Козаки і гоблолицарі. В Україні - бум історичної реконструкції
Коли стихає літній угар численних музичних фестивалів, настає зоряний час військових реконструкторів. Історичні фестивалі ростуть в Україні ще більшими темпами, ніж музичні - щойно розібрали камнеметні машини у давньоруській фортеці "Ту Стань!" (Львівщина), як в іншому кінці країни чується дзвін мечів на фестивалі історичного фехтування "Мстислав" (Чернігів)...
Цієї п'ятниці у Кам'янці-Поділському (Хмельниччина) розпочинається п'ятий фестиваль "Терра Героїка", а тиждень тому в Хотині (Буковина) завершилися битви "Хотинської тверді". ZaUA.org попросив кам'янчанку Ірину Пустиннікову дізнатися причини такого розквіту історичної реконструкції - звідки беруться сучасні воїни давніх битв?
Автор: Ірина ПУСТИННІКОВА
…Яничари вишикувались біля похідних наметів, слухаючи свого командира-чорваджі. З табору союзників-трансильванців стиха доносилося ритмічне перестукування тулумбасів.
Головне — казан
- Хто несе казан, в тебе зброя є? Бережіть в бою казан. Прапор теж, але й казан не забувайте. В разі відступу обов’язково підбирайте наших поранених і вбитих.
За спиною ватажка-аги піднімалася Хотинська фортеця, освітлена ранковим вересневим сонцем. Ага махнув рукою, показуючи, що він все сказав, і надягнув на голову шапку-кече, прикрашену важким страусячим пір’ям.
Час було займати позиції біля гармат. Наближалася вирішальна битва Хотинської війни 1621 року. Стояв полудень 19 вересня 2009 року.
Якби не українські селянки в очіпках, плахтах і з цифровими мильничками в руках, які фотографували вихід яничарів на битву з сусіднього пагорба, ілюзія подорожі в часі була б повною.
Це з іншого боку фортеці гриміло троїстими музиками свято, фестивалили продавці вишиванок і китайських сувенірних дрібничок, чекали битви тисячі глядачів.
Територія ж навколо замку була віддана реконструкторам з шести країн. Крім України, на фестиваль «Хотинська твердь-2009» вислали свій десант Білорусь, Польща, Чехія, Угорщина і Росія.
Їхній власний рецепт машини часу від зайвих глядачів охороняли дещо спантеличені хотинські міліціонери.
Ще б пак: дивні люди в дивних костюмах їдять з дерев’яного посуду, слухають якусь не таку музику, весь ранок вправляються в стрільбі з гармат і мушкетів і жваво обговорюють специфіку пошиття чоботів і домотканних сорочок.
За тиждень, 2-4 жовтня 2009 року, ці дивні люди — і ще сотні інших — прибудуть з усієї Східної і Центральної Європи на найбільший на континенті військово-історичний фестиваль по XVII століттю — «Terra Heroica» («Героїчна земля»).
ZaUA.org: XVII сторіччя почалося з перемог Сагайдачного під тим же Хотином, продовжилося Хмельниччиною і завершилося походами Мазепи на Азов і нинішню Каховку.
Майже ювілейна (бо вже п’ята) Терра, як і всі її попередниці, пройде в Кам’янці-Подільському — і, як і щороку, охочі побачити незвикле дійство туристи бронюють місця в готелях Кам’янця за місяць до події.
Не ображайтесь, туристи, але реконструктори знову кинуться в бій під Замковим мостом не для того, щоб вас потішити: їм не ходить про глядачів ВЗАГАЛІ.
Багато хто з них волів би навіть, щоб публіки на битві не було: коли палають хатки відтвореного українського села, коли словацькі пікінери сунуть на позиції московських стрільців затягнутим димом від гармат полем, коли польські крилаті гусари мчать на ворожий редут — все відбувається НАСПРАВДІ, це не маскарад.
Випадковий ошалілий турист з фотокамерою, який прорветься за міліцейський кордон, ризикує підірватися на вибухівці або постраждати від брикливого копита.
А від таких випадкових приблуд, які раптом вигулькують нізвідки в своїх джинсах і футболках і тиняються полем битви, ламаючи всю дбайливо відтворену картинку, не застрахований жоден фестиваль. Тож поводьмося етично і шануймо самих себе.
Але все одно хочеться в битву, і щоб шабля в руці? Ви впевнені? Тоді вам дорога в реконструктори.
Це не карнавал. Це значно серйозніше
От вам маленький тест — діалог з воєнно-історичного форуму про відтворення Хотинської війни 1621 р. ():
АppS: слухайте, а оті татари на конях - вони реконструктори чи просто?
