Несправжні ліки діють краще, ніж справжні. Фармацевти - у розпачі

Компанія Мерк (Merck) була в скруті. В 2002 році фармацевтичний гігант відставав у продажах від своїх конкурентів. І що гірше, терміни патентів на п’ять найпопулярніших медичних препаратів майже закінчувалися – це згодом дозволило дешевшим дженерікам (лікам, які мають такий же склад, як і запатентований оригінал, але іншу назву) заполонити ринок.

Основою стратегії компанії було просування на ринку антидепресантів, де Мерк відставала – в той час як конкуренти, такі як Пфайзер (Pfizer) і ГлаксоСмітКляйн (GlaxoSmithKline) уже створили кілька з найбільш популярних у світі медичних препаратів.

План компанії Мерк дуже залежав від успіху експериментального антидепресанта з робочою назвою MK-869. Під час клінічних випробувань цей препарат видавався дуже перспективним.

Він являв собою новий вид медикаменту, який в інноваційний спосіб активував хімічні елементи мозку, викликаючи почуття благополуччя. Препарат блискуче пройшов тестування, викликаючи мінімум побічних ефектів.

Однак надії на MK-869 почали руйнуватися з несподіваного боку. Дійсно, багато людей, яким давали препарат, відчували, як відступає безнадія і стурбованість. Але те саме відчувала майже така ж кількість тих, хто приймав плацебо!

ПЛАЦЕ́БО - медичний препарат, який не містить активних лікувальних речовин. Така собі цукрова пудра, спресована у вигляді знайомої пацієнту таблетки або пігулки. Назва походить від латинської версії 9-го рядку 116-го псалма - Placebo Domino in regione vivorum, в церковнослав'янському перекладі "Благоугожду пред Господем во страні живих", тобто "Я роблю добре Господу у країні живих". Крім того, терміном "ефект плацебо" називають також інші прояви лікувальних властивостей - скажімо, позитивні наслідки немедикаментозного опромінення.

Врешті-решт, спроба Мерк прорватися на ринок антидепресантів провалилась. Подальші тести показали, що MK-869 не більш ефективний, ніж плацебо.

Препарат MK-869 не був єдиним «багатообіцяючим проривом» у медицині, який останніми роками був знищений ефектом плацебо.

Є підозра, що Морфей із "Матриці" дав Нео дві однакові таблетки

- що від першої, що від другої він би прокинувся :)

З 2001 по 2006 роки відсоток нової продукції, яку припиняли розробляти після другої фази клінічних випробувань, коли медикаменти вперше тестуються в порівнянні з плацебо, зріс на 20 відсотків.

І такі тенденції виявляються не лише під час тестувань нових медикаментів.

Дієвість деяких препаратів, які продаються на ринку десятками років, наприклад Прозаку (Prozac), почала викликати сумніви під час недавніх додаткових тестувань.

У багатьох випадках це стосується медикаментів, які в 90-их зробили великий фармацевтичний бізнес більш прибутковим, ніж великий нафтовий бізнес.

Винахідники медикаментів кажуть, що проблема не в тому, що дія старих препаратів послаблюється. Видається, що якимось чином ефект плацебо стає сильнішим.

Чому інертні, несправжні препарати раптом стали діяти однаково краще і за нові багатообіцяючі пігулки, і за вже провірені часом медикаменти? Причини цьому тільки починають прояснюватися. Мережа незалежних дослідників одностайно доводить дієвість – і потенційно терапевтичне застосування – ефекту плацебо.

Історія плацебо: від підсоленої води до масового виробництва

Історію проблеми плацебо можна простежити до обману, до якого вдалася воєнна медсестра під час Другої світової, коли війська союзників штурмували береги південної Італії.

Медсестра асистувала анестезіологу Генрі Бічеру, який лікував американських солдатів під невпинним бомбардуванням Німеччини.

Коли запаси морфіну почали закінчуватися, медсестра запевнила пораненого солдата, що йому вкололи сильне знеболювальне, хоча в її шприці була звичайна підсолена вода. Тоді це здалося неймовірним – але несправжня ін’єкція дуже полегшила агонію солдата і попередила виникнення больового шоку.

