Передумови змін за Ганді: особисте перетворення, політична дія, конструктивна програма

Для багатьох людей опис і аналіз проблем є природною частиною життя. Але не для усіх. І коли ви зважилися на якусь кампанію, то усі члени вашої групи мають дізнатися більше про методи аналізу ситуації.

Для когось опис проблеми чи ситуації може виглядати занадто простим першим кроком, але якщо аналіз не зроблено колективно, люди можуть мати різні припущення, різне уявлення про ситуацію, а отже, різні месиджі й цілі.

Для вирішення проблеми нам треба зрозуміти, чому вона існує, і хто потенційно її підтримує, а хто протистоїть їй. Нам треба проаналізувати структуру влади, щоб знайти точки атаки, конструктивної роботи та ін. Під час аналізу треба розглянути наступні питання:

- Чи розуміємо ми обставини і докорінні причини виникнення проблеми?

- Хто та як отримує зиск від проблеми, а хто потерпає від неї?

- Хто має силу, щоб здійснити зміни? (Хто формує частину структур, що є фундаментом проблеми? Хто протистоїть їм?)

- Які сильні, слабкі сторони, які можливості, загрози існують для вашої?

- Які теорії ми використовуємо для аналізу?

- Як наше ставлення до ненасильницької зміни суспільства впливає на аналіз?

Створіть бачення того, чого хочете досягти

Кампанія повинна мети чітку мету. Інакше на протест можуть просто не звернути уваги.

Бачення може містити амбітні довгострокові цілі. Спочатку варто обговорити масштабні питання: якої країни ми хочемо, як досягти економічної справедливості, які функції має виконувати держава.

Далі – визначення першого кроку: короткострокових і середньострокових цілей, які вели б до зазначених довгострокових цілей. Часто кампанії стикаються з дилеммами: а яка ж наша ціль?

Для того, щоб отримати якнайбільшу підтримку, кампанія може вибрати короткострокову мету в якості “слабкої ланки” тобто ціль, з якою погодиться більшість людей. Однак, якщо це не передбачає подальших кроків до змін у суспільстві, будь-які зміни в результаті такої акції можуть виявитися поверхневими і незадовільними. З іншого боку, утопічні цілі, що виглядають нереальними, навряд чи мобілізують людей, якщо тільки на шляху до них не поставлено проміжних, досяжних цілей.

Після того, як описано і проаналізовано проблему, бачення загальної мети і цілі, до яких треба рухатися, треба розробити стратегію — план досягнення мети.

Розробка стратегії не здійснюється протягом однієї зустрічі чи однією людиною.

Цим потрібно займатися постійно, а не тільки на початку кампанії. Розробка стратегій включає відповіді на наступні запитання:

Спільне розуміння

Чи є спільне розуміння наявної проблеми або ситуації? Чи проаналізували ми причини проблеми? Чи включав аналіз суспільні, економічні та політичні чинники? Чи маємо ми спільне розуміння того, що таке проведення ненасильницької кампанії? Чи узгодили ми процес прийняття рішень?

Ненасильницька дисципліна

Чи обговорили й чи узгодили організатори ненасильницькі принципи? Чи наявні основні ненасильницькі принципи? Чи стверджуються вони чітко, щоб усі зрозуміли?

Дослідження і збір інформації

Що ми знаємо, і що нам треба знати додатково? Ми шукаємо істину, чи лише намагаємось довести свою правоту? Хто може збирати потрібну нам інформацію? Хто може надати джерела інформації? Дослідження включають отримання відомостей про те, що з приводу проблеми думають інші.

Чи зрозуміла інформація для людей, чию увагу ми хочемо привернути? Завдання активістів ненасильницької кампанії полягає в тому, щоб представити дослідження в формі, яку можна широко використовувати в кампанії, або повести людей через цей процес. Чи використовуємо ми процеси широкої просвіти і пробудження свідомості? Чи розробили ми добрі освітні матеріали, враховуючи різні групи підтримки та союзників, яких хочемо отримати? Які інші освітні процеси ми можемо використати (наприклад, вуличний театр)? Як ми використовуємо ЗМІ для пробудження свідомості?

