Реформи: за рік забезпечення Армії неймовірно змінилося

«Українська армія вже достатньо забезпечена й має досить сил, щоб проводити тактичні наступальні операції. Однак сил для повної перемоги ще не достатньо», - констатує Тарас Чмут, який є відомим волонтером, а цього літа став ще й стрільцем-контрактником десантно-штурмової роти 501-го батальйону морської піхоти і тривалий час провів у зоні АТО неподалік від Маріуполя.

Що саме змінилося в харчуванні та матеріальному забезпеченні ЗСУ за останні півтора року, «Тексти» з’ясовували у самих бійців. Адже в цьому питанні важлива відповідь саме кінцевого отримувача, а не «складська» статистика Міноборони.

Харчування

Шок 2014-го і повільний прогрес 2015-го

Майже всуціль - перловка. Майже щодня - жалюгідні недогризки «кільки в томатному соусі», розведені окропом. Суп без смаку. М’ясо – в невеликих кількостях, переважно на курячих кістках зі старезних консерв. Сумнівної якості солоні огірки, порізані тоненькими скибками й названі салатом.

Експеримент у львівській Академії СВ ЗСУ. Фото з Facebook Діана Петреня

«По святах» – смажена рибина чи варена сарделька. Раз на тиждень варене яйце. Слабенький узвар. Кружало масла й багато напівчерствого хліба та булок. Таким був постійний раціон автора цих рядків, мобілізованого в березні минулого року до 1-ї окремої танкової бригади (смт Гончарівське Чернігівської області).

Крім згаданого меню, у солдатській їдальні шикувалися батареї скляних банок із салом, консервованими огірками-помідорами, компотами й вареннями, іншими домашніми консерваціями, медом. Ця провізія, дарована волонтерами та простими мешканцями сусідніх сіл, неабияк допомагала «підтримувати штани» на початках мобілізації.

Далі були блокпости і ще активніша продуктова допомога з боку волонтерів – свіжими овочами, картоплею, м’ясом, ковбасами, кавою, цукерками, макаронами, крупами тощо. Біля багатьох наметів було викопано власний повноцінний погріб.

Ще цього року навесні якість харчування в «учебках» та на полігонах мало відрізнялася від раціону-2014. «Коли ми приїздили в «Десну» (навчальний центр Сухопутних військ ЗСУ, Чернігівська область) у березні, в їдальні давали взагалі неїстівне «щось», ну просто провал. Цикорій замість чаю, друга страва – суцільне «кашло», як і в 2014-му.

Солдати скаржилися на постійні отруєння, - розповідає «Текстам» інструктор тактичної медицини Ольга Худецька. - Але з того часу реально відчувається поліпшення. Тепер можна їсти принаймні через раз. Є істотні зміни на краще навіть якщо говорити про останні півроку».

Приблизно такий самий висновок можна зробити із щоденних дописів у Facebook тележурналіста Романа Вінтоніва, відомого на псевдо Майкл Щур, який цього літа потрапив під мобілізацію та проходить вишкіл у «Десні». «Цей обід я сфотографував і виклав в інтернет, тому що борщ був реально смачний і з м’ясом», - прозвітував днями Щур.

Обід у "Десні". Фото з Facebook Майкла Щура

Раніше він скаржився на брак свіжих овочів та підгнилі консервовані помідори, що трапляються в їдальні «Десни». За деякими сигналами приїздили інспекції з Києва; меню покращувалося.

У свою чергу Ольга Худецька критикувала пусту рисову кашу з морквою, яку називають «плов», та варену курячу шкуру замість м’яса. «Певний час на цьому протриматись можна. Але чи достатній це раціон для бійця, який в «учебці» багато тренується фізично? Я гадаю, що ні. Три місяці сидіти на такому харчуванні шкідливо», - каже медінструктор.

«Їжа справді стала смачнішою. Хоча проблеми іноді трапляються - плісняві помідори, той самий плов без м'яса… Бійці кажуть, це залежить від зміни кухарів. Я теж схиляюся до думки, що це більшою мірою людський фактор». Тобто крім самого набору продуктів і їх поживності, є проблеми з приготуванням страв на кухні.

Подібне ставлення до кулінарії у військових частинах – один із негативних проявів аутсорсингу, що вже досить віддавна застосовується в ЗСУ, а точніше з часів міністра оборони Анатолія Гриценка. Ідеться про наймання цивільних фірм для дешевшого годування військовослужбовців.

Але насправді «дешевше» рідко коли означає «якісно» й «смачно». Так, у «Десні» знають, що їм готують ті самі кухарі, які готували й до введення аутсорсингу, лише переоформлені як «стороннє» підприємство.

