«Вести», «Комсомольская правда в Украине» й інші продовжують вести війну проти України

Інформаційна війна, що триває проти України, ведеться не лише засобами сусідньої держави. Усі 23 роки української незалежності наша країна була полігоном для дочірніх ЗМІ Москви, створених в України, зі штатом місцевих журналістів і редакторів. Вони продовжували тяглість того культурно-ментального простору, в якому перебували всі любителі Кобзона і Пугачової, фільмів «Москва слезам не верит» і «Кавказская пленница», романів Валентина Пікуля і Юліана Семенова.

Саме ця тяглість сприйняття московського продукту як свого, «отечественного» призвела до заміщення Іосіфа Кобзона Григорієм Лепсом, Алли Пугачової Єлєною Ваєнгою, а радянських фільмів – російськими серіалами про ментів, офісні романи, НКВД і КГБ.

Війна Росією і кількість загиблих штовхнули мас-медіа «отечественного» напрямку визначатися із політичними пріоритетами. Головна причиною того, чому доморощені любителі Путіна в медіа-середовищі є досить обережними в прямому просуванні російської пропаганди - анексія Криму. Т

Тепер вони вправляються у скоріше у тонкому роставленні акцентів, ніж у прямій агітації. Вторгненням на півострів Кремль штовхнув проросійські ЗМІ з київською пропискою у вимушений патріотизм. Проте і в цій ситуації вони умудряються так побудувати публікації, аби підвести читачі до думки, що вторгнення власне і не вторгнення, а нова влада ніим не краща за попередню, тобто що Майдан відбувся дарма.

«Вільний вибір» Криму

Одним із лакмусів, котрий чітко маркував медіа, їхнє відношення до кримського референдуму. Ні в виданнях холдингу Ігоря Гужви «Мультимедіа інвест груп», ні в курченківському «Корреспонденте», ні в «Комсомольской правде в Украине» годі зустріти це слово в лапках (а от слово «біженці» з Криму – будь ласка, які ж вони нам «біженці», так собі, переселенці!).

Для них – референдум це явище, яке цілком спроможне вирішувати долю кримчан (хоч за українським законодавством не існує такого права), - «Куда причалит Крым?» – обкладинка «Корреспондента» від 14 березня.

Для цих ЗМІ нашвидкуруч і з усіма можливими порушеннями цей референдум є таким що відбувся: «Крым сделал свой выбор», передовиця КП, 17.03.2014, а за його результатами Росія «официально включила Крым в свой состав» (Дмитрий Коротков, «Вести», 19.03.2014).

Як написав у Фейсбуку оглядач Олег Зайченко, «завдання маніпулятора – відірвати зміст від слова. Якщо жінки прикривають озброєних людей у масках в захоплених адмінбудинках, то вони не мирні домогосподарки, а посібники терористів».

Подібно і тут – анексія для цих «українських» ЗМІ такою не є, це таке собі «перетікання» Криму до мирного, «свого» сусіда.

Про Україну ж у цій ситуації пишеться, що вона (саме в третій особі, не «ми», а власне «вона», «Київ», «українська влада») це опитування не визнає. Що говорити, коли можна в понеділок 17 березня, коли газети ще не знали про результат опитування, надибати ось таку фразу: «…если так пойдет, как запланировано, если крымчане выскажутся за присоединение к России, то 21 марта Госдума одобрит результаты референдума и полуостров станет частью Российской Федерации» (Олеся Дубовик, КП в Украине від 17 березня).

Виникає питання: З КИМ ВИ, КОЛЕГИ ЖУРНАЛІСТИ? Чи для вас «пойдет, как запланировано» й наступна за Кримом окупація Південня і Сходу України, а може Києва?

Титульна сторінка донецького випуску Вестей за 14 квітня. Зверніть увагу на нижній підпис: "В Донецкой области - вооруженное восстание. Ключевые города – под контролем повстанцев. Турчинов угрожает применить силу"

Схоже що так. Бо вже 19 березня, після підписання паперу про приєднання Криму до Росії, «КП в Украине» виходить із обкладинкою із фото Путіна (нейтральне спокійне фото) і протиставлене йому скривлене обличчя Яценюка, за підписом: «Вчера Президент РФ и наш премьер обратились к украинскому народу».

Путін, наскільки відомо, звертався передусім до народу Росії, натомість Яценюк говорив до східняків, і тези з його виступу КП схарактеризувала як «Запоздалый компромисс».

Як про третю силу, про українську владу холдинг «Вести - Массмедиа».

