Шифруйтеся. Брюс Стерліг й інші гуру кібер-простору про Інтернет, майбутнє і журналістику

Конспект виступів учасників журналістського фестивалю у Межигірї, «Межигіря-фест». До колишньої резиденції з усього світу диктатора з’їхалися активісти котрі поєднують журналістику і активізм з цифровими технологіями.

Брюса Стерлінг, США, один з провідних футуристів, журналіст, письменник-фантаст

Мобільник з’їдає медіа

Чому змінюється ЗМІ? Чим спричинені ці зміни? Чого чекати від цих перетворень і як це вплине на подальший розвиток журналістики в цілому?

Майбутнє це зєднання усього з усім. Все буде підєднано до електрики і до інтернету: кожні двері, кожен поліцейський, кожен корок на дорозі будуть ув інтернеті.

Фактично смартфони з’їдають традиційні ЗМІ. Новини, книжки, фільми, музика – все в одному мобільнику, він пожирає усіх попередні носії.

Який загальний наклад ЗМІ у світі? 420 млн. А скільки телефонів? 7.5 млрд. Телевізор дивляться 1.8 млрд, кредитками користуються 2 млрд. людей. Телефон ми беремо 15 разів на день, дивимося календар, відео, соціальні мережі, дивимося у вікно у світ, яке у вас у кишені.

Вже є смартфони за $23 з картонним корпусом. Уявіть лише за $23 у вас у кишені, те, що колись було студією на декілька кімнат.

Але є і темний бік. Скріни, які програма знімає з вашогоекрану і передає іншим людям, трояни, сканування вашої активності в неті. Замовники з США наймають кібер-злочинців з Росії для атак на громадських активістів, журналістів. Хакерська атака коштує дуже дешево $50- 130, якщо знати до кого звернутися.

В Італії нещодавно таксист вийшли на протест, билися з поліцією, кидали каміння, коктейлі Молотова через зміну у програмі-додатку до телефону. Це наше майбутнє.

Свободу спілкування в неті втрачено. Пишучи листи ми думаємо, як не потрапити в базу даних Гугла і т.п.

Та є чудові перспективи. В неті люди діляться, їжею, одягом, помешканнями. Люди нічого зараз не хочуть від держави, люди хочуть об'єднуватися в мережі. Це руйнує традиційні відносини власності.

Квін Нортон США , журналіст, фотограф, блогер котра вивчає хакерську культуру і протести

Соціальні медіа це потужна зброя, але лише з двома патронами

Соціальні медіа це дійсно нова річ. Ми їх використовуємо для трьох речей:

1) перформативні (performative). Мета перш за все звернути увагу. Щось повідомити. У них завжди забагато повідомляється або розповідається. Це може бути навіть звичайне обмін постами з незнайомцем;

2) логістичні (logistical). Організація протестів і тп., координація дій.

3) позачасові (intime). Ми використовуємо соцмережі для спілкування з родиною і друзями.

2- 3 роки тому думали, що соціальні мережі змінять авторитарні режими. Ми знаємо, що в соцмережах кожен швидко збирає і передає інформацію. В соцмережах можна швидко зібрати гроші, але один раз. Довготривалий збір пожертв через цсоцмережі неможливий.

Що ви робите на ФБ? Спостерігаєте один за одним. Це вам подобається, це увага до вас, ваша важливість.

Дуже важко робити в соцмережах те що розтягнено в часі і те що деталізовано.

Соціальні ЗМІ, тобто соцмережі гарні для руйнації чогось, але вони не можуть нічого побудувати. Соціальні ЗМІ це постійна опозиція.

Соцмережі це потужна зброя. Але в ній лише два патрони. Треба думати, як концентрувати увагу мережі, а не використати запал учасників один раз.

Спільнота у соцмережах ніколи не дасть відповіді на те як утримувати водопровід чи дороги.

До речі, терористичній групі потрібно дати в управляння водопровід і вона зникне, бо підривати завжди легше.

Довгострокова перспектива змін через соцмережі саме у третьому способі використання: спілкування з родиною. Міжнародні перекази родичам з 2000 року зросли у чотири рази. До чого тут соцмережі?

Люди спілкуються, розмовляють у Скайп, родинні зв'язки не перериваються. В оці інтимні функції соцмереж і варто вбудовувати проекти, котрі тривають в часі. Згодом функції перформативні і логістичні витіснятимуться позачасовими.

Онлайн-спільнота не може вчитися на помилках, вона не має пам’яті.

