Метод Ганді: зло не у владі, зло - в тобі

Ганді починає нову кампанію непокори, проте в одному з містечок розлючені люди підпалили дільницю поліції, і 21 поліцейський заживо згорів. Як би вчинив наш політик? Він став би говорити про гноблення з боку окупантів, про доведених до відчаю людей, про те, що поліція сама винна, про незламний дух, про волю до боротьби, героїчних предків, Холодний Яр і Січ. Але Ганді знову оголосив про припинення Сатьяграхи, і знову через неготовність людей до неї. Адже вигнання англійців ніколи не було для нього самоціллю. Головне - побудувати нову Індію.

Практику ненасильства вивчав на місці Антон Зікора, фото автора

Численні пам'ятники Махатмі Ганді, які стоять ледь не в кожному містечку Індії, ні в жодному разі не можуть зрівнятися з величчю місцевих храмів. Кам'яний лідер ненасильницької революції - Сатьяграхи, - зазвичай виглядає вже зовсім недоладно. Але - поговоріть з місцевими, і ви зрозумієте: Сатьяграха для них - не порожній звук.

Ахимса назавжди

У перекладі з санскриту «Сатьяграха» означає «завзятість в істині», і базується вона на принципах ахимси - відмови від вчинення насильства. Як духовна практика ахімса присутня у традиційних індійських релігіях - джайнізмі, індуїзмі та буддизмі. Важливий момент. Звичайно, разом з Ганді проти британських загарбників виступали і християни, і мусульмани, погляди яких теж начебто не сприймають насильства. Але ці, безумовно, прекрасні вчення визнають наявність зла у світі, і їхні адепти часто розправляються з його носіями за всіма законами добра і світла. З в'язницями і розстрілами - а що робити?

Махатма не цурався простої роботи

Традиційні індійські вчення куди більш послідовні. Однак не тільки філософія, але й побут індійців настільки пронизані ахімсою, що взуття тут залишають перед входом у храми. Більше того, його навіть не можна проносити з собою в руках або в сумці. Все дуже просто: ваші черевики можуть виявитися зробленими зі шкіри вбитих тварин. А такі вироби ображають високий дух, який панує у святому місці.

Політичне життя Індії сьогодні

Далеко не всі жителі штату Таміл Наду на Півдні Індії вегетаріанці, і навіть місцеві індуїсти і буддисти часом споживають рибу і м'ясо. Але участь у вбивстві живих істот наскільки непрестижне заняття, що мені коштувало чималих зусиль сфотографувати продавців риби на одному з місцевих ринків. Зазвичай відкриті індійці бурхливо протестували проти того, щоб я наводив на них камеру. Ловити рибу, тобто вбивати її, вкрай не престижно.

Початок

До речі, щодо протестів. Сатьяграха зародилася в Південній Африці, якій тоді володіли англійці, і де Ганді трудився разом зі своїми співвітчизниками-заробітчанами. У 1906 році уряд Трансваалю опублікував проект закону, за яким всі індійці старше восьми років (!!!) - повинні були пройти реєстрацію в поліції, залишити відбитки пальців і отримати особливі посвідчення. Інакше їх чекали арешт і висилка. Поліцейські також отримували право вторгатися в будинки індійців, навіть входити на традиційно недоторканну жіночу половину для перевірки реєстрації.

Закон був прийнятий. І першого січня 1908 Сатьяграха починається мітингом в Йоганнесбурзі, на якому індійці демонстративно спалюють свої повістки на реєстрацію. Ганді заарештований і посаджений у в'язницю, але тисячі його прихильників виходять на вулиці. Рух розгорається, індійці ігнорують закон, в'язниці переповнені. Ганді випускаю на волю, і він готує Сатьяграху в масштабах всієї Південної Африки.

Індуїзм і ахимса - нерозривні

6 листопада 1913 він починає знаменитий мирний похід протесту з Наталя в Трансвааль. Це було демонстративним порушенням закону, що забороняє індійцям переміщатися з однієї провінції в іншу. Ганді йшов на чолі багатотисячної колони, яка зростала з кожним днем. Викликані урядом війська не зважилися стріляти, але спробували на конях розігнати демонстрантів. Тоді учасники походу лягли на землю, і коні не пішли по ним.

