Напіврозпад. Будівництво нових АЕС не потрібне ні світові, ні Україні

Автор: Сергій Лук'янчук

Час зупиняти АЕС

Відразу заспокоїмо читачів – описаний вище сценарій не відбувався насправді. Так, чутки про аварію на ХАЕС дійсно були, і місцеві мешканці справді передавали один одному панічні повідомлення про пожежу і радіаційне забруднення. Однак схоже, що за ознаки аварії було прийняте планове навчання на атомній станції.

Однак цей приклад навколоатомної паніки дає підстави вчергове поміркувати над тим, яку ціну може заплатити Україна за «мирний атом», і якої політики нам варто було б дотримуватися. Є ще один інформпривід: днями Японія зупинила останній з працюючих у країні атомних реакторів. Причина: після минулорічної катастрофи на АЕС «Фукшима» громадяни країни почали вимагати від влади повністю відмовитися від атомної енергетики. Наразі це відбулося де факто, а не де юре: політичного рішення про подальшу «без’ядерність» Японії наразі нема, а влада ставиться до цієї ідеї без ентузіазму, натякаючи, що, можливо, влітку доведеться знову підключити до генерації кілька реакторів, щоб покрити типовий для цього періоду ріст споживання електроенергії.

Втім, якщо народ у демократичній країні чогось хоче – він це отримує. Показовим у цьому сенсі є приклад Німеччини: буквально за кілька місяців до Фукушими канцлер Ангела Меркель заявила про те, що термін експлуатації німецьких АЕС буде продовжено. А після того, як Фукушіма продемонструвала, наскільки високими будуть втрати, якщо раптом щось піде не так, це рішення – знову ж таки, не за бажанням влади, а з вимоги виборців – було скасоване. І тепер німецькі АЕС допрацюють свій термін (максимум – до 2022 року) і після цього зупиняться назавжди.

Хтось скаже – ну й що тут такого, ми вже були свідками антиядерної кампанії після Чорнобиля, коли атомна енергетика на кілька років фактично опинилася в світі поза законом. Ну а потім всі знову прийшли до тями, адже атомна енергія – найдешевша з усіх видів генерації, значно чистіша екологічно, ніж генерація від теплоелектростанцій, і тому буде існувати і далі.

Що ж, цей аргумент відомий. А тепер подивимося, що відбувається насправді.

Атомний ренесанс? Ні, не чули

Найпотужніша за обсягом використання мирного атома країна світу – це США. Сто чотири (!!!) діючі атомні реактори, які забезпечують близько 19% від енергопотреб країни. Сила! Більше того, на рівні вищої влади атомна енергетика завжди мала підтримку, і має її й зараз – секретар США з енергетики Стівен Чу з цього приводу висловлювався неодноразово і недвозначно.

А тепер – факт, після якого ця оптимістична картина починає виглядати зовсім у іншому ракурсі. За останні тридцять вісім років, із 1974-го, США НЕ ПОЧАЛИ БУДІВНИЦТВО ЖОДНОГО НОВОГО РЕАКТОРА. Жодного. Лише добудовували ті реактори, спорудження яких почалося до того. Єдиний реактор, який споруджується зараз у Штатах і буде введений в експлуатацію цього року, Watts Bar у штаті Тенессі, був закладений у далекому 1973 році.

Атомна генерація на карті світу. На першому місці - Європа

Як таке може бути? Політична підтримка атомної енергетики є, а будівництва нових реакторів нема? Річ у тім, що крім політичної підтримки, потрібна ще й підтримка фінансова. Без неї нові атомні реактори виявляються настільки дорогими, їх окупність настільки тривалою, а ризики «залетіти по повній програмі» у разі аварії настільки високими, що бажаючих реально почати будівництво нових АЕС просто не знаходиться. Декларації є, але далі слів справа не йде.

