Міністр охорони здоров'я Квіташвілі: парламент саботує реформи медицини

Уряд заливає щороку в радянську тарабайку української медицини мільярди гривень, але вони згорають без сліду. Давно пора купити сучасну машину: економнішу, комфортнішу, швидшу. Щоб створити нову систему, до нашого уряду запросили навіть грузинського реформатора Олександра Квіташвілі. Він скоро рік, як на посаді, але на відміну, від МВС та Армії, реформ у відомстві не помітно. Про це говоримо з міністром охорони здоров’я.

Міністр точно характеризує проблеми, але не говорить детально, чому їх і досі не вирішено. За його словами все впирається у повільність роботи парламенту. На жаль, часу на питання було обмаль і прискіпливої розмови не вийшло.

- Ви подавали у відставку, але залишаєтеся на посаді. Поясніть, що відбулося?

- Я написав заяву на ім’я голови Верховної Ради і на ім’я прем’єр-міністра. Щоб мене звільнити, потрібно зробити дві речі: або парламент голосує «за» або парламент голосує «за» після подання Кабміну на голосування в Верховній Раді. Парламент так і не проголосував за мою відставку. Я написав заяву 2 липня, парламентарі працювали до кінця липня, але так і не винесли це питання на голосування. Тому я так і залишаюсь міністром.

- Ви заявляли, що недооцінили спротив системи. У чому цей спротив полягав?

- Сьогодні навіть був гарний приклад. Дуже багато зацікавлених людей і груп, які в принципі мають якусь владу, – депутати і бізнес-групи, які просто не хочуть змінювати щось на краще. Їх фінансові або політичні інтереси штовхають їх на те, щоб виходити із популістськими заявами, мовляв, медицина має бути безкоштовною і т.д. Але ж у реальності це все не працює. Це перше.

А по-друге, в країні так вибудувана структура влади, що парламентська республіка управляється коаліцією. При цьому, через те, що дуже багато законів, які регулюють дуже вузькі напрямки, - змінювати щось у країні потрібно через зміну законів. І якщо немає 100% розуміння між Кабміном і парламентом, то цей процес затягується.

Ми робили аналіз – скільки відсотків наших законопроектів проходять у Верховну Раду. За вісім місяців із 180-ти законопроектів, які були подані Кабміном у Верховну Раду, було проголосовано лише за 80. Це дуже низький показник, тим паче, коли країні потрібно дуже швидко рухатися і змінюватися.

Тому в сукупності це все схоже на велику інертну масу, яка гальмує усі процеси. А щоб реформувати країну, потрібно, щоб ми плили разом в одному човні, і разом рухались уперед: і виконавча влада, і президент, і парламент. Без цього просто неможливо.

Наприклад, був пакет законопроектів, підготовлений Міністерством юстиції, за який просто не встигли проголосувати вчасно, і через це ми втратили можливість піднятися в рейтингу Doing Bussines Всесвітнього банку на 30 пунктів на наступний рік. Це, в принципі, погано. Тому потрібно більш скоординовано та пліч-о-пліч працювати.

Дивіться, коаліція підписала коаліційну угоду, скликала Кабінет міністрів. Ми стараємося цю угоду виконати, а коаліція при цьому дуже довго обговорює різні теми. Я сподіваюся, що все це прийде до ладу. Тому що уряд працює дуже злагоджено, і буде працювати ще краще, якщо ми будемо відчувати підтримку парламенту.

- Ви заявляли, що вигнали керівників усіх департаментів. Чому це не допомогло таки змінии роботу охорони здоров’я?

- Чому ж? Допомогло. Зараз у нас усередині міністерства проблем поменшало. Я можу повірити, що коли людина працює в міністерстві на 1600 гривень, вона може пропрацювати максимум рік, а не вісім-десять років. Це фізично неможливо. Вся команда, яка працює зі мною сьогодні, – це ідейні люди, які сказали, що хочуть допомогти країні. Вони працюють фактично без зарплати, бо за 1600 гривень прожити неможливо.

Тому люди, які сиділи тут роками, явно чимось іншим тут займались. І справа ж не в тому, що ми звільнили голів департаментів. Там не тільки корупційні моменти були, вони просто погано працювали. Багато людей звільнилися за власним бажанням. Написали заяви і пішли.

Бо ми перекрили абсолютно всі канали, які могли використовуватися на різні корисні цілі й особисті фінансові потоки. Люди почали звільнятися, а на їх місце прийшли ті, які хочуть змінювати систему.

