Жесть у поліклініці: ЧАСТИНА 2. Я занята! Через две минуты зайдешь!

Продовжуємо публікувати цикл матеріалів про обслуговування вагітної журналістки у поліклініці. Першу частину читайте тут

На 13-му тижні вагітності я застудилася. Перед походом до терапевта зайшла до гінеколога. Щойно повернувшись з вулиці, де йшов дощ, лікарка швиденько перевдягнулася (швиденько, бо спізнилася на 20 хвилин) і наказала лягти на кушетку.

— Зараз я вас трохи обморожу! — не встигнувши оговтатись від цього дивного жарту, я відчула десять крижаних пальців на своєму животі. — Так не боляче?

— Ні, але ж… холодно.

— Аааа… То я ще руки не розігріла. Ну, одягайтеся.

Складається враження, що мій теплий живіт з двома крихітними малюками використали у ролі обігрівача. Це взагалі гуманно?

Незважаючи на застуду, лікар наказала у наступні кілька днів прийти в поліклініку і повторно здати аналізи. Я з жахом уявила себе із головним болем і жаром під парасолькою на вітру, а потім у холодних коридорах ненависного закладу.

— До речі, а скільки журналісти заробляють? — ні з того, ні з сього запитала медсестра, поки я одягалася.

— Дивлячись який журналіст.

— Ну, мабуть же не 1000 гривень, як ми? — (Мені здалося, чи у мене намагаються викликати почуття вини за те, що я заробляю більше тисячі гривень?). — До речі, чи не могли б ви дати 40 грн на поповнення рахунку на телефон?

Квест по лікарях починається звідси

Зробила вигляд, що не почула. Податки на медицину я уже один раз сплатила. Коли захочу лікуватися за гроші, піду у приватну клініку. А подякую лікарю без примусу і тільки після того, як народжу здорових двійнят.

— Будете пити ось цей препарат,— втрутилася Богомолова, і показала щойно виписаний рецепт, а потім, виймаючи рекламний буклет із шухляди, додала. — Дивіться: вагітним його можна приймати, це безпечно. Будете пити двічі на день.

На бланку із рецептом у правому кутику зазначено «15% знижка». Як щедро. Так рекламується аптека, котра розташована у поліклініці. Я перевірила ціни, там вони на 15-30% вищі, ніж у середньому по Києву.

А ще ж і аналізи треба здати у «Дніпролабі», «бо у нас таких не роблять»…

Лікарка, мабуть, забула, що рекламувати лікарські засоби, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, забороняє закон.

Адже за роздачу рекламних листівок зазвичай платять гроші, а медпрацівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права одержувати від виробників лікарських засобів неправомірну вигоду. А на кожному рецепті ознаки реклами.

За три місяці лікар встигла виписати мені 11 рецептів. Назви всіх ліків я не змогла розібрати через поганий почерк гінеколога. Але з іншого боку, це допомогло мені зекономити трохи грошей

Вислухавши мою історію про платні аналізи, Сергій Гула, голова національного руху «Ні хабарництву! Я не даю і не беру хабарів», радить мені вивчити на зубок законодавчі норми, які стосуються обслуговування у медзакладах.

Адже людина, яка не знає своїх прав, особливо вразлива, з неї простіше вимагати гроші.

— Перед тим, як іти в поліклініку, почитайте постанову Кабміну №620 і закон «Основи законодавства про охорону здоров’я». І тоді, ви, приміром, будете знати, що якщо лікар направляє пацієнта на платний аналіз, то це незаконно.

Направляти на аналізи можна лише тоді, коли інша комунальна державна медустанова їх робить. Як правило, такі установи є, і вони роблять аналізи безкоштовно, — каже Гула.

Я прислухалася до спеціаліста і добряче зекономила на аналізах, які мені сказала зробити у приватній лабораторії гінеколог. Наприклад, безкоштовно визначити резус-фактор можна в Київській міській клінічній лікарні №2.