Дмитро: А ви на гудзики подивіться. Якщо оловяні - то реконструктори.
Якщо ви зараз хихочете, з 90-процентною вірогідністю ви — реконструктор. Якщо замислились про зв’язок кінноти і гудзиків, ви не в темі. Не хвилюйтесь, вас — нас — таких багато. Переважна більшість.
Не зайвим для більшості буде дізнатися про масштабний рух, який за останнє десятиліття розрісся до помітного явища і має шанси й далі збільшувати число своїх адептів.
Гратися з історією, чи, скоріше, жити в історії — це ж не панкувати на смітниках і не випилювати лобзиком. Це цікавіше.
Але про гудзики доведеться таки знати майже все. І про жупани (чи нацистські каски – в залежності від епохи, яка вас зацікавить). Про зачіски, взуття, білизну...
Книги на кшталт багатотомника М.Мерцалової «Костюм різних часів і народів» чи «Битви під Берестечком» І.Свєшнікова стануть настольними, і вже не дивуватимуть драматичні питання в тематичних комьюніті: «Де знайти викройку половецького кафтана ХІІІ ст.?». Ви вже знатимете, де.
У важкохворих військово-історичним рухом (далі ВІР) є улюблені адреси: «Тоже форум», “Military Ukraine”, «Український історико-фортифікаційний форум», польський форум freha.pl, львівський «Срібний вовк».
Провідником у світ ВІР погодився стати керівник кам’янець-подільського військово-історичного товариства «Повстанська купа Морозенка» Олександр «Гайдук» Заремба.
Його хлопці не тільки «шиються» на XVII ст. чи пам’ятний для Кам’янця 1919 р. (тоді місто було столицею петлюрівської України), а й кілька разів на тиждень вправляються в історичному фехтуванні (за підручником з фехтування XV ст. авторства Сігізмунда Рінгека) й час від часу на кілька днів пірнають в інший час, роблячи внутрішньоклубові вилазки в ліси.
Глядачів туди не запрошують, мобільниками і іншими сучасними штучками користуватися забороняють, навіть їжу готують за старовинними рецептами.
ПИТАННЯ: Як ти потрапив у реконструкцію?
ВІДПОВІДЬ: До реконструкції було багато чого: істфак університету, бойові мистецтва, дитячий інтерес до зброї (вперше кольчугу пробував плести класі в 6-му; перший раз кремінний пістоль робив в 7-му, правда, на замку́ вся робота стала – занадто складна виявилась конструкція;).
В реконструкцію в сучасному її розумінні потрапив в 2000 р. Випала нагода відвідати захід в Польші, зробили у відповідь в Кам`янці фестиваль реконструкторських клубів.
На цей фестиваль запросили клуб по наполеоніці з Києва – так в вересні 2000 р. познайомились з Олексою Руденко (київський геральдист і художник — одна з ключових фігур в українському ВІР, один з співзасновників фестивалів «Terra Heroica» і «Хотинська твердь»). Саме на цьому фесті і виникла ідея створення групи по XVII століттю.
У 2002 році відбувся перший виїзд Київського реєстрового полку – з двома кам'янчанами в складі. З цього часу можу себе вважати причетним до руху ВІР. В тому ж 2002 р. Олекса запросив нас з’їздити в російське Бородіно – от там вся велич масового реконструкторського руху нас просто приголомшила (в заході брало участь кілька тисяч учасників). З того часу понеслось.
Кам’янець же був знайомий з цим рухом давніше, ніж можна собі уявити, – в 1986 році проводився реконструкторський захід, присвячений брусилівському прориву.
Після цього в 1998 р. пішла фестивальна хвиля: на день міста в травні – лицарський турнір, в вересні того ж року «Козацькі забави», ще був якийсь псевдо-лицарський «Соколиний кубок»... 1999-й - друга спроба «Соколиного кубку». Тоді ми остаточно зрозуміли, що гепання один одного залізяччам по кумполу — не для нас.
— Скільки часу приділяєш улюбленій справі?
— Та весь час. Практично всі види моєї діяльності так чи інакше пов’язані з реконструкцією.
— Чому для «Терри» було обране саме XVII століття?
— Цікавих епох безліч – практично в кожній можна знайти щось, що чіпляє тебе особисто. Та треба бути максимально чесним з собою, йти за відчуттями.
Мене, наприклад, дуже цікавить Японія XVII ст. але я ніколи її не реконструюватиму – я не японець, самурай з мене ніякий, а переодягатись заради самого переодягання — тупо.
Реконструкція — це значно глибше, ніж просто зміна шмоток.