Після війни, повернувшись на свою посаду в Гарварді, Бічер став одним із провідних реформаторів медицини в країні. Натхненний прикладом того, як медсестра лікувала через обман, він розпочав кампанію за просування методу тестування дійсної ефективності нових препаратів.

Кампанія Бічера допомогла вилікувати медичний істеблішмент від повного шарлатанства, але вона також мала несподіваний побічний ефект.

Виставляючи плацебо у найгіршому світлі, він затаврував одне зі своїх найважливіших відкриттів. Той факт, що навіть фіктивні пігулки можуть запустити процеси одужання в людському організмі, став проблемою для виробників медикаментів - а не феноменом, який міг дозволити лікарям краще зрозуміти процес лікування, щоб організувати його якнайефективніше.

Однак Бічер не передбачив одного - вибухового розвитку фармацевтичної індустрії.

Нечуваний успіх препаратів для покращення настрою в 80-их та 90-их стимулював великий фармацевтичний бізнес просувати ліки від усе більшого переліку нервових розладів, які безпосередньо пов’язані з вищими функціями мозку.

Намагаючись підкорити центральну нервову систему, великий фармацевтичний бізнес ризикував своїм майбутнім, лікуючи недуги, які виявились особливо чутливими до ефекту плацебо.

Організм лікує сам себе

Одного дня в лабораторії університету Туріна молодий футболіст тренував м’язи ніг на тренажері.

Професор Фабріціо Бенедетті та його колеги досліджували можливість використання умовного рефлексу Павлова для отримання такої переваги над суперниками, джерело якої не міг би вирахувати антидопінговий комітет. За цією методикою гравець отримує дози допінгу тижнями, а потім – ін’єкцію плацебо перед самим змаганням.

Бенедетті вперше зацікавився плацебо в середині 90-их, коли досліджував біль.

"Справжня і фальшива пігулки, - підписали цю фотку у журналі Wired. - Обидві допомагають від депресії"

Він був здивований, коли виявилось, що деякі з добровольців із групи, якій давали плацебо, страждали від болю навіть менше, ніж ті, кому давали активні препарати.

Але науковий інтерес до цього феномену, та й гроші на його дослідження, ще не з’являлись. Згадуючи, науковець зазначає: «Ефект плацебо тоді сприйнявся більше як незручність». Фармацевтичні компанії, дослідники і лікарі не були зацікавлені у вивченні механізму його дії. Вони хотіли тільки одного – дізнатися, чи їхні препарати працюють краще.

Сьогодні, після 15 років експериментів, Бендетті дослідив багато біохімічних реакцій, які призводять до виникнення ефекту плацебо, тим самим відкривши широкі можливості людського організму для самолікування.

Наприклад, опіоїди, які активуються за допомогою плацебо, не тільки послаблюють біль, але й регулюють дихання та серцебиття.

Рецепти успіху: що треба, щоб цукерка стала пігулкою

Що робить несправжні таблетки дієвими для зменшення болю, тривожності, депресії, сексуальних дисфункцій або ж симптомів хвороби Паркінсона? Лікувальні механізми самого мозку, які вивільняються вірою в те, що фіктивні таблетки є справжніми.

Найважливішими інгредієнтами будь-якого плацебо є поведінка лікаря, який доглядає за хворим.

Цікавий момент - згідно з дослідженнями, колір пігулки може покращувати дієвість навіть справжніх препаратів – або ж допомогти переконати пацієнта, що плацебо є дійсним медикаментом.

Жовті пігулки є найефективнішими антидепресантами, як маленькі дози фармацевтичного сонячного світла.

Червоні пігулки можуть дати стимулюючий поштовх для подолання хвороби. Прокидайся, Нео!

Зелені пігулки зменшують відчуття тривоги, заспокоюють і розслабляють.

Білі пігулки — особливо ті, на яких написано «антацид» (antacid) - неперевершені проти підвищеної кислотності та язви, навіть якщо до їхнього складу входить лише лактоза.

