Реформа зарплат від уряду: як завжди збільшення звітності і повноважень чиновників.

Ще у квітні 2011року віце-прем'єр Тигіпко анонсував реформу зарплат. Тексти чотирьох законопроектів були оприлюднені на сайті міністерства і запропоновані до обговорення з громадськістю. В текстах про реформу зарплат насправді не йшлося, лише про легалізацію. Зарплату обіцяли «виводити з тіні».

Активного обговорення не було, окрім схвальних відгуків від пов’язаних з владою осіб, нечисленних критичних висловлювань опозиціонерів та скептичних - експертів. В представленні було зауважено, що проект потребує погодження з Міністерствами фінансів, економічного розвитку і торгівлі, юстиції, Державною податковою службою, Пенсійним фондом. Нічого про хід погоджень не повідомлялось.

Громадськість уже забула про проект- аж раптом 7 березня президент оголосив про нові соціальні ініціативи. А гроші пообіцяв взяти, зокрема, в результаті легалізації зарплат. От тут і згадали про річної давнини законопроекти.

Стало цікаво:

- Чи буде легалізована зарплата в результаті реалізації цих законопроектів?

- Чи збільшиться в результаті легальна зарплата та відрахування до бюджету та ПФ?

- Чи дозволить таке збільшення підвищити соціальні виплати вже в середині 2012р?

Що передбачають законопроекти?

1. При оформленні працівника на роботу роботодавець – юридична чи фізична особа - зобов’язана повідомити про факт найму Пенсійний фонд. Тобто, підприємцям новий клопіт, чиновникам - об’єкт контролю.

2. Окрім мінімальної зарплати, нижче якої не можна платити працівникам, що працюють повний робочий день та виконують норми виробітку, вводяться гарантовані зарплати.

Для цього всі працівники розподіляються на 9 кваліфікаційних груп. Найнижча - „найпростіші професії” - буде мати гарантовану зарплатню на рівні мінімальної.

Працівникам усіх інших кваліфікаційних груп буде гарантована зарплата вище мінімальної. Рівень цієї зарплати буде встановлюватись після прийняття Держбюджету для кожної групи та виду економічної діяльності і збільшуватись разом із збільшенням мінімальної зарплати.

В законі немає назв інших груп, але у виступах соціальних чиновників називались групи «кваліфікованих працівників», яким буде забезпечено гарантований мінімум вищий, ніж мінімальний, «висококваліфікованих працівників» з гарантованим мінімумом вище, ніж у кваліфікованих, «технічні службовці», «фахівці», «професіонали» та т.ін. – у представників кожної групи гарантований мінімум буде вищий, ніж у представників попередньої.

Найвищий гарантований мінімум буде у групі директорів – за словами пана Тігіпко – в 5 разів вище мінімальної зарплатні (хоча в законі цих цифр немає). Для будь-якого директора. Чи то Криворіжсталі, чи фірми на п'ять працівників.

2а. Ці нововведення стосуються тих підприємств, на які не розповсюджується дія галузевої угоди. Такі угоди, що їх підписують великі підприємства гірничо-металургійного комплексу, транспорту та деяких інших галузей, містять міжпосадові співвідношення, згідно з якими працівники певної кваліфікації мають гарантовану зарплату вище, ніж зарплата менш кваліфікованих працівників. Тому в законопроекті є окремий пункт, що дає можливість розповсюдити положення такої галузевої угоди на всі підприємства галузі.

Це означає, що на малі підприємства та нові галузі будуть розповсюджуватись форми організації та контролю, що були розроблені для великих підприємств старих галузей. Зайва бюрократія в даному випадку несе єдиний сенс – спрощення контролю для чиновників.

3. Законопроект запроваджує численні штрафи за роботу без оформлення. На сьогодні діє норма адміністративного кодексу, яка за порушення строків виплати зарплати та інші порушення законів про працю передбачає штраф на посадових осіб підприємства в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян – 17грн.

Новий проект відокремлює таке порушення як допуск до роботи не оформленого працівника, за це обіцяють 50 – 250 неоподатковуваних мінімумів. А сам працівник, що приступив «до фактичного виконання трудових обов`язків без оформлення трудових відносин» сплатить штраф 10 – 20 неоподатковуваних мінімумів.

За порушення строків виплати зарплат посадова особа сплатить штраф 30-150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (майже стільки, скільки й було). Але цього авторам мало. Вводиться нова форма відповідальності – самого підприємства. Воно, в разі роботи неоформлених працівників, сплатить штраф в розмірі 35 неоподатковуваних мінімумів (такої норми раніше взагалі не було). І підприємство має право 50% суми штрафу віднести до тих самих посадових осіб, які вже сплатять штраф за адміністративним кодексом.

