Злі і добрі духи пташиного раю (відпочинок на Білосарайській косі)
Чому деякі люди для свого відпочинку вибирають це місце на Азовському морі? Думаю, відповідь проста: Білосарайська коса – один із найдикіших курортів України. Незважаючи на те, що вона знаходиться в годині їзди від Маріуполя, тут немає натовпів відпочиваючих, а на місцевому пляжі навіть кабінки для перевдягання - рідкість. Якщо ж пройти до кінця коси, то вони взагалі не будуть потрібні, оскільки тут можна сміливо купатися в чому мати народила.
Правда, у суботу-неділю люди добираються і сюди, а слідом за ними приходять місцеві продавці зі своїми оригінальними закликалками: «У Івана Кузина - велика кукурудзина!»
Автор: Антон Зікора
Багато хто не дуже люблить Азовське море через мілководдя, але декого саме це і приваблює. Бо тут не буває великих хвиль, через які раптом доводиться відміняти купання.
Ще один плюс цього місця для курортників: тут усі будиночки знаходяться недалеко від моря, і коли повертаєшся з пляжу, не виникає думки: «Навіщо я залазив у воду, якщо вже весь спітнілий і в пилюці?»
Вікіпедія каже, що на Білосарайській косі в 1995 році був створений орнітологічний заповідник, оскільки тут мешкає безліч птахів: чайки, крякви, кулики, гуси, лебеді.
Електронна енциклопедія не бреше: всіх цих птахів можна побачити на місцевому лимані, куди з метою естетичного насичення краще виходити на заході сонця.
Заходи тут настільки красиві, що це навіть оцінили далекі від поезії «міцні господарники» з числа начальників цехів маріупольських заводів.
Вони набудували на косі собі будинків - і багато хто вже живе тут постійно. Місцеві пацани не відстають від київських колег у своїх рейдерських устремліннях, тому маєтки багатьох із них навіть захоплюють берегову лінію.
Крім того, тут повно багато санаторіїв і баз відпочинку, що належать металургійним комбінатам. Але якщо ви, на щастя, не працюєте на них, то номери краще знімати у місцевих жителів.
Про вітчизняний сервіс я нічого нового вам не скажу.
Питання стоїть так: приймаєш ти той факт, що твоя кухня знаходиться в двадцяти метрах від твого номера, а в душі на тебе ллється тонкий, але досить холодний струмінь?
Особисто я це прийняв як належне, і не звертав на це уваги, але був один момент, від якого неможливо було відмахнутися.
Справа в тому, що в більшості білосарайських туалетів живуть злі духи. Вони такі сильні і пахучі, що всмоктуються в людину і залишаються в неї не менше, ніж на двадцять хвилин, якщо їх не змити з себе з милом або хоча із морською водою.
Більшість туристів це не лякає, але, напевно, заважає курортним романам.
Але все ж таки добрих духів тут, схоже, більше. І це останнім часом оцінює все більше туристів.
Подивитися карту Білосарайської коси (в 1 см - 1 км)
Причому їдуть сюди не тільки жителі Донецької області, до якої належить коса - чимало гостей із Білорусії та Росії. Особливо багато людей з Петербурга - цим блідим астенікам так подобається «білосарайка», що їх не лякає довгий переїзд і кордони.
На косі є пам'ятка - маяк, побудований ще в дев'ятнадцятому столітті. Але ті, хто на ньому працюють, відмовилися від будь-яких коментарів: «Журналісти пишуть неправду. Кажуть, що в приміщеннях, що належать маяку, ми здаємо кімнати туристам ».
Не хочу сказати нічого поганого, але я подивися у ці кімнати: у кожній з них стояло по кілька ліжок.
Інша пам'ятка коси - блакитна глина, яку видобувають на лимані та розвозять по санаторіях, продаючи за великі гроші. Вважається, що вона лікує при захворюваннях опорно-рухового апарату.
Я тричі приймав грязьові ванни: не знаю, як там з опорно-руховим апаратом, а шкіра стала помітно м'якше. Але, може, вам пощастить і з апаратом. Тому буде можливість - відвідайте Білосарайську косу, не пошкодуєте!
