Льйоса: Боротьба українців важлива для свободи у всьому світі (КОНСПЕКТ лекції)

11 листопада Україну відвідав нобелівський лауреат з літератури 2010 року перуанець Маріо Варгас Льйоса. 78-річний письменник майже три години спілкувався зі студентами в Національному університеті Шевченка й висловив підтримку українцям у боротьбі за свободу і демократію. Льоса вважає, що демократизація України — страшний сон для існуючи диктатур.

За останні місяці Україна перетворилася на центр, за яким спостерігає весь світ. Одна з причин, чому я вирішив відвідати Україну, це рух громадянського суспільства, яке хоче покінчити з авторитарною традицією. Українці не хочуть більше російських інтервенцій і корупції. Їм набридло, що політика не є реалістичною, а є лише засобом особистого збагачення. Я побачив зблизька, як люди мобілізуються заради свободи.

Безумовно, якщо Путін стоятиме на своєму і створить цю штучну республіку Новоросія, яка буде російським анклавом в Україні, сенс її існування полягатиме в тому, щоб показати провал демократії в Україні. Я думаю, що Європа не продемонструвала достатньої підтримки і солідарності по відношенню до Україну.

Російська ініціатива для мене є безумовно колоніальною. Тому я думаю, що відчуття підтримки і солідарності має величезне значення. В багатьох урядах спостерігається певна упередженість до відкритого протистояння Росії, але я вважаю, що настав час сказати “досить”.

Завдяки проекту ЄС Західна Європа живе в мирі

Серед великих утопій, які на жаль були джерелом насильства, ЄС це реалістична утопія. Якщо можна поєднати ці два слова. Ця утопія створена на основі культурі свободи, демократії. Вона встановлює демократичні цінності між країнами з різною культурою і традиціями. Цей проект вже має дуже позитивні результати. Західна Європа ніколи не жила в такому мирі, як останні 50 років, завдяки ЄС.

Щоб побачити, що позитивне принесе вам ЄС, подивіться на периферійні райони. Завдяки ЄС вони не тільки відновили свою свободу, а й живуть у процвітанні. Наприклад Польща та Балтійські країни.

Україна прожила героїчне минуле, більшість українців хочуть стати членами тієї Європи, яка будується на основі свободи і культури. Не зважаючи на важкі часи, які ми зараз переживаємо, це проект дуже важливий для Європи і для свободи у всьому світі. Тому про те, що трапилося в Україні, знають на всіх континентах.

Інтелектуали світу об'єдналися довкола України

Інтелектуали нашого часу стали цінниками, вони втратили ентузіазм і впевненість у майбутньому, вони не такі, як трьох попередніх поколінь. Але це не стосується українського питання. Я не знаю, чи ви розумієте, як мобілізувався інтелектуали в Європі, США, Латинській Америці. Вони стали солідарними й дуже критичними до путінської Росії і насильства, яке там панує. Вони позитивно дивляться на інтеграцію і демократизацію України.

Маріо Варгас Льйоса приїхав в Україну подивитися на громадянське суспільство

Інтелектуали, які взагалі не хотіли дивитися на політику, раптом захотіли брати участь у вирішенні української кризи, стали солідарними з українцями. Дуже важливо, щоб цей рух в Україні не провалився. Незважаючи на ту Новоросію, яка виникла, Росію, яка є колонізатором і втілює в собі найгірші якості Росії. Я думаю, що Європа ще не досить мобілізована.

Не всі інституції в ЄС розуміють і підтримують Україну. Країни ЄС не втратили надію на майбутнє об’єднаної Європи, але кілька років тому розпочався спротив інтеграції і націоналізм, який провокує найгірше насильство в історії. Так само як і релігія, яка спровокувала багато страшних війн. Наш світ зараз думає про співіснування, а не про виключення і відокремлення, яке буде результатом націоналізму.

Націоналісти бачать дерево і не хочуть бачити ліс. Щоб побачити ліс, треба зрозуміти, якщо світ хоче розвиватися і поширювати свободу, він повинен потроху стирати кордони і покінчити з колоніалізмом, імперіалізмом.

Всі побачили, що є країна, яка хоче бути частиною Європи. Це ідеал, який мобілізує молодь, авангард політиків. На це дивляться із захватом у всій Європі. Всі згадали, як це важливо, відбудовувати Європу. Це дуже добрий приклад, як можна створювати співіснування і мир у світі.

Важливо, щоб у світі не було супердержав, які створюватимуть біполярність у світі, як Китай чи США. Єдиний спосіб вижити – жити у спільноті. Ця ідея стала в основі побудови нової Європи. Вона принесла дуже багато позитивного.

Іспанія — це щаслива історія

Я живу в Іспанії більшу частину свого життя. Там є проблеми. Але Іспанія – це щаслива історія, суспільство, яке перейшло до демократії без крові, завдяки домовленості і консенсусу. За декілька декад Іспанія стала країною з дуже динамічною економікою.

