Ракетний сухогруз: усі таємниці судна Arctic Sea
«За вашим дорученням вівся пошук сухогруза, і сьогодні в годину ночі по Москві його було знайдено в 300 милях від Островів Зеленого Мису". Так міністр оборони Росії Анатолій Сердюков доповів президенту Медведєву з приводу пропалого судна "Arctic Sea". І його слова були черговою брехнею, або скоріше, напівправдою, в найзагадковішій морській історії останніх років.
Так само напівправдою є твердження, що екіпаж сухогруза врятували військові з сторожового корабля “Ладний”. Скоріше, справжнього рятівника людей з “Arctic Sea” звати Михаіл Войтенко, він видавець популярного у вузьких колах фахівців “Морського бюлетеня”.
Автор: Семен Дружбацький
17 серпня, вже після того як судно знайшли, Войтенко пише: “Крім того, мені потрібно все-таки думати і про свою шкуру. Розумійте як хочете... Що буде далі? Та звідки я знаю? Родичі мені вже сказали, що остерігаються спроб перекласти провину на екіпаж. Не зараз вони це сказали, але раніше, на минулому тижні , передбачаючи можливий розвиток подій. Якщо це підтвердиться, я навряд чи прийду на поміч. З мене досить”
Емоційність допису зрозуміти легко - саме Войтенко першим у своєму виданні та в коментарях іншим ЗМІ почав бити на сполох і буквально кричати, що судно щезло, а екіпажу загрожує небезпека. Водночас, і власники, і офіційні представники російської влади тягнули час і замовчували ситуацію.
Тепер, коли станом на 21 серпня 11 моряків з Arctic Sea та 8 не встановлених осіб, яких затримали на борту військові, йшли на Алжир, однак припливли до московського СІЗО “Лефортово”, здатність Войтенка чітко передбачати подільший розвиток подій у цій історії особливо вражає.
Починалося все звичайно: 22 липня сухогруз Arctic Sea (прапор Мальти, власник грузу - фінська компанія, екіпаж - росіяни, 15 чоловік) загрузили у фінському порту Піетерсаарі колодами, після чого той починає прямувати в Алжир, в порт Беджая. Безпосередньо перед загрузкою, судно два тижні ремонтується в Калінінграді. За деякими джерелами - з використанням масштабних зварювальних робіт, включно з видаленням частини переборок.
Далі вже йде боєвик у стилі "Die hard": 24 липня - за версією екіпажу - на борт судна піднімається до 10 озброєних людей, що розмовляють ламаною англійською, які представляються шведською поліцією , але потім -погрожуючи зброєю - проводять обшук корабля, і фактично його захоплюють на 12 годин. Це перше захоплення корабля у водах Швеції починаючи з 17 сторіччя. Аж до 29 липня екіпаж, маючи у своєму розпорядженні цілий набір різних пристроїв радіозв'язку, жодного разу не повідомив, що з судном щось не так. При тому, що за їх маршрутом у водах Швеції можна було використовувати навіть мобільний зв'язок, для того щоби подати сигнал тривоги.
28 липня із судна відбувається рутинний сеанс радіозв'язку з англійською береговою охороною з м.Довер. Жодних повідомлень про напад моряки не роблять. За деякою інформацією, на цей час власники судна вже знають, що відбувається (ще з моменту першого нападу).
30 липня щезає сигнал судового АІS( Automatic identification system). Це пристрій, що дозволяє всім зацікавленим сторонам (власниками, замовникам грузу, страховикам, тощо) відслідковувати його переміщення по морям. Навіть з цього моменту не з"являється жодних офіційних повідомлень.
31 липня - літак помічає судно, схоже на Arctic Sea, поблизу територіальних вод Португалії. У цей самий день Михайло Войтенко передруковує повідомлення шведських ЗМІ про напад, що відбувся 24-го. З цього моменту він постійно і активно відслідковує перебіг подій у цій історії.
4 серпня судно не приходить в порт Беджая, як мало би бути згідно прокладеного маршруту.
