Чесний вересень: незалежне тестування здолало корупцію при вступі до вишів

П’ятірка з маленьким мінусом

У цю мамину розповідь про вступ дівчинки з провінції до найбільш «розпальцьованого» факультету в Україні я – колишній студент, аспірант та викладач університету Шевченка - не повірив би нізащо. Але вона повністю відповідала тому, що про цьогорічну вступну кампанію розповідали як знайомі викладачі, так і знайомі батьки абітурієнтів. Ситуація зі вступом не просто змінилася – вона змінилася революційно. І назва цієї революції – зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО).

Нинішній рік мав стати «роком істини» для тестування як методики оцінки знань при вступі до вишів. Саме цього року традиційні механізми набору студентів, такі як екзаменування, мали увійти у минуле: єдиним критерієм зарахування до вишу став бал, вказаний у сертифікаті зовнішнього незалежного тестування.

У перші дні вересня, коли позаду і тести, і прийом документів та зарахування вже позаду, можна говорити: реформа вдалася. Більше того, її можна внести до переліку незаперечних заслуг помаранчевої влади: якщо їй і варто за щось дякувати, то саме за це.

Що сталося? Вперше за останнє десятиліття вирішальним при вступі до вишів України став не вміст батьківських гаманців, а здібності абітурієнтів. Незалежне тестування вибило дві головні підпорки корупційного зарахування до ВНЗ: шахрайство в школах, де «потрібним» учням завищували оцінки та вручали медалі з «липового золота», та системне хабарництво у інститутах та університетах.

Методика ЗНО передбачає, що тестування проходить у незалежних від школи та системи шкільної освіти центрах, а пакет із тестовими запитаннями формується комп’ютером з обширної бази даних таких запитань. Результати шифруються анонімним кодом та відправляються на перевірку в інший регіональний центр оцінювання. Відповідно, на етапі оцінювання практично неможливо заздалегідь отримати примірник завдання, так само як і «підрихтувати» результат готової роботи.

Натомість у вишах багаторічна схема корупційного зарахування «потрібних» людей була цього року знищена практично повністю. Якщо студент за сумарним підсумком балів у сертифікаті проходить за конкурсом, навчальний заклад має його прийняти.

Наполегливі спроби вишівського начальства запровадити якісь додаткові до сертифікатів ЗНО екзамени чи перевірки зазнала невдачі: в першу чергу, завдяки наполегливості міністерства освіти та особисто міністра Вакарчука. Зараз виглядає, що якщо не буде якогось глобального «реваншу», то в рамках чинних правил повернення до старих «лівих» схем вже неможливо.

Цікаво, що тестування пішло на користь не лише вищій, але й середній школі. «Перевів двох дочок із платного ліцею до звичайної школи. Ні, там учнів годують і доглядають добре, але тести вони здають паршиво», - історій, подібних до цієї, почутої днями, буде не одна і не дві. Раніше багаті батьки віддавали дітей у дорогі школи, а потім за гроші «поступали» їх до вишів: і створювалося враження, що заплачені за навчання кошти гарантують якість освіти. Тепер же платним школам доведеться краще дбати про знання, а не про інтер’єри класів, а «народні», але при цьому якісні освітні заклади отримають додаткову популярність.

Зрозуміло, що говорити про повну бездоганність процедури зовнішнього оцінювання поки що зарано. Тут наразі вимальовуються дві основні проблеми. Перша – відсутність помилок в самому тесті. Причому важлива не просто правильність, а й те, що правильна відповідь має бути єдино можливою. Тут поки що не все ідеально, але люди, що готували абітурієнтів як до цьогорічного, так і до минулорічного тестування, стверджують: помилок або «двозначностей» стало менше. А надалі буде ще менше – адже з кожним роком напрацьовується база гарантовано «безпомилкових» завдань, які пройшли неодноразову перевірку.

