Сім кіл пекла. Чому жінки роблять аборти? Сповідь

Лист в редакцію починався так: Доброї ночі. Я б хотіла поділитись своєю історією. Думаю, що тема дуже важлива і тому сподіваюсь знайдеться місце у вас на сайті.

Попри те, що мені не 17 років, я жила з постійним партнером, до якого мала почуття, я мала хорошу роботу, 2 полоски стали для мене справжнім шоком. Аби перевірити все на 100% я пішла на прийом до лікаря. Після того як лікарка сказала, що дійсно бачить плід, я розридалась. Не тому що я була не рада почути цю новину, чи тому що я була рада її почути. Ні, жоден з цих варіантів. Я розридалась, бо не знала ЩО робити з цієї новиною.

У нас було багато планів: одруження, подорожі, робота, відрядження, кар'єрний ріст. Я задумувалась, що колись у нас буде дитина. Колись у нас буде багато дітей. Коли у нас буде своя квартира, зарплата, що зможе прогодувати нас трьох. Але що робити з нею тут і зараз - я не знала. Людина, що завжди має план А і план Б, сиділа в кабінеті гінеколога і плакала. Лікарка-кандидат наук аби, мабуть, заспокоїти мене, видала наступне:

- Я розумію, що ви зараз задумались. У вас зараз тиждень 4-5. Якщо надумаєте, то не тягніть. Але ляльку я бачу.

Слово "лялька" тоді в моїй уяві малювало запеленану дитину, що живе прямо в мені прямо зараз. І, можливо, я вже навіть маю чутиїї крик.

Думка про вагітність довго не вкладалась в моїй голові. День для мене здавався вічністю. Тільки коли я сама примирилась з тим що вже скоро стану мамою, змогла я поділитись цією новиною з своїм партнером. Для нього це було шоком теж. І після тривалого переварювання він лише сказав:

- Ти розумієш. Це не зовсім вчасно. Якщо б ти могла якось зробити, щоб ця дитина народилась не зараз...

Це була трагедія мого особистого життя. Але я б хотіла розказати про трагедію кожної 3-ї жінки на своєму прикладі, тому я не буду більш давати більше подробиць тут.

Черги

Так було вирішено, що ця вагітність закінчиться швидше, ніж за 9-ть місяців. Я поїхала до лікарки знову. У лікарні була здоровезна черга і я до неї не потрапила того дня. Я поїхала наступного дня і нарешті досиділа до своєї черги. Її відповідь була наступна:

- Йдіть до свого дільничного. Ми цим не займаємось.

Відтак я поїхала у свою дільничу поліклініку вже наступного дня. На що вони так само сказали - так ваш лікар приймає не тут, а за такою то адресою. Коли нарешті я потрапила на прийом до потрібної лікарки, моя вагітність була ще на тиждень старше. До того часу я вже встигла почитати про різні види абортів. Отже існують:

- хірургічні (вакуум аспірація - плід "висмоктують" з матки за допомогою перепаду тиску створеного вакуум апаратом, або медичнийаборт - матка чиститься механічно);

- нехірургічні ( або ж медикаментозний аборт. Ліки визивають відторгнення плодового яйця і скорочення матки. Це як викликання місячних у великих масштабах);

Нелегальні ліки в державній поліклініці

Нехірургічні методи переривання вагітності мають перевагу в порівнянні з традиційним абортом, як безпечніші (у випадку хірургічних - це пряме втручання в матку, що може привезти до механічних ушкоджень і відповідно ускладнень). Тому я вирішила, що буду просити медикаментозний аборт. Ефективність медикаментозного аборту знижується з ростом вагітності і кожен день був на вагу.

Тут лікарка після перепитування чи точно я вирішила, каже:

- Так, у нас це можна зробити. Це буде коштувати 1200 грн, я замовлю у медичного представника ліки, він привезе і все.

У ході розмови мені показали свідоцтво медикаментів, свідоцтво медичного представника і я підписала документ що "знаю всі ризики цієї операції і всі наслідки беру на себе". Справа залишалась за малим - привезти гроші.

Коли я поїхала додому у мене виникло багато питань, які не сформулювались в голові в стані шоку. Я думала - якщо це сертифіковані медикаменти, то чому я їх не можу купити в будь-якій аптеці? Чи не треба мені пройти медогляд? Чи не треба мені лягти в лікарню для цього втручання? Хто буде відповідати після того як я прийму ліки, що ніде не зафіксовані, що потрапили до мене в руки невідомо як?

Лікарка розповіла, що це дуже серйозні ліки, і їх не продають в аптеках, бо від них "можна навіть померти".

-Чому ці ліки не продають за рецептом? - Бо поки що "їх немає в аптеках". І інші мої сумніви були розвіяні з таким же рівнем переконливості.

Я обдзвонила ряд комерційних клінік, які дуже неохоче розмовляли про медикаментозний аборт. Медісвіт і Борис відмовились одразу. Ціни у інших комерційних клініках були в 2-3 рази вище за озвучені мені дільничною лікаркою.

Обсяг послуг не відрізнявся – лише продаж медикаментів і жодного нагляду за здоров'ям після їх вживання.

Хоча за правилами це стандартна операція і всі маніпуляції мають проводитись під наглядом лікаря, тобто вимагають перебування в стаціонарі 3-4 дні. Також з форумів я дізналась, що є 2 виробника медикаментів, що доступні у нас, - російський і французський. Усі опитані мною клініки застосовували російські медикаменти. Скрізь був той самий кіт в мішку, тільки за різну ціну.

