Єхануров і Тимошенко: цеглина і шампанське

Витримавши паузу після відставки міністра зовнішніх справ Огризка (про яку уже всі забули), Юлія Тимошенко взялася за міністра оборони Юрія Єханурова. Логіка дій проста як двері – напередодні президентських виборів позбавити Ющенка основних важелів впливу, аби він не псував прем’єрці похід в президенти .

Костюм корупціонера

Втім, нинішній конфлікт між прем’єр-міністром і просто міністром означає більше, ніж чергова політична битва (чи бієчка) за адміністративний ресурс. Цей конфлікт проявив два різні стилі української політики. Може, це і перебільшення, але схоже, що переможець в прем’єрсько-міністерському конфлікті визначатиме те, який стиль домінуватиме в нашій в нашій політиці протягом наступних декількох років.

Сьогодні безсумнівно переважає стиль Тимошенко: яскравий, нахабний і крикливий. Юлія Тимошенко – це фонтан із шампанського. За день вона може створити скільки інформприводів, що потрібно з десяток статей, аби проаналізувати кожен з них. Її промови – ідеальні, піймати на слові практично не можливо. Риторичні прийоми – досконалі. Кожне послання масам детально сконструйоване. І навіть якщо воно повністю брехливе, пояснити, що це брехня надзвичайно важко.

Стиль Єханурова діаметрально протилежний - невиразний, дещо сіруватий, неначе силікатна цеглина. Будівельник - він і є будівельник. Єхануров, якого можна назвати є модернізованим радянським бюрократом, уникає і ток-шоу, і гучних політичних заяв, і яскравих учинків. Іноді він може ляпнути якусь дурницю, і це потім довго згадуватимуть опоненти. Єхануров любить апелювати «до думаючих людей», наче не знає просту політтехнологічну істину, що таких величезна меншість.

ФОТО Подробности

Стиль Єханурова невиразний

Різницю стилю Єханурова і Тимошенко підкреслює навіть їх одяг. Декілька років тому журналісти під час інтерв’ю з прем’єром Єхануровим поцікавилися скільки

коштує його костюм. Міні-розслідування з’ясувало, що 160-170 доларів. Це непристойно дешево для прем’єра і в десять разів дешевше, ніж щоденний гардероб Тимошенко. Втім, відразу виникає питання: який із двох «костюмчиків» більше пасує корумпованому чиновнику – 160-доларовий чи 1600-доларовий?

ФОТО Українська правда

Дві сукні по 2100 доларів за кожну

Формалізм проти популізму

Та якщо продертися крізь оболонку іміджу, то можна побачити дещо іншу реальність.

Професійний економіст Єхануров чи не єдиний в Україні запропонував до широкого обговорення концепцію виходу країни з кризи. Натомість уряд Тимошенко, в якому працює за державний кошт чимала група міжнародних консультантів, жодну більш-менш зрозумілу стратегію подолання економічного спаду й досі не оприлюднив. Замість цього Юлія Володимирівна у пафосному відеоролику заявляє про те, що «криза так само несподівано закінчиться, як і почалася».

Також кардинально відмінний стиль керівництва, котрі сповідують Єхануров і Тимошенко. Єхануров, будучи прем’єром, намагався максимально формалізувати процес прийняття рішень. Жодна урядова постанова чи розпорядження не приймалися без проходження через профільні урядові комітети. Тимошенко ж створила таку систему ухвалення рішень, при якій вирішальне значення мають персональні вердикти міністрів і , в першу чергу, її особисто. Ручне керування набагато більше пасує авторитарному стилю прем’єрки, але відсутність контролю в поєднанні з волюнтаризмом створює надзвичайно сприятливе середовище для системної корупції. І знову виникає питання: хто кого має звинувачувати в корупції?

Ідеологія урядової політики Єханурова і Тимошенко теж принципово інша. Мінімальне втручання влади, держава має лише забезпечити рівні правила гри, жити потрібно по коштах, - так коротко можна коротку охарактеризувати політику уряду Єханурова. І зовсім інший підхід у Тимошенко: постійне викриття «змов», адміністративні обмеження, рішення, які сьогодні приймають, завтра «волею керівника» гучно скасовують, а післязавтра тихцем приймають знову.

І останній наочний приклад - газ. До прозорості в газових стосунках із Росією далеко як уряду Єханурова, так і уряду Тимошенко. Але першого взимку 2006 року Верховна Рада зі скандалом знімала з посади, звинувачуючи в невигідних газових домовленостях з Росією. І таки зняла завдяки голосам БЮТ. А от газові угоди зими 2009 року, схвалені Тимошенко, такої реакції не викликали. А тепер порівняймо два показники: наскільки зросла ціна на газ, який Україна купує в Росії, і як змінилася ціна транзитних послуг, що ми, навпаки, надаємо Росії. Так ось: в січні 2006 року газ подорожчав з $50 до $95 за тисячу кубічних метрів, однак при цьому зросла і транзитна ставка – з $1,09 до $1,6 за транспортування тисячі кубів газу на сто кілометрів маршруту.

А тепер візьмемо газову угоду Юлії Тимошенко від 2009 року. Ціна на газ збільшилася із $179,5 до $360! Навіть у відносному вимірі це більше, ніж у «єхануровських» домовленостях, а у цифрових показниках зріст ціни на $180,5 взагалі є безпрецедентним. Але – увага – при цьому транзитна ставка не зросла ні на цент – як була $1,7, так і залишилася.

Виявляється парадокс. Якщо говорити про результати, то політика дещо сірого і незграбного Єханурова є на порядок якіснішою, ніж політика яскравої і феєричної Тимошенко.

У мене Тимошенко асоціюється з останніми роками перед кризою, коли грошей в усіх було багато, усі жили на широку ногу - яскраво і красиво. Проте сьогодні коли, як пише західна преса «економіка економії витіснила економіку розкошів» нам потрібен інший стиль у політиці. Такий який би відповідав сьогоднішньому життю – економному і заощадливому, з погляду минулого року дещо сірому. Але саме таке життя за Максом Вебером і зробило Захід процвітаючим. Тому, сподіваюся, стиль Єханурова переможе.

Зрештою, цеглину можна втопити в шампанському і від цього її якості не погіршаться. На відміну від шампанського, для якої подібна процедура стане фатальною.

Єхануров корупція тимошенко криза