Експеримент «Волонтерського десанту»

Підвищення якості харчування військовослужбовців – один із ключових напрямків «Волонтерського десанту» й Офісу реформ, який працює в Міністерстві оборони вже понад рік. Там кажуть, що для кардинального поліпшення солдатського меню потрібна системна реформа, а не просто математичне збільшення витрат із держбюджету.

Відтак із 16 вересня у львівській Академії Сухопутних військ, на Одеській береговій базі Військово-морських сил України та на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» стартував пілотний проект із реформи харчування військовослужбовців.

«Тепер 2650 чоловік особового складу їдять НОРМАЛЬНО. Залишилося застосувати такий підхід до решти 247350 осіб», - написав із цього приводу у Facebook Юрій Бірюков, один із лідерів «Волонтерського десанту», радник президента України та помічник міністра оборони.

Солдати строкової служби, мобілізовані, контрактники та офіцери в трьох їдальнях харчуються в режимі «шведського столу», обираючи за бажанням із кількох видів перших та других страв, гарнірів та салатів (серед них – «Грецький», «Дністер» тощо), маючи змогу набирати стільки їжі, скільки їм хочеться, брати додатково ковбасу, сир, кавуни, фрукти тощо.

Та сама львівська Академіїя ЗСУ. Не у кожному фаст-фуді так готують. Але це поки що тільки експеримент у декількох частинах. Фото з Facebook Юрія Бірюкова

Експеримент полягає в зміні підходу до норм харчування військовослужбовців ЗСУ, які наразі встановлені постановою Кабміну № 426 від 29 березня 2002 року.

Відповідальна за пілотний проект волонтерка Діана Петреня пояснює: «За старими нормами, щодня бійці повинні отримувати одну й ту саму кількість одних і тих самих продуктів, приблизно 30-40 найменувань. Оскільки ці продукти закуповуються постачальниками послуги і слабо контролюються при потраплянні в частину, то якість цих продуктів, м'яко скажемо, залишає бажати кращого.

А вже якщо врахувати, що готують ці продукти кухарі, які працюють у постачальника і яким, за великим рахунком, байдуже, що там і як у них зготується, то й маємо на виході переварені макарони, кашу-розмазню, однакове меню практично щотижня. Впливу з боку армії на цей процес не дуже багато. Плюс врахуйте, що їдальні й кухні багато де в частинах не забезпечені не те що нормальним сучасним обладнанням, а й простими м'ясорубками.

Ми ж у рамках реформи передусім розробили каталог продуктів, який не залежить від кабмінівських норм харчування. Він складається з 248 позицій - там є і йогурти, і банани, й ковбаси, навіть заморожена спаржа. У каталозі є два головні показники: вартість за добу і калорійність. Це спеціально розроблена комп'ютерна програма, яка і формує щоденне меню, враховуючи певну кількість калорій, кількість страв (перше, друге, салат, компот) і при цьому має бути замовлення на певну суму на одну людину».

Потрапити до «експериментальної» їдальні можна лише за допомогою електронної картки - це дозволяє контролювати, скільки саме військових харчувалося, та уникнути махінацій. Також волонтери впроваджують систему електронного складу, де можна контролювати поставки й витрачання харчів. Почали також закуповувати нове обладнання – холодильники, плити, мийки тощо.

«Кухарів та обслуговуючий персонал набрали в штати частин - як військових, так і цивільних. Тепер вони - прямі підлеглі начпрода й несуть перед ним жорстку відповідальність за ті самі переварені макарони», - пояснює Петреня.

Постанову на забезпечення цього проекту уряд прийняв 14 травня 2015 року. Експеримент розраховано до 31 грудня, після чого на такі ж рейки має бути переведено ще близько 10 військових частин.

А як в АТО?

Реформаторський підхід у продовольчому забезпеченні охоплює лише три військові частини, до того ж тилові. Перехід на нове харчування решти 99% особового складу – справа дальшої перспективи. При цьому Збройні сили України існують в умовах ротацій та перманентних бойових дій на Сході. А в АТО немає стаціонарних їдалень із новим обладнанням та електронною системою пропуску.

«В АТО харчування набагато краще, ніж було в нас на полігоні в Широкому Лані, - розповідає «Текстам» морський піхотинець Тарас Чмут. - Бійці батальйону розкидані по позиціях у трикутнику між Маріуполем, Сартаною й Широкиним порівняно невеликими групами.

Централізованого харчування немає, але кожен взвод визначив позаштатних кухарів, які готують по черзі. Якраз тому, що готуємо самі для себе й ніхто не краде, виходить смачніше.