Тренінги

Чи потрібен нам тренінг для того, щоб отримати навички розробки стратегії, організаційної роботи роботи зі ЗМІ? Чи проводимо ми тренінг для підготовки людей до ненасильницької акції? Чи доступний тренінг кожному? Чи вирішують наші тренінги проблеми пригнічення, і як ми маємо з ними справу в соціальному контексті і в наших групах і взаємовідносинах?

Союзники

Хто є нашими союзниками; хто міг би стати нашими союзниками або прибічниками, якщо ми будемо більше спілкуватися з ними? Як ми встановлюємо контакти і розбудовуємо партнерські зв'язки з групами, з якими хочемо увійти до коаліції?

Ведення переговорів

Чи визначили ми чітко, з ким ми маємо вести перемовини? Як ми спілкуватимемося з ними? Наскільки ясно ми розуміємо, чого хочемо? Чи впевнені ми в тому, що наші цілі не образять опонента, а сприятимуть знаходженню мирного рішення?

Конструктивна робота або Альтернативні установи

Якщо ми кажемо несправедливості “ні”, то коли і як ми кажемо “так”? Як ми починаємо будувати бачення того, для чого працюємо?

Альтернативні до діючих структури можуть бути тимчасовими утвореннями, прикладом є організація альтернативних перевезень під час бойкоту автобусів, у яких діє апартеїд чи сегрегація.

Законодавчі та виборчі акції

Чи є законодавча або виборча діяльність частиною кампанії? Як ми чинитимемо тиск на політиків? Які плани ми маємо на той випадок, якщо не досягнемо цілей?

Демонстрації, пікети тощо

Як у найкращий спосіб продемонструвати свої підходи? Чи розглядали ми багато способів проведення ненасильницьких акцій ? Чи розуміємо ми до кінця цілі своєї демонстрації і те, як вони допоможуть нам досягнути своєї мети? У який спосіб ми залучатимемо публіку? Чи матимуть наші акції певний сенс для місцевої громади?

Чи зробили ми все можливе для того, щоб створити підтримку своїй акції? Чи сприятиме поточні акції залученню громади, чи навпаки відштовхуватимуть? Як сприятимуть просуванню наших справ, якщо демонстрація чи пікет не є самоціллю? Чи чисті наші цілі? Чи вчинять наші заходи відповідний тиск на опонентів, щоб спонукати їх ворушитися? На кого буде вчинений тиск?

У своєму Листі із Бірмінгемської в'язниці (Letter from a Birmingham Jail) Мартин Лютер Кінг мол. писав: “Ви можете спитати: “Чому пряма дія? Чому сидячі страйки, марші тощо? Чи не є переговори кращим способом?” Ви цілком слушні, коли посилаєтеся на переговори. Насправді це є метою прямої дії. Пряма ненасильницька дія спрямована на те, щоб створити таку кризу і встановити таку творчу напругу, щоб громада, яка постійно відмовлялася вступати в переговори, мусила стикнутися з цією проблемою. Пряма ненасильницька дія прагне драматизувати ситуацію, щоб її більше не можна було ігнорувати”.

Святкування

Після досягнення мети давайте витратимо час на те, щоб визнати те, що ми здобули, і відзначити свої досягнення. Іноді ми перевершуємо цілі, які ставили перед собою раніше, або досягаємо інших цілей, але не витрачаємо час на розуміння цього. Якщо ключові активісти втомилися або видихалися, вони можуть не бачити, що саме було досягнуто.

Оцінка

Під час розробки стратегічних ненасильницьких кампаній треба розглядати багато речей. Треба навчитися мислити стратегічно, розвивати своє розуміння сили ненасильства і робити ефективні кроки для досягнення своїх цілей Важливо робити оцінку кампанії не тільки в кінці, але й на шляху до цілі. Без цього легко припуститися помилок, які ми зможемо розпізнати лише тоді, коли буде вже запізно. Треба дослухуватись до кожного учасника. Ведення записів наших мітингів, рішень і роботи стає основою нашого власного практикуму.

Конструктивна програма

Згідно Ганді, ненасильницькі соціальні зміни потребують побудови нового суспільства в оболонці старого, що він назвав конструктивною програмою. Для окремої людини [конструктивна програма] означала підвищення внутрішньої сили через розвиток особистої ідентичності, самостійність і безстрашність. Для спільноти вона означала створення нового набору політичних, соціальних і економічних зв'язків. Коли траплялися політичні революції, але населення не було організовано, результатом ставала лише узурпація влади.

