На службі у промислових гігантів. ЗМІ Запоріжжя на другому місці по кількості заказух

Висуванця БПП Миколу Фролова обійшов Володимир Буряк, якого називають людиною Ахметова. Під час передвиборчої кампанії ці двоє, як і діючий на той момент мер Олександр Сін та ще один кандидат Євген Грішин, закидали місто своєю агітацією: з 10-ти міст, охоплених моніторингом ІМІ щодо розміщення політичної передвиборчої «джинси», Запоріжжя посіло друге місце. У чотирьох запорізьких виданнях назбиралося майже 500 матеріалів такого роду.

На мільйон читачів – 13 газет

ЗМІ на Запоріжжі не так і багато, як на 700-тисячне місто і мільйонну область: близько десяти сайтів, 13 газет, п'ять телеканалів. Більшість із них поділені, з точки зору власності, не між олігархами або кланами, як це можна спостерігати в Дніпропетровську чи Одесі, а між промисловими гігантами, таким як «Запоріжсталь», «Мотор Січ» чи лікеро-горілчаний завод “Хортиця”. Безумовно, індустріальні гіганти в Україні належать людям з певними політичними амбіціями чи інтересами.

Більшість ЗМІ належать місцевим заводам

Наприклад, газета “Индустриальное Запорожье” та телеканал “ТВ-5” належать металургійному комбінату “Запоріжсталь”, власником якого є колишній депутат від Партії Регіонів Рінат Ахметов, який наразі підтримує “Опозиційний блок”. Звичайно, це впливає на медіаконтент ЗМІ.

Так, в одному з тижневих випусків “ТВ-5” у розмові з запрошеним головним юристом “Запоріжсталі” глядачів упевнено підводили до думки, що люди з бюджетоутворюючого підприємства, читай - “Запоріжсталі”, є добрими господарниками, а тому знатимуть, що робити з цілим містом. Також канал в одному із сюжетів дуже детально розповів глядачам про необхідність адміністративної реформи, після якої самоврядування міста отримуватиме значно більше коштів.

Ще одному промисловому гіганту ПАТ “Мотор Січ” належать газета “Позиція” та телеканал “Алекс”. Президент “Мотор Січ” - народний депутат України В’ячеслав Бугуслаєв, член фракції Воля народу, обраний по одномандатному округу. Моніторингом ІМІ телеканал “Алекс” не був помічений у відстоюванні певних політичних інтересів, принаймні, під час цієї виборчої кампанії.

Газету “Мрія” та інтернет-видання “Голос Запоріжжя” пов'язують з ЛГЗ “Хортиця”, власником якого є Євген Черняк.

Щодо української мови у ЗМІ, то ситуація гірша, ніж у сусідньому Дніпропетровську: більшість друкованих ЗМІ у Запоріжжі виходять російською мовою, фактично до 90%. І це не дивлячись на те, що згідно з останнім опитуванням у Запорізькій області 42% населення є україномовними. Українською мовою виходять лише ЗОДТРК та комунальні газети “Запорізька правда” і “Запорізька Січ” (із 25 комунальних районних видань також значний відсоток україномовних).

Іноді українською друкуються тексти на сайті “Пороги”. Два телеканали, які моніторилися ІМІ, подавали українською тижневі випуски новин.

Опитані на проведеній у Запоріжжі медіавечірці місцеві журналісти (23 особи) виокремили ще одну проблему місцевих ЗМІ: висвітлюються переважно проблеми обласного центру, а не всієї області взагалі. Певною мірою це можна пояснити географічним розташуванням Запоріжжя - в кутку досить великого за розмірами регіону, а також ментальною різницею між індустріальним центром та аграрною областю.

Між криміналом і паркетом

90% тем у запорізьких ЗМІ — новини локального характеру. Це, здавалося б, добре, якби не копнути глибше і не дізнатися від тих же представників ЗМІ, що половина з них — це кримінальна хроніка (“кров, пісок, гівно і сльози” - за неформальним означенням одного з опитаних), лише 25% - суспільно-політичні теми, 20% - бізнес і 5% - інші новини.