До речі, в Україні діє закон про доступ до медикаментів без обмежень. Фактично він передбачає в медицині повний комунізм і найцікавіше, що частково цей комунізм існує. Тобто, якщо пацієнтові поставили діагноз, він має право отримати безкоштовно стільки ліків, скільки йому необхідно, про це йдеться у статті 54 закону «Про основи законодавства України про охорону здоров’я».

Але лікарі воліють про це мовчати.

Далі ми побачимо, як на цьому теоретично правильному закону наживаються нечесні лікарі, як і на всіх інших законах, котрі передбачають надмірне втручання чи допомогу держави.

Щоб лікарі не вимагали у пацієнтів купувати ті медпрепарати, яких вистачає на складах медзакладу, у Києві на створеному КМДА сайті щотижня оновлюється інформація про точну кількість ліків у всіх поліклініках і лікарнях міста. До цієї ініціативи, ГО «Пацієнти України», приєдналися Одеська та Чернівецькі області, а нещодавно — і Київ.

— Спочатку ми звернулися до міністра Квіташвілі із проханням реалізувати нашу ідею в усіх куточках України. Але МОЗ вперто саботує нашу ідею. Дуже прикро, адже щоб подібний механізм запрацював в усіх регіонах України, потрібен всього лише один підпис на наказі. Ні грошей, ні законів. Лише підпис. Але поки що нам назустріч пішли тільки в деяких областях.

До речі, практика показує, що аби налагодити онлайн-сервіс потрібно всього два тижні, — розповідає активіст антикорупційного руху.

А ліки є

Заходжу на розпіарений заступником голови КМДА Михайлом Радуцьким сайт. Знаходжу свою поліклініку у списку медзакладів. Зараз на складі 3815 шприців і 1825 одноразових рукавичок! А є ще дорогі препарати, антибіотики…

Чому тоді мене просили купувати шприци і рукавички? І скільки вже встигли на мені заробити?

— Потім куплені за кошти бюджету і невикористані препарати відносять в аптеки і продають, — констатує Шерембей. — А люди таким чином переплачують за те, за що держава уже заплатила.

Через традиційну у випадку розподілу державної шари апатію чиновників, у даному випадку МОЗу, в більшості регіонів, щоб отримати інформацію про доступні ліки, потрібно писати офіційне звернення до медзакладу. Але відповіді можна чекати довго.

А от якби громадська ініціатива запрацювала в повну силу, то перед тим, як йти до лікарні або поліклініки, кожен міг би перевірити наявність медикаментів. І у випадку, якби лікар попросив ці ліки придбати, в той час як вони є на складі, у пацієнта був би залізний аргумент у вигляді фінансового документу лікарні.

Поки що ж доводиться вірити лікарям на слово.

Найпримітивніша форма корупції — це крадіжка тепла і світла. Тому у медзакладах зазвичай панує напівтемрява. Для державних поліклінік і лікарень кошторис є основним плановим документом, який визначає обсяг і спрямування коштів для його роботи на наступний рік (місяць)

Згідно з наказом МОЗу N440 від 31 жовтня 2001 року підставою для визначення показників кошторису (в тому числі вартість комунальних послуг) в поліклініках є число відвідувань хворих до лікарів, чисельність працівників, площа приміщень і т.д. І, як показує практика перевірок правоохоронних органів, керівництво медустанов частенько роздуває цей кошторис.

Причому, це відбувається в усіх регіонах країни. Так, начальник відділу контролю у сфері соціального захисту населення КРУ в Сумській області Фірстенко згадує, як під час ревізії виявилось, що незважаючи на те, що у Білопільській центральній районній лікарні фактично було спожито електроенергії на суму 123,7 тис. грн, до розрахунків було включено та затверджено кошторисом суму на 23,3 тис. гривень вищу (у відсотках переплата склала 18%).

