Московські угоди: Янукович спробував повернутися в епоху застою.

Три роки уряд «професіоналів» рекламував свої успіхи у рятуванні економіки та її подальшому розквіті, а на четвертому виявилось, що та економіка у кризі і без російських грошей та скидки на газ її нас чекає банкрутство. Сам пан Азаров так сказав.

Янукович сформувався в часи застою. Брєжнєв його кумир.

1. Економічна криза в Україні почалася півтора роки тому

Перша ознака економічної кризи – зменшення ППВ три квартали поспіль. В Україні ВВП падає вже шостий квартал.

У листопаді 2013р. виробництво впало 4.7% у співвідношенні до листопада 2012 р., коли воно впало на 2.1% до листопада 2011р. Тобто до листопада 2011р. падіння вже 6.8%. А у травні 2013р. було падіння на 9.3%, це при тому, що у травент 2012 р. демонстрував зростанн на 3%. Тобто, падіння промисловості йде вже більше року, процес сталий і тенденція не змінюється.

Щоб збільшити малюнок клікніть на нього

Файл для друку качайте тут

Можна навести аналогічні дані по транспорту, будівництву – всюди зниження почалося ще у 2012р.

Не краща ситуація з валютними резервами. Дослідження валютних балансів показує, що від’ємне сальдо по зовнішній торгівлі все менше компенсується кредитами та інвестиціями з-за кордону. В результаті валютні резерви кожен місяць зменшуються десь на мільярд доларів і на 1 грудня цього року становлять лише 18.9 млрд.$.

Зведений бюджет 2012 р. не отримав запланованих 33.5 млрд.грн доходів. Відповідно видатки на 40.6 млрд .грн менші ніж заплановано. Дефіцит бюджету 47 млрд. грн., його профінанували за рахунок збільшення державного боргу.

Підсумок виконання Бюджету 2013 ще невідомий. За 10 місяців дефіцит зведеного бюджету склав вже 37 млрд. грн. При цьому уряд погасив 59.2 млрд. грн. боргу і сплатив 26.7 млрд. грн. відсотків. Взято нового боргу на 97.4 млрд.грн. Дані Мінфіну /

Тому коли Азарова розповідає, що начебто, навесні, коли Уряд парафував Асоціацію з ЄС, ще кризи не було, він, м’яко кажучи лукавить.

2. Катастрофа для…

Уряд твердить про катастрофу без російських грошей, але не уточнює хто б міг у неї втрапити.

Кризові явища в економіці – звичайна річ у сьогоднішньому світі і правильна поведінка влади в таких випадках також відома.

Коли є дефіцит бюджету, треба не брати нові борги, а скорочувати витрати бюджету. В цей час не зростають пенсії та зарплати бюджетникам, відміняються доплати та премії, скорочується їх чисельність. Згортаються державні програми, які не дають економічного ефекту. І дефіцит бюджету зникає. В нашій ситуації президент Кучма зі знанням справи рекомендував ще один захід: «Менше красти».

Коли є дефіцит торгівельного балансу і його не можна компенсувати кредитами та інвестиціями, зазвичай зменшують курс національної валюти до долара та євро, і баланс вирівнюється.

Нехай курс знизився б до 8.6 – 8.8 гр/$, це б зменшило імпорт і збільшило експорт, не потрібно було б витрачати валютні резерви.

Саме це й пропонував український владі МВФ. І саме це викликало таке обурення Азарова. Бо для економіки це було б закінченням кризи. А для пана Януковича і його оточення – катастрофою. Азаров так і сказав, що могла б бути катастрофа, тільки не пояснив, для кого.

Бо в результаті знизились би доходи великих верств населення. Не катастрофічно, не набагато. За статистикою, 42% товарів, які купують українські покупці, імпортні. От вони б подорожчали на 10%. Пенсії та зарплати бюджетникам знизились б. Хтось з сумісників втратив би роботу, а когось би на кілька місяців перевели б на неповний робочий день.