Для кращого розуміння ситації варто навести кілька цифр. Так, за дослідженням американської установи Energy Information Administration, вартість спорудження одного кіловатта потужності сучасної АЕС становить $5339, плюс щорічні витрати на пальне та обслуговування. Натомість вартість кіловатта сучасної газової ТЕС комбінованого циклу, у якої до того ж ККД генерації майже вдвічі більший за «атомний» (50-60% проти 30-35%), обійдеться лише в $988. Дорожча за «атомний кіловатт» лише «екологічна генерація» - переробка муніципальних твердих відходів (тобто, сміттєспалювальні заводи), спалювання біомаси, ТЕС з утилізацією СО2, ну і така екзотика, як т.зв. паливні елементи (fuel cells). Решта дешевша. Тобто, суто з економічної точки зору АЕС – занадто дороге задоволення.

Більше того, вище йшлося про «нормальний» сценарій – коли все працює як слід. Якщо ж стається серйозна аварія, АЕС перетворюються на прірву, в яку провалюється будь-який прибуток. Так, вибухи та радіаоактивні викиди на Фукушимі завдали таких збитків, які на порядок перекривають вартість всієї енергії, яку згенерували ці реактори за весь час роботи. Краще б їх взагалі не було.

Міф про "атомні оази"

Але ж світ на США не зійшовся клином - є й інші країни, де з атомною енергетикою все просто чудово. Всі знають про Францію, де потреби країни в електроенергії на 80% забезпечує мирний атом.

Це справді так, але парадокс полягає в тому, що "атомний розквіт" Франції - це вже не сучасність, а минуле. Зі спорудженням нових реакторів у країні ситуація зараз не краща, ніж в США. Будуєтья аж один реактор у Фламанвіллі. Причому в 2007 році, коли почалося будівництво, планувалося, що цей перший реактор нового типу потужністю 1650 мегаватт обійдеться в 3,3 мільярди євро і буде зданий в експлуатацію у 2012 році. Реальність виявилася іншою - орієнтовна вартість вже зросла до 6 мільярдів євро, а термін завершення будівництва перенесено на 2016 рік. Майже зі 100% імовірністю можна стверджувати, що будівництво затягнеться на довший час, а його вартість зросте ще більше.

Наслідки вибухів на АЕС Фукушіма-2. Після цієї катастрофи японці та німці вирішили відмовитися від атомної енерегетики

І так - всюди у світі. Фінський реактор на АЕС Олкілуото був першим за 15 років, який почали будувати в ЄС. Час будівництва оцінювали в 4 роки, вартість у 2,5 мільярди євро. Здати реактор мали в 2009 році – однак саме цього року виявилося, що будівництво велося неправильно, а вартість проекту буде вищою мінімум уполовину. Зараз «крайня» дата завершення перенесена на 2014 рік, однак ситуація на Олкілуото настільки невтішна, що – не виключено – цей реактор не збудують взагалі.

Новий Світ. Реактор Ангра-3 в Бразилії, 1270 МВт. Будівництво почалося в 1984 році, зупинилося в 1986. 70% обладнання досі лежить на складах. У 2010 році цей проблемний довгобуд знову почали споруджувати, завершення заплановане на 2015 рік.

Країни "радянського блоку". Маленька Словаччина будує аж два реактори - оце так поступ! Насправді ж це не поступ, а застій. Два "нові реактори" Моховце 3 та 4 почали будуватися аж у 1985 році, у 1991 будівництво зупинилося через відсутність коштів. Спорудження відновилося в 2008 році, плани здачі - 2012 та 2013 роки. Вже зараз зрозуміло, що у 2012 році будівництво завершене не буде - запізнення становитиме як мінімум рік.

З усіх країн світу лише дві становлять виняток із загальної картини тотального "атомного занепаду". Це - Китай та Південна Корея. І в обох випадках причини такої винятковості лежать не в економічній, а в політичній площині. Китаю, який мріє про роль геополітичного гравця номер два у світі, атомна енергетика потрібна по факту - і байдуже, скільки це буде коштувати і чи буде виправдане економічно.