І це тільки в одній лікарні. А враховуючи те, що в Україні нараховується більше 10-ти тисяч медустанов, сума набігає чималенька. До того ж часто по документам температура повітря в приміщенні одна, а в дійсності — нижча.

Хамство

Мені ще треба зайти до окуліста. В черзі довелося провести цілу годину. Місцеве «Бі-бі-сі» (баба бабі сказала) пояснило причину такої велетенської черги. Виявляється, на першу зміну приходить лікар із гарною репутацією, а в другій половині дня на зміну їй приходить знана серед пацієнтів «окуліст-недбайло».

— Я півроку тому до неї прийшла. Вона каже — катаракта у вас невеличка, ось ці каплі поп’єте і все. А зараз я майже осліпла, бо катаракта швидко виросла. І треба робити операцію за 12 тисяч гривень. Це стільки я за рік можу наскладати, якщо пенсію не буду тратити. …постійно рекламує приватну клініку, де такі операції роблять, — сердито розповідає 65-річна бабця Галина Сергіївна.

Щойно переступивши поріг кабінету, чую перше підтвердження скарг пацієнтів:

— Я занята! Через две минуты зайдешь!

І з яких це пір лікарям дозволено зневажливо звертатися до пацієнтів, та ще й на «ти»? Хамство як норма спілкування? Ні, зі мною такий номер не пройде.

— Доброго дня. Я прийшла на огляд за обхідним листом. І будь ласка, звертайтеся до мене на «ви», — почала я діалог, зайшовши вдруге.

— Что ты сказала? — у лікарки округлились очі.

— Будь ласка, звертайтеся до мене на «ви».

— По-русски говори.

— А ми хіба не в державній установі знаходимося? Ви українською не володієте?

Оцінивши мій настрой, у розмову втрутилася медсестра, і переклала мої слова російською мовою для лікаря. А мені пошепки сказала: «Вона українську не розуміє».

— А вы кто по профессии?

Стратегічне питання для лікаря.

— Журналіст.

— Понятно. Давайте посмотрим ваше глазное яблоко.

Поставивши на бланку відмітку про те, що через нервові напруження страждають кровоносні судини, жодних порад або ліків окуліст мені не озвучила. Професіонал. Доведеться йти вдруге — до її колеги.

Цей короткий прийом геть відбив у мене бажання йти до поліклініки. Вилікувавши вдома свою застуду, я два тижні не могла змусити себе піти у це пекло. Мою апатію розвіяв п’ятничний дзвінок із невідомого номера о сьомій вечора.

— Любов Михайлівна, це вас тривожать із жіночої консультації, — незвично лагідним та м’яким голосом заговорила до мене вже знайома медсестра.

— Та у мене роботи стільки, що й часу нема до вас заглянути.

Ну, взагалі-то, це свята правда — по три години робочого часу витрачати щодня на сидіння у холодному коридорі у мене нема.

— Що ж це за роботодавці у вас такі злі? Скажіть їм, що ви вагітна, і щоб вони вас відпустили. І ще скажіть, що до них гінеколог прийде і лекцію прочитає, якщо будуть так вас ганяти.

Потужні аргументи лікарки змусили мене посміхнутися і пообіцяти прийти у наступний понеділок.

Торгові агенти

Разом зі мною та ще шістьма вагітними біля кабінету лікаря-гінеколога №202 сидить охайно вдягнений чепурний молодий хлопець. Хоче зайти без черги.

— Там не зайнято? — запитує у дівчат.

— Зайнято. А ви — теж вагітні? — жартома контратакую я.

— Ні, я — колега.

— А який відсоток від вартості ліків отримують лікарі, що їх виписують? — у цій розмові сентименти ні до чого.

— Це не красиво такі запитання ставити.

— Справді? А мені здається, що некрасиво виписувати пацієнткам ліки, які не допомагають,— одразу згадалися ліки за 400 гривень, які крім зіпсованих нервів та дискомфорту ніякого позитивного ефекту для мого організму не залишили.