Я привезли 1200 грн.

Лікарка розписала мені схему, сказала бути на зв'язку і відправила додому. Сказала, що буде багато крові і будуть виходити згустки крові. Щоб я не переживала. Якщо буде дуже погано - випити знеболююче. Якщо буде дуже-дуже погано - викликати швидку. Жодного запису про видані мені таблетки не було занесено в мою особову картку. Жодних слідів.

Я прийняла першу таблетку і почала готуватись. За 2 години з мене пішла кров. Все ліжко було в крові і жахливо тягнув низ живота. Коли дуже сильно стискалось все, я не могла зрозуміти свої відчуття. Мені хотілось одночасно в усі види туалетів.

Але найбільше мені хотілось прокинутись в той день, коли все це вже закінчиться. Коли мене скручувало остаточно я йшла в туалет і сиділа в туалеті чекаючи невідомо чого. З мене булькали "згустки крові" і я не могла зрозуміти для себе - спускання плодового яйця в унітаз чи роздивляння його і потім викидання в смітник - що з'їсть мою психіку сильніше?

Я знаю, для більшості це досить тупе питання. Але з іншого боку, ця ж більшість має власну думку щодо абортів чи кількості "необхідних" країні футболістів.

Так пройшла ніч.

На ранок я почала прийом лікарської настоянки, що мала б допомогти затягнутись моїй рані і згорнути кров. Тиждень я прожила з цією настоянкою і з стулом чорного кольору. Виявилось, поняття "згорнути кров" має побічний ефект - відкриття внутрішньої кровотечі.

Це лише мала крихта пережитого. Про яке ніхто не говорить. Я ж хочу, щоб про це сказали. Щоб про це почули. Я хочу, щоб про це задумались, але ще сильніше задумались про питання - чому? Чому жінки йдуть на це?

Ускладнення від аборту такі:

- ушкодження шийки матки

- закупорка судин

- загостерння хронічних хвороб статевих органів

- повторне вискоблювання ( при медичному аборті, коли перша спроба дістала не все)

- можливість запалення (через занесення інфекції в матку при хірургічних методах)

- порушення цілісності стінки матки (перфорація) з ушкодженням кишечнику, сечового міхура

- гормональні порушення

- дисфункція яєчників

- ускладнення при наступних вагітностях

- безплідність

- збільшення ризику ракових "жіночих" захворювань.

Більшість цих ускладнень (ранніх, що з'являються під час аборту або одразу після нього) стосуються хірургічних методів. Це ті методи, які безкоштовні і які доступні людям з середньою зарплатнею в 3 тисячі гривень.

Інші ж методи - медикаментозні, дорожчі, і "безпечніші" - як я дізналась пізніше, в Україні навіть не застосовуються офіційно.

Описані ускладнення не стосуються психологічних проблем, які бувають після аборту і спілкування з нашими "лікарями". Свій шлях я пройшла одна. Не було нікого, з ким я поділилась всіма своїми проблемами, страхами ускладнень, муками мого вибору, можливо моїми розкаяннями чи жалями. Цей хрест повністю мій.

Чому?

То чому жінки погоджуються пройти через ці пекла - через мільйонні черги, через ризик отримати чимало хвороб і навіть безпліддя (!!!), зневагу лікарок, які порушують елементарну етику ("лялька" на 5 тижні - це риторика противників абортів, на цьому етапі плід - це ембріон, в якого немає чітко виражених рис людини) і маніпулюють людиною в складній життєвій ситуації (продажем ліків з під-поли)?

Я уявляю своє життя з дитиною. Зараз я молода людина, що працює за договором найму і так само винаймає своє житло. Якщо на руках у мене з'являється дитина, то я перетворюсь в безробітну маму-одиначку без постійного місця проживання. Це є правдою життя.

Рішення жінки народити дитину - це вибір між ілюзорним достатком і напевною бідністю. Народження дитини в умовах сучасної України - це прирікання себе і дитини на "соціально-незахищені" верстви населення на найближчі 20 років. Є бажаючі заскочити у цей потяг?

Також риторика навколо абортів часто фокусується на моральній відповідальності жінки (перед ким?). Та дитина - це результат роботи ДВОХ. Давайте говорити, що вже народжені діти, мають отримувати більше уваги від батьків. Що хлопці, корі зараз підростають не мають вважати, що приблизно 4-х хвилини свого часу в день виділені власним дітям це норма.

Давайте не будемо перекладати дітей лише на плечі жінки. Роль у цьому грає і економічна захищеність матері, і відповідальність батька, і доступність професійної і адекватної медицинської допомоги, дитячих садків, інфраструктури для батьків з дітьми, податкові пільги для роботодавців.

Можливо, коли ми задумаємось про це, тоді у нас з'явиться більше розуміння чому стільки жінок щорічно погоджується на такий складний і небезпечний для свого життя вибір. Можливо, тоді у нас з'явиться менше бажання розказувати і радити про речі, в яких ми не розбираємось.

Я вірю в те, що аборт - це трагедія для жінки. Замовчувана трагедія. Ні мій брат, ні моя сестра, ні мій батько чи мати не знають про це. Я впевнена, так само не знаєте і ви про своїх близьких. Щоб наважитись на це - мають бути серйозні причини.

Якщо такі причини є, то давайте на рівні суспільства, навіть риторики, підтримаємо жінок, що переживають цю трагедію, забезпечимо їм належний рівень поваги, толерантності і невтручання в особисте, хороший рівень медицини. Бо однією з цих жінок може бути ваша мати, сестра чи подруга...

аборт медицина суспільство