхали на Велику кільцеву дорогу. То був вогонь на попередження. Якщо подивитеся на мапі, у тому місці після опівночі навряд чи бувають перехожі, а найближчі житлові будинки знаходяться далеко.
Також із офіційних джерел відомо, що патрульні стріляли вже і на самій Великій кільцевій, намагаючись пробити колеса BMW. Тут теж постріли навряд чи кому загрожували (окрім порушників, звісно). Удруге «копи» здійняли стрілянину на вулиці Заболотного, яка у таку пору доби майже безлюдна, а до житлових будинків знову ж таки далеченько. Я можу це стверджувати, оскільки знайомий з усіма локаціями, понад те – мешкаю поруч із місцем кривавої розв’язки.
Що стосується того, що поліцейські буцімто випустили під час гонитви 77 куль. Цифра виглядає містичною, але зовсім не фантастичною. Обойма самозарядного пістолета «Форт-17», якими озброєні столичні патрульні, містить 15 набоїв, і, відповідно до теххарактеристик, темп стрільби з цієї зброї з урахуванням швидкої заміни магазина, складає 40 пострілів на хвилину. 77 куль – це 5,13 обойми «Форт-17».
Якщо припустити, що поліцейські витратили під час попереджувальної стрілянини одну обойму, ще дві під час спроб зупинки на Великій кільцевій і ще трохи більше двох на Заболотного, то цифра видається цілком реальною. Але звідки вона взялася?
Першим її озвучив народний депутат від «Радикальної партії» Ігор Мосійчук в ефірі телеканалу «112». Вкрай «надійне» джерело, враховуючи особу цього народного обранця.
Інша «зрада», яка зараз гуляє в інформаційному просторі, полягає у тому, що поліцейські збрехали суспільству про те, що пасажири BMW буцімто відстрілювались.
Міф про озброєних «мажорів», котрі стріляли по «копах», насправді дуже легко відстежується. Він іде від очевидців подій на вулиці Заболотного, які, почувши постріли, вирішили, що стріляли саме втікачі. Але ні поліцейські, ні журналісти і громадські активісти, які відстежували ті події в режимі реального часу, ніколи не публікували версію про перестрілку. Понад те, цей міф тиражують саме ті, хто звинувачує поліцію у поширенні дезінформації.
Тепер перейдемо до найтрагічнішого. Прикметно, що правоохоронці офіційно не коментують, за яких обставин загинув неповнолітній пасажир BMW. Підозріло виглядає і те, що поліцейські спікери ніде не говорять про те, що «копи» відкрили вогонь на ураження водія і пасажирів авто. А користувачі соцмереж вказують на фото, яке красномовно свідчить, що патрульні стріляли не лише по колесам.
З фото видно, що поліція стріляла не тільки по колесах
Очевидний факт: загиблий Михайло Медвєдєв отримав вогнепальне поранення в груди через лобове скло.
Що ж сталося?
За словами тих, хто був усереднені BMW, вони зупинилися в районі перетинання вулиць Заболотного й Івана Сірка, щоб нарешті здатися. Але, як каже Ростислав Храпачевський, водій, поліцейські, замість того, щоб їх затримувати, вихопили зброю і відкрили вогонь на ураження. Тож хлопці вирішили тікати (див. відео нижче).
«Вони хотіли нас не затримати, а розстріляти!» - стверджує Ростислав.
Однак чому не розстріляли, а, як видно на відео затримання хлопців (дивись зверху), охороняли від очевидців, які ладні були лінчувати «гонщиків»?
Те, що поліція мовчить щодо певних обставин інциденту, багато чого недоговорює, викликає безліч чуток і підозр. І їх посилює той факт, що поліція так і не оприлюднила відео з реєстраторів і нагрудних камер патрульних, котрі брали участь у розв’язці драми. Щоправда, останнє можна пояснити тим, що відео зараз є речовим доказом у кримінальній справі і тепер знаходиться у юрисдикції прокуратури.