Раз на кілька днів приїжджає машина з роти забезпечення й залишає продукти – це тушкована яловичина чи свинина в бляшанках, кільки, інші консерви, крупи, ковбаса, картопля, хліб, сир, згущене молоко, чай, цукор… Також підвозять овочі – цибулю, моркву, капусту, іноді огірки й болгарський перець. Дефіциту продуктів, у принципі, немає. Хоча м'ясо – це лише тушонка в банках різних видів і різної якості».

«Решту, чого не вистачає або чого хочеться з’їсти, окрім цього раціону, або привозять волонтери, або ми скидаємося грішми й докуповуємо самі - спеції, наприклад», - розповідає матрос Чмут.

При цьому він згадує проблеми з хлібом: «Буває, хліб привозять то дуже черствий, то цвілий, то мокрий. Доставляють хліб приблизно раз на тиждень, тож він висихає».

«На випадок чого завжди є сухі пайки – НЗ приблизно на три дні. Сухпай новий, український, 2015 року, смачніший за той, що був торік. Якщо я правильно зрозумів, це також результат реформ у МО від Бірюкова», - зазначає учасник бойових.

«Тут важливо, щоб командири взводів і рот не «тупили» та вчасно подавали заявки на постачання. А так – абсолютно не можна сказати, що в АТО хтось недоїдає», - ділиться враженням морпіх-контрактник.

«На бойових позиціях харчування завжди краще, ніж у тилу - і торік, і тепер. Адже тут усі свої й готують для себе», - погоджується Олег Снігур, боєць 11-го батальйону 59-ї мотопіхотної бригади. Минулого року він мобілізувався добровольцем, воював в АТО, отримав поранення, а цьогоріч після ДМБ знову пішов служити до того самого батальйону.

Обмундирування й амуніція

Речове забезпечення тоді й зараз

Двічі мобілізований Снігур як ніхто інший може порівняти речове забезпечення військовослужбовців торік і тепер.

«Небо і земля, - каже в коментарі «Текстам» старший солдат Олег Снігур, який служить на посаді кулеметника. - У першу мобілізацію я отримав: форму низькоякісну «дубок», флягу совкову, речміщок типу «сидор», старий «слонячий» ремінь із бляхою й кепку. Тепер маю вже другу «піксельну» форму, теплу синтепонову куртку й вітрівку, нові берці, ремінь, польський рюкзак, бронежилет, спальник і каремат».

Це не рахуючи третього комплекту обмундирування, який дістався Олегові як учасникові військового параду в Києві на День Незалежності.

Відповідно до встановлених норм, уже торік після шести місяців служби всі мобілізовані отримали новий камуфляж – український «піксель» замість «довоєнного» «дубка». Такий «піксель» продовжили видавати й першим чергам рекрутів 2015-го.

Хоча загалом рівень речового забезпечення суттєво зріс, але на ту форму з тканини 2701 або 2707, яку солдати називають «гелетейка» (на честь міністра оборони 2014 року), було багато нарікань – одяг не витримує навантажень і частого прання.

«Також подекуди контрактники екіпіруються трохи гірше, ніж мобілізовані, - розповідає контрактник Чмут. - Ми на початку літа отримали стандартну форму-піксельку, старі українські берці-«ріфли». Були проблеми з розмірами – мені видали форму на три розміри більшу».

Але для наступних призовів цього року ситуація поступово поліпшується. «У серпні почали збирати списки четвертої черги мобілізації й контрактників для видачі нової форми. Форму видали українську «піксель», але вже нову, із кращої тканини, ніж 2701. Я так розумію, це нова розробка групи Лєсніка при МО», - каже Тарас Чмут.

Ногам «поталанило»

За його словами, частина мобілізованих навесні цього року отримала утеплені берці з канадської гуманітарної допомоги – на літо, зовсім не по сезону. «Що було, те давали, - каже матрос. - Також була проблема з розмірами: декому казали, «або бери такі, або ніяких».

На видачі пропонували як варіант продати ці й купити інші. Тож були випадки, коли хлопці брали теплі «канадки» інших розмірів, везли на базар у Миколаїв, продавали й купували те взуття, яке б їм підходило».

Найбільша подія цього літа в речовому забезпеченні армії – поява так званих «черевиків бойових демісезонних» від київської фірми «Талан» (ТОВ «Таланлегпром») на зміну незручним «ріфлам». У «таланах» передбачено і водонепроникну мембрану, і кевлар у підошві для захисту від проколів. Це сучасна розробка знов-таки групи реформаторів із Міністерства оборони. Пара обходиться держбюджету в 1400 грн.

