Чому феміністки праві, або що робити з мужиками, які пристають до жінок у вагоні-купе

Нам, чоловікам, важко уявити, що таке сексуальне домагання. До нас, як правило, не приставали. Хіба до когось намагалися чіплятися голубі. Тепер уявіть ситуацію: з вами у купе - три жінки середнього віку. Неохайні, п'яні, вульгарні. Запрошують вас випити. Починають ставити руки на коліна, лізти куди не треба... А слова "ні" вони не розуміють. Для чоловіка така ситуація здається малоймовірною. А от жінки знають, що запросто можуть потрапити у аналогічну халепу: причепиться якесь "чудо" - і не знаєш, як захиститися.

Автор: Євген Лакінський

Якось у спільноті "Український фемінізм" один чоловік написав про "жіночі вагони": на залізниці запровадили вагони (чи купе) "тільки для жінок". Чоловік вважав, що це дискримінація: майже як вагони "тільки для білих" чи пак "тільки для чорних". Він був обурений.

Але жінки відповіли, що усе правильно: така "сегрегація" захищає жінок від насильства та приставань.

Почалася дискусія.

Чоловіки, звісно, обурювалися: чого це нас "викидають"? Ми що, другий сорт?

А жінки казали, що їм набридло вираховувати, що робиться в голові у попутчика, і чи не полізе він тебе ґвалтувати.

Пішли спогади. Одна пані мала ставити на місце п'яного сусіда по купе, який не розумів слова "ні". Доводилося два рази скаржитися провідникові. "Добре, що я вмію за себе постояти, - додала пані. - А якби там було б недосвідчене дівчисько? Заблокували б двері - і робили б, що хотіли".

Одна дівчина розповіла, що треба регулярно пояснювати: ні, не хочу шоколадок/вина/горілки, так, кохаю свого чоловіка і ні, не хочу займатися випадковим сексом.

У дискусії вражало одне: чоловіки геть не розуміли жінок, а жінки — чоловіків.

Малюнок із сайту перекліду коміксів українською

Втім, чому тут дивуватися? Я й сам геть не розумів "жіночу позицію" з цього питання. І навіть розписувався у власному незнанні (див. "С мужчинами интересней?").

Бо як це виглядає з точки зору нормального чоловіка (не ґвалтівника і не збоченця)?

Ти сідаєш у поїзд, поруч їде жінка. Є два варіанти:

1) Або вона тебе не приваблює (як жінка) - і тоді ви просто випадкові попутчики.

2) Жінка тобі подобається. Але ж ти її не ґвалтуєш! І не примушуєш ні до чого!

А інколи навіть і не хочеш нічого фізичного (наприклад, коли одружений). Ну, спілкуєшся з нею. А як вона не хоче говорити - то перериваєш розмову: що ж тут такого?

Але якщо ви вільні, і подобаєтеся одне одному - то чому б не познайомитись ближче?

А далі - роман, або пригода... Знов-таки, при "нє протівлєніі сторон". А хто знає - може це й є твоя половина, а ти її?

І якщо чоловік відчуває, що його уникають, його це шокує. Він же ж бо не бандит і не дикий звір. Особливо дивує, коли це роблять такі жінки, про яких він навіть нічого такого й не думав.

Він не розуміє, чому таке трапляється. І яка в нього реакція? Образа.

Це якби ти казав людині "здрасті", а вона хапається за газовий балон.

Тому "жіночі вагони" сприймаються негативно.

(Додам у дужках, що людям взагалі важко збагнути чужі проблеми. Інакше росіяни не питали б: "А що поганого у слові 'хохол'?", галичани - "А що поганого у слові 'жид'?", і всі разом - "А що поганого у слові 'негр'?")

З боку жінки усе виглядає дещо інакше. Майже кожна доросла жінка хоч раз у житті зіштовхувалася зі спробою зґвалтування. А в чоловіка не написано на лобі, ґвалтівник він, чи ні. Звісно, більшість чоловіків - нормальні.

Але уявіть, що ви йдете темним провулком, і з підворіття виходить троє людей. Ви знаєте, що більшість населення - не бандити, але все одно напружуєтесь.