Коли тільки починаєш займатись якимось періодом – ловиш себе на тому, як міняється твоє світосприйняття в історичному одягу. А згодом починаєш розуміти, що одяг вже не важить; ці зміни лишаються з тобою по життю – «терапія пройшла».
Тому я роблю тих, ким би я був 100-300 років тому. Намагаюся просто зрозуміти, як було тоді і яким би я міг бути тоді.
А періоди — то вже похідна від цього. XVII сторіччя визначне для України. Оминути його неможливо. Вивчати його почали від протилежного – ну ніколи я не вірив в те, що козак ходив в вишиванці і шторах замість штанів.
З часом виявилось, що 95% українців гадки не мають, як тоді все було і виглядало. Українське кіно живе в хащах стереотипів двохсотрічної давнини. У поляків свій погляд. А як же воно було? От і намагаємось докопатись.
Від гоблолицаря — до знавця епохи
— Серед учасників ВІР є люди, котрі знають про обрану епоху все, а є «лицарі» в кірзових чоботях і ватниках, які з’їжджаються на фестивалі заради бугуртів і можливості таки вгатити когось мечем по голові. Чи не є таке «гоблорицарство» (термін самих реконструкторів) нормальною стадією ініціації новачків, адже чимало з них пізніше починають ставитися до реконструкції більш серйозно?
— Складне питання. Реконструкція дуже багатогранне явище. Ідеальна мета реконструкції – людина того часу, у відповідному одязі, зі спорядженням, навіть зі способом мислення, притаманним вибраній епосі. Фактично цей ідеал недосяжний.
Де зупинитись на шляху до цього ідеалу, кожен вирішує для себе. Скільки людей — стільки поглядів, люди з більш-менш однаковими підходами об’єднуються в клуби.
Позаяк єдиного стандарту рівнів реконструкції немає – відсутня і чітка планка «справжній — липовий».
Я б до псевдо-реконструкторів відніс людей, що не керуються принципом історичності при формуванні особистих комплектів.
В таких неконтрольоване використання сучасних речей та матеріалів (сучасне взуття, спорядження, використання синтетичних тканин, шкірзаміників та штучного хутра), а також хаотичний набір історичних речей, які б в реальності в одному комплекті просто не могли б бути (розліт в елементах строю чи обладунка на сотні років, скажімо).
На початковому етапі «гоблолицарство» цілком можливе через брак досвіду та знань, в такому разі воно зникає з часом.
Інколи це просто ознака недбалості і байдужого ставлення до історичної достовірності – в такому випадку це вже ніякого стосунку до реконструкції немає.
Реконструкторство ж як професія можливе і навіть може бути успішним в разі культивування ремесел і виробництва історичних речей - дякуючи ітернету, вже давно сформувався ринок таких речей, і ті, хто знайшов свою нішу на ньому, на даний момент вже досить відомі.
Для тих же, хто прийшов в реконструкцію за унікальними емоціями (а таких 90%), ВІР залишиться хобі.
Останім часом на хвилі популярності ВІР-фестивалів реконструкторам стало легше втілювати свої бажання в життя – більшість фестивалів в боротьбі за учасників пропонують непогані умови, компенсацію витрат на проїзд і навіть гонорари.
Тож новачкам ВІР я б радив визначатись з темою, що дійсно цікавить, і шукати людей, що цим вже займаються і чогось досягли. Самостійно винаходити велосипед – малоефективно.
Військово-історичні фестивалі в Україні
ZaUA.org згадав 10 фестів із історичної реконструкції. Це лише ті, що "на слуху", насправді їх ще більше. Можете самі пошукати в інеті - цілком можливо, що й ваша місцина може похвалитися власним ВІР-заходом.
"Стародавній Меджибіж" - присвячений середньовіччю, проводиться в містечку Меджибіж (Летичівський р-н Хмельницької області) з 2003 року.
"Терра Героїка" - присвячений XVII-ому сторіччю, проводиться у Кам'янці-Подільському з 2004 року.
"Ту Стань!" - середньовіччя, проводиться в селі Урич (Сколівський район Львівської області) з 2006 року.
"Велика перемога" - Друга світова війна, проводиться під Києвом з 2005 року.
"Стара Фортеця" - середньовіччя, проводиться в Кременці Тернопільської області з 2007 року.
"Відлуння великої війни" - Перша світова війна, проводиться на Волині з 2007 року.
"Сталева троянда" - середньовіччя, проводиться в Луцьку з 2007 року.
"Мстислав Fest" - середньовіччя, проводиться в Чернігові з 2008 року.
"Хотинська твердь" - XVI-XVII сторіччя, проводиться в Хотині Чернівецької області з 2009 року.
"Зборівська битва" - XVII-те сторіччя, проводиться у Зборові Тернопільської області з 2009 року.