Суспільно-важливих новин і програм виразно більше на телеканалах, ніж у друкованих ЗМІ. Канал ЗОДТРК, зокрема, торкається проблем нацменшин області - болгар, кримських татар тощо. Автору цих рядків запам'ятався досить непоганий сюжет на “Алексі” про ювілей заповідника на Хортиці, зроблений із залученням експертів і просто любителів острова.

Загалом, 59% суспільно-важливих місцевих новин розміщені на телебаченні, 48 та 43% відповідно в онлайн та друкованих запорізьких виданнях.

Інша справа, що додатковим навантаженням на контент є «джинса» і так звані паркетні матеріали - передруковки прес-релізів органів влади та партійних штабів. Наталя Виговська у своєму дослідженні зазначає, що «джинсових» матеріалів під час передвиборчої гонки було приблизно до 15% матеріалів.

Найбільше їх розміщувалося у друкованих виданнях (24% матеріалів від загальної кількості), найменше – 10% – в онлайн-ЗМІ, 11% - на ТБ (варто пам'ятати, що в окремих ЗМІ, близьких до промислових гігантів, «джинса» на користь того чи іншого політика розміщувалася в рамках редакційної політики).

9% матеріалів загалом в усіх трьох типах ЗМІ – це паркетні матеріали (прес-релізи, офіційні заяви, матеріали з прес-конференцій чи офіційних заходів, засідань рад). Найбільше паркету розміщено на телебаченні – 20 %, і це при тому, що ми не моніторили ОДТРК. Досить низький показник паркету показали друковані видання: лише 2%, в онлайн-ЗМІ – 6% паркету від загальної кількості матеріалів.

Проблема великої кількості замовних матеріалів не лише у бажанні офіційних представників просунути відповідно написаний прес-реліз чи побачити виступ з прес-конференції без тіні критики, а й у непрофесійності редакцій та низькому рівні окремих журналістів. Таку “журналістську діяльність” на медіавечірках охрестили просто: халтурщики!

Одна із причин невисокої якості журналістики в регіонах — перетікання кращих кадрів у столицю. Плюс, знову ж таки, засилля джинси. Головний редактор видання «Индустриальное Запорожье» - «Панорама», у якому рівень джинси один із найвищих — 32%, Володимир Дупак коментує: “Редакції намагаються балансувати, але в кожній щось переважає.

Сьогодні навряд чи можна сказати, що існує газета, яка подавала б абсолютно всі точки зору: реальність кожен журналіст бачить по-своєму. Вочевидь, баланс можна знайти, якщо читати кілька газет. Хоча, знову ж таки, заангажованість у газетах досить-таки помітна”. Звичайно, таке самовиправдовування видається нічим іншим, як окозамилюванням.

Достойну відповідь такій позиції дав керівник “Громадського. Запоріжжя” Тарас Білка: “Замовні матеріали, як це не прикро, може перемогти тільки радикальний підхід - повна відмова від них. За сьогоднішніх умов, у Запоріжжі в тому числі, це нереально.

Суббота плюс друкує досить якісну аналітику та розслідування

Редактори дуже часто не турбуються про репутацію видання: для них це просто звичайний бізнес, як, наприклад, торгувати біляшами. Люди ж, у яких репутаційні втрати стоять у списку неприпустимості на першому місці, категорично не джинсують, бо від цього залежить не лише фінансування ЗМІ на місяць, а і небезпека відмови партнерів щодо подальшої співпраці. От коли ім’я ЗМІ його ж власники будуть цінувати на рівні з тим, як цінується глядач, тоді і замовників джинси не буде. Бо не буде куди йти”.

АТО – зовсім поруч

Запорізька область межує з зоною АТО. Зовсім поруч такі гарячі точки, як Волноваха та Маріуполь. Проте кількість матеріалів, що стосуються теми конфлікту на сході, у місцевих ЗМІ дуже низький - 5% від загальної кількості матеріалів. Особливо мало таких матеріалів у друкованій пресі: всього 2% від загальної кількості матеріалів. На ТБ та в онлайн ЗМІ – по 6% таких матеріалів.