Вісті з Південної Африки розбудили громадську думку Європи і Америки, і 30 червня 1914 була підписана угода, згідно з якою всі найбільш принизливі для індійців закони були скасовані. Незабаром Ганді повертається до Індії, і починає Сатьяграху на батьківщині.

«Помилка завбільшки з Гімалаї»

Приводом до протестів послужив законопроект, прийнятий англійцями 18 березня 1919. Всі послаблення, допущені під час Першої світової війни англійцями щодо місцевого населення, були скасовані. Відновлювалася жорстка цензура, створювалася таємна політична поліція, вводилися воєнно-польові суди і т. д.

З чого почати нову Сатьяграху? Відповідь на це питання прийшло Ганді в медитації. На цей раз він закликав своїх прихильників оголосити хартал - ритуальне і молитовне утримання від ділової активності, що супроводжується постом.

6 квітня 1919 Сатьяграха почалася - вся Індія не вийшла на роботу.

Щоправда, невдоволення вилилося в безлади. Індійці розбирали рейки, обрізали телеграфні дроти. Ганді втратив контроль над ситуацією. А через тиждень настала розв'язка, яка отримала назву "бійня в Амрітсарі". У цьому місті на базарній площі зібралася беззбройна демонстрація, в якій брало участь багато жінок і дітей. Практично всі були розстріляні.

А тепер - увага! Що б у цій ситуації зробив будь-який український і не тільки український політик? Стандарт очевижний: рвав би волосся на голові під час похорону убитих, стояв би зі свічкою в церкві. Написав би десяток скарг у міжнародні структури і закликав би співвітчизників згуртуватися навколо руху звільнення, тобто навколо себе, вимагав би «загинути, або здобути»

Але Ганді приніс публічне покаяння за те, що закликав маси на боротьбу, коли вони ще до неї не були готові. Цю Сатьяграху він називає "помилкою завбільшки з Гімалаї".

У 1920 Ганді придумує нову тактику боротьби - "не-співпрацю". Пропонувалося звести до мінімуму контакти з англійцями: не вступати з ними в ділові відносини, не відвідувати урядові школи, відмовитися від усіх наданих британським урядом нагород.

Ганді сам повернув дві свої золоті медалі за допомогу короні у війнах з бурами і зулусами, заслужені в Південній Африці. Індійцям пропонувалося піти з усіх посад, які вони займали в англійській адміністрації. Також бойкотувалися англійські продукти і товари.

Одночасно прозвучала ідея розвитку національної промисловості. Ганді запропонував відродити "чаркху" - ручну прядку, щоб забезпечувати себе одягом. Смішно? А ось англійцям було не до сміху. До початку 30-х років експорт британських тканин скоротився на дві третини.

Але свого апогею кампанія досягла в кінці 1921 року, коли до Індії прибув принц Уельський, майбутній король Едуард VIII. 17 листопада він з помпою висаджується в Бомбеї, а Ганді оголошує хартал. Скрізь, де б не з'явився принц - в Бомбеї, в Калькутті, Аллахабаді - вулиці вимирали.

Саме в цей день всі індійці чомусь загорілися бажанням провести в пості й молитві. Ніхто не кричав «Принца - на нари!», «Геть англійського жлоба!» ніхто його не ображав, не лаяв, його просто не помічали. Незважаючи на це, почалися масові арешти. Сам Ганді теж опинився за гратами.

Підтримуй вітчизняне

Насолити британцям

У 1922 Ганді починає нову кампанію непокори, проте дізнається про трагедію, що сталася в невеликому містечку Чаура Чаурі. Місцеві жителі спалювали на площі англійські тканини і одяг, куплені ними раніше. Загін поліції почав їх розганяти, жорстоко б'ючи. Їм на допомогу кинулися сусіди, і поліцейські поспішили сховатися від розлюченого натовпу в ділянці. Розлючені люди підпалили будівлю поліції, і 21 людина заживо згоріла.

