Боротьба з корупцією в Україні шкідлива. Спочатку треба створити прості і зрозумілі правила

Головна перешкода прогресу України – це корупція. Начебто це вже всі засвоїли: закордонні добродії, вітчизняні політики, громадські активісти, бабусі на лавці біля під'їзду.

З цього робиться логічний висновок – треба виявляти та карати корупціонерів. Антикорупційне бюро, чесні прокурори, нульова терпимість, збільшення термінів покарання, відміна застави – перелік заходів, що мають знищити корупцію, зростає. А корупція їх не лякається.

Звісно, корупціонерів не можна терпіти на державній службі. Але в умовах сьогоднішньої України такий спосіб «боротьби з корупцією» виявляється неефективним і, навіть, шкідливим.

Немає корупції – немає піску

Корупція за самим своїм сенсом - це пошкодження в певних місцях загалом здорового організму. Якщо організм весь пошкоджений, то це вже не корупція, а спосіб суспільного життя. Без зміни цього способу виявляти та карати можна до безкінченості.

Майже всюди, де людина стикається з державою, вона має справу з корупцією. Кожне виключення дивує і стає приємним сюрпризом. У таких умовах ефективність виявлення та покарання окремих корупціонерів не вища гонитви за кожним окремим тарганом із капцем в руках. А якщо ще й робити PR-подію з кожного вбитого таргана…

Але є ще й пряма шкода від такої активності. Вона має 2 виміри.

Перший: така боротьба - це свято популістів та спосіб існування нинішнього середовища.

Другий: така боротьба погіршує виконання суспільно важливих функцій.

Адже сьогоднішня корупція – суттєва частина в технології виконання майже всіх суспільних процесів. Без корупції більшість з них зупиняться.

Для прикладу візьмемо відому історії з арештом депутата Мосійчука. Громадськість сперечалась, чи це боротьба з корупцією, чи покарання за вихід з коаліції? Насправді, це один і той самій процес. Боротьба з корупцією шляхом покарання окремих корупціонерів в нас завжди має побічну мету, яка не розголошується, але часто зрозуміла.

Але не обговорюється головне: Мосійчук отримав хабар за дозвіл на розробку кар’єру. А трохи раніше за такий самий дозвіл так само гучно затримали двох київських прокурорів високого рангу.

Тобто, існує така технологія отримання дозволу на розробку кар’єру.

Знайти високопосадовця. Домовитись про суму. Передати погоджену суму. Отримати дозвіл.

Оскільки пісок, щебінь та інші матеріали в Україні потрібні всім, то й посередники високого рангу завжди будуть. Заміна одного на іншого – це не боротьба з корупцією. Проте вона дозволяє контролювати цих самих високопосадовців, карати неслухняних. Показувати публіці «ефективну боротьбу з корупцією», отримуючи потрібний рейтинг та суспільне піднесення.

А якщо чесно вести боротьбу з корупцією? Не заради рейтингу чи внутрішніх інтриг, а щоб викорінити?

Ну, мабуть, видача дозволів на видобування припиниться. Ну, будуть менше видобувати. Там, дефіцит, зростання цін. Але не хвилюйтесь, це не надовго. Через деякий час увага суспільства перекинеться на іншу проблему, а дозволи продовжать видавати по існуючій технології.

А як же побороти корупцію? Мабуть, змінити технологію. Це не арешти та посадки. Це – організаційна та правнича робота. Зміна побудови державного апарату, нормативного поля.

Де Абромавічус?

Що повинна зробити людина, щоб отримати можливість видобувати пісок? Можна знайти вичерпний перелік дій в якомусь одному нормативному документі? Ні, не можна. Вимоги до процедури розкидані по десяткам законодавчих та нормативних актів. Законодавчих, тобто прийнятих Парламентом.

А нормативних – виданих Кабміном та міністерствами. Як і закон, вони обов’язкові до виконання. Така в нас практика – акти міністерств мають часто вищу реальну силу, ніж закони.

Тобто, завжди може виявитись, що є ще якийсь акт, про який ви не знаєте, а там прописані вимоги. Далі, хто вирішує, що в такому нормативному сумбурі насправді треба робити шукачу дозволів? Чиновник вирішує. Може одному один набір вимог видати, іншому інший. Може за день прийняти рішення, а може за місяць і більше.

Навіть якщо в законі написано, наприклад, "протягом тижня", це нічого не значить. Покарання за перевищення термінів видачі дозволів немає.

Чиновник може відмовити або погодити. Це на його розсуд. От така технологія – і є корупція. Між іншим, обидва рази показали арешти публічних осіб. А хто мав видати дозвіл, що з тим чиновником? Невідомо. На його арешті ж рейтинг не збільшиш, кому він потрібен?

За хлібне місце

Як бачимо, чиновник не сам вирішує, кому надати дозвіл, а кому ні. Є велика кількість старших товаришів. Міністри та депутати, прокурори та міліціонери. Кожен хоче впливати.

Коли є «вертикаль влади» - є «смотрящий», який визначає. А корупція – хтось «бере не по чину». Коли демократія, немає «смотрящего» і всі один з одним воюють за право визначати, хто що отримає.

У ході цієї «гібридної війни» учасники зливають у пресу компромат один на одного і складається враження, що корупція посилилась. А коли «бояться» і «корупція зупинилася» - всі чекають, ніхто нікому дозволів не видає. Суспільний процес зупинився. Піску немає.

