Операція “дерегуляція”. Важлива реформа, про яку всі забули

Ми пробували зв'язатися з керівником проекту спочатку - через прес-службу відомства, куди ми переслали орієнтовні запитання у середині серпня. “Ми перенаправили йому запитання і Ваш номер телефону, очікуйте і пан Пасько сам зв’яжеться з Вами.” - пообіцяли нам. “А якщо не зв’яжеться?” - засумнівалися ми. “Тоді можете нам перетелефонувати.” - підбадьорили нас у відомстві. Ще з місяць очікувань і дзвінків у прес-службу і ми вирішили вимагати, а не просити: “Ми хочемо сьогодні отримати офіційне пояснення, чому не може відбутися інтерв’ю із чиновником. Або ж отримати офіційну відмову.”

“Ми перенаправили запитання, це все, що ми можемо зробити. Напишіть йому у facebook.” - здивували кореспондента Текстів у прес-службі. Ну що ж...у той же день через спільного знайомого у fb нам вдалось напряму сконтактувати з п.Паськом, отримати його електронну адресу і надіслати запитання. Однак поговорити ніяк не вдавалося через зайнятість спікера. Ще через тиждень нашу розмова Пасько призначив на вихідний - 11 годину недільного ранку.

- Пане Пасько, кожен уряд заявляє про наміри дерегулювати бізнес, навіть скасовують якісь процедури чи необхідність документів, а результатів чомусь немає. Чи володіє ваша робоча група інформацією щодо динаміки зміни кількості необхідних дозвільних документів за останні 20 років?

- Ні, ми не маємо таких даних, та чи це важливо? Для нас важливішим показником є зростання української економіки, а не динаміка зміни кількості дозволів. Але такий аналіз обов’язково варто провести після впровадження усіх ініціатив.

- Хто чинить супротив дерегуляції? Можете назвати прізвища політиків, чиновників, чи якісь конкретні установи?

- Супротив дерегуляції є, його не може не бути. Більш ніж впевнений, що в кожній країни, яка проходила через процес дерегуляції, також був певний супротив зі сторони бюрократів. Головне питання полягає в тому, чи є достатньо політичної волі у людей, що посідають ключові посади в державі (Прем’єр-міністр, Президент, профільні міністри, депутати парламенту) для подолання цього спротиву.

Від редакції: Судячи із розмови, боротьба із нинішньою системою дається новим реформаторам непросто: кілька разів пан Пасько наголошував на неможливості вже тривалий час контакту з окремими ключовими фігурами політикуму, що гальмує процеси дерегуляції ще на етапі розробки. Однак на момент звірки тексту, через 4 дні після фактичної розмови, спікер запевнив нас, що бажані зустрічі таки відбулися, тому ці нарікання втратили актуальність. Попри усі труднощі наш співрозмовник зберігає оптимізм та певен, що дерегуляцію в Україні таки буде реалізовано. Поки, щоправда, цей оптимізм живлять лише зустрічі з чиновниками: реальні ініціативи колишнього міністра Шеремети “зарубали” ще на етапі запуску.

- А ви відчуваєте, чи є у них достатньо політичної волі саме зараз?

- Якщо переводити Ваше питання у більш конкретну площину, то у вже колишнього міністра економічного розвитку і торгівлі така політична воля була. Разом із ним наша команда займалася написанням стратегії по дерегуляції та реалізовували низку практичних речей.

- Які наприклад?

- Наприклад, рішення щодо зміни адміністрування утилізаційного збору - збір, який повинен пiти на утилізацію упаковки, насправді йде до кишень корупційних чиновників. Міністр Шеремета чотири рази ініціював зміни в адмініструванні цього збору і щоразу ці спроби не були успішними. Кабмін не підтримував його пропозиції. Зі сторони Шеремети дійсно було бажання проводити дерегуляцію.

- Тобто ініціатива щодо утилізаційного збору таки не реалізована...

- Тим не менш, нещодавно нашій команді вдалося зустрітися з Прем’єр-міністром, презентувати розроблену «Стратегію дерегуляції економіки України» та заручитися його безпосередньою підтримкою щодо подальшого впровадження стратегії. Також, ми бачимо підтримку зі сторони Президента, який назвав дерегуляцію однiєю з восьми найважливіших реформ у програмі «Стратегія 2020». I це не лише декларація. Наразі, наша група інтегрується до складу Національної ради реформ, а особисто мене Президент рекомендував, як одного з членів цього органу.