Судіть самі. 14 квітня у донецькому випуску «Вестей» маємо такий підпис до головного фото першої сторінки: «Донбасс. Весна. Восстание. В Донецкой области - вооруженное восстание. Ключевые города – под контролем повстанцев. Турчинов угрожает применить силу, но спецподразделения отказываются подавлять протесты.

Но есть еще компромисс – если Киев и США согласятся на предложения России». Фактично, газета бачить порятунок у діях Москви та перебріхує факти – не «города» були під контролем, а адмінбудівлі, і не «повстанцев», а російських бойовиків.

У той час коли одні ЗМІ намагалися зробити репортажі з зайнятої росіянами Абхазії, висвітлюючи «райський» занепад невизнаного світом державного утворення, наші раша-оптимісти з завзяттям розповідали про можливість відділення регіону Венеції від Італії (КП в Украине) чи навіть ефекту «заразительного примера» Криму для різних сепаратистських регіонів у Європі (газета «Вести», 20.03.2014). Мовляв, «узбагойтесь», не лише у нас таке горе – Шотландія, Каталонія, Фландрія, Баварія, Гагаузія теж «самовизначаються».

Підзаголовок до статті Дмитра Гомона прорікає: «Успешная спецоперация Кремля по присоединению к России Крыма дала свежий импульс для сепаратистов по всему миру». Мовляв нічого страшного не відбулося, скрізь так. Тільки в згаданих регіонах не приходять «зелені чоловічки» з сусідньої країни і не підтримують «самовизначення» неіснуючого «кримського» народу. Це щастя може чекати хіба що Гагаузію.

Довести, що нова влада це безхребетна «хунта»

Щодо ситуації в Україні аналізовані ЗМІ підкреслено критичні. Пригадується під час Януковича вони вишуковували "позитив" і закликали "не скігліть". 31 березня «КП в Украине» пише про «сплошные ограничения» в продажі валюти в Україні (йдеться про обмеження продажу валюти до $15 тис. на добу і перекази за кордон більш ніж 150 тис. грн. на місяць). Звісно, згадувати про те, як уряд Азарова ввів обмін валюти по паспорту автор Комсомолки Андрій Гаценко не став – жодних же ж обмежень не було!

Слово Майдан використовується де прийдеться, аби лишень дискредитувати і показати у негативному світлі.

Ось заувага телеведучого Олександра Голубова щодо газети «Вести» від 1 квітня: «Газета "Вести" сегодня. "Киев. Вечер. "Мафия".

Стрельба. В центре Киева радикалы открыли огонь. Ранены зам киевского градоначальника и два самообороновца, в противостояние втянулся "Правый сектор"... Шел 5-й месяц Майдана" […]. Может, пора уже перестать называть происходящее в центре Киева Майданом? Бардак и Майдан это несколько разные вещи, мне кажется».

Можливо, Олександрові і дійсно лише так здається, але холдинг «Вестей» цю тему розвинув до тези про «приватні армії», і просуває її як в газеті, так і в супутньому журналі «Вести. Репортер».

Ефект напруженості підтримується навіть тоді, коли його вже важко зауважити.

Головред «Вести. Репортер» Інна Павлова (Золотухіна) в номері від 28.03.2014-03.04.2014 пише, говорячи перед тим, що «Свобода», «Батьківщина» і УДАР «дерибанили портфелі» (це при відмові УДАРу від місць в уряді): «Вместо того, чтобы поехать в «антимайдановские» регионы и объяснить людям, что произошло и куда идет страна. Тем временем протестные настроения там нарастали. Новую власть эта часть страны не выбирала […]. Неудивительно то, что когда на горизонте появилась Россия, большинство населения Крыма и юго-востока сразу вспомнило о том, как хорошо им жилось при Союзе и как тяжело приходилось в составе Украины».

В одній лише цій фразі можна відшукати усі меседжі проросійських ЗМІ в Україні:

1) Штучне протиставлення різних регіонів. «Антимайдановские» регионы»: що це таке? В Донецьку на проукраїнський мітинг вийшло 10 тис. чоловік, на проросійські збиралося максимум дві.

2) Просування поняття "Юго-Восток" (потім замінятимуть на Новоросія - прогноз авторв). «Большинство населения Крыма и юго-востока». В Криму на Півдні і на Сході України зараз настрої різні, різна оцінка ситуації, про це свідчить соціологія.

