Доноси і мобілізація: «…не служил, наркоман. Прошу отправить его или в лагерь или на Восточный фронт»

«Проживающий на общей площадке 9 этажа военнообязанный ХХХ (кв. 110), в быту допускает уголовное поведение вместе со своим сыном YYY (28 лет) – не служил, наркоман. Распивая спиртные напитки побили штукатурку на стенах 14-16 тех. этажах, лестничной клети (черный ход). Разрисовали там все графитти. Повыбивали двери на выход – маш. зал лифтов и крышу. Кроме того после начала АТО ХХХ приобрел себе фиктивную справку о негодности к призыву - захисту своей Батькивщины (Украины а иншой в нас немае). …Прошу Вас провести медицынское обследование гр. ХХХ и отправить его или в лагерь или на Восточный фронт. С уважением майор в отставке (начальник военторга) Сев. флот, Киевский округ, ZZZ (*** кв. 111)».

До заяви на ім'я військового комісара відставний майор ZZZев додає номери мобільних телефонів обох непорядних сусідів, адреси їх проживання і фактичної реєстрації, інші паспортні дані, а також копії своїх скарг на цих самих осіб до ЖЕКу. Авжеж, XXXови неодноразово підтоплювали квартиру майора.

А це, на думку відставника, обтяжливий чинник, чому його сусіди мають бути мобілізовані до лав Збройних сил.

«Кляузи» – так називають ці папери у військових комісаріатах. Їх, звісно, менше, аніж скарг мобілізованих на неправильний призов. Утім, достатньо багато, щоб говорити про окреме явище.

Кортить ввернути в текст фразу - «доходить до абсурду». Але її довелося б «ввертати» ледь не в кожен абзац.

Як вам, приміром, таке? Літній батько, вочевидь посварившись із дочкою, в якої є двоє дорослих синів, намагається відкрити очі військкома на те, що вона - військовозобов’язана – мало того що сама переховується від призову, так ще й ховає своїх хлопців.

Колишня дружина послідовно намагається запроторити «на передову» екс-чоловіка, який відмовляється платити аліменти, і наводить у листах дані про нове місце його фактичного проживання «на одній житлоплощі з громадянкою Б***».

Якийсь патріот-ідеаліст або просто прихильник твердої дисципліни міг би припустити, що автори «кляуз» роблять корисну справу, допомагаючи військкоматам виявляти «косарів» та «ухильників». Далебі.

База даних по військовозобов’язаних, які стоять на військовому обліку в конкретному районі й можуть бути мобілізовані, у райвійськкоматах є й так.

Якщо хтось не став на облік в РВК за місцем фактичного проживання – чорта з два його до цього змусиш. Та й змушувати має не військкомат, а інші владні структури.

Тим, хто має запитану в ЗСУ військово-облікову спеціальність та відповідає іншим критеріям мобілізації, повістки вже напевно надсилали. Декому – по кілька разів. Та якщо людина категорично не бажає служити в армії, її до цього не спонукають жодні рекрутери чи сусіди-«доброзичливці». Бракує дієвих правових механізмів відповідальності за небажання отримувати оповіщення та виконувати конституційний обов’язок із захисту Батьківщини. До суду доходить смішний відсоток справ.

Але «кляузникам» - своє робити.

Згадується Сергій Довлатов: «Ми без кінця лаємо товариша Сталіна, і, зрозуміло, за діло. І все ж я хочу запитати - хто написав чотири мільйони доносів?»

Хто? Та все ті ж – сусіди, колеги по роботі. Часто – просто психічно нездорові люди. А буває – й родичі, навіть близькі.

Як видно, донощики не так стоять на сторожі закону про військовий обов’язок та військову службу, як намагаються займатись вибірковим правосуддям.

Зміст «кляуз» недвозначно вказує на те, що заявники вважають службу в армії зовсім не почесним обов'язком, а розплатою за гріхи. Тому донощики й «мобілізують» до війська то наркомана з першого під’їзду, то колишнього чоловіка-аліментника, то сусіда поверхом вище, який стукає по трубі чи забуває перекривати воду й заливає весь стояк.

Надивившись гнітючих телесюжетів і сприймаючи АТО як суцільну «зону смерті», «кляузник» своєю епістолою фактично намагається виписати недругові квиток в один кінець. Щось таки є в цьому від 1937 року…

Частіше за інших «сигнали» до військкоматів про свої антипатії шлють люди старшого віку, відставні військові й конфліктуючі сусіди.