Соціальні медіа постійно в опозиції. Іноді вони перетворюються на досить потужну зброю. У них складно буває дати позитивну оцінку, але вони з легкістю допомагають подати щось у негативному вигляді.

Соціальні медіа вимагають, щоб нудне стало цікавим. Таким чином вони змінюють нас.

Джордж Кривокапич, «цифровий дослідник», активіст, юрист, спеціалізується на захисті журналістів, Сербія

Реєструйте медіа в США

Судові позиви проти журналістів звичайна справа в більшості європейських країн, а Інтернет лише збільшив кількість судових проваджень за наклепи.

Нині публікація має більше глобальний характер, аніж локальний, і часто те ж можна сказати про репутацію. В наші дні журналістам надзвичайно важко захистити себе, особливо в Інтернеті. Образи та наклепи можуть міститися в коментарях, тому навіть звичайний пост може нести в собі загрозу.

Досі питання, чи відповідальний журналіст за коментарі, не вирішено. Як правило, редакція несе відповідальність за коментарі під статтею, коли є модерація коментарів, коли немає модерації, то немає і відповідальності.

Є три основні моменти, на які варто звертати увагу активному користувачі соцмереж Це законодавство, що застосовується в цій сфері, юрисдикція, правозастосування та визнання.

Розглянемо приклад. Я зараз написав пост у Твіттері, який потенційно торкається репутації одного з лекторів. Де він буде судитися і за чиїми законами? Я написав пост в Україні, Твіттер базується у США, я живу у Сербії, колега громадянин Ісландії і працює у Англії над французьким проектом. Це ще досить проста схема.

Щоб притягнути мене до відповідальності мало щоб суд визнав мою вину, потрібно щоб сербський суд підтвердив рішення суду, наприклад, англійського. Але адвокати впливових людей людей добре знаються на цих нюансах.

Жарти в соціальних медіа – не найкращий варіант подати інформацію. Частими стали судові позиви на безневинні дотепи в Інтернеті. Особливо важливо пам'ятати це правило, коли ви пишете твіт про зірку чи відому особистість. У Сербії ув'язнили людину за жарт у Твіттері про те, що заміновано вокзал.

Великі неприємності можуть принести також гіперлінки, які досить часто зустрічаються в журналістських матеріалах.

Багатії люблять судитися в Британії, бо там тягар доведення власної невинності завжди лежить на авторі матеріалу незалежно від того, в якій країні він перебуває. Хоча існують варіанти, коли ви можете звернутись до судових інстанцій інших держав і спиратись на їх законодавство для захисту власних інтересів.

Так, у США діє перша поправка до Конституції, що гарантує свободу слова і захищає права журналістів. Є приклади, коли після програшного суду в Британії журналісти зверталися до суду в США і вигравали справи. Не кажу про владу США, кажу про судову систему і юридичні тонкощі.

Щоб скористатися перевагами Першої поправки в США вам варто зараеєструвати ГО в Штатах і від його імені видавати ЗМІ. Вам варто знайти людину в США, котра представлятиме вашу ГО. Це не так дорога, як задається. За пару тисяч доларів можна вирішити питання, якщо знати до кого звернутися.

Ще пару порад:

1) завжди публікуйте історію відповідно до законодавчої системи країни, в якій ви проживаєте;

2) зауважте на законодавчий захист особи, про яку ви пишете.

Стеван Дойчинович, журналіст розслідувальник, Сербія

Публікуйте зібрані дані швидко

Як провести інтерв'ю з з босом мафії?

Перш за все, необхідно дати шанс розповісти власну історію. Це нестандартна, нетипова ситуація, тому не потрібно використовувати певні шаблони чи дотримуватись стандартних правил під час роботи.

Часто злочинці, потрапивши в стресову ситуацію, можуть тиснути на журналістів чи вдаватись до відкритих форм агресії: знущатись, бити. Іноді ж наслідки можуть бути набагато серйознішими, до фізичного знищення (зокрема, коли це стосується організованої злочинності).

Такі умови вимагають дотримання певних правил при роботі зі злочинцями.

Головне під час роботи не затримувати інформацію надто довго, оскільки це створює для вашого героя постійну стресову ситуацію. Потрібно діяти рішуче, не втрачаючи часу одразу після проведення інтерв’ю. В іншому випадку особа матиме достатньо часу для дослідження вас, напрямку вашої роботи, що створить загрозу для вашої особистої безпеки. Не виключено, що злочинець намагатиметься зупинити вас.