Друга проблема пов’язана не так із самим тестуванням, як з єдиним наразі способом «позачергового» зарахування – пільгами. Цього року високорейтингові виші України, як один, скаржилися на неймовірну кількість пільговиків - сиріт, інвалідів, чорнобильців, дітей шахтарів та загиблих військовослужбовців, жителів гірської місцевості, переможців олімпіад тощо. За словами ректора університету Шевченка Леоніда Губернського, «на юридичний факультет на 190 бюджетних місць було 90 пільговиків, у багатьох з яких сума сертифікатів була 415—420, а прохідний бал для рекомендованих на зарахування становив 583».

Як би не жорстоко це звучало, але для забезпечення дійсно ефективної та справедливої процедури вступу до вишів всі пільгові категорії треба скасувати. Інвалідність чи сирітство – це справедлива підстава отримувати від держави соціальну допомогу, яка забезпечить належний рівень шкільної освіти. Але це аж ніяк не підстава з низькими знаннями перестрибувати через голови більш обдарованих однолітків, які через це залишаться за межами вишів. Більше того, засилля «липових» інвалідів та чорнобильців вже наступного року може перетворити вступну кампанію на фарс.

Чому Росія «нє смогла»

Прикметно, що в Росії, де методика т.зв. «единого государственного экзамена» (ЄГЕ) теж цього року пройшла перше випробування, її було названо повним провалом. Причому ці заяви лунали з вуст не лише розчарованих батьків, але й від «стовпів влади» - наприклад, голови Ради Федерації Сєргєя Міронова. «Всі заяви про антикорупційну спрямованість ЄГЕ виявилися «липою», - заявив Міронов. Підставою для такої неполіткоректної оцінки став результат перевірки максимальних стобальних (в Росії найвищий бал – 100, а не 200, як в Україні) робіт – 25% з них не підтвердилися.

А міністр освіти РФ Андєй Фурсєнко взагалі висунув ініціативу, яка ставить хрест на самій ідеї зовнішнього тестування. Він зпропонував вузам перевірити результати ЄГЕ і самостійно провести його вдруге серед першокурсників. Мовляв, в такий спосіб можна буде виявити фальшиві оцінки та відсіяти абітурієнтів-невігласів. Інакше ніж абсурдом цю ідею складно назвати: адже вона не тільки дискредитує ЄГЕ, але й ставить під удар усіх без розбору студентів, що складали тести за цією методикою.

До питання підключилися й російські силовики: прокуратура РФ розпочала перевірку результатів ЄГЕ у регіонах Північного Кавказу. Річ у тім, що за інформацією, що надходить із російських вузів, вражаюча кількість молодих джигітів із Чечні, Дагестану та Інгушетії отримала на них оцінки, близькі до максимальних, а середня статистика оцінок за російську мову в них краща, ніж у учнів із Москви чи Санкт-Петербургу. А представники громадськості навіть апелювали до ФСБ: мовляв, хай чекісти контролюють, щоб під час тестів не було шахрайства.

Причини провалу єдиного тестування в Росії варто проаналізувати: не задля зловтіхи, а щоб чітко визначити ті «підводні камені», які не меншою мірою можуть загрожувати тестуванню і в Україні.

Принципова хиба російського «єдиного» держіспиту виражена в самій його назві: він не був, як в Україні, «зовнішнім» та «незалежним». До питання вибору дійсно окремого місця проведення екзаменів та незалежного підбору педагогів в Росії підійшли вкрай поблажливо: у багатьох випадках знайти вчителя-«помічника» не складало проблем. Більше того, перевірка робіт відбувається не в іншому регіоні, як в Україні, а в тому ж, де проходили тести. Саме цим і пояснюється надзвичайна успішність учнів Північного Кавказу: там народ дружний і дбає про своїх.

Втім, схоже, що в Росії замість усування причин шахрайства під час ЄГЕ схиляються до думки скасувати цю методику взагалі. І тим самим повернутися до старої доброї системи із медалями для «потрібних» учнів та хабарями для ректорів і деканів.

Корупція наносить удар у відповідь?