Ну а з Південною Кореєю ситуація така ж, як була свого часу у Франції. Французька влада прийняла політичне рішення про орієнтування на АЕС - і виконавцем цього рішення був французький же концерн "Арева". У Кореї відбувається точнісінько те ж саме - тільки реактори будує корейський концерн "Хюндай". Однак коли влада перестає підтримувати спорудження АЕС, темпи тут же падають практично до нуля. Це зараз відбувається у Франції, і це майже напевно чекає і Південну Корею.

А чим замінити?

Виникає резонне питання - якщо країни світу відмовляються від "мирного атома", то чим закрити "дірки" у енергетичних потужностях, які неминуче з'являться після такого кроку? Так, у Японії на атомну генерацію припадало близько третини від загального обсягу електроенергії, виробленої в країні. У Німеччині в 2011 році - трохи більше 17%. Якщо реактори зупинено, чи не доведеться населенню сидіти при свічках?

Не доведеться, якщо вести правильну енергетичну політику. І тут найпоказовішим є приклад Німеччини. Енергетичний "замінник" номер один - це альтернативна енергетика, у першу чергу - сонячна. Днями в Німеччині сталася історична подія - уперше генерація "від сонця" покривала майже половину від споживання країни протягом кількох годин удень. Тобто, саме тоді, коли споживання енергії є максимальним. Замінник номер два - це енергоощадність, коли споживання енергії максимально скорочується, а електростанції працюють з найвищим можливим ККД та коефіцієнтом використання встановлених потужностей.

Насамкінець, треба згадати такий потужний фактор, як "сланцеву революцію" - видобуток газу із сланців у США уже призвів до падіння цін на світових газових ринках, а коли цей процес пошириться і на Європу, то газ на майбутні десятиліття стане енергетичним паливом номер один. І, що показово, без будь-якого впливу Газпрому.

А як у цій ситуації діяти Україні? Нагадаємо, що на даний момент чотири українські АЕС та п'ятнадцять реакторів закривають трохи менше половини від енергоспоживання країни.

Україна - не Японія і не Німеччина, і якщо наші АЕС завтра зупинити, то післязавтра країну чекає енергетичний колапс. Тому на найближчі десятиліття єдино можливим для нас є "американський шлях" - коли діючі реактори продовжують працювати, їх ресурс періодично подовжується, при цьому постійно модернізуються системи, що відповідають за безпеку. Інших варіантів тут нема.

Болгарські граблі для Хмельницької АЕС

А як щодо будівництва нових реакторів? Нагадаймо, що після перемоги Януковича на президентських виборах та пов'язаній із цим короткотерміновій ейфорії щодо співпраці з Росією було прийнято рішення про добудову третього та четвертого реакторів Хмельницької АЕС. Так, тієї самої, навколо якої два тижні тому поширювалися панічні чутки. Ці два реактори почали будуватися ще за СРСР, наразі стан готовності третього - 75%, четвертого - 28%. Минулого року було укладено контракт з російським ЗАТ"Атомстройэкспорт", за яким на цих двох енергоблоках має бути встановлений реактор ВВЕР-1000 потужністю 1000 мегаватт.

І тут перед Україною постає дуже серйозна дилема. З одного боку, є економічний сенс добудувати ці два реактори - і на цьому зупинитися. Як було пояснено вище, "нова" атомна енергетика є нерентабельною, але при цьому Україні не завадить резерв потужностей на той випадок, якщо в майбутньому таки доведеться зупиняти "найстаріші" реактори.

З другого боку, Росія - найгірший партнер, якому можна булодоручити таку добудову. І ніякого націоналізму тут нема. Достатньо подивитися, що сталося із спорудженням двох реакторів на болгарській АЕС "Белене", про що свого часу заявлялося не з меншим пафосом, ніж про добудову реакторів на ХАЕС.