Найбільш проблемний період – це час із моменту, коли ви провели зустріч, і до моменту публікації матеріалу. У цей період герой, скоріше за все, намагатиметься «бути тихим», непомітним. І все ж рівень нещасних випадків, що трапляються з журналістами, які мають справу зі злочинцями, досить високий.

Особливу увагу приділяйте вибору місця проведення майбутнього інтерв’ю. Головне завдання при цьому – зробити середовище якомога безпечнішим. Обирати потрібно громадське місце, де було б багато людей: це може бути торгівельний центр, кафе або ресторан при готелі. Вам потрібно бути в натовпі, але мати власний особистий простір.

При цьому не погоджуйтесь на пропозицію героя, краще самі запропонуйте місце зустрічі. Так ви зможе підготуватись до інтерв’ю заздалегідь і продумати всі можливі шляхи розвитку подій.

Ніколи не обирайте територію, яку не знаєте особисто! І ніколи не йдіть на інтерв’ю непідготовленим. Це небезпечно. Місце в ресторані або кафе обирайте самі, сідайте там, де зручніше бачити героя матеріалу.

Запросіть на зустріч ще принаймні одного колегу або редактора, який буде слідкувати за ситуацією. Його місцезнаходження має бути попередньо визначено.

Надзвичайно важливо завжди тримати дистанцію з героєм, не пускати його у ваш особистий простір і слідкувати за станом героя. Раджу не погоджуватись на пропозицію змінити місце та перейти до іншої будівлі. Це може бути пасткою.

Підтримувати зв'язок із довіреною особою (колега, редактор) ви маєте постійно (за допомогою спеціальної мови або подання знаків чи сигналів). Якщо ви відчуваєте, що настрій героя змінився або він починає нервувати, краще завжди вчасно «заспокоїти» його.

Ви можете покликати свого друга, який нібито випадково зустрів вас у цьому ж кафе. Злочинець не буде проявляти агресію при свідках.

Журналістові потрібно бути гарним експертом у психології та стосунках із людьми. Акторська гра найчастіше є недоречною і навіть небезпечною при спілкуванні зі злочинцями. Головне, жодних страхів! Ви маєте бути гнучкими. Тільки спокій, стриманість, рівновага.

Алміраат Хішам, керівник спільноти Global Voices, яка збирає та публікує найкруальніші блоги та розслідування з усього світу.

Шифруйте свої дані

Якщо раніше ми думали, що Інтернет – це безпека, на жаль, нині це не так. Потрібно змінювати своє ставлення до соціальних медіа та захисту інформації в них.

Уряди країн вже усвідомили, що дуже важливо контролювати Інтернет-середовище. Тому для журналістів постає питання: «Як реагувати на загрози, що несе в собі цей простір?».

Безпека не може бути повною, навіть якщо ви знаходитесь в оффлайні. Алміраат впевнений, що потрібно шукати певний компроміс між ризиком та його вартістю,. І тут присутній певний філософський момент.

Цінними є будь-які матеріали, як ті, що мають фізичну природу, так і ті, що її не мають. Варто усвідомити, що збереження даних дуже важливо під час роботи в ЗМІ. Часто для цього використовується спеціальне програмне чи апаратне забезпечення.

Найбільші вороги журналістів в Інтернет-середовищі це влада, організації та корпорації, впливові діячі (особливо релігійних та політичних) та окремі зацікавлені особи.

Вони можуть використовувати Інтернет для того, щоб отримати дані, розміщені на вашому комп’ютері. У цьому допомагають різні технології: апаратні кейлогери, дистанційні кейлогери, розумні мікрофони, схеми енергоспоживання та інші.

Я працював з групою активістів… і отримав повідомлення з документом всередині, який потрібно було відкрити. Після його відкриття все на вашому комп’ютері починає руйнуватись. Ми звернулись до групи експертів і виявили, що документ містив дуже дорогу італійську технологію DaVinchi. На той час я вже встиг переслати це повідомлення своєму другові.

Наслідки цього дуже важко виявити. За його словами, нині є дуже багато технологій для кібер-злочинів, найпоширенішими з яких є троянські програми та спам із вірусами. Злочинці можуть навіть слідкувати за тим, як ви використовуєте дані на своєму комп’ютері. Тому я виокремив для себе низку принципів, що допоможуть у роботі в Інтернет-просторі:

1) Якщо у вас немає даних, злочинці не зможуть скористатись ними.

2) Потрібно знищувати дані, які вам непотрібні.

3) При роботі в організації необхідною є так звана «гігієна даних», тобто політика чистки систем.

4) Захищайте дані, які є цінними для вас.

