Третій незайвий або Нотатки шлюбного перекладача

Автор: Маша Лєбєдєва

Зрання до пізнього вечора пристаркуватий чувак вимагав супроводжувати його всюди: в магазин, на пошту, купувати речі (на базар - там дешевше), їсти, торгуватися з кимось про щось. Якось він витягнув мене до салону меблів на «Дружби народів». Забажав нове ліжко. З десяток продавців стали свідками того, як цей невисокий посивілий мен вимагав від мене перевірити матрац обраного ліжка.

Як? Він підходив, сідав на нього і починав підстрибувати сідницями. Те ж саме хотів від мене. «Тепер ти, спробуй! Мені важлива твоя думка». На нас збігся подивитися весь відділ. Мабуть думали, що ми – шлюбна пара, яка зламала не одне ліжко, тепер випробовує на міцність кожне.

Але я просто працювала у шлюбній аґенції. Перекладачем. Це було кілька років тому. Якщо ви знаєте англійську і шукаєте якогось психологічного трилеру, якщо набридла рутина - вам саме туди.

Одразу зауважу, що наша історія – про шлюбні аґенції, де жінки з України, а  чоловіки з-за кордону - переважно зі Штатів, Австралії, Канади і трохи Європи. До речі, таких закладів у Києві три роки тому було близько 50. Скільки їх по всій Україні, можна тільки уявляти. 

Ось що написала про себе панна, яка представляється на сайті шлюбної аґенції як "Крістіна" з "Ніколаєва": "18 років, висока, з гарними манерами, ніжна, чарівна, розумна, вмію добре слухати... Шукаю високого, чарівного чоловіка без шкідливих звичок (так і написано, напевно, дослівно перекладено - ZaUA.org)... Ціную чоловіків, які роблять несподівані сюрпризи і подарунки"

Аґенція, в якій працювала я, була однією з десятка таких самих. Всі підпорядковувалися одній великій мережі, з центральним офісом у США.

Жінок, які звертаються до шлюбних аґенцій, можна розділити на три типи.

Тип перший –  натерті до блиску красуні, що намагаються покращити своє матеріальне становище. Саме таку обрав по каталогу бідолашний підстракуватий Кельвін, і це не дивно - зазвичай такі користуються шаленою популярністю серед клієнтів. На сайті в них величезна кількість відвідувань, а фото зроблені в професіонального фотографа. Такі дівчата в більшості випадків не мають за мету шлюб, проте не відмовляються від можливості сходити кудись випити коктейлю, прикупити нову сукню для цього ж коктейлю тощо.

В одному випадку з двадцяти така красуня, може, й вийде заміж - але тільки за найбільш вдалу пропозицію, причому вік і вигляд цієї пропозиції значення не мають. Через місяць красуня може повернутися: або з причини «дякую, канікули сподобались», або наречений просто розкусить її хижі плани. Одним словом, ці розведуть або на коктейль, або на подорож куди-небудь. 

Другий тип  – жінки, що взагалі не знають, чого очікувати від словосполучення "шлюбна аґенція", тому очікують одразу всього – грошей, чоловіка, і хатинку в Швейцарії. Зазвичай чоловіки або лякаються їх із першої ж зустрічі, або - ті, що вже мають досвід "женихання" - просто розводять на подорож до ліжка, а потім шукають нових наречених. 

Третій тип  – звичайні домогосподарки в літах, які справді шукають або свого щастя, якого вдома вже не мріють знайти, або просто хочуть прожити залишок життя в кращих умовах для життя. Клієнти і клієнтки з такими намірами трапляються дуже рідко. 

Забийте в пошуковик "ukrainian brides" або "marriage" - і ви отримаєте сотні таких сайтів

В анкеті дівчини зазначається, чи знає вона англійську, чи потрібен перекладач. Деякі гості з Заходу з метою економії обирають тільки тих, котрі знають англійську.  

Зустріч з дівчиною в середньому коштує 35 доларів, а загалом ціна коливається від 25 до 45 доларів. В залежності від віку, зовнішності, деяких інших нюансів (наприклад, якщо дівчина живе в соціальному притулку – таке теж буває – зустріч із нею коштує дешевше). Листування теж не безкоштовне.