Ганді встановив три елементи, необхідні для трансформації суспільства: особисте перетворення, політичну дію і конструктивну програму. Він вважав, що вони переплетені між собою і однаково необхідні для досягнення соціальних змін.

Його найвідоміші кампанії з просування економічної самостійності включали виготовлення домотканого одягу, що робилося по всій Індії. Ця кампанія, будучи конструктивною програмою, яка часто-густо здійснювалася колективно, була також кампанією громадянської непокори проти систематичної залежності Індії від Британії стосовно виробництва одягу.

Економічна самостійність включала також диверсифікацію сільськогосподарських культур, створення сільських підприємств і розвиток профспілок. Зусилля для захисту довкілля включали спільне дотримання санітарних норм на селі, що означало для індусів відкрите нехтування кастовими звичаями.

Процес роботи над конструктивною програмою приніс фундаментальні переваги, перша з яких — надання негайної допомоги тим, хто її найбільше потребує. Коли люди разом беруть участь у спільній, а не індивідуальній, акції, вони таким чином закладають основи соціальних змін. Ганді бачив конструктивну програму як тренінг для громадянської непокори, яка часто включала відмову від співробітництва. Конструктивна робота дає можливості для розвитку навичок, необхідних для побудови нового суспільства.

Приклади конструктивних програм

Кенія

Навіть така передбачлива людина, як засновниця руху “Зелений пояс” Вангарі Маатаї, не могла знати, до чого може призвести запропонована нею 1976 року проста конструктивна програма з посадки дерев. Спочатку вона запропонувала це Кенійській національній раді жінок, як діяльність, що виконуватиметься спільно з урядовою комісією лісового господарства.

Вона доводила, що у такий спосіб жінки можуть розв'язати низку економічних проблем, що позитивно вплине на їхнє життя. Вона навіть не уявляла, що зростання цієї мережі призведе то того, що в 1990-х рух “Зелений пояс” очолить національну кампанію проти корупції і за багатопартійну демократію, а вона сама стане головним представником світової кампанії за списання боргів країнам “третього світу”.

Що робить протестну акцію успішною?

Організатори мають багато можливостей на вибір: що, коли, де, як і хто. Дивлячись на те, як авдиторія може відгукнутися на повідомлення, можна побачити основні напрямки.

Візьмемо класичний приклад: до міста прибувають голови урядів. Давайте організуємо протест! У нас буде масовий мітинг і марш. Хто хоче, може блокувати дорогу. Ми якомога поширимо свої думки про нерівність, експлуатацію і агресію.

Але секундочку. Чи буде такий вид протесту ефективним? Чи змінить він погляди людей, чи мобілізує підтримку, чи допоможе прийти до нового суспільства? Або, натомість, призведе до упереджених думок, відштовхне потенційних союзників і забере енергію, яка може піти на більш ефективні ініціативи?

І взагалі: що це означає — “бути ефективним”?

На такі питання не існує простих відповідей. Акції мають багато різних результатів. Багато з них не складно виміряти, а деякі загалом переоцінюються. Важко зважити всі “за” і “проти”: це настільки ж емоційна матерія, наскільки раціональна.

Контекст

Акції повинні розроблятися з глибоким знанням місцевих умов. Як головне правило: історії успіху ніколи не можна копіювати, вони мають давати натхнення і використовуватися як корисні приклади для навчання.

В країні, де активіст піддається ризику тортур, тривалого ув'язнення або страти, громадянська непокора означає інше, ніж там, де передбачається лише штраф або кілька тижнів ув'язнення у пристойній тюрмі. Мудрість активістів у тому, щоб у країнах з суворою цензурою і контрольованими державою ЗМІ діяти в інший спосіб, ніж там, де вільні і опозиційні ЗМІ регулярно освітлюють демонстрації.

Вибір способу дій

Існує два головні типи акцій: (1) опозиційні і (2) скеровані на просування певної ідеї. Перші зосереджуються на тому, з чим організатори не погоджуються, а другі — на альтернативах, які вони пропонують. Серед акцій кожного типу є багато варіантів.

Здебільшого набагато легше створити позитивний імідж тоді, коли ви пропонуєте альтернативу.

Сказати “Ні!” легко, так роблять усі.

