Спритко, Гарнюня, Гопуня, Повійка і всі-всі-всі. Про справжніх героїв України
Ця дивовижна історія, яка доводить матеріальність думки, сталася на наших очах. Перше квітня я не люблю приблизно так само, як і восьме березня. Бо вважаю, що вітати жінок потрібно цілий рік і кожну секунду, а не тільки в один день. Те ж саме з першим квітня: справжній юродивий постійно відчуває, що кожна мить життя належить йому, притому саме в день дурня можна і відпочити. Але в це перше квітня на мене щось найшло.
Жартував Антон Зікора
Глянувши в Інтернет, я зрозумів, що одна з найболючіших тем на той момент - нові українські символи Спритко і Гарнюня. Мене вразило те, що вразило і більшість звичайних українців - несмак, з яким були виконані ці пуголовки, їх моторошнуваті імена і те, як вони були зліплені. МЗС нишком заплатив сто тисяч доларів платників податків за цей сором невідомому «креативному» агентству, нікого не запитавши.
Чергову статтю зі збуреннями писати не хотілося, тому я за півгодини накропав текст під назвою «Антон Зікора: мені не соромно за Спритка і Гарнюню» . На головному месиджі статті - персонажі створені під моїм чуйним керівництвом - акцент поставлений не був. Тому більшість читачів «з'їли» першоквітневий жарт, навіть не задумавшись. Хтось питав мене про подробиці створення образів, хтось хвалив, хтось критикував. Найсмішніше, критикували навіть після того, як було сказано, що це жарт. Остання обставина нагадала мені книгу про щурів у московському метро, яку продавали під час перебудови. Незважаючи на приписку, що це вигадка, люди стали боятися заходити в підземку.
Те ж і тут: «І ця людина з жовчним, печерним і хамським стилем спілкування має формувати імідж моєї держави? - Прикро, соромно і страшно! Цікаво, своїх дітей автор так назвавши би? .. »- Написав під статтею вже шостого квітня хтось на ім’я Ігор А.
Все за чисту монету сприйняв сам Андрій Єрмоленко, художник журналу «Український тиждень», якого названо в статті-дурилці переможцем конкурсу: «Я преміював групу креативників під керівництвом художника журналу «Український тиждень »Андрія Єрмоленка. Вважаю це правильним». Кілька годин Єрмоленко писав мені гнівні послання типу таких: «ти з головою дружиш? я при чому тут? што за брехня - навіть не брехня, а марення!», поки його не осінило і він не зрозумів, що це жарт.
При цьому деякі мої друзі пораділи за мене, вирішивши, що я взяв МЗСівські гроші і десь тринькаю їх. Перевірити це було неможливо, бо у мене зламався телефон.
Якщо говорити про Андрія, то він «повівся» навіть не тому, що вчасно не згадав, якого числа розвиваються події, а тому що в цей час усі його думки були зосереджені саме на Сприткоу і Гарнюні. Він малював вбивчу пародію на них. З-під пера Єрмоленко вийшли зловісні Гопуня і Повійка, яких ви можете бачити тут. (Зауважимо, лобова частина Гопуні схожа на нижню частину людської спини, тобто перед нами головодупий персонаж).
Чесно кажучи, якби я працював над подібним, то теж, напевно, не зрозумів би жарту. Дивно в цій історії те, що ми з Андрієм ні про що не домовлялися, його прізвище я включив до статті на самому останньому етапі. Просто спрацювало щось. У моїй голові хтось голосом співачки Альоші з Євробачення нашептав: «Напиши про Андрія, напиши про Андрія». Думаю, це просто телепатія, телекінез та левітація, разом узяті, та чергове спростування законів так званої «фізики».
Я ж написав статтю, яку ви читаєте, щоб зайвий раз поніжитися в променях слави геніального художника Андрія Єрмоленка. Типу, я теж причетний до його креативу (хоча, звичайно, бачу, що вас не обдурити). Іншалла! Ваш Антон Зікора.
Більш докладно з творчістю Єрмоленко можна ознайомитися тут: http:/