Ця країна перейшла від ізольованості, коли була зациклена сама на собі, і стала країною, яка інтегрувалася до Європи, відкрилася світові, і перетворилася з точки зору культури, креативності, творчості в одну з країн, яка найшвидше розвивається.

І це було б неможливим без входження Іспанії в Європу. І це можна сказати про більшість країн Європи. Тому важливо, щоб цей рух вплинув на весь світ, щоб Україна інтегрувалася і жила в мирі. Для диктатур, які ще існують у світі, існування такої спільноти, заснованої на дусі свободи, це дуже страшно. Треба зробити все можливе, щоб ця реальність створилася.

Політика Путіна, яка на жаль має підтримку російського суспільства, говорить про те, що вони ще не звільнилися від тоталітарної російської традиції. І це викликає велике занепокоєння. Європа майбутнього має підтримувати свободу і розвивати цей ентузіазм і прагнення до свободи.

Література — рушійна сила реформ

Люди завжди незадоволені своїм життям. Завдяки нашим фантазіям ми хочемо більше, ніж маємо. В будь якому разі ми хочемо чогось іншого. Література існує тому, що наповнює цю пустоту. Завдяки літературі ми можемо жити іншим життям. Пересуватися в просторі, пересуватися в часі. Мати незвичне життя, переживати пригоди, любов, закоханість. Можемо бачити особистий, інтимний досвід інших людей. Таким чином ми збагачуємося.

Література відкриває нам очі, показує, який складний цей світ. Дає інше життя. Тому література є вічною. Хороші книжки породжують критичне ставлення до світу, в якому ми живемо.Ми бачимо, що добре, а що погано. І ми знаємо, як можна змінити життя, щоб вона стало кращим. Література з давніх часів була тінню цивілізації. Вона завжди ішла з людиною і давала нам перспективу критичного бачення, була великою рушійною силою для реформ.

Гарна література ніколи не захищатиме пригнічення людей і дискримінацію. Це форма протесту проти незаконності і насильства. Всі диктатури без виключення — релігійні, військові, ідеологічні - завжди дивилися на літературу з недовірою і намагалися її контролювати, бо вважали її небезпечною. Література — це захист свободи, це інструмент для боротьби з диктатурою.

Всі латиноамериканські диктатури були великим цензорами. Добрі письменники ніколи не будуть разом з диктатурою.

Писати про армію без гумору неможливо

Я раніше не вірив у гумор. Коли писав перші книжки, думав, що гумор відділяє читача від реального життя. Це походить від впливу Сартра. Він був дуже розумною людиною, але не мав почуття гумору. У його роботах немає жодної посмішки. Це дуже серйозна творчість, похоронна навіть. Але під час роботи над романом “Панталеон і відвідувачки ” (про армію) я зрозумів, що неможливо написати цей твір без гумору. З того часу гумор присутній у всіх моїх творах.

“Поет не знає, що каже”

Коли я опублікував першу книгу “Місто і пси”, побачив настільки різноманітні тлумачення... Знаний у 60 роки французький критик і письменник Роже Кайуа вирішив, що мій роман був стимульований його книжкою “Південний хрест”. Я був дуже радий і вирішив подякувати. Приїхав до ЮНЕСКО, де він працював. Кайуа прийняв мене в своєму кабінеті і дуже щедро зі мною говорив. І сказав, що Єгуар, мій персонаж, приписує собі вбивство, якого насправді не вчиняв, щоб відновити лідерство серед товаришів.

Я був вражений. Бо насправді Єгуар скоїв те вбивство. А Кайуа каже мені: “Ні, він не вбивця, ви просто не достатньо глибоко розумієте цей роман. Якби він справді вчинив вбивство, це було б вульгарно і неоригінально”. І це було настільки переконливо, що я навіть сам повірив, що Ягуар ніколи не вбивав. Інколи критик може показати автору справжній сенс. Як казав Платон: “Поет не знає, що каже”.

Іспанська мова з пляжів поширилася на всі Штати

Офіційно в США 40 млн іспаномовних. З нелегалами всі 50. Інші емігранти, коли вливалися в англійську мову, забували свою рідну. Іспанська ж не зникла. Навіть навпаки бідні іспаномовні відкривали свою культуру на контрасті з англосаксонською. В Техасі, Каліфорнії, Флориді іспанська мова присутня всюди. І дуже гармонійно співіснує з англійською і розвивається в нових поколіннях. Цей феномен не був підтриманий ні з боку Іспанії, ні з боку Латинської Америки.

Мова поширювалася через емігрантів, які збиралися на пляжах, і розповсюджувалася по всій країні. Це був результат географічного руху і руху в соціальних секторах.

В США бояться робити іспанську другою державною, бо думають, що це може зашкодити єдності країни. Але вони помиляються. У Швейцарії, яка процвітає, говорять французькою, німецькою, італійською. І ніхто не сумнівається в єдності цієї країни. Сучасна країна вимагає культурного різнобарв'я. Багатство завжди знаходиться в різноманітності.

Матеріал підготовлено за сприяння фонду National Endowment for Democracy (NED)

література світ льйоса війна