І цього авторам виявилось замало. За допуск неоформленого працівника до роботи обіцяють ще й кримінальну відповідальність. Особливо цікаво, як цей намір узгоджується з декриміналізацією економічних правопорушень, яка оголошена як досягнення влади?

За фактичний допуск не оформленого працівника до роботи, незаконне звільнення з особистих мотивів, нарахування та виплата заробітної плати нижчої за мінімальну, обіцяють штраф 200-500 неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи до 2-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3-х років.

За ті самі дії, вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, винного буде чекати штраф 500-1000 неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи до 2-х років, або арештом на строк до 6-ти місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5-ти років.

4. Коло чиновників, які зможуть контролювати порядок оформлення працівників, збільшується. Окрім інспекторів по труду, це ще й податківці.

Таким чином, «легалізація зарплат», як її бачить влада – це терор контролерів, залякування людей штрафами, збільшення звітності. Більше жодних заходів не пропонується.

Хто і яку зарплату сплачує?

Мінімальна зарплата встановлюється законами України. Вона є головним нормативом, який визначає зростання зарплати в країні, бо нижче платити не можна. Підприємці вимушені піднімати зарплати як тим, хто отримував менше мінімальної, так і більш кваліфікованим працівникам.

Міністерство соціальної політики подає наступні дані про зростання мінімальної та середньої зарплати у 2009-2012рр (2012р. – план)

Як видно з графіків, в 2011р. і без законів про легалізацію, бізнес піднімав зарплату працівникам швидше, ніж держава – мінімальну. В середньому за рік мінімальна зарплата склала 963гр, а середня – 2633гр, тобто в 2.7р. більше мінімальної.

А 2010 року вона була в 2.5 рази більше мінімальної. Саме таке співвідношення влада вважає «нормальним». Так. наприклад, податкова пільга малому бізнесу не платити податки на протязі 5 років надається, якщо середня зарплата по підприємству не менше двох мінімальних. А на автоматичне відшкодування ПДВ можливо претендувати при середній зарплаті 2.5 мінімальної.

Якщо підприємство видає зарплату «в конверті», то часто всім працівникам нараховується мінімальна зарплата, щоб не було приводів для претензій контролерів.

Але чи завжди мінімальна зарплата – свідчення ухилення від оподаткування? Ні, це може бути проблемою самої фірми, галузі, регіону.

Таким чином, цілі галузі економіки платять середню зарплату меншу, ніж 2 мінімальні. Серед них: охорона здоров’я, соціальна допомога – в основному бюджетні. Освіта також здебільшого бюджетна, там середня зарплата в 2.16р. більше за мінімальну. Замість штрафів та контролю за бізнесом, влада б збільшила зарплату лікарям та вчителям. Жодних законів не потрібно, тільки гроші в бюджеті.

В яких галузях найвищі зарплати?

Авіа- та водний транспорт, фінанси, добування вугілля, виробництво коксу, металу. Їх об'єднують дві спільні риси – неможливість масово платити в конвертах та мала частка зарплати в собівартості.

20т. працівників металургійного комбінату не можуть отримувати зарплату в чорну. А доля зарплати при виробництві металу складає від 2 до 6% в залежності від ступеню готовності. Так само і в авіації затрати на паливо, послуги наземних служб набагато вищі, ніж зарплата.

І навпаки, галузі кінцевого споживання та трудомісткі мають найнижчу середню зарплату. Здавалося б, електронна промисловість потребує працівників з найвищою кваліфікацію. А середня зарплата там нижче, ніж в Україні в цілому. Торгівля, готелі, громадське харчування дозволяють легко уникати контролю. В цих галузях також велика питома вага зарплати в собівартості..

Системні фактори низької зарплати.

Мабуть, справа в великих податках на зарплату. В середньому відрахування до соціальних фондів становлять 41,2% від фонду заробітної плати Якщо питома вага зарплати в собівартості складає до 10% як в гірничих галузях, металургії, то соціальні платежі збільшать собівартість до 4%, що не суттєво.

Якщо вона досягає 50%, як в машинобудуванні, то соціальні відрахування збільшують її на 20%, що вище можливої прибутковості. А якщо доходить до 80% як в сфері послуг, IT, то соціальні відрахування збільшують собівартість на 32% - такої прибутковості не може бути у більшості бізнесів.