Насправді, десятки тисяч людей і сьогодні втрачають роботу повністю чи частково, просто про це не пишуть і не змінюють під цим приводом міжнародні договори. В усякому разі катастрофи це не викликає. Так цивілізовані країни виходять з кризи. Так зменшуються зайві витрати бюджету та бізнесу і отримують імпульс до нового зростання.

Але це не в Україні. Бо таке зменшення закриє шанси Януковича обратися у 2015 р. І це для нього і його оточення буде дійсно катастрофою. Для обрання йому потрібно зробити зворотнє – збільшити пенсії та зарплати бюджетникам, роздати гроші слухняним мерам . А де ж їх взяти, коли і на поточні виплати на вистачає, а кредити вже не дають?

3. Як можна збільшити доходи?

Наприклад, збільшити податки з великого бізнесу. Можна, але важко.

Влада тісно пов’язана із частиною цього бізнесу, залежить від його грошей та підтримки. Цей бізнес має великі ресурси, фахівців для опору, контролює депутатів, чиновників. Може легко переводити свої гроші закордон, ховаючи їх від влади.

Страхуючись від спроб розкуркулення, він витрачає гроші закордоном, фінансуючи авторитетних світових осіб, побажання яких українська влада не може ігнорувати (на відміну від російської).

Уряд «младореформаторів» зробив спробу вичавити більше податків з великого бізнесу – був прийнятий закон про трансфертне ціноутворення. Малася на увазі ситуація, коли в угоді обидві сторони, продавець і покупець, належать одному власнику.

Тоді власник встановлює спеціальні ціни угоди, які й називають трансфертними. Якщо обидві сторони угоди мають однаковий податковий режим, проблем немає. Якщо ж він різний, може бути намагання перевести прибуток тій стороні, в якої податок менше.

Зазвичай так буває, коли контрагент української фірми зареєстрований в країні з меншими податками, ніж в Україні. Тому в усьому світі такі угоди контролюють податківці, перевіряючи, щоб ціни в них не відрізнялись суттєво від цін інших угод тієї ж фірми.

Але український Уряд розповсюдив ті ж вимоги і на внутрішні операції. Вертикально інтегровані холдинги опинилися перед великою морокою.

Податківці контролювали б кожну операцію і вимагали б заповнювати по ній масу документів. Такої практики немає в інших країнах, це була не зовсім економіка так «младореформатор» хотіли вдарити по «олігархам». Але затія закінчилася нічим.

19 грудня в розпал політичної кризи і вимог відставити Азарова Рада прийняла додаток до закону, який дозволяє вертикально інтегрованим холдингам створювати консолідовану групу платників податків. Внутрішні операції групи контролюватись не будуть. Мабуть, Уряду знадобились голоси деяких депутатів для прийняття бюджету та не голосування за відставку Уряду.

Це просто ілюстрація того, як непросто примусити великі підприємства платити більше. Ані Тимошенко, ані Януковичу цього не вдалося, не зважаючи на гучні заяви та саморекламу своїх успіхів.

Інший шлях – збільшити оподаткування середнього та малого бізнесу Уряд йде цим шляхом вже не перший рік, податковий терор примусив зменшити чи навіть припинити свій бізнес сотні підприємців, але проблеми бюджету, платіжного балансу та ВВП від цього тільки збільшуються.

Звичайний для інших країн шлях зменшення видатків бюджету наша влада не розглядає. Не тільки теперішня. Коли у минулого Прем’єра питали. чому вона не зараховувала підприємцям податковий кредит, вона відповідала «я ж пенсії платила» з таким самим обуренням, з яким Азаров коментує пропозиції МВФ зменшити виплати бюджетникам.

Це така політична культура, яка не дозволяє зменшити виплати залежним від бюджету, але дозволяє і навіть схвалює порушення законності відносно підприємців.

А провести реформи: дати можливості та стимули всім бажаючим збільшувати виробництво, експортувати, займатись імпортозаміщенням – такий шлях владі незрозумілий.