Є послуги «оптом»: замовляєш кілька зустрічей одразу - і знижка! Тобто, поки одні шукають свою половинку, інші використовують можливість наздогнати молодість, а наживаються на цьому володарі агенцій. 

Справа в тому, що для 90 відсотків клієнтів шлюбні агенції – так, ви вже, певно, здогадались - варіант швидко "домовитися" з дівчиною. При чому з ким і коли тут романтично зустрічатися, клієнти можуть спланувати заздалегідь.

Відкривається спеціальна віза – шлюбна, на декілька тижнів, на цей час клієнт обирає собі з сайту агенції десяток дівчат (бувало більше, звичайно). 

Закордонні експерти пояснюють закордонним гостям, з якими святами їм треба вітати українок, щоб сподобатися

Дівчата теж не ликом шиті. Тут іде така собі боротьба - хто кого перший розведе. Буває, що інтереси таки сходяться, і одна сторона отримує матеріальні цінності на кшталт шубки або черевиків, а інша – інтимне задоволення.

Інколи все ж таки хтось виходить заміж. Але за мій строк роботи – а це рік таких випадків було аж два. 

Про те, як дівчина заповнює анкету, можна зняти кіно.

В анкеті є останні дві графи – «про себе», «побажання до нього». В першій можна побачити, наприклад, таке: «Добра, ніжна, люб'язна, працьовита, гарна, ввічлива, красива...скромна». У другій – теж стандарт: "матеріально забезпечений, гарний, вихований, до 35 років".

Закордоном – тільки принци! І шукають собі пару тільки в агенціях! Наші дівчата справді так вважають. При цьому на поданому фото – жінка 32 років вагою за 100. Наш "власник" таким відмовляв з порогу. Так і казав: «Ви затовста». Нам же пояснював – «не треба  забруднювати сайт різними потворами. За них ніхто копійки не дасть».

Інколи шеф просив перекладачів призначити йому побачення з дівчатами з модельних каталогів. У цьому випадку за дівчину можна було отримати гроші. Умовиш гарну дівчину прийти до аґенції – отримаєш чайові, кількасот гривен. Загалом же це робили спеціальні "рекрути".

Це Вікторія з Херсона, їй 28. "Люблю гуляти, обідати не вдома, танцювати. Захоплююся фітнесом. Обожнюю мандрувати, особливо у країни з теплим кліматом"

Бувало, що шеф із клієнтом гортали наш каталог - і коли шеф не хотів, щоб клієнт зустрічався з тою чи іншою дівчиною, він міг сказати: «Та ні, вона шльондра...»

Шеф, вірніше, "власник" (він сам так себе охрестив - "owner" англійською) нашої скромного підприємства був американець. В аґенції працювало десь біля 5-7 перекладачів. Варто зазначити, що крім власне перекладу ми також вводили дані про дівчат у базу, тобто готували анкети. Інколи перекладач іще й фоткав "моделей" і обробляв їхні портрети у графічній програмі - таким чином наш підприємливий американець економив на фахівцях.

В підсумку відповідальність за романтичні пориви сотень жіночих душ лежала на декількох студентах, фотографі-аматорі і двох викладачах англійської, котрі не мали перекладацького стажу.

За день через руки одного такого працівника проходить біля трьох і більше десятків жіночих фото. Сидить перекладач і думає – додати синього чи, краще, жовтуватого... Аж за спиною раптом: «В тебе зараз зустріч, таке-то місце, от папірець з іменами». І перекладач, передаючи  анкету комусь іншому, човгає до чергового  ресторану.

Їсти пропонують на кожній зустрічі. За день можна побувати в усіх найкращих ресторанах міста, але - обіцяю - за місяц вас почне нудити від слова «ресторан». А через рік – від слова «побачення»... Як і від розуміння того, що ви – третій. Вас майже не бачать. Напів-людина. Яка все помічає, але не може собі дозволити людських почуттів, навіть якщо буде свідком найідіотичніших обставин.