Однак і в Україні, де зовнішнє тестування наразі виправдалося, його майбутнє виглядає аж ніяк не безхмарним. І можна очікувати, що його противники вже в цьому навчальному році підуть в «останній та рішучий бій».

В першу чергу – це політичні сили, які експлуатують серед свого російськомовного електорату тезу про «пригноблення російської мови». Українська мова та література як обов’язковий для тестування предмет вже давно викликає в них алергію.

А в наступному році виникне ще один «фактор подразнення» - міністерство освіти «з другої спроби» запроваджує норму, за якою тестові завдання більше не перекладатимуть на мови нацменшин. Ті абітурієнти, в яких проблеми з українською, отримають термінологічний словничок з відповідного предмета (хоча це, схоже, теж зайвий реверанс – адже тест з української мови складати однак доведеться, а тут вже термінологічний словничок точно не допоможе).

Не доводиться сумніватися: регіонали під час виборчої кампанії свого лідера повним ходом педалюватимуть гасло «геть міністра-націоналіста Вакарчука». І якщо шанувальник Анни Ахметової, Гулака-АртЬОмовського, а тепер ще й поета Безсмертного Віктор Янукович стане президентом і під цю подію буде створено нову коаліцію та уряд, не лише посада Вакарчука, але й принципи зовнішнього незалежного тестування підуть під сокиру.

До речі, на Юлію Володимирівну теж не варто особливо покладатися. Минулої весни вона вже була готова прийняти рішення про скасування тестування: мовляв, країна недостатньо готова для таких «потрясінь».Насправді ж причиною критичного ставлення була не «неготовність», а інформація про те, що ідею тестування не сприйняла громадськість. А відповідно, цю рейтингонебезпечну ситуацію варто засунути в довгий ящик.

Як виявилося, країна була таки готова, тести і в 2008, і в 2009 році відбулися успішно, і Тимошенко змінила гнів на милість. Однак як тільки подібна загроза знову постане на політичному горизонті, ідея незалежного тестування буде віддана в жертву політичній доцільності.

Є ще одна міна сповільненої дії під концепцією зовнішнього тестування - законодавча. Цьогорічна процедура тестування та зарахування до вишів відбувалася на основі постанов Кабміну та наказів Міносвіти. З юридичної точки зору цього достатньо. Однак остаточну легітимність незалежне тестування отримає лише після того, як будуть внесені відповідні зміни до законів - "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про середню школу" тощо. А цей закон спочатку просто не вносився до Ради (за словами міністра Вакарчука, через те, що шанси на його прийняття були відсутні), потім був відхилений на голосуванні 17 березня 2009 року, і зрештою, прийнятий в першому читанні 15 квітня.

Але перше читання - це не прийняття в цілому та опублікування, яке завершує законодавчу процедуру. І якщо закон з різних причин "заріжуть" або "загальмують" у Раді, це буде дуже серйозним сигналом про контрнаступ на реформу.

Не меншу загрозу для ЗНО становить і потужне вузівське лобі. Керівники навчальних закладів, які цього року не отримали десятки та сотні тисяч доларів до своїх приватних кишень, аж ніяк не в захваті від ситуації. Більше того, бажаючих «вступити дитину за гроші» також немало – і тут інтереси покупців та продавців співпадають.

Тому варто очікувати появи ініціатив, які дозволять окремим категоріям студентів проходити до вузу «через голову» рейтингової конкуренції тестових балів. Наприклад, через платне підготовче відділення. Або через «додаткові» іспити. Не виключено, що в деяких вузах свідомо витискатимуть «непотрібних» студентів, створюючи їм проблеми на сесії, - щоб набрати «своїх» на місце, що звільнилося. І мотивуватимуть це – правильно – низькою якістю незалежного тестування.

Як цьому протидіяти? Єдиний шлях – це коли кожна ланка процесу оцінювання знань та вступу до вишу (якість тестів – процедура екзаменування – процедура перевірки та апеляції – зарахування до навчального закладу) не має «дірок». І вкрай важливо вже в наступному році залатати існуючі пробоїни (пільговики) та не допустити появи нових.

освіта