Ми стараємося дати шанс молодим людям, які раніше не працювали у цій системі державного управління. Це люди дуже амбіційні, вони більше ризикують, і працюють більше. У держслужбі є два мотиваційних моменти: це не тільки гроші, які потрібні на елементарні потреби, але й можливість реалізувати себе. На жаль, в Україні обидва ці фактори відсутні. Навіть якщо в когось з’являється хороша ідея, бюрократію подолати дуже важко.

- На чому тримається система? Що її цементує?

- Система охорони здоров’я стоїть на занадто зарегулюваному грунті. Регуляції, які, по ідеї, повинні захищати права споживачів, пацієнтів, вийшли за ці рамки, і почали жити самі по собі. Є такі речі, які були створені тільки з метою збирання поборів.

Це те, що дуже важко зруйнувати. Бо є величезний ланцюг таких справ, за які потрібно платити «ліві» гроші неофіційно. І щоб цей ланцюг розірвати, потрібно зрозуміти, що це таке, навіщо це потрібно, хто за цим стоїть. А система дуже швидко реагує на такі перевірки. Наприклад, коли ми почали організовувати державні закупівлі через міжнародні організації, то побачили невдоволення багатьох людей.

Система стояла і стоїть на корупційних схемах та потоках, які зацементували її. Ніхто ж не дивився на якість нашої медицини, на доступ до неї. Всі декларували: медицина чудова і безплатна. А в реальності людям доводилося платити.

- Чому реформа МВС, Міноборни хоч і зі скрипом, але відбувається, а в МОЗ повний застій?

- Я думаю, що найважливіші реформи – це реформи поліції і прокуратури. Бо боротьба з корупцією починається з некорумпованого поліцейського і некорумпованого слідчого. Якщо вони беруть хабарі, то нічого не зміниться ні в системі охорони здоров’я, ні в освіті, ні в спорті, ніде.

Під час реформи в правоохоронній системі ми бачимо швидкий результат. Це не тільки нова форма і нова машина. Можна молодих людей набрати без всякого поліцейського бекграунду, пройти інтенсивний курс - візуально це робиться дуже швидко.

Але потім потрібно вибудовувати правильне детективне агентство, правильно вести розслідування – це вже другий етап реформи. Проте перший етап дає результат швидко – замість пузатих даїшників з паличками з’являються гарно вдягнені нормальні молоді люди. І це видно.

На жаль, у системі охорони здоров’я такого швидкого ефекту досягти неможливо. Тим паче, в країні, де нічого не змінювалося двадцять років.

У нас є величезна кількість лікарень, половина з яких зараз нам не потрібні. Половина з них пустують, інша половина працює як соціальні будинки. Змінити це швидко не виходить. У держави немає коштів, щоб заново побудувати нові лікарні, закупити нові ліки і т.д.

Нам потрібно легалізувати ті доходи, які зараз існують у лікарнях. Ці кошти опиняться в системі і знову будуть вкладатися в розвиток медицини. Держава буде відігравати у цьому головну роль. У такому разі у нас будуть відкриватися можливості для приватних інвестицій, партнерства між державними і приватними компаніями й ефекту буде досягнуто швидко.

Але, знову ж таки, побудувати нову лікарню за шість місяців неможливо. Хоча коли гроші будуть ходити за пацієнтом, ви будете ходити в ту лікарню, де вам більше подобається, а не в ту, яку вас запишуть.

Звичайно, будуть люди, які готові вкладати гроші у розвиток. Хороший візуальний ефект буде через 3-5 років.

- Коли Україна почне переходити на страхову медицину?

- Україна зможе перейти на страхову медицину одразу після того, як держава прибере монополію від управління мережею лікарень. Як тільки ми приберемо модель Семашко, приберемо систему розходів по ліжко-місцям. Принцип страховки працює по оплаті послуг. А сьогодні система фінансується по кількості ліжко-місць. Ці дві речі несумісні між собою. Як тільки ми приберемо старий принцип, у держави з’явиться можливість платити за послуги: або напряму лікарні, або через страхову компанію.

- Скільки вам часу на це потрібно?

- Коли будуть прийняті розроблені нами законопроекти, приберуть накази… Якщо у вересні приймуть закони, то на наступний рік уже можна точно розраховувати бюджет з урахуванням страхової медицини. Я знаю вже багато страхових компаній, які приїжджають в Україну, придивляються… Вони знають, що введення страхової медицини дуже швидко робиться.

- Який бюджет на медицину ви будете пропонувати на наступний рік?