2010-й рік, якщо хтось пам’ятає, пройшов під гаслом реформ. Опубліковано достатньо матеріалів, які аналізують їх хід та невдачі. Щоб не повторювати ї х зміст, скажу головний висновок – цей уряд не розумів, що треба реформувати. Він повторював слова, але їх зміст не входив у набір понять, яким ці люди оперували. Культурний рівень виявився не сумісний з реформами.

4. Що підписано у Москві?

Знижка ціни на газ дозволить зменшити дефіцит бюджету. Справа тут у цінах для комунальної енергетики. Вона щорічно споживає десь 8 млрд.м3 газу за ціною 1309гр/1000м3 з урахуванням ПДВ. Інші споживачі отримують цей газ за 4500 гр/1000м3 і дорожче. Різниця десь у 20 млрд.грн. має покриватися з бюджету.

Насправді, у бюджеті закладається не вся потрібна сума. Десь на 6-8млрд.грн Уряд кожен рік випускає ОВГЗ та вносить його у статутний фонд Нафтогазу. Нафтогаз продає ОВГЗ банкам. і отримує потрібні гроші, ті продають НБУ, який, фактично, робить емісію для фінансування Нафтогазу.

МВФ головною умовою кредиту робив підвищення цін на газ для комунальної енергетики, адже це зменшить дефіцит бюджету. Уряд опирається, бо це збільшить тарифи для населення. Зменшення ціни на російський газ зменшить дефіцит Нафтогазу і бюджету десь на 9 млрд.грн.

Треба тільки пам’ятати, що ціна буде зменшуватись на кожен квартал окремо. Газпром може в будь-який квартал не підписати зменшення, тоді ціна повернеться до поточного рівня. Це нагадує той договір, який був у Нафтогаза з Газпромом до 2006 р.

Тоді казали, що в нас ціна на газ 50$/1000м3 до 2009р. Але це було не зовсім так. Той договір передбачав складання балансу газу на кожен рік. Не підписання Газпромом такого балансу на 2006 р. зробило договір недійсним. В даному випадку той самий алгоритм. тільки підписувати коефіцієнт зменшення ціни треба кожен квартал.

$15 млрд. Росія обіцяє заплатити за українські цінні папери. З лютого 2013р. українські євробонди не купують на світових біржах за пропоновані Урядом 7.5% річних. Росія погодилася купити за 5% терміном на 2 роки.

Це вигідна для України пропозиція, хоча термін і невеликий. З точки зору Росії в цій покупці не буде жодного бізнесу (бізнес структури не купують українські папери і за більший відсоток), а чиста політика. На сьогодні мова про викуп до кінця грудня паперів на 3 млрд. $. Ця сума дозволить зменшити дефіцит бюджету і підтримати валютні резерви без зменшення курсу гривні.

На наступний рік $12 млрд. дозволять розплатитися з поточними боргами, підтримати курс гривні, зменшити дефіцит бюджету. Їх, навряд чи вистачить на збільшення пенсій та зарплат бюджетникам. Можливо, будуть нові кредити, можливо, влада сподівається на зростання цін на український метал.

В Москві домовились про прибирання технічних, митних та інших бар’єрів на шляху українських товарів до Росії. Щоправда, це прибирання намітили лише на березень 2014 р.

Все підписане у Москві, допомагає українському бюджету та виробникам. Але треба зауважити, практично все це - обіцянки. Їх в будь-який момент можна відмінити чи зовсім не виконувати. Можна не підписати коефіцієнт зменшення ціни газу на наступний квартал (на сьогодні він ще не підписаний на жодний квартал), можна не викупити наступний випуск українських цінних паперів, можна не відміняти перешкод на шляху українських товарів, адже до березня ще багато часу.

5. Не підписання угоди про Асоціацію – чому?

В останній момент перед не підписанням Асоціації з ЄС у Вільнюсі українська влада раптом заявила, що Асоціація потребує грошей. Називались захмарні цифри у $160 млрд. Мовляв, без них Україна не пристосується до вимог ЄС і економіка зупиниться.