Нам, чоловікам, важко уявити, що таке сексуальне домагання. До нас, як правило, не приставали. Хіба до когось намагалися чіплятися голубі. Але й таке трапляється досить рідко; тим більше, є залізний аргумент: "Мене чоловіки не цікавлять. Але ж ці жінки не лесбіянки. То чому б і я їх не зацікавив?".

Чимала чоловіків, особливо молодих, тільки й мріють, щоб жінка почала до них приставати. Отак підійшла б - і за дві фрази вже запросила б на сіновал.

Щоправда, якщо таке справді трапляється, чимала чоловіків лякається і робить крок назад. (Хоча, звісно, ніхто не зізнається, що злякався - усі ж повинні грати суперменів).

Але жінки, як правило, не нав'язують секс. У всякому разі, не роблять це з позиції сили. Тобто і таке є, але пересічний чоловік з цим не зіштовхувався.

Тепер уявіть ситуацію: з вами у купе - три жінки середнього віку. Неохайні, п'яні, вульгарні. Запрошують вас випити. Починають ставити руки на коліна, лізти куди не треба... А слова "ні" вони не розуміють.

У еротичному оповіданні це б дуже збуджувало - а у реальному житті? Особливо, якщо в вас є кохана, і нічого "на стороні" не хочеться?

І що робити? Бігти з купе? Чи лаятися? Чи битися?

Для чоловіка така ситуація здається малоймовірною. А от жінки знають, що запросто можуть потрапити у аналогічну халепу: причепиться якесь "чудо" - і не знаєш, як захиститися.

Візьмемо попередній приклад: уявимо, що сусідки по купе - юні красуні. Що це змінить? Нічого. Адже суть ґвалту - це примус, насильство над волею.

В більшості з нас, чоловіків, ніколи не було такого досвіду. Тому дехто й дотепер сприймає ґвалт як "таку собі форму нормального сексу". Пам'ятаю, багато років тому у хлопчачій компанії хтось розповідав: дівчина втікала від хлопців, стрибнула з даху і зламала ногу. Компанія засміялася ("А що, їй краще було стрибати ніж потрахатися?"). І це не були погані хлопці - вони просто не розуміли, про що йдеться.

А йдеться, власне, не про секс, а про приниження.

Якби Вам примусово заливали до горла чеське пиво чи силоміць годували шоколадом - це б Вас принизило. Оце й є ґвалт.

А якби хтось постійно намагався пригостити Вас марочним коньяком, коли Вам взагалі не хочеться алкоголю: "Пий! Ну хочаб спробуй! Ти що, мене не поважаєш?! Ну, я тобі трошки наллю! Та давай склянку! Та що ти?!" ? Оце й було б домагання.

Ви можете любити коньяк. А за певних обставин не проти випити й з сусідом по купе. Але якщо вас регулярно тягнули б "бухати", чи бодай один раз спробували б пригостити силоміц - Ви б, певно, попросилися б до "безалкогольного вагону".

Так і в жінок. Комусь байдуже, з ким їхати. Хтось радий поговорити з сусідом. Хтось не проти познайомитися поближче. Хтось взагалі шукає пригод.

Але багато кому спокійніше просто їхати з пункту А до пункту Б. І щоб апріорі ніхто не чіплявся. І щоб можна було спокійно переодягнутися.

Я досить добре знаю, як неприємно чоловікові, коли жінка напроти раптом дивиться на нього з підозрою просто через те, що він чоловік (а ти ще навіть і слова сказати не встиг, і одягнутий нормально, і тверезий, і поводишся адекватно).

Але також розумію й жінку, яка так реагує. Особливо, якщо в неї був негативний досвід.

Ми всі у полоні культурних стереотипів: неписаних правил і уяв про життя. Про деякі речі ніхто не говорить, "бо вони ж очевидні". Але раптом виявляється, що оті "очевидні" речі кожен розуміє по-своєму.

Тому іноді про них варто говорити відверто, щоб краще розуміти одні одних.

* * *

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.