Там ситуація є майже повною аналогією до української. Два реактори Белене почали будуватися в 1987 році, з падінням СРСР Болгарія не знайшла коштів на продовження цього проекту. У 2005 році той же "Атомстройекспорт" запропонував добудувати АЕС Белене, і реактори мали бути такими ж, як на ХАЕС, - ВВЕР-1000. Контракт підписали у 2008 році, вартість робіт склала 4 мільярди євро.

Будівельний майданчик АЕС Белене. Болгари відмовилися від цього проекту, і тепер Росія викручує їм руки

У 2010 році Росія "викотила" нову ціну - понад 6 мільярдів євро. Почалися наполегливі спроби "дотиснути" болгарів на ці гроші: мовляв, ми знайдемо для вас кредит, а ви погоджуйтеся. Болгари не погодилися і заявили - більше 5 мільярдів не дамо. Коли російська сторона відмовилася піти на поступки, а болгарська влада зрозуміла, що за таких витрат ця АЕС не окупиться ніколи, було прийняте рішення про повне припинення проекту Белене. І запропонувала вже виготовлене обладнання використати на іншій АЕС, Козлодуй, де спорудити не два, а один реактор.

І тут Росія відразу показала, чого варта "слов'янська дружба та співпраця" в її розумінні. Спочатку ідея перенесення будівництва в Козлодуй отримала категоричну відмову. Потім, коли абсурдність такого "отріцалова" стала очевидною навіть російській стороні, голова "Енергоатому" Сергій Кирієнко заявив: ну раз ви так хочете, ми збудуємо вам реактор в Козлодуї, але він обійдеться вам ще дорожче, ну і заодно треба порахувати, скільки ви нам вже винні. Паралельно була запущена проплачена пропагандистська кампанія "на підтримку Белене" - у типовому для подібних акцій ключі. Кількасот людей виходили за гроші на мітинги, телебачення будувало з цього картинку "масових акцій", у ЗМІ поширювалися публікації про те, як болгари насправді мріють про появу у Белене атомної станції.

Не доводиться сумніватися - якщо проект добудови ХАЕС-3 та 4 із стадії декларацій вийде на стадію фактичних робіт, із 99% імовірністю події далі розвиватимуться точнісінько по болгарському сценарію. І при цьому можливостей для викручування рук українській владі у Росії на порядок більше, ніж у випадку з Болгарією. Результат можна прогнозувати вже зараз - ми отримаємо атомний довгобуд з астрономічною вартістю виконання, роботи відбуватимуться за рахунок російських же кредитів, тобто, Україну на цьому проекті обдеруть як липку й економічно, і політично - і не один раз.

Як цього уникнути? Треба йти іншим шляхом. По-перше, не поспішати з добудовою реакторів на ХАЕС - а якщо вже братися до справи, то не з росіянами (у нинішні депресивні для атомної галузі часи не бракуватиме охочих взятися за українські реактори - чи в Ареви, чи у Вестінгауза, чи у Хюндай). По-друге, провести модернізацію українських ТЕС і досягти скорочення споживання газу. По-третє, найактивнішим чином почати розвідку сланцевого газу - по той бік кордону це робить Польща, і варто просто взяти з неї приклад. І нарешті, розвивати альтернативну енергетику, але не так, як це робиться зараз, коли пільговий тариф на "сонячний кіловатт" в бідній Україні в рази більший, ніж у "багатій" Німеччині. У нас, до речі, є серйозний резерв і по атому - коефіцієнт використання встановлених потужностей наших АЕС трохи вищий за 70%, тоді як у Росії він в районі 80%, а в США - понад 90%. За рахунок підвищення КВВП можна було б посилити базову генерацію, а підвищення ефективності маневрової генерації - тої, що змінюється протягом доби, покриваючи ріст споживання в денний період -можна було б досягти за рахунок комбінації "нові газові ТЕС плюс сонячна енергетика".

економіка енергетика прогрес