Московські домовленості показали, що справа йшла не про гроші на пристосування до вимог ЄС, а на спасіння бюджету та валютного балансу без будь-яких реформ.

Відносно грошей на виконання вимог, то це міф. Перебудова підприємств стосується тільки тих з них, які хочуть експортувати продукцію в ЄС. І це – проблема їх власників, які будуть отримувати прибуток від експорту.

Гроші, які потрібні українським регуляторам для впровадження стандартів ЄС, сьогодні все одно витрачаються. В майбутньому ЄС міг би й допомогти, але вже після підписання Асоціації, в процесі спільної роботи. В будь-якому випадку, це не великі гроші, не мільярди.

Насправді, виявилося. що метою української влади були дешеві гроші до бюджету, а асоціація – лише інструмент торгівлі.

6. Від яких перспектив ми відмовились?

Галузі української економіки розвиваються по-різному. Є такі, що активно експортують свою продукцію по всьому світу. Але вихід на найбільші ринки для них обтяжений.

Сьогодні головний регіон українського експорту – Близький Схід та інші середньоземні африканські країни. Але їх потенціал експорту обмежений і майже вичерпаний, тим більше зважаючи на політичні проблеми цього регіону.

Про великі перспективи українських аграріїв та металургів на європейському ринку донедавна знав і сам пан Азаров Сьогодні він каже протилежне, мовляв, аграріїв треба захищати. Але самі аграрії хочуть підписання Асоціації.

Асоціацію передбачала запровадження європейських стандартів якості в Україні. Це б дозволяло експортувати нашу продукцію в ЄС і на багато інших ринків, зокрема на ринки Південно-Східної Азії.

Країни цієї частини світу досить заможні і потребують нашої продукції, зокрема, аграрної. Але технічна регуляція в них не надто розвинута і вони довіряють ЄС – якщо виробник має право на постачання своєї продукції до ЄС, вони й собі дозволяють.

І саме по найпросунутішим був нанесений удар не підписанням Асоціації. Мовляв, сиділи ви в совку і сидіти будете.

7. Чи дійсно після Угода про Асоціацію закриються підприємства, що не відповідають європейським стандартам?

Ні, це неправда. По-перше, підписання Асоціації дозволило б перекласти турботи синхронізації українських та європейських стандартів з підприємств на держоргани. А їм би допомагали європейці – і технічно, і методично і, була надія, що й фінансово.

По-друге, цю саму роботу треба було б провести разом і з Росією для уніфікації українських стандартів з російськими. Існує міф, буцімто наші стандарти співпадають. Вони співпадали у 1991р., з тих пір багато разів змінювались і сьогодні зовсім різні. Експортери у Росію так само вимушені на кожну зміну російського стандарту затверджувати новий регламент у Кабміні.

Країна може мати (і має) декілька стандартів на одну й ту саму продукцію. Можна мати стандарт синхронізований с ЄС, з Росією і техрегламент для випуску продукції на власний ринок, якщо така продукція задовольняє його потреби і вимоги. Це все буде тільки спрощувати торгівлю, збільшувати національне багатство, а не руйнувати промисловість, як стверджує влада сьогодні.

8. Яку спадщину ми захищаємо?

Є підприємства, які, справді, працюють здебільшого на російський ринок. І їм буде тяжко, коли РФ введе перешкоди чи зовсім припинить купувати продукцію. Що це за підприємства?

У 1991р. абсолютна більшість українського машинобудування працювало на оборону. Як тільки величезні витрати на ВПК пішли у минуле, майже усі з цих підприємств зупинились.

Ті підприємства, що залишились, стали витискуватися російським керівництвом із свого ринку відразу, з початку 1990-х.

Відомо, що запуски радянських космічних апаратів робили дніпропетровські ракети-носії. Вони й продовжують це робити. І комплектуючі, електроніку для них випускають українські підприємства. Але з 1994р. РФ розробляється проект своєї ракети "Ангара" без жодної участі України. Те, що він вийшов невдалим, а "Протон" не може повністю замінити українські ракети і потреба в них залишилась/a, це недоробка росіян, а не їх добра воля .