- А які ще знаки від Президента ви отримували, чому вважаєте його наміри з дерегуляції серйозними? Бо зустрічі, розмови, робочі групи це у нашій країні все ще варто вважати деклараціями, а не реальними результатами.

- Про реальні результати, взагалі, говорити ще рано. Дерегуляція - це величезний блок роботи. Візьмемо, наприклад, “Стратегію 2020” для того, щоб порівняти масштаби. Стратегія включає вісім пріоритетних напрямків: судова реформа, децентралізація, реформа правоохоронних органів, реформа системи охорони здоров’я, податкова реформа. Всі ці напрямки передбачають прийняття одного чи декількох законів або кодексу. Наша ж команда працює над 800 ініціативами, кожна з яких передбачає або прийняття нового закону, або внесення певних змін до нормативно-правової бази.

- Окей, якщо вам створять якісь оптимальні умови, коли будуть перші результати вашої роботи?

- За умови наявності достатньої політичної волі у ключових державних посадовців, більшість дерегуляційних ініціатив може бути реалізована за 1 рік, проте, по нашим даним, світова практика не знає таких випадків.

- А у Грузії?

- Теж не за рік. Я, відверто кажучи, не збираюся займатися цим більше, ніж декілька років. Об’єктивно ця задача має бути вирішена за кілька років. Також дуже важливо створити певний запобіжний механізм, задля унеможливлення «відкату» назад. Тобто, наразі, робота по дерегуляції побудована у два етапи. Перший - це скорочення надлишкового регулювання, другий - системна робота зі створення механізму відстеження та аналізу нових законодавчих ініціатив на предмет появи нових регуляторних обмежень.

- Але все ж таки, які реальні шанси втілення ваших ініціатив? Адже Шереметі не дали втілити навіть одну, а у вас на сайті їх так багато.

- Якби я не бачив можливості це втілити, я би цим не займався. Кожна ініціатива - це окремий бій. Є люди, які втрачають корупційні потоки; у деяких випадках це сотні мільйонів доларів, і ці люди будуть йти на все, аби їх не втратити. Але, в той же час, у суспільстві є запит на зміни, а у ключових гравців - Президента і Прем’єра - бажання робити реформи, в тому числі дерегуляцію.

- Наскільки ваші очікування щодо можливості реформування погіршилися після того, як Павло Шеремета пішов?

- Вони однозначно погіршилися протягом першого місяця після того, як Міністр Шеремета пішов у відставку. Тим не менш, наразі ми отримали пряму підтримку від Прем’єр-міністра та Президента і бачимо іх політичну волю щодо ефективної реалізації стратегії по дерегуляції.

- Яких сфер передовсім торкнеться дерегуляція та чому саме їх?

- Усі наші ініціативи діляться на два блоки: перший - загальноекономічний, другий - галузевий. На нашому сайті (easybusiness.in.ua) відображено тільки першочергові ініціативи, їх близько 200. Загальноекономічні ініціативи діляться на наступні блоки: податки, інспекції, ліцензії та дозволи, митниця, технічне регулювання. Галузевий блок складається з шести частин: сільське господарство, нафтогаз, електроенергетика, ІТ, харчова, будівництво. Чому саме ці галузі? При відборі ми базувалися на чотирьох основних критеріях: доля галузі у ВВП, кількість робочих місць (статичні показники), темпи зростання галузі та зростання експорту (динамічні показники).

- Наслідком дерегуляції буде скорочення держапарату. Що буде з цими людьми?

- Більшість скорочень припаде на зменшення кількості контролюючих органів. Зараз в України існує близько 80 органів із контрольними функціями, і ця кількість буде скорочена до близько 30. В рамках цієї реформи відбудеться скорочення кількості працівників, які здійснюють функції держаного нагляду (контролю), до 60% за рахунок скорочення функцій, оптимізації процесів та об'єднання органів. Запитання, куди підуть люди, насправді є дуже важливим. Реформи повинні проводитись з урахуванням людського фактору: перепрофілювання, допомога у працевлаштуванні, тощо.

- А Ви прихильник методу звільнити усіх та набрати нових?

Я думаю це може бути небезпечно, хоча у деяких випадках необхідно робити саме так.

- Що ви маєте на увазі під “корупційною складовою” у своєму аналізі. Які корупційні схеми найбільш дошкульні для українських підприємців?