Як себе ведуть підприємці? Там, де можливо ухилитись від легальної виплати зарплати – ухиляються. Для цього існує єдиний податок (фактично найманих працівників оформлюють як підприємців), зарплата в конвертах. Якщо не виходить (на великих підприємствах це все нереально), скорочують складне виробництво. залишаючи прості та матеріаломісткі операції.

Так, суднобудівні заводи експортують корпус замість корабля. Корпус – це велика металоконструкція, яку обробляють та начиняють приладами закордоном. Таким самим чином замість турбіни експортуються запчастини - великі відливки чи металоконструкції. За статистикою з 52.6млрд.$ експорту парових турбін (за кордони СНД – на 7.7млрд.) запчастин складають 52 млрд. $ у т.ч. все, що не в СНД. Прикладів можна наводити багато. Роботи, що потребують кваліфікації, великих затрат праці або йдуть в тінь, або закордон.

Є інший системний фактор – адміністративний контроль. Чиновники та близькі до них бізнесмени повністю контролюють всі прибуткові види діяльності, в усякому разі ті, які на видноті. Характерна історія відбулася в Одеському порту. Працював зерновий термінал з іноземним власником, виплачував пристойну зарплату більше 8000 грн. Доки близький до влади Хлібінвестбуд не став зазіхати на його бізнес.

Чи легалізують зарплати штрафи, звіти та погрози?

Наскільки збільшиться зарплата та виплати в ПФ?

Відповідь зрозуміла.

"Реформаторському уряду", мабуть, важко збагнути, що зарплати встановлюються не законами, а формуються на ринку. Працівник та роботодавець домовляються, порівнюючи встановлену зарплату з тією, яку той самий працівник може отримати в іншому підприємстві того ж міста чи району, яку платять на аналогічних підприємствах галузі. Чоловік на заводі порівнює свою заплату з зарплатою жінки у школі та т.ін.

Тому якщо «гарантовані зарплати» уряду виявляться вищими за ринкові, то їх не будуть платити.

Будуть оформлювати працівників на нищу кваліфікаційну групу, скорочувати штат, закривати фірму, уходити «в тінь» – але не працювати у збиток.

Який підсумок законопроектів? Більше можливостей для чиновників контролювати звітність, накладати штрафи та вимагати хабаря замість штрафування. Більше в них немає нічого. Про системні фактори взагалі не йдеться.

Щоправда, урядовці згадують про можливість зменшити соціальні нарахування. Якщо спочатку всі в 1 голос казали, що це неможливо, то чим далі, тим більше згадують. От пан Тигіпко пообіцяв зменшити ці відрахування на 2% і подивитись, чи почнуть підприємці виходити з тіні. Мовляв, якщо почнуть, то ми ще знизимо. А як ні – то повернемо назад.

Справa в тім, що сьогоднішні 41.2% - це якраз на 2% більше, ніж було років 5 назад. Зрозуміло, що це зменшення, так ще й невідомо, чи надовго, нікого з тіні не виведе.

І наостанок: чи допоможе така реформа знайти гроші на виплату соціальних обіцянок Президента?

Це досить дивно чути. Адже збільшення виплат має початися з травня 2012р. За цей період закони не встигнуть навіть прийняти в 2-х читаннях, адже за рік їх навіть не розглянув Кабмін. Але для їх втілення треба розробити дев'ять кваліфікаційних груп, всі посади на підприємстві віднести до тієї чи іншої групи. Для цього Мінсоц має випустити інструкції, яка посада до якої групи має належати. Підприємства перетрусити свої штатні розклади. Кабмін чи міністерства – затвердити гарантовані мінімуми.

Навіть після прийняття закону і його підпису Президентом тут роботи на рік, не менше. Ми ж бачили, як працює наш державний апарат. Коли щось відібрати, він досить ефективний. Коли щось створити – роками не можуть. Історія з реформою регістрації нерухомості, передачі її від БТІ спеціальній службі – найкраща ілюстрація. За півроку – не змогли передати. Відклали ще на рік. Податок на багатство також більше року не можуть ввести – немає інструкцій, реєстру нерухомості та т.ін.

Тут роботи не менше.

Усі реформи нашого реформаторського Уряду однакові.

- Збільшення звітності для бізнесу

- Збільшення повноважень чиновників контролювати, приймати рішення на свій розсуд та карати

- Неможливість з її допомогою вирішити заявлені гарні цілі

- Відсутність будь-яких покращень та стимулів для людей.

Пропонована легалізація зарплатні – з того ж переліку. Мабуть, це ментальне. Вони інакше не вміють.

закон економіка уряд влада абзац