Наталя Виговська зазначає на прикладі газети “Панорама”, що на зацікавленість цією темою прямо пропорційно впливали вибори: у цей період кількість статей про АТО знизилась до однієї-двох за номер (вочевидь редактор вважав цю тему дещо “чорнушною”, не бажаючи зайвий раз “засмучувати” читачів). Проте коли вибори закінчилися, кількість статей повернулася до літнього показника – 3-4 статті за номер.

Головред “Субботи плюс” Богдан Василенко подає тематику АТО лише у випадку, коли вона безпосередньо пов'язана із Запоріжжям чи запоріжцями. Не згоден із ним Володимир Москаленко, оглядач газети “МИГ”: “Багатьом запорізьким ЗМІ, та й не тільки їм, сподобалась теза про «втому від війни». З цією тезою тепер комфортно. Тим паче, багатьом здається, що війна закінчилася.

Спостерігаю ухил у переповідання розповідей від волонтерів та повідомлень на кшталт: «...от такі молодці, їздять до бійців. А тепер до інших подій...». Як це не виглядає цинічно, але війна стала рутиною і рядком, який біжить на екрані. Хоча ледь не щодня хтось із хлопців поранений, підстрелений снайпером, підірвався... Робити вигляд, що на Донбасі все затихло - велика помилка. Країна не може собі сьогодні дозволити «демобілізацію»».

Схожа ситуація і з темою вимушених переселенців – їм у місцевих ЗМІ присвячено лише 2% новин. При цьому у друкованих та онлайн-виданнях таких матеріалів не було взагалі. Лише телебачення приділило увагу цій темі у межах 6% від загальної кількості матеріалів, але враховуючи методологію моніторингу, а саме те, що вивчались лише п'ятничні підсумкові випуски новин, то безумовно рівень таких матеріалів назагал буде ще нижчим.

Чому цей показник низький, пояснює головред сайту 061.ua Тетяна Гонченко: “Проблема у відсутності інформприводів: чимало переселенців уже розчинилися в нашому місті, їх практично не помітно, живуть власним життям і нікого не чіпають. Окрім того, вони ніяк не заявляють про свої проблеми і не надто спішать спілкуватися зі ЗМІ”. Проте, як нагадує керівник місцевого проекту “Прав.Да” Валерій Зотов, переселенців усе ж таки зареєстровано 66 тис. чоловік і це вагомий чинник, щоб про них не забувати.

Працюють за стандартами

З тих видань, які намагаються працювати дотримуючись журналістських стандартів, ми виділили декілька. Газета “Суббота плюс” друкує досить якісну аналітику та розслідування і відповідно за дотримання стандартів отримала 4,25 бали з 6, проте кількість таких матеріалів усе ж була дуже низькою. Із сайтів відзначили “reporter-ua.com” та “panoptikum.org”.

Перший є найбільш якісним виданням з розгалуженою мережею джерел, журналістів, повним викладенням матеріалу, подачею бекграунду. “Паноптикум” присвячений виключно місцевій проблематиці, менш креативний, ніж Репортер, проте намагається по-своєму подавати новини, хоча повнота і баланс не завжди зберігаються.

****

Підсумовуючи, хотілося би виділити кілька напрямків, що дозволили б запорізьким ЗМІ розвиватися більш якісно і ґрунтовно. По-перше, пам'ятати про дотримання журналістських стандартів, передусім про збалансованість і повноту подачі матеріалу. По-друге, не забувати про існування не лише міста Запоріжжя, а й області, де живе близько 1 млн чоловік. І найголовніше, боротися із джинсою, підвищуючи тим самим якість власного видання, та розширювати мережу кореспондентів, постійно розвиваючи їх майстерність як репортерів, новинарів, аналітиків.

вибори-15 медіа запоріжжя змі