- Ми працюємо з Міжнародним валютним фондом. Точно бюджет не зменшиться в порівнянні з нинішнім. Якщо буде можливість бюджет трохи збільшити, він збільшиться. Але за всіма підрахунками, які ми робили з експертами і з різними фінансовими інституціями, тих коштів, які сьогодні є і які будуть у наступному році на медицину, якщо правильно їх витрачати, вистачить на всі наші цілі.

- Можете назвати п’ять основних видів корупційного заробітку в системі охорони здоров’я?

- Це тендери, які проводив МОЗ. Це закупівлі для лікарень, які проводять місцеві органи влади – я інспектував мед. заклади у регіонах і бачив, що там купували ліки, які потім миттєво кудись зникали з лікарень. Це сама система, що працює за примарним «безкоштовним принципом», а насправді такою не є. Ну, я навіть не назвав би це корупцією, це скоріше оплата за послугу, яку отримує пацієнт. Хоча це все нелегально.

Ще один вид корупційного заробітку – це різного роду регуляції. Вся ця система реєстрації і ліцензування, авторизації – це також джерело корупції. Іноді доходить до тотального абсурду – потрібно брати ліцензію, щоб отримати ліцензію, і потім отримати дозвіл. Навіщо створювати такий корупційний ланцюг? Треба звільняти людей, і міняти цю систему.

Усі ліцензійні правила і правила для реєстрації чогось повинні бути зрозумілими. Не можна допускати, щоб чиновники інтерпретували, як отримати документ. Другий момент: коли є термін, наприклад, на реєстрацію ліків, від 90 до 240 днів, то в теорії ви можете отримати дозвільний документ на 91-й день. Але це якщо ви дасте хабара. А якщо не дасте, тоді отримаєте цей документ за 240 днів. Такий принцип уже дає можливість комусь заробити на прийнятті рішень. А нам треба це змінити і сказати – на реєстрацію є, умовно, 30 днів.

Також нам потрібно створити більше електронних платформ – вони максимально відводять нас від корупції. Бо комп’ютеру хабара не даси.

- Щоб влаштуватися на держслужбу, потрібна довідка з поліклініки, щоб піти в армію, потрібна довідка, щоб перейти в наступний клас у школі, потрібна довідка з поліклініки. Як правило, ці довідки виписуються формально або за гроші. Замість того, щоб лікувати, лікарі виписують папірці здоровим людям. Яке відомство може скасувати цю систему?

- Я знаю про контору, яка дає ліцензії лікарям, які видають ліцензії лікарям, які вранці виходять на маршрут. Ідіотизм. Щоб водії могли працювати, кожні три місяці вони мають пройти медкомісію. А що перевіряють? Тиск. П’яний чи тверезий. Це треба прибрати.

Статтю про пекло в поліклініках напередодні навчального року читайте тут

- На чому заробляє керівництво поліклінік?

- Як і у всіх державних установах, керівництво поліклінік отримує кошти від лікарів, які, у свою чергу, беруть гроші у пацієнтів.

- Коли лікарям чекати підняття зарплат?

- Поки у лікаря буде зарплата 1600 гривень, на які неможливо прожити, вони будуть брати хабарі. Лікарі повинні мати нормальну зарплату. Їхній дохід має відповідати рівню їх праці і кількості пацієнтів, яких вони лікували. Така зарплата можлива тільки тоді, коли у нас запрацює страхова медицина.

- Які конкретні дії будуть здійснюватися міністерством, щоб у поліклінках підвищилася якість надання послуг?

- Поліклініки знаходяться в жалюгідному стані. Незважаючи на те, що 30% бюджету витрачається на утримання поліклінік, поліклініки в такому ж поганому стані, як і лікарні. Коштів, які вони отримують від держави, вистачає лише на елементарне утримання.

Поки поліклініки не перейдуть на фінансування по європейському принципу – обслуговуванню конкретної кількості людей, нічого не зміниться. Зараз у нас такий принцип – одна поліклініка обслуговує 4000 людей, але фінансування відбувається, не виходячи із цієї кількості, як це робиться в Європі.

Там так: якщо треба обслуговувати умовно 4000 людей, то виділяється по 100 гривень на пацієнта. Плюс до цього держава виділяє кошти на вакцинацію, на статистику, супроводження лікування туберкульозу і т.д.

Коли ми взялися рахувати, то з'ясували, що Україна фінансово може виділяти на лікаря та двох медсестер 30 тисяч гривень у місяць. Це не зарплата, а саме утримання, ліки.

І ті законопроекти, які зараз знаходяться на розгляді парламенту, ці моменти враховують.

- Яка роль звичних поліклінік передбачається у страховій медицині? Приміщення приватизуватимуться?