Чим більше, там краще, кажуть вчені. Плацебо, які приймають чотири рази на день, дають кращий ефект, ніж ті, які приймають двічі на день.

Бренд має значення. Плацебо в упаковці від широко відомої торгової марки є більш ефективними, ніж плацебо-дженеріки.

Вдало підібрана назва може покращити дію справжніх таблеток за допомогою психологічного ефекту плацебо. Віагра асоціюється як із життям (vita), так і з нестримною Ніагарою сексуальності.

Лікарі вже давно використовують плацебо - хоч і напівлегально

Дослідження відкривають двері стратегіям гібридного лікування, які використовують ефект плацебо для того, щоб зробити справжні препарати безпечнішими та більш ефективними.

Пацієнти з раком, які проходять кілька хіміотерапій, часто страждають від негативних ефектів - скажімо, передчуттям нудоти - які спричинені їх минулим досвідом приймання ліків.

Група німецьких дослідників довела, що пацієнтів можна позбавити цих негативних асоціацій, призначаючи їм час від часу плацебо замість хімії – це допоможе легше перенести хіміотерапію.

Між іншим, класичний метод використання плацебо в медицині – для підняття впевненості тривожних пацієнтів – тактично використовувався давно.

Близько половини чиказьких лікарів, опитаних у 2007 році, зізналися, що прописували медикаменти, які завідомо не могли покращити стан пацієнта, або ж прописували ефективні препарати в настільки малих дозах, що вони не могли призвести до реального ефекту.

Все це вони робили для того, щоб запустити механізм ефекту плацебо.

Головні заперечення проти більш широкого використання плацебо в клінічній практиці мають етичний характер - мовляв, насправді "ерзац-ліки" не діють так, як повноцінна медична продукція, і нема чого вводити в оману споживачів. Тут можна посперечатися.

Наприклад, деякі дослідники казали добровольцям в одному з досліджень ефекту плацебо, що препарати, які ті приймали, «значно зменшують болі у багатьох пацієнтів». Дослідники не брехали.

Новий шанс для плацебо - країни НЕ Заходу, де немає засилля фармацевтів

Але чому ж ефект плацебо стає все сильнішим по всьому світу? Частково відповідь може бути знайдена в маркетинговому успіху самих фармацевтичних компаній.

Рекламний успіх при продажі популярних препаратів, таких як антидепресанти та статини (понижують рівень холлестерину в крові людей, які страждають від серцево-судинних хвороб), ускладнив можливість «чистого» тестування препаратів - адже все важче стало знаходити потенційних добровольців, які б ще не пробували раніше ті чи інші препарати.

Контори, які організовують тестування для великого фармацевтичного бізнесу, кинулись освоювати Африку, Індію, Китай і країни колишнього СРСР. Однак у цих країнах та регіонах культурна динаміка може певним чином збільшити дієвість ефекту плацебо.

Лікарям у цих країнах платять, щоб вони проводили тестування якнайшвидше, що може мотивувати їх набирати пацієнтів із легшими формами захворювання, які швидше піддаються лікуванню плацебо. Більше того, надія пацієнта на покращення його стану та очікування кращого догляду – які є основними пусковими механізмами ефекту плацебо – особливо високі в тих країнах, де люди ледве отримують доступ до найбільш базової медичної допомоги.

«Якість догляду, який пацієнти отримують під час тестування, набагато перевищує найкращі умови страхової медицини в Америці, – каже психолог Аріф Хан, головний дослідник в сотнях тестувань для таких компаній, як Пфайзер і Брістол-Маєрс Сквіб (Bristol-Myers Squibb). – По-суті, для них це догляд класу люкс».

Іронічним виглядає те, що спроби великого фармацевтичного бізнесу керувати центральною нервовою системою привели до розуміння, наскільки могутнім насправді є мозок.

Ефекту плацебо все одно, що є каталізатором процесу лікування – тріумф фармакології, співчутливий лікар чи шприц із підсоленою водою. Все, що йому потрібно – це небезпідставні очікування на покращення.

І це - могутні ліки.

наука концепція технології медицина