Для нас корупційна складова була однiєю з частин при оцiнюваннi економічного ефекту від дерегуляції. Взагалі економічний ефект розраховувався по трьом категоріям: скорочення бюджетних витрат, виключення корупційної складової, потенційне зростання індустрії в умовах зняття регуляторних бар’єрів. Корупційна складова найбільш складна в оцінці, оскільки неможливо взяти дані по її розмiру з відкритих джерел. Саме тому ми використовували метод експертних оцінок. Учасники ринку давно знають про розміри корупційних потоків у своїх сферах та закладають корупційні платежі у свої бюджети. Наприклад, у будівельній індустрії закладають 10 доларів на кв. м. за підключення до електро- чи газових мереж. Ці 10 доларів множимо на обсяг кв.м. зданої житлової та комерційної нерухомості і виходимо на приблизний розмір корупційних потоків на рік по цьому напрямку.

- Ви говорили, що для дерегуляції особливо важлива роль ключових фігур, тим не менш ми бачимо, що вся корупція відбувається ось, на місцях, про що ви зараз говорите. Що робити з цими людьми, до кожного з них прем’єр та президент не підійде.

- По-перше, необхідно покращити регуляторну систему аби знищити механізми, які бюрократи на місцях роками використовують для вимагання хабарів від підприємців. При підключенні до інфраструктури відсутній чіткий критерій оцінки вартості підключення. Ті, хто відповідальний за розрахунки має важіль керування процесом, має привід та можливість отримати хабар. Якщо ці процеси стандартизувати, запровадити прозорі критерії, ця підстава вимагати хабар зникне. По-друге, важливим є питання підвищення заробітних плат чиновників задля збільшення кількості кваліфікованих, чесних та порядних людей на держслужбі.

- Чи є супутні реформи, необхідні для дерегуляції. Наприклад, люстрація потрібна вам чи і без неї можна дерегулювати?

Реформування є інтегральним процесом. Наприклад, найбільш спорідненими із дерегуляцією реформами у “Стратегії 2020” є оновлення влади, децентралізація, реформа системи правоохоронних органів, податкова реформа.

- І наостанок: у цей раз прес-служба Мінекономіки виявилась найбільш неефективною за увесь час моєї роботи з цими департаментами саме державних структур. За місяць усе, що вони змогли, - це перенаправити Вам запитання. Що робити з такими неефективними працівниками чи службами у державному апараті?

- Ну вони дійсно пересилали мені запитання, я потім знайшов цей лист у себе...

- Нехай, але функція прес-служби не в тому, щоб перенаправити лист, я ж Вас через facebook знайшла, прес-служба тут до чого? Питання у ефективності держапарату.

- Очевидно, що він неефективний і я, окрім того, що займаюся питаннями дерегуляції, також є лідером ініціативи “Професійний уряд” (proukrgov.info), завдяки йому випускники зарубіжних університетів, які живуть в Україні можуть аплікуватися до українського уряду. Ми звернулися із відкритими листами до Президента, до міністрів: якщо у них є вакансії, на яких вони б хотіли запросити співробітників із закордонною освітою, міжнародним досвідом, з досвідом у бізнесі, ми готові їм допомагати. Конкретні призначення уже були: насьогодні ми отримали приблизно 40 вакансій з уряду, понад 30 людей працює в уряді, зокрема наша група була створена саме через цей інструмент.

Від редакції: Дійсно, Даниіл Пасько - президент Гарвардського клубу України (випускник Гарвардської бізнес-школи), має досвід роботи в іноземних компаніях та ведення власного бізнесу. Пан Пасько, без сумніву, одне із тих “нових облич”, яких громадськість так давно чекає при владі.

На жаль, очільник дерегуляційного проекту, попри багаторазові наші прохання, залишив без відповіді запитання щодо конкретних даних: про кількість дозвільних документів для відкриття заводу у харчовій галузі, запуску нового продукту, кількості вивільнених людино-годин після імплементації дерегуляторних ініціатив тощо.

Шкода, що молоде покоління чиновників так формально підходить до справи. Наприклад, одни із когорти старих політиків Віктор Пинзеник міг детально розповідати скільки дозвільних документів потрібно для відкриття того чи іншого заводу і скільки це забирає у інвесторів часу.

Матеріал підготовлено за сприяння фонду National Endowment for Democracy (NED)

економіка бюрократія реформи