8 серпня - у ЗМІ починають з'являютися повідомлення про те, що Arctic Sea - щез. За декілька днів про судно починають писати провідні світові ЗМІ.
14 серпня - французька берегова охорона спостерігає судно в 500 милях від Капо-Верде.
17 серпня - СКР "Ладний" Чорноморського флоту РФ перехоплює судно та затримує всіх, хто знаходиться на борту. Військові повідомляють про 8 "піратів", яких вони затримали разом з екіпажем. Це звичайно, не перша група "піратів", що захоплювала судно 24 липня, а хтось інший. Ймовірно, вони з'явилися на борту у районі Португалії. Хто вони? Навіщо їм було чекати, поки їх без бою пов'яжуть російські військові моряки? Які їх справжні імена та військові звання? - запитуйте у офіційних осіб Росії.
На цей момент у низки світових ЗМІ вже є обгрунтовані підозри, щодо правдивості російських повідомлень про судно. Серед підозрілих моментів - бездіяльність власників судна, небажання оголошувати Arctic Sea в список "Оповіщення мореплавців", після чого до пошуку могли б підключитися тисячі суден, що знаходяться в Атлантиці. Російська офіційна влада почала демонструвати назовні хоч-якусь активність лише після того, коли про щезнення судна заговорили всі світові ЗМІ.
До того ж активність була дуже дивною - за судном послали кораблі морського флоту Росії - небачений прецедент! - хоча прапор корабля мальтійський, власник - латвійський, а клієнти перевезення - фінська та алжирські компанії.
Неофіційно експерти та західні ЗМІ висловлювали припущення, що такий розвиток подій означає лише одне - Росія намагалася тихо знайти сухогруз і раніше, але дуже не хоче, щоб судно знайшов хтось інший, ніж її військові кораблі. Першою про можливий секретний вантаж на борту заявила англійська Індепендент.
Більшість експертів стверджує, що цей таємний вантаж міг бути взятий на борт під час згаданого вище ремонту в Калінінграді - а в Фінляндії його просто прикрили колодами.В коментарі Аль-Джазірі британський морський експерт Джон Барнет розповів, що згідно розмов в англійській морській спільноті, таким грузом може бути щось з CBRN - (хімічний, біологічний, радіологічний або ядерний пристрій), або його частини. Іншою версією є крилаті ракети, призначені для якоїсь з країн арабського світу, або Ірану.
19 серпня про таємничий груз заговорили вже офіційні особи: екс-командуючий силами оборони Естонії, а тепер доповідач ЄС по боротьбі з піратством Тармо Киутс стверджує, що Arctic Sea міг перевозити зброю. Підтвердженням цього був масштаб військової операції, яку почала Росія для пошуку сухогруза. «Така дивна поведінка Росії у всій цій історії може бути пояснена лише тим, що на борту судна були крилаті ракети." Цілу алею крилатих ракет, за його думкою, можна було з легкістю заховати під штабелями деревини.
Щоб там не віз Arctic Sea, точно відомим є лише те, що до місця призначення груз не дійшов. Саме цього добивалися сили, які "захоплювали" корабель. Що далі сталося з грузом, чи знешкодила "друга сторона" його безпосередньо на борту, чи вивантажила, зрештою, в якомусь тихому місці - має невелике значення. Насправді важливо те, що в цій історії Росія отримала потужного щигля по носі. Сенс цього повідомлення цілком зрозумілий - "все про вас знаємо, і не дозволимо без перешкод перевозити вантажі такого штибу".
Навпаки, напевне що моряки з Arctic Sea мають дуже невелике знання про вміст своїх трюмів, однак очевидно, що в СІЗО "Лефортовське" в цей момент з ними все-одно напрацьовують правильний стиль поведінки на публіці.
Це розуміє і Міхаіл Войтенко - в останньому дописі з приводу "сухогруза-ракетоносця" він заявив наступне: "Тему, если не будут привязывать экипаж, закрываю. Если вдруг, то открываю. Вот так вот прямо говорю – если попытаются обвинить экипаж, то тем самым обвинят русских моряков." Виходить і для нього ця історія все ще не закінчилася.