5) Якщо злочинці не зможуть дістатись до інформації, вони не зможуть її використати проти вас.

6) Шифрування даних часто є гарною альтернативою.

«Шифруйте стільки, скільки можливо, одного паролю ніколи не достатньо».

7) І все ж користуйтесь паролями.

При цьому криптостійкими, тобто сильні, вважаються довгі, унікальні, з використанням різних символів паролі, що важко читаються, або паролі з двоетапною перевіркою.

8) Обирайте безпечне спілкування.

Воно передбачає особистий контакт з особою. Якщо такої можливості немає, краще використовувати стаціонарний телефон, зашифровані Інтернет-спільноти і лише потім мобільний телефон чи смс-повідомлення. На думку експерта, зашифровані Інтернет-спільноти часто набагато безпечніші за мобільний телефон. Перше місце він віддає стаціонарному телефону.

9) Застосовуйте технологію «звільнення».

10) Зберігайте електронну пошту на комп’ютері, але шифруйте її.

11) Пам’ятайте: сила – у знаннях, дорожче – не значить краще, що простіше спілкування – то воно безпечніше, завжди майте план «Б».

12) Постійно оновлюйте свої знання.

13) Майте довірених осіб для захисту інформації.

14) Дублюйте цифрову інформацію.

15) Шукайте правової підтримки.

16) Контролюйте власні повідомлення.

Квін Нортон, США; Смарі Маккарті, Ісландія, іноватор, інформаційний активіст, розробник альтернативного до Google та інших великих компаній поштового сервісу. Рафаель Віно,програміст, Люксембург

Комп'ютери це не магія, але вони можуть керувати вами

Квін Нортон: більшість інформації, яку ми передаємо про себе, є результатом спостереження. Цей процес лежить в основі всього. Якщо наш мобільний увімкнений, він також веде спостереження, за ним можна відслідкувати ваше місцезнаходження.

Смарі Маккарті: Так, коли ви надсилаєте смс-повідомлення, перше, що необхідно, шпигунам аби все працювало, - це номер вашого телефону. Тому, через Інтернет-мережу визначити ваше місце знаходження складніше, тут немає точних даних.

Квін Нортон: Метадані – важлива річ, вони можуть намалювати портрет вашого життя, створити вам імідж, моделювати ваш «зовнішній вигляд» у мережі.

«Місцезнаходження найпростіше визначити за номером телефону чи за допомогою кодів IMEI та IMSI», - стверджує Смарі. За його словами, мережа може відслідкувати, чи змінили ви сім-карту на телефоні.

Пристрої миттєво визначають ваші дії. Так само можна спостерігати за активністю людини і в Інтернеті, за допомогою IP-адреси. «Але перевага Інтернету в тому, що цю унікальну адресу можна змінити», - зауважив Рафаель Віно.

Смарі: користувачі стали надзвичайно активними, безліч сигналів передаються щосекунди, і система може заплутатись в умовах, коли кожен передає повідомлення кожному. В Інтернеті все зводиться до простого, особливо коли мова йде про передачу повідомлення, тут існує така річ, як сеанс.

В мережі практично кожен може побачити контент веб-сторінки і зрозуміти, який зміст ви вкладаєте в повідомлення. За словами ж Смарі, у мережі варто завжди пам’ятати, що третя особа може скопіювати, змінити, заблокувати чи навіть видалити ваше повідомлення. «Так, - погодилась Квін, - це ніби передача записок у школі. Ви не знаєте, куди вона піде далі і до чиїх рук потрапить».

Іноді повідомлення можуть «рухатися» зовсім в іншому напрямку, ніж ви очікували. Смарі зауважив, що кожен завжди має знати, до кого потрапляє його інформація. Квін погодилась із колегою і зазначила, що спочатку вся інформація, включаючи метадані, проходить крізь Google.

Створюється певний ланцюжок: той, хто надсилає інформацію, канал SSL, Google, канал SSL, той, кому адресована інформація. Тобто канал SSL – це канал, що з’єднує ваш комп’ютер і Google. Експерт радить шифрувати інформацію за допомогою спеціальних ключів. Ключем буде текстовий файл.

Ви можете передати кожному користувачу ключ, який допомагає закрити інформацію, а собі лишити ключ, який її відкриває. Таким чином, ви користуєтесь двома типами ключів: відкритий та особистий.