Вони зробили все, щоб не використовувати українську космічну техніку. І почали тоді, коли про теперішніх українських євроінтегратороів ще ніхто нічого не чув.

Інший приклад, труби великого діаметру. Їх в СРСР випускав Харцизький трубний, а використовували на будівництві газо і нафтопроводів у Сибіру. З 1993р. у РФ стали будувати спочатку прокатні стани по випуску штрипсу. Далі були побудовані трубні заводі і не один.

Системно з самого початку 1990-х українські труби витискували з російського ринку і на сьогодні їх витіснили. При такій кількості власних потужностей хто ж буде купляти українські труби, про що б там не домовились політики?

Така сама доля чекає будь-яку українську продукцію на російському ринку, просто не до всіх дійшла черга. Протягом років один заводі за іншим втрачав російський ринок і це не викликало жодних політичних істерик.

Але коли в Росії тривав інвестиційний бум, вона не могла обійтися без українських труб, вагонів, станків, підшипників та ін.

Свої заводи не справлялись. Навіть у найтяжчі дні україно-російських відносин, у 2008 р. на українську продукції не вводили заборон. Бо вона була потрібна. Сьогодні в Росії криза і власні заводи зменшили випуск на чверть.

Навіщо ж росіянам купувати будуть українську продукцію? Закінчиться криза, може й почнуть знову.

Є ще одна сторона поставки української продукції на російський ринок. Це приватні стосунки. Деякі менеджери знайомі з радянських часів, між ними існують неформальні відносини. Але це минуче. Люди йдуть на пенсію, змінюють роботу. І виникає питання, навіщо купляти українську продукцію, коли можна купити кращу європейську чи дешевшу китайську?

Яка перспектива у підприємств, котрі не можуть існувати без російського ринку? Вони залежать від особистих відносин менеджерів та політиків, від кон’юнктури російського ринку і все одно їх перспективи обмежені. Будь-яка зміна – і вони втрачають ринок.

Можливо, це дозволяє доробити до пенсії старим працівникам. Але яка перспектива у молодих, які закінчують вузи, починають свою карєру? З самого початку працювати на тупиковому підприємстві, що не має шансів пробитися на світовий ринок?

Тільки ставши європейським брендом українська продукція може вийти на російський ринок не на політичній, а на бізнесовій основі. Росіяни так само намагаються купувати якісну і відому у світі продукцію, як і українці.

В України було 2 варіанти. Зробити ривок з допомогою ЄС і вийти із своєї економікою на європейський ринок, на європейський рівень продуктивності праці та європейські стандарти якості. Не відразу, але найпідготовленіші це б зробили скоріше, інші – по мірі готовності. Ніякої катастрофи з більшістю з них не відбулося б.

Україні обрала інший шлях. Консервації теперішнього стану, брєжнєвського застою. Він не має перспектив. Проблеми відсталих підприємств існують, але вони не такі катастрофічні, як нам розповідають. І стосуються 100-200 тисяч людей, а забирають перспективи у мільйонів. Ці проблеми існували завжди, але сьогодні їх використували політики, для яких важливо зберегти існуючу ситуацію і обратися знову.

Пройде 2 роки, кредит потрібно буде віддавати, нових джерел багатства не виникне. Ті ж проблеми, що і сьогодні стоятимуть перед Україною. Ясно, що для більшості політиків життя після 2015р. не існує, вони у наступній виборчий кампанії. Але країні жити і далі. Ці роки будуть втрачені.

Залишиться той самий дефіцит бюджету, нестача валюти, загроза девальвації, неконкурентні підприємства, які продовжать втрачати ринки та закриватись, низька продуктивність праці і зарплата більшості працюючих, що ми маємо сьогодні. І залишаться політики, які будуть давати людям надію їх захистити. Нинішня пострадянська дійсність законсервується на 2 роки. От що насправді було підписано у Москві.

єс янукович угода росія економіка азаров