«Таланівські берці – звичайно, небо й земля порівняно з будь-чим, що видавали досі в українській армії. Це справді дуже круте взуття від Міноборони, ще й недороге, - не приховує радісних емоцій Тарас Чмут, який у серпні із задоволенням перевзувся в нові казенні черевики. - Для них дуже важливо підібрати розмір, бо вони не розношуються, їх не можна взяти «більші на зиму».

Підошва жорстка, але достатньо тиждень походити, щоб звикнути. У комплекті – дві пари устілок (зимові й літні), запасні шнурки, щітка для чищення, спрей».

П’яту чергу мобілізованих обіцяють перевзути в «талани» пізніше.

Також потрібно брати до уваги, що всі берці від «Таланлегпром» є власністю Міністерства оборони, а ті екземпляри, що продаються в інтернеті чи на базарах, - або вкрадені зі складів, або їх реалізовують власники-солдати, які прагнуть нажитися на казенному майні, а надалі, вочевидь, вимагатимуть нових поставок і скаржитимуться, що «голі-босі».

Таланівські берці - якісний результат нового підходу до забезпечення армії. Фото Mil.in.ua

Амуніція для АТО

Якщо хтось проситиме вас про благодійний внесок для придбання бронежилета чи шолома синові/братові/чоловікові, якого відправляють в АТО, - не вірте й не давайте. Це або шахраї, або люди необізнані, які дарма перестраховуються.

Проблему особистої «броні» для учасників бойових дій в ЗСУ було вирішено ще торік. Наприклад, волонтерське об’єднання «Народний тил» зняло це питання зі свого порядку денного ще в листопаді. І 2015 року з цим усе гаразд. Потрібно тільки розуміти, що в «учебках» «броніки» й кевларові шоломи не потрібні – їх видають лише тим, хто їде на Схід.

Так тепер живе морська піхота під Широкиним. Фото з Facebook Тараса Чмута (2)

«Бронежилети й шоломи – повністю нові – нам видавали перед самим відправленням в АТО, - розповідає Тарас Чмут. – Отримали ми також комплекти підсумків – для трьох магазинів АК, двох гранат, сумку під скидання магазинів, медичний підсумок у комплекті з бронежилетом «Корсар».

Ще окремо нам видали аптечки в нових підсумках. Аптечки українські, нового зразка – ті, що розробив «Волонтерський десант» у Міністерстві оборони. Порівняно з аптечками, які були рік тому, це просто шик. Хоча рік тому їх майже взагалі не було...»

Нова аптечка - теж результат реформ у Міноборони. Фото Mil.in.ua

Проблема з підмінками

Якщо рік тому для ЗСУ було великою проблемою просто знайти потрібну кількість камуфляжу для десятків тисяч мобілізованих, то тепер питання – чи можна видавати по два комплекти нової форми, адже одної «піксельки» замало.

«Один комплект форми після «учебки», після полігону, після інтенсивного прання вже розлазиться, там латка на латці. Крім того, як було в нас у Широкиному: поправ форму – і заступаєш на чергування в трусах, у «броніку» з автоматом», - так пояснює потребу в формі-підмінці Тарас Чмут.

Тож підмінку бійці іноді мусять купувати за свої гроші. Або ж сподіватися на поставки волонтерів.

Волонтери переорієнтовуються на оптику і техніку

По суті, форма-підмінка – чи не єдиний пункт військового «гардеробу», яким волонтери переймалися торік і частково переймаються зараз. Хоча масштаби не порівняти. Зараз це точкові поставки. «А торік військову форму, берці, шкарпетки, засоби захисту та інше спорядження ми возили в армію тоннами», - розповідає в інтерв’ю «Текстам» Роман Балан (псевдо Сініцин), співзасновник одного з найбільших волонтерських об’єднань «Народний тил».

«Хай там що кажуть, за останній рік держава зробила дуже багато для забезпечення Збройних сил – і продовольством, і засобами захисту, і обмундируванням. Звісно, трапляються поодинокі випадки, коли бійцям не видають амуніцію. Але це питання до конкретних «начвєщів» і служб забезпечення, які мають доставити це зі складів. На складах це майно є», - наголошує Роман.

Тож «Народний тил» та інші великі волонтерські проекти займаються передусім тим, із чим у ЗСУ залишаються суттєві проблеми. Це медицина, безпілотні літальні апарати, переобладнані легкові автомобілі для підрозділів, а головне - оптика й тепловізори.

«Один казенний тепловізор я в АТО таки побачив – він надійшов з американської допомоги. Але тільки один, а їх на «передку» потрібна величезна кількість. А ось бінокля від держави ми не дочекалися жодного. І оптику, і «теплаки» нам постачають волонтери», - підтверджує Тарас Чмут.

армія реформи міноборони волонтерський десант війна