Хоча загалом коло пильних скаржників значно ширше. Серед тих, хто намагається провчити ім’ярека армією – і член Національної спілки письменників, і літній активіст одного з численних козацтв, чий лист поцяцькований бунчуками й корогвами, і російськомовна старушенція сталінського гарту, яка щиро бажає нелюбому сусідові-фашисту кров’ю спокутувати свої ґанджі та згинути в котлі під Дебальцевим.

«У цей нелегкий час, коли на східних теренах триває неоголошена війна проти нашої України, громадянин XXXнко 1982 р. н., мешкає за адресою *********, без достатніх на те підстав уникає виконання конституційного обов’язку щодо захисту української незалежності та соборності, не відкриває двері для отримання повістки, чому сприяє його співмешканка...

Під час Революції Гідності 2013-2014 XXXнко зарекомендував себе з гіршого боку, брав участь у провокаціях на користь режиму Януковича, отримував фінансову винагороду за присутність на т. зв. «антимайдані». Прошу провести перевірку, чому гр. XXXнко за чотири хвилі мобілізації досі не призваний до війська», - пише про свого сусіда, літній член низового осередку вже мало кому цікавоїYYY партії.

Особливість державної служби полягає в тому, що автори навіть безглуздих та відверто шизофренічних звернень мають отримати офіційні відповіді поштою. Тож військкоматівська бюрократія реагуває на кожну «кляузу».

«У більшості випадків це абсолютно дурна робота, але ми змушені піднімати дані щодо всіх військовозобов’язаних, які згадуються в таких зверненнях, і давати конкретні роз’яснення заявникам», - розповідає службовець одного з військкоматів Києва.

Щоправда, для абсолютної більшості з них заготовлена стандартна відповідь. На кшталт такої:

«Громадянин XXX перебуває на військовому обліку в YYY районному у місті Києві військовому комісаріаті. Військово-облікова спеціальність XXX (звання) запасу залишається незатребуваною по місту Києву».

Усе звично: шаблонний донос – шаблонна відповідь.

Фальшивий доброволець

Однак листування з військкоматами може набувати й несподіваних проявів. Є непоодинокі випадки, коли автори звернень просять мобілізувати їх самих і скаржаться у вищі інстанції на посадових осіб РВК, які досі цього не зробили.

Радянські традиції живі і досі. І це не тільки мімоза на 8 березня. Це й звичка строчити доноси

У листах-відповідях на такі сигнали військкомат так само дякує «за свідому громадянську позицію й турботу про підвищення бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил» та скеровує скаржника до відповідного підпорядкованого підрозділу – для належного обстеження, постановки на облік і т.д. Ще б пак, добровольці в нинішніх умовах, коли повісток не беруть більше 90% тих, хто підлягає оповіщенню про мобілізацію, – на вагу золота.

Виявляється, на цій добровольчій струні можуть зіграти ті самі донощики – якщо напишуть звернення до РВК не від свого імені, а від військовозобов’язаного.

У столиці є принаймні один такий випадок. Можливо, їх і більше, але обстоювати свою «правоту» в прокуратурі й судах узялася лише одна жертва «кляузи».

На адресу вищого військкома надійшла набрана на комп’ютері гнівна заява цього громадянина ГГГ, 1986 р.н., який стверджує, що:

«неоднократно обращался к военному комиссару района ААА о моей мобилизации в ряды ВСУ добровольцем. Для этого я прошел медкомиссию при военкомате где был призван годным к службе в ВСУ. Имею нужную армии специальность водителя, службу проходил в в/ч ZZZ. В святи с тем, что до настоящего времени меня по непонятным мне причинам не мобилизировали и не дают выполнить мой гражданський долг, прошу Вас вмешаться в деятельность военкома и отправить меня в зону АТО».

«А нам що, зайві проблеми потрібні? – розповідає про колізію районний військком. – Ми йому цього ж дня - бойову повістку. Приносимо, вручаємо. А ГГГ - «це якась помилка, я нічого не писав, служити не бажаю!» Коротше, він каже, що так йому помстилося керівництво з колишньої роботи, з яким були непорозуміння».

Тепер ГГГ повинен або пройти повноцінне медобстеження і в разі позитивного висновку лікарів відбути до армії – адже бойову повістку на руки він отримав. Або відповісти перед законом за ухиляння від мобілізації.

У райвійськкоматі зауважують: «Формально ГГГ - «уклоніст», звісно. Але ми документи на МВС ще не подавали. Чекаємо, яку йому відповідь дадуть у прокуратурі, чи дійде справа до суду. Дуже вже багато він скарг написав…»

інший бік мобілізація суспільство