— Згоден. Просто вам потрібно знайти лікаря, якому ви будете довіряти. А моя вам порада — не купувати препарати індійського й українського виробництва. Кращі ліки — європейські.

Яка ґрунтовна і цінна порада.

Зустріти добру фею у вигляді уважного та досвідченого лікаря в наших поліклініках — справжнє диво. Мені пощастило — серед потоку нахабних лікарів мій терапевт — Людмила Борисівна Мороз (дай їй Боже здоров’я) — зіграла роль раціонального та незалежного спеціаліста, котрому дійсно можна довіряти.

Яскравий випадок — моя застуда. На відміну від мого гінеколога, терапевт уважно вислухала мої скарги і порадила протягом трьох днів відігріватися вдома під ковдрою, п’ючи настої із трав. Ходити в поліклініку для здачі аналізів заборонила.

— Забийте собі в голову — ви вагітні. Здоров’я ваших дітей залежить тільки від вас. Ич чого захотіли — щоб ви ще більше захворіли, гуляючи по холоду!

Переглянувши три рецепти, що їх мені виписала лікар-гінеколог, вона замість семи пунктів запропонувала купити ліки із високим вмістом заліза та пити чай зі смородиною, журавлиною та кизилом. В результаті я зекономила 700 гривень.

І тут я згадала слова вагітної пацієнтки, з якою розговорилася у черзі кілька тижнів тому. «Богомолова вам може довжелезну петицію з ліками виписати. Але ви цей список дуже фільтруйте, і вибирайте те, що вважаєте за потрібне».

Приватні клініки не кращі

Платні медичні послуги — аж ніяк не синонім гарного ставлення до пацієнтів. У цьому я переконалася, відвідавши один із розпіарених медичних центрів у Кременчуці, який, судячи з інформації на сайті, надає консультації та проводить високоточне ультразвукове дослідження.

Заплативши 260 гривень за УЗД внутрішніх органів малюків (цю процедуру у поліклініці робити відмовилися, хоча вона є обов’язковою), я прийшла на огляд із чоловіком, якому не терпілося вперше побачити малюків на великому плазмовому екрані. Але лікар, який проводив огляд, виявився не сентиментальним. І спілкувався в основному із медсестрою. Мовою незрозумілих термінів і цифр.

— А нам розшифруйте, що це означає?

Мої запитання доводилося повторювати двічі, а то і тричі — лікар вперто не хотів на них відповідати.

— Покажіть стать дітей. Чоловікові дуже цікаво,— уже вп’яте благала я у незворушного роботолікаря.

— Я в паперах записав — два хлопчики. В документах подивитеся.

— Але ж… Я прийшла на платну процедуру, щоб побачити усе на екрані, а не в папірцях…

— Не засмучуйтеся. У нас черга велика. Ваш час майже вийшов.

Можливо, така непривітність пов'язана з тим, що даний приватний заклад орендує частину приміщення у місцевій дитячій поліклініці. Моя теорія така — вірус корупції та хамства передається повітряно-крапельним шляхом.

Де вихід?

Впровадження страхової медицини і конкуренції між державними і приватними лікарнями за пацієнта. Тобто, держава за рахунок бюджету страхує всіх громадян, а в якій з поліклінік лікуватися обирає сам громадянин, відповідно і гроші від страховика отримує та клініка, куди він прийшов. Та відповідні закони блокуються медичним лобі ще на рівні комітету Верховної Ради. Чарівний пендель депутатам від Президента чи Прем'єра міг би дати старт змінам, проте їхні дружини не ходять у народні поліклініки, тому вони навряд чи здогадуються про існування проблеми, як такої.

Ми також плануємо описати пригоди нашої журналістки в поліклініці у третьому триместрі вагітності.

поліклініка недореформи медицина абзац