Але часто це може сприйматися як безпорадність або перешкода прогресу. Висунення альтернативного рішення чи шляху розвитку більшого інтелекту, більших розумових і організаційних зусиль, але надає переваги: часто сприймається людьми, як конструктивна пропозиція.

Яку б акцію ви не проводили опозиційну чи серовану на просування, з середини кожної знову виникає вибір: пряма дія або непряма. Пряма дія означає, що активісти самі роблять щось стосовно проблеми або конфлікту. Це може бути перекриття вулиці міста для надання дороги пішоходам. Або захоплення будинку і перетворення його на культурний центр. Коли активісти знищують генетично модифіковані рослини Genetix Snowball на полях Британії, вони таким чином не тільки вимагають оголошення таких полів поза законом, але знищують рослини власноруч. Акції такого типу часто-густо є незаконними і ризикованими. Їх сенс у тому, що активісти самі, безпосередньо роблять вибір: вони здійснюють пряму дію.

Непрямі дії включають звернення до когось іншого, як-то політиків чи керівників бізнесу, щоб вони відповідали на вимоги або розібралися в несправедливій ситуації. Зверніть увагу, що в умовах диктатури така вимога може стати формою прямої дії, бо це є прикладом свободи слова.

Для обох видів дій, як прямих, так і непрямих, потрібно розробляти додаткові типи акцій.

Різні авдиторії

Стосовно багатьох проблем існує три головні групи: активісти, опоненти і треті сторони. Коли група хоче кинути виклик репресивному урядові, активістами є люди, залучені до протестів. Опонентами є уряд і його установи, наприклад, поліція і військо. Третю сторону представляють ті, хто не є безпосередньо залученим до боротьби: широкий загал і більшість народу в інших країнах.

Унаслідок акції люди можуть ставати активістами, і навпаки. Однією метою є залучити більше людей. У більшості випадків ЗМІ є переносниками інформації/пропаганди і повідомлень про події і поширення її серед загалу.

Корисно вивчити аудиторію, і так само корисно придивитися до взаємодії між авдиторією і способами дій активістів. Медіагуру Маршал Маклуен казав: “ЗМІ і є саме повідомлення”. Наприклад, телебачення підштовхує до певного способу сприйняття світу, незалежно від того, що показується на екрані. Особисті розмови дають інший ракурс.

Це правило діє і для активістів: засіб інформування — буквально спосіб дії — це і є повідомленням.

Згідно точки зору, що в психології називається теорією когнітивної відповідності, авдиторія робить висновки стосовно мотивацій вчинків людей відповідно до послідовності їхніх дій.

Якщо активісти погрожують або вчиняють насильство — наприклад, підривають бомби, здійснюють теракти або захоплюють заручників — багато хто зі спостерігачів вважає, що активісти мають на меті руйнацію суспільства. Метод, в даному випадку руйнація, сприймається як відображення мети.

Якщо робітник на пікеті різко висловлюється про менеджера, повідомленням є зневага, що може відштовхнути авдиторію від повідомлення про занадто низьку заробітну платню і погані умови праці.

Якщо захисники української мови розбивають вітрину магазину адміністрація, якого відмовилася брати на роботу україномовних громадян, більш за все у пересічного громадянина може скластися враження, що їх мета силою усіх змусити розмовляти українською.

Дії активістів мають більший ефект, коли засіб інформування відповідає повідомленню.

В рамках руху за громадянські права в США добре одягнуті чорні входили в ресторації, призначені тільки для білих, і тихо та спокійно сиділи біля барної стійки, не реагуючи на образи і поліцейські провокації.

Їхня присутність і поважна поведінка надсилала потужне повідомлення, яке збігалося з їхньою короткостроковою метою (рівний доступ до ресторанів), а також із довгостроковою метою — домогтися расової рівності.

З іншого боку, образи з боку білих клієнтів і агресивні дії поліції, спрямовані тільки на чорних в ресторані, надсилали повідомлення про те, що сегрегація є системою расизму, виключення з суспільства і агресії.

Ці потужні повідомлення допомогли дискредитувати сегрегацію серед загалу на решті території Сполучених Штатів і в усьому світі.

Далі буде…

Повністю перекладену частину підручнику читайте тут

Кошти на подальший переклад підручника можете перераховувати на рахунки TEXTY.org.ua

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, що ви пожертвували сааме на переклад цієї книги.

самоорганізація протест