Якщо ви користуєтесь електронною скринькою Gmail, ви можете скористатись спеціальними можливостями Mailvelope або шифруванням «End to End». Отже, як стверджує Смарі, вам потрібно зробити три прості кроки: налаштувати плагін, створити ключі, роздати відкриті ключі. Захистити ваші смс-повідомлення допоможуть такі програми як TextSecure та Chatsecure. В Інтернет-мережі використовуйте Cryptocat, Adium, Pidgin, Jitsi.

Рафаель Віно: Не потрібно забувати, що, якщо ви не шифруєте повідомлення, це може поставити під загрозу людину, з якою ви спілкуєтесь

Особливу увагу звертайте на безпеку вашого персонального комп’ютера. Вона каже, що пароль має бути обов’язково, і він повинен бути складним, але не для вас. Він має нести в собі конкретне значення, зрозуміле лише вам.

Оскільки комп’ютер не пам’ятає значень, йому буде складно це зламати. Рафаель Віно запевнив, що пароль, який є словом із п’яти букв, можна легко «зламати» за один день. Смарі погодився з колегою і додав, що кращим варіантом може бути довгий вираз (речення). На його «відкриття» знадобиться набагато більше часу, ніж на одне слово.

Слова в цьому виразі бажано змінювати так, аби програма не могла користуватись словником, робити помилки або додавати до слів цифри та спеціальні знаки: оклику, відсотки, зірочки. Транслітерація, за словами Смарі, також не найкращий варіант. Він переконаний, що все, що дозволяє використовувати словник, є не дуже безпечним.

Квін зробила такий висновок: «Якщо ви працюєте на комп’ютері, ви не можете бути впевненим у безпечності інформації, яку зберігаєте». Смарі Маккарті зауважив, що нині комп’ютер, безпека та інформаційна безпека змінюються. Досі багато суперечок викликає програма TrueCrypt, навколо якої розгорнулась справжня хакер-драма.

Будь-які зусилля, вкладені в безпеку, не є марними.

Квін Нортон виокремила головні правила, що є обов’язковими для журналістів. Перш за все, вона наголосила на необхідності зберігати в таємниці всі ваші джерела інформації. Крім того, переконана американка, всі дані на вашому комп’ютері мають бути захищені. Для журналіста надзвичайно важливими ресурсами є інформація та комп’ютер.

Шифрування повинно стати професійною звичкою.

Смарі Маккарті, у свою чергу, пропонує відмовитись від використання USB-пристроїв, оскільки вони мають недостатній рівень безпеки. Якщо вам все ж потрібно зберігати інформацію на цьому носії, ви маєте власноруч встановити додаткові програми для захисту даних.

Серед безлічі зловмисних програм Смарі виділяє віруси, троянські програми, черви, спам-програми та програми-здирники як найбільш неприємні для журналіста. Ці програми є скрізь, тому саме вони такі небезпечні. Ще однією особливістю, за словами Смарі, є цілеспрямовані атаки на конкретного журналіста, коли ви маєте ту інформацію, яку потребує злочинець.

Комп’ютери діють як математичні генії, що здатні проникати до ваших файлів, їх змісту. Часто ви можете опинитись під їхньою владою та змушені будете коритись їхнім вимогам, навіть не помічаючи цього.

Комп’ютери стали набагато потужнішими, ніж були раніше. Нині, як стверджує Смарі, надзвичайно легко втратити контроль. Тому вам потрібно поміркувати над питанням: «Як протидіяти намаганням викрасти у вас цінну інформацію?».

Але, в цей же час комп’ютери не є магією. На його переконання, під час користування будь-якою технікою важливо пам’ятати, що це – лише фізика. Тут не має місця чаклунству чи диву, а ти – розумна людина, не машина.

Усвідомлення – ось те, що комп’ютер НЕ здатен робити. Це лише пристрій, який не усвідомлює, що саме він робить. Якщо ми цього не розуміємо, це наша найбільша помилка. Хоча, за словами Смарі, ніхто не може точно сказати, що робить комп’ютер більшість часу. Це дуже складні процеси. І ми, з цього погляду, не ідеальні та не можемо зрозуміти все. Варто пам’ятати, переконаний експерт, що ми – лише люди.

За словами Квін Нортон, ми маємо завжди бути насторожі. Якщо ви не впевнені в тому, що отримане повідомлення надіслав ваш друг, краще зателефонуйте та переконайтесь. Якщо ви знаєте про ризик, стає набагато простіше його уникнути.

Маккарті також додав, що не варто боятись використовувати нові технології, потрібно лише намагатись мінімізувати ризики, що вони несуть у собі. Ніколи не бійтесь!

інтернет медіа майбутнє безпека