З офіційної версії, озвученої керівником поліції Києва, нам відомо, що BMW розвернувся і зупинився фактично на вулиці Сірка, де патрульні (а їх було щонайменше два екіпажі), намагалися заблокувати авто порушників своїми машинами і зажадали, щоб хлопці заглушили двигун і вийшли.
«Після чого автомобіль знову почав рух [назад], збивши одного патрульного, - розповів Юрій Зозуля. - Спочатку рухався задом, потім [передом] поїхав на ще одного патрульного. Він [патрульний] встиг відскочити в останній момент перед зіткненням. Продовжилося переслідування».
Зозуля нічого не говорить про стрілянину на вулиці Сірка, але очевидно, що поліцейські відкрили вогонь на ураження саме під час цього епізоду.
І кулі в капот і лобове скло BMW, швидше за все, вийшли із ствола «копа», на якого намагалися наїхати передом. Можливо, екіпаж, що продовжив переслідування, вів вогонь вже ззаду, що змусило Ростислава Храпачевського інстинктивно пригнутися і, як результат, втратити керування і виїхати на узбіччя.
Утім, зазначу, що це лиш припущення, яке, звісно, не претендує на істину в останній інстанції. Та, так чи інакше, особисто я не вірю у версію хлопців із BMW про кровожерливих «копів». А мовчання з боку поліцейського начальства я схильний пов’язувати із правовою колізією. З одного боку патрульні захищались, однак смерть 17-річного пасажира, який, можливо, і схвалював дії водія, де-юре виправдати буде складно.
Безтурботний їздок
На момент трагедії, на скільки відомо, Ростислав Храпачевський був безробітним. До того підробляв то вантажником, то офіціантом. Батьки – далеко не мільйонери. Тож звідки у нього люксовий седан, який навіть із чималеньким пробігом коштує чималу суму?
- Взяв покататися у друга, - стверджує Храпачевський.
- Напевне, завів «правильні» знайомства, - туманно говорять його знайомі. З'ясувати, на які гроші він жив не вдалося.
Серед моїх друзів на Facebook виявилася давня знайома Ростислава Храпачевського, яка добре знала його у старших класах школи (ім’я не називаю, бо не маю на те згоди). Вона згадує його дивакуватим веселим підлітком, який полюбляв шокувати знайомих.
Наприклад, він міг привселюдно висякатись у паперову хустинку, а потім її на очах в оточуючих з’їсти. Одного разу він подарував знайомій дівчині на день народження брудну цеглину. Узагалі він часто брутально ображав однолітків, але його швидко вибачали через його харизматичність і веселу вдачу.
Безсердечність і приваблива харизма, поєднані в одній особі, а також безтурботне ставлення до наслідків своїх дій може свідчити про соціопатію суб’єкта.
В інтерв’ю тележурналістам, яке він дав невдовзі після трагедії, Ростислав зізнається, що так, сів за кермо на підпитку, боявся, що «копи» відберуть автівку, тому й тікав.
Подивіться: він визнає провину, але не виглядає винним.
Він не жалкує через те, що окрім його неповнолітнього друга, тієї ночі міг загинути ще хтось. У нього винні поліцейські.
Цікава деталь. Ніхто із попутників Храпачевського на відео і словом не обмовився, що загиблий Медвєдєв чи хтось із них намагався зупинити шалену гонитву Ростислава. Тобто, усі троє де-факто були співучасниками злочину.
Ростислав не пояснює, чому вирішив буцімто здатися лиш після 40 хвилин погоні. Його попутники теж. Скидається на те, що здача до рук закону не входила до планів «шаленого квартету», доки їм не завадили поліцейські кулі і смерть. Після вивчення доступної інформації, особисто у мене виникло моторошне припущення, що хлопці навмисне зупинились на вулиці Сірка і чекали, доки патрульні вийдуть із своїх авто. Їм подобалася розвага, вони прагнули адреналіну.