Зі слів автора можна зрозуміти, що і в Криму і в Херсоні і в Донецьку настрої «кримські», тобто переважно проросійські. Головред журналу «зовсім не Медведчука» не помічає десятитисячні марші з кілометровими прапорами України в Одесі (не кажучи вже про різного роду креативи як виконання гімну Європи на Привозі чи звернення відомих одеситів «Идите домой, Владимир Владимирович!»), про численну акцію автомайдану у Херсоні 16 березня, який вітали в усіх частинах міста, про прикрашення синьо-жовтими стрічками і сіті-лайтами з козаком «Запорожье это Украина»;

3) Створення враження що нинішня влада не легітимна. «Новую власть эта часть страны не выбирала». Хвилиночку. Парламент обраний мешканцями усіх регіонів. Наприклад на частині «Юго-востока» - Херсонщині під час минулих парламентських виборів за опозицію проголосувало трохи менше половини виборців;

4) Оголошується фактична федерація, де кожен регіон сам вирішує в складі якої країни йому бути. «Как хорошо им жилось при Союзе и как тяжело приходилось в составе Украины» - ключовий вислів «в составе Украины». Цим самим Золотухіна підводить до думки, що входження до складу України не таке вже й природнє чи закономірне, як видається переважній більшості її мешканців. І звісно, як же без ностальгії за СРСР – саме на ній тримається рейтинг комуністів та регіоналів.

Так, і ще в цій же колонці, названій «Рецепт спасения – консолидация» ( йшлося про те, що кияни разом із жителями Західної України (відразу протиставлення Сходу), «підсіли на протестний адреналін». Чим не ілюстрація до поширюваних у областях Півдня і Сходу чутках про «подругу/сусідку/сестру, яка була на Майдані, привезла багато грошей, але всі витратила на лікування від наркозалежності, бо їм там у чай підливали постійно»?

Довести, що Захід Україні не допоможе, а її «використає»

Ще одним напрямком "розвінчування"є Захід. Про нього звісно не пишуть в путінському стилі, а з точки зору «патріотизму»: «На Запад надейся», - заголовок «Корреспондента» 14 березня, що підводить нас до розочаровуючого висновку «а сам не плошай».

Обкладинка «Корреспондента» від 7 лютого і супровідна стаття про «Агентов вливания» («Кто и с какой целью финансирует в Украине неправительственные организации») говорить нам набагато красномовніше про справжню редакційну політику видання, ніж тепер, коли і «закони 16 січня» скасовано, і відверто ганити Захід не зовсім пристойно…

Більшість антизахідної пропаганди публікується на блогах «Корреспондента»: Кость Бондаренко, В’ячеслав Піховшек, Анатолій Шарій. Останній, для прикладу, присвятив купу свого дорогого часу, аби в статусі «політичного біженця» в ЄС, як він підписує блог, якраз той ЄС і США облити 18-тьма тисяами знаків брудом і довести, як над бідною Україною Захід глумиться.

Важливий ньанс: класичний блогер, який не отримує гроші за свої тексти пише для свого задоволення по 1 – 3 тисячі знаік в одному дописі. І аж ніяк не 18 тисяч.

Майстер-клас дезінеформації

Викличні заголовки, далекі від дійсності підписи під фото, обраний пул коментарів (Цибулько-Карасьов-Погребинський-Фесенко-Бондаренко (той що Кость), обминання одних фактів і підкреслене наголошування на інших, - ось стандартний набір методів, якими послуговуються українські ЗМІ для просування точки зору окупанта.

Гадаю, чимало журналістів зі Заходу могли би пройти майстер-класи у наших редакторів по віртуозності гебельсівського стилю подачі матеріалів. Як вважає редактора сайту «Mediasapiens» Діани Дуцик:

«Те, що ми маємо нині на Донбасі, це теж наслідок інформаційної політики. - Приміром, медіа-холдинг під керівництвом Ігоря Гужви (газета Вести, радіо Вести, тижневик Вести-Репортер) і до сьогодні негативно впливає на інформаційну картину. Вони продовжують тонко маніпулювати інформацією і впливати на громадську думку певним чином».

Проте, зважаючи на останні акції по пікетуванню роздачі безплатних «Вестей» студентами, досить гострі тексти медіа-експертів щодо тролінгу «Вести.Репортера», обструкцію в соцмережах першим ефірам радіо «Вести», можна передбачити, що так просто їм уже не буде.

Вибраний Україною підхід щодо інформаційної війни з Росією – перемагати правдою – придатний так само і щодо її п’ятої колони в середовищі українських ЗМІ.

****

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

медіа агенти