- Якби у вас були великі гроші, яку лікарню ви б купили собі? Я б жодну лікарню в Україні не купив би. Бо найкращі лікарні – побудовані ще у 80-х роках. І навіть вони ні в які європейські стандарти не вписуються. Там поставити сучасне обладнання неможливо. Тому навіть якби ми дуже хотіли приватизувати лікарні, то утримувати 70 тисяч квадратів взимку в країні, де холодно сім місяців на рік, з такою поганою інфраструктурою ніхто не захоче.

Я можу вам гарантувати, що після того, як потрібні закони Рада прийме, з’явиться чимало приватних компаній, які будуть будувати нові лікарні. Бо дешевше, швидше і більш економічно управляти новою сучасною лікарнею. Тому приватизувати, навіть якби хотіли, не вийде. І ми не збираємося це стимулювати навіть. Ще рано.

Поліклініки в страховій медицині - це ключова точка, тому що саме поліклініка правильно розподіляє маршрут пацієнта. Коли людина з головним болем або з підвищеним тиском йде у лікарню, це набагато дорожче обходиться і державі, і пацієнту. Тому мережа поліклінік і мережа закладів первинної медицини працює як розподільник – те, що вони можуть зробити на місці, вони роблять на місці. Якщо ж іншого виходу немає, то поліклініка робить відповідне направлення.

Страхова медицина взагалі базується на первинній медичній допомозі. Чим більше пацієнтів із нескладними випадками йдуть до лікарні, тим дешевше обходиться лікувати людей. Те, що зараз гіпертоніки (люди з підвищеним кров’яним тиском) лежать в Україні в лікарнях по 20-30 днів, – це нонсенс. Ніде в цивілізованому світі такої практики немає. Це робиться на рівні первинної медицини.

У Грузії реформи впроваджувалися легше, парламент швидко приймав необхідні закони. В Україні депутати працюють повільніше

Первинну медицину не можна замінити невідкладною швидкою допомогою. Це також важливо. Якщо у нас не буде правильної мережі поліклінік і амбулаторій, то їхні функції починають замінювати карети швидкої допомоги. А це дуже небезпечно: коли «швидка» виїжджає поміряти тиск, то вона може не встигнути врятувати пацієнта з інфарктом.

- Як показує практика, випускникам медичних вузів важко працевлаштуватися навіть у поліклініку, не давши головному лікарю хабара. Чи була така проблема в Грузії і як її подолати?

- Так, у Грузії раніше існувала така ж система Семашко, коли розподіляли студентів вузів по різним закладам. Зараз у головного лікаря немає можливості самостійно приймати управлінські рішення – наймати когось чи не наймати. Система зарегульована настільки, що навіть щоб отримати роботу, треба дати хабара.

Більше того, треба платити хабара і при розподілі – наприклад, щоб студент із Херсону не потрапив в Ужгород. Після того, як парламент проголосує за поданий нами законопроект, ця система буде зруйнована. До речі, даний документ на розгляді ось уже місяць, але профільний комітет ще не дійшов до його обговорення.

- Скільки лікарень у сільській місцевості доведеться закрити?

- Ціль не в закритті лікарень. Ціль реформи – покращити географічний доступ населення до медицини.

Ми хочемо донести медицину до рівня села, але не у формі величезних лікарень на 50 ліжко-місць, а у вигляді амбулаторій. Ось це і є частина реформи. А якщо лікарня сама по собі закриється, бо виявиться непотрібною, то так і буде.

- Як побороти систему нелегальної оплати медичних послуг у державних клініках. Її лікарі і не приховують, ледь не видаючи прайси потенційним пацієнтам?

- Медицина – це єдина сфера, де покупець не має жодного контролю над тим, що він купує. Коли ви заходите в супермаркет або на ринок, якщо ви хочете купити яблука, ніхто вас не змусить купити телевізор.

А в медицині ви дієте наосліп – робите так, як каже вам лікар. І ціна при цьому може кардинально відрізнятися: товар може коштувати 10 гривень, а може і 10 тисяч гривень. Але якщо ви не знаєте, за що ви платите і скільки це коштує, вами дуже легко маніпулювати. Сьогодні цю ситуацію контролюють ті люди, які пропонують ці послуги.

Ми хочемо змінити ось що: кожна послуга отримає свою фіксовану ціну, її держава буде сплачувати на 100%. Також будуть додаткові послуги, за які пацієнт при необхідності буде офіційно доплачувати. І ви більше не будете давати хабарі.

квіташвілі реформи медицина