Знову ж таки. Як би вчинив наш політик? Він став би говорити про гноблення з боку окупантів, про доведених до відчаю людей, про те, що поліція сама винна, про незламний дух, про волю до боротьби і героїчних предків ...

Але Ганді знову оголосив про припинення Сатьяграхи, і знову через неготовність людей до неї. Адже вигнання англійців ніколи не було для нього самоціллю. Головне - побудувати нову Індію.

У 1930 Ганді здійснює новий «креатив». Враховуючи, що монополія на продаж солі в країні належить колонізаторам, він пропонує співвітчизникам варити її самим. 11 березня Ганді і 70 його прихильників вийшли з ашраму (храму) в Ахмедабаді і пішли у напрямку до океану. Їм належало подолати 380 км. Вони проходили повз міст і сіл, збираючи величезні мітинги. До узбережжя вийшла багатотисячна юрба, яка почала набирати в казанки воду і випарювати з неї сіль.

Вільна британська преса активно висвітлює цю подію, і за цей час тисячі службовців звільнилися з займаних посад. Знову пішли арешти. У квітні-травні заарештовано близько 60 тисяч активістів. Потім почалися розстріли мирних демонстрацій в Калькутті і Пешаварі. Однак два взводи з полку гархвалійських стрільців відмовилися стріляти по беззбройних, більше того, стали брататися з демонстрантами, віддаючи їм свою зброю.

Партія Ганді Індійський Національний Конгрес розцінив такий вчинок як свідчення проникнення ідей ненасильства в маси. Але Ганді ... засуджує стрільців. Він запитує: коли Індія стане вільною, хто буде її захищати?

Прості роботяги

Сатьяграха проростає

Тим часом поліція арештовує Ганді. Відповіддю на це став Всеіндійський хартал: незважаючи на свої парадоксальні з точки зору простого індійця заяви, він має дуже високу підтримку серед людей, які, здається, вже ввібрали ідею Сатьяграхи.

Це підтвердили події в окрузі Дхаршана, де місцеві жителі зібралися зайняти соляні варниці, що належали англійцям. Поліція заблокувала вхід. У руках у правоохоронців були довгі дерев'яні палиці з металевими набалдашниками.

Демонстранти вишикувалися в колону на дорозі перед входом. Перша шеренга рушила вперед. На голови й плечі людей обрушилися палиці. Індійці збиті з ніг. У крові і пилу їх відтягують до перев'язочного пункту. На їх місце приходить друга шеренга. Знову удари.

Ніхто з демонстрантів не намагається чинити опір, не ухиляється. Вони мовчки беруть удари на себе, поки в змозі стояти на ногах. І ця група збита, але підходить третя. Шеренга за шеренгою індійці намагаються пройти у ворота по градом ударів...

Репортажі про події в окрузі Дхаршана облетіли весь світ. Симпатії більшості однозначно на стороні сатьяграхів. Владі доводиться почати переговори з Ганді.

25 січня 1931 Ганді і ще 30 членів Конгресу звільнені з в'язниці. Індійці обіцяють згорнути кампанії громадянської непокори та бойкоту. Натомість англійці амністують всіх політичних ув'язнених, скасовують монополію на сіль, дозволяють вести пропаганду за незалежність Індії від корони, визнають Індійський Національний Конгрес офіційною політичною партією.

Багатьом соратникам Ганді цей Пакт здавався значною поступкою окупантам, вони вимагали негайного звільнення країни. Але, як вже говорилося, свобода країни для Махатми не була самоціллю. До дня незалежності Індії залишалося ще шістнадцять років.

І, до речі, найгірші очікування Ганді все ж збулися: його народ і після звільнення виявився не повністю готовим до Сатьяграхи. У результаті конфліктів, що виникли після розділу Індії, загинули сотні тисяч людей. І це Махатма, який вважав, що в світі йде не боротьба між хорошими і поганими людьми, а боротьба між добром і злом у душі кожної людини, теж переживав як особисту трагедію. Але – хай в історії живе умовне нахилення: хