Онлайн-полювання. Фальсифікаторам в інтернеті влаштували суд Лінча
В умовах дешевого доступу до інтернету і комунікації активних громадян через соціальні медіа майже не можливо приховати інформацію або непомітно скоїти злочин. Блогери й інтернет-активісти розпочали справжнє полювання на осіб, що мали безпосередню причетність до фальсифікацій.
Автор: Микола Малуха
Відомий дослідник ненасильницького спротиву Джин Шарп у переліку ненасильницьких методів боротьби визначає декілька методів, котрі підходять для нашого випадку «роботи» з фальсифікаторами, це: переслідування чиновників по п'ятах / глузування з офіційних осіб / братання із силовиками / постійний нагляд за певними об'єктом чи особою.
Найефективніший - звичайно «постійний нагляд за певною особою», коли група активістів цілодобово і відкрито слідкує за, в даному випадку, фальсифікатором і не просто слідкує, а всі його дії і контакти фіксує на фото, відео, аудіо.
Свого часу незадоволені політикою лейбористів використали цей метод навіть до прем’єр-міністра Британії Тоні Блера. Таку форму тиску українським активістам застосувати ще не під силу через свою організаційну слабкість.
Але позитивні зрушення очевидні.
Найбільші в тому, що фальсифікаторів піддали публічному осуду. До цього часу їх імена і фотографії залишалися невідомими широкому загалу.
Першим етапом полювання стала публікація фотографій та прізвищ в інтернеті із закликом якимось чином достукатися до цих людей. Принаймні не подавати їм руку.
Наприклад, по мережі почали гуляти наступні ілюстрації, аби “країна знала своїх героїв”
Фальсифікатори
Блогери, озброєні іменами, розпочали активний пошук інформації про фальсифікаторів. Громадський активіст і блогер Віталій Манько виявив, що член проблемного ОВК №223 Олена Ніколаюк, під час призначення на посаду члена ОВК перебувала на службі у правоохоронних органах і працює там і нині. Отже, фальсифікаторша порушила декілька законів, зокрема, статтю 26, п.3 Закону "Про вибори народних депутатів України", що забороняє працівникам правоохоронних органів входити до складу окружних комісій.
Олена Ніколаюк на службі в міліції і в ОВК
“Доброзичливі” користувачі розпочали буквальну війну “підрахуям” та їхнім замовникам: по мережі прокотилася хвиля демотиваторів і фотожаб. Крім того, що вони мали на меті “популяризувати” не чистих на руку ділків, ці картинки мобілізували громадян прийти під стіни ОВК і стати на захист результатів опозиційних кандидатів. Користувачі оперативно робили “агітпродукцію”, яка поширювалася як раз під час процесу підрахунку голосів у проблемних ОВК.
.
Наступним видом атаки блогерів на провладних членів ОВК стала публікація неприємних сторінок з їхньої біографії. Користувач Микола Ляхович зі сторінок свого екаунту у Facebook розповів усе, що знав про голову ОВК №94 (Обухівський район Київської області) Мартинюка В'ячеслава, який активно фальсифікував результати виборів на користь висуванки від “Партії регіонів” Тетяни Засухи, хоча вигравав по цьому округу представник “Батьківщини” Віктор Романюк.
Зокрема, інтернет-товариство дізналося, що Мартинюк був помічником одного з адвокатів, які вели справу “9 березня”. Через ці обставини Андрій Шкіль, зробив його на деякий час своїм помічником (на громадських засадах) народного депутата. Після завершення судового процесу по цій справі і звільнення більшості політв'язнів, Шкіль анулював його посвідчення.
Проте Ляховичу довелось довго виловлювати «Славіка», аби забрати “корочку” і здати в апарат Верховної Ради. Не забули олнлайн-акктивісти пригадати Мартинюку і його особисте життя.
Поширенням демотиваторів і фотографій фальсифікаторів не обмежилося народне лінчування в інтернеті. Онлайн-активісти вишукували персональні сторінки злочинців і влаштували справжні атаки. Звідти витягувалася персональна інформація, якою наповнювали нові повідомлення.
Блогер Ярослав Собачник розкопав фото горезвісної Олена Ніколаюк (дівоче прізвище Кононенко) разом із Іреною Кильчицькою, колишньою правою рукою «космічного» мера Києва Леоніда Черновецького.
Ніколаюк і Кільчицька
Контент виставлений на персональній сторінці Ніколаюк став предметом прискіпливого аналізу.
Чималу увагу привернула дещо розслаблена фотографія і вульгарні жарти голови комісії.
Аби припинити потік “доброзичливих побажань” і витягування особистої інформації Ніколаюк спочатку поміняла у налаштуваннях прізвище (на дівоче). Оскільки це не допомогло, вона взагалі видалила власну сторінку. Однак блогери заздалегідь зробили скріншоти, де засвітився і номер мобільного телефону героїні 223-го ОВК.
Левова порція народного гніву дісталася двом іншим членам скандальної ОВК №223 — Юрію Литвишко і Олександру Бурковському. Користувачі закликали усіх небайдужих скаржитися на їхні сторінки у соціальних мережах “Вконтакте” і “Одноклассники” з метою заблокування.
Акція спрацювала — адміністрація російської соцмережі “Одноклассники” таки знищила профілі, які “порушували правила” під час роботи ОВК.
Інструкція про те, як писати скарги, аби адміністрація забанила сторінку
Оскільки адміністрація “Вконакте” перед тим як когось блокувати ретельно перевіряє зміст акаунту, вбити профілі деяких порушників не вдалося. Але це не зупинило активістів — вони завалили повідомленнями стіни із “побажаннями” фальсифікаторам.
“Из-за таких как ты , у нас еще лет 20 будет не жизнь а выживание , что б ты сдох урод”.
“Симпатичний... На зоні таких люблять!!!”
“5 років, Юра, 5 років. Думай!”
“Побійся Бога синку”.
Дехто підійшов до цього процесу творчо — перероблював анекдоти про Путіна і Мєдвєдєва:
Пилипишин и Литвишко заходят в аптеку.
Литвишко: “Два гондона”.
Аптекарь: “Я вижу. Покупать что- нибудь будете?”
Чи буде з цього толк?
Можна увімкнути скептика і в чергове зазначити: інтернет — це вдалий інструмент випустити пар, замінити людям справжнє життя віртуальною реальністю. Але факт залишається фактом: округи, про які найбільше шуміли в інтернеті, обговорювали учасників фальсифікацій, отримали переможцем опозиційного кандидата або на них мають призначити перевибори.
Брутальні фальсифікації, зокрема, за допомогою членів окружкомів відбувалися в багатьох регіонах України — Херсонщина, Вінниця, Донецьк тощо. Зрештою вони були остаточно програні, на них не йдеться я навіть про перевибори.
“Морди” продажних членів ОВК репостили сотні активних користувачів. Результатом стала надмірна увага медіа саме до цих проблемних округів і мобілізація людей, які приходили під стіни, захищали волевиявлення українських громадян.
І ще одне: онлайн-самогубство декількох злочинців показало, що громадський тиск і осуд має на людей вплив. Отже, наступного разу буде менше охочих зайняти місце фальсифікатора, бо народна помста здатна попсувати нерви.