Це добре, що в процесі «боротьби з корупцією» ми дізнаємося конкретні прізвища корупціонерів. Просто ці викривання – не боротьба з корупцією.

Так не тільки з дозволами на кар’єри. З усім.

От, наприклад, мер міста. Його люди обрали. А грошей немає. Їх виділяє Київ. А може не виділити, особливо на ремонт та розвиток. Отже, мер має домовитись у столиці. Ну, там на ті гроші буде тендер, то має перемогти фірма, на яку вкаже столичний чиновник. Або треба допомогти вибратись на місцевих виборах.

Ви чесний? Ну і нехай місто буде без грошей. Де написано, що воно повинно їх отримати? А якщо мер ще й не може примусити підприємців за свій кошт ремонтувати, прибирати, будувати міське господарство, то й буде місто неприбране та зруйноване. Італійський страйк – робота за правилами. А якщо мер бере та дає на користь справі, було б дивно, якби він не брав для себе.

Давайте на митниці за законом розмитнювати? Давайте. Імпорт зупинився. Немає ані телефонів, ані меблів.

Давайте маршрутки будуть за правилами призначатись? Давайте. Немає маршруток, неможливо нікуди доїхати. Час проходить, увага громадськості переключається на інший об’єкт, все повертається. І імпорт, і маршрутки, і корупція.

Кількість регулюючих органів завелика, навіщо вони працюють, невідомо, кількість погоджень та дозволів зашкалює, кому вони потрібні - також ніхто не знає.

Законодавство заплутане і кожен чиновник може його трактувати на свій смак. І в цих умовах ми хочемо, щоб не було корупції?

До цього треба додати глибокі корупційні традиції, засвоєні практики, звичку приймати нові та нові заплутані закони та додавати 1 регулюючий орган до іншого, малі зарплати, що мотивують людей працювати заради адміністративного ресурсу, тобто монетизувати своє право надавати чи відмовляти.

Жодному фахівцю не цікаво працювати, коли його робота нікому не потрібна, ніким не оцінюється, достойно не оплачується. Навпаки, на такі умови йдуть заради нічогонероблення та отримування нелегальних доходів. Так закріплюються корупційні звички, які потім розповсюджуються у суспільстві.

Заміряти чиновника

От нещодавно колишній віце-прем'єр Вощевський сказав, що екологічна інспекція не працює на суспільство. Кожна перевірка закінчується хабаром, сказав начальник, покращень екології не відбувається. А що, є якісь показники для роботи цієї інспекції?

Які, де про них можна дізнатись? Є купа нормативних актів, за якими підприємці мають отримувати дозволи в цій інспекції, погоджувати екологічний паспорт, інвентарізацію викидів та ін. А навіщо це все? Не написано.

Це стосується будь-якого відомства. Коли у вас є організація, що працює без ясних показників, коли невідомо, гарно чи погано працюють співробітники, корупція неминуча.

Саме тому в нас до відомств доводять план по штрафам – це незаконне явище, але це єдина можливість примусити чиновників щось робити, окрім вимагання хабарів.

Між іншим, в ЄС ті ж самі чиновники заключають з підприємствами договори на зменшення викидів, при виконанні яких екологічний податок зменшується аж до 0. Це регулюється директивами ЄС і контролюється екологами від громадськості. Роль громадськості тут ключова. Адже це люди, яким важлива справа – екологія, право покупців чи безпека виробництва.

А чиновників небагато і вони виконують суто технічні функції. В нас це називається «волонтерський десант», але ніхто не чув, щоб його запрошували кудись окрім МО. Наприклад, видавати дозволи на видобування піску.

Немає показника – нема відомства

Практично всі диктатори-популісти починали свій шлях боротьбою з корупцією. Ще на нашій пам’яті депутат ВР Білорусі Лукашенко очолив парламентську комісію по боротьбі з корупцією і став дуже ефективно її викривати, за рахунок чого й заробив велику популярність.

Як казав герой фільму Кончаловського: «Это раньше только коммунисты могли воровать, а теперь каждый может».

Це не жарт. Дійсно, корупція – це крок уперед від «вертикалі влади» до демократії. Бо при «вертикалі влади» дозволи та погодження отримують тільки люди з однієї команди. «Сім’я» чи члени кооперативу «Озеро» - неважливо, як вони визначаються.

Просто якщо ви не всередині, то ви не отримаєте права працювати. Хіба що одружитеся не доньці члена «родини». А при корупції одружуватися не потрібно, можна заплатити. Це безумовно крок уперед. Так от краще не «боротися з корупцією» за зразком диктаторів-популістів, а крокувати до демократії.

Як саме? Рецепт давно відомий. Розпустити існуючі регулятивні органи, відмінити все регулятивне законодавство. Визначити потрібні функцій та документи з ясним формулюванням. Ключову роль у роботі віддати учасникам ринків, громадськості. Сформулювати чіткі прозорі показники, яких потрібно досягнути. Немає показника – немає відомства.

Прийняти чіткі й однаково всіма зрозумілі закони – як отримати кожний документ. Платити зарплати чиновникам, на які можна жити. Контролювати витрати чиновників, щоб суспільство бачило – вони дійсно на ті зарплати живуть.

А коли це все відбудеться, коли корупція стане виключенням, справою окремих негідників, що випадково опинилися у владі, тоді їх виявлення та покарання дійсно буде боротьбою з корупцією.

корупція політика концепція бюрократія влада