Одну з пар я згадую і зараз. Кріс та Яна. Ці двоє вирішили не користуватися перекладачем, з метою економії – Кріс виявився тим ще жлобом. Отже, вони якось жили в отелі цілий тиждень, а потім чомусь вирішили поспілкуватися - у цьому ж готелі. Їм призначили мене.

Зверніть увагу на напис на сайті: "Щасливий брак з іноземцем починається з..."

Було дуже спекотно, липень, важкий і великий Кріс, обтираючи струмочки поту з обличчя, жмакав якийсь папірець. Яна поправляла на собі не першої свіжості ковдру.

«В мене є до Яни кілька запитань...» - Кріс перелякано дивився на мене виряченими очима, пітніючи, червоніючи, рвучм свій папірець... І видав нарешті: «Я їх тут записав...» 

"Яно, - переклала я перше запитання. - Ти віриш у Бога?"

Яна ледь щелепу не впустила. В неї були брудні нігті, а потім я зауважила ще й синці трохи вище. Раптом дівчина театральним жестом поправила зачіску і плутано повідомила, що так, Бог для неї щось значить, але в залежності від того, що він має на увазі, і тому подібне.

Тепер була Янина черга питати: "Кріс... а ти сам живеш? Скільки в тебе кімнат?"

Кріс почервонів, але відповів, що нежонатий і пари не має. Перейшов до наступного: "Яно, скажи... звідки в тебе синці на руках, на спині... на стегнах?"

Крім сотень сайтів "шлюбних аґенцій", є десятки сайтів "шлюбних кидків" (marriage fraud), де жертви розповідають, як нечесно вчинили з ними українські дівчата

Яна зойкає, закриває обличча руками, сплескує ними, робить вигляд, що зараз же вибіжить із готелю, але чомусь сидить. "Ну-ну, Яно, ми все одно поїдемо в Америку, ти не переживай так, тільки розкажи..."

Яна відкриває обличчя, а там усе спокійно. Зате з її рота ллється пригодницька розповідь про напади на вулиці вкупі з історіями про чиїсь шалені ревнощі.

"Яно, а що з нігтями?.." Тільки тепер я помічаю, що нігті не брудні. Декількох із них просто не було. "Наречена" робить театральний  жест вдесяте: «Я не можу про це!» Емоції зашкалюють, дуже хочеться вийти з душного приміщення і трохи  подихати. Відстань між обличчями – 50 см. 

"Яно... Я тут ходив до лікаря... Так він сказав, що той висип – тільки статевим шляхом..." Яна підхоплюється і бігає в розпачі довкола столика, закривши долонями обличчя. "Та як ти міг таке подумати!!! – вона так верещить, що хочеться закрити вуха руками.- Я ні з ким крім тебе!!! В мене нічого нема!!!"

Кріс заходиться втішати Яну і наголошувати на лікарі, який усіх вилікує. Він витирає її сльози і свій піт. "А в тебе скільки кімнат? Чотири? - хлипає Яна. - А я в якій буду? А куди в неї вікна виходять?..."

Потроху настає ідилія. Антракт. Я залишаю щасливих молодят наодинці - через 15 хвилин в мене нова пара закоханих.

Вік від 30 до 50 років. "667 леді було знайдено за заданими вами параметрами"

Бували й у мене експромти. Одного разу довелося цілий тиждень супроводжувати холостяка, що замовив з десяток зустрічей. При собі чувак мав купу фотокарток – з будинком, видом з окна, краєвидами, старенькою матусею, племінником сестри, кактусом і улюбленим котиком. На зустрічі він ходив як на роботу.

Вдивляючись пильно в дівчину, іноземець розпочинав методичну презентацію. Завершувалася його розповідь котиком, який умів танцювати під якусь конкретну мелодію. За тиждень я вивчила цю історію напам'ять. І на десятій зустрічі в якомусь генделі впала в якийсь транс. Клієнт устиг показати тільки фото з будинком - а я десять хвилин нудно викладала всю інфу про нього. Схаменулася, коли вже про котика розповідала...

Зараз інколи зустрічаю по Києву все тих же підліткуватих клієнтів-плейбоїв. Вже котрий рік поспіль - мабуть, усе не знайдуть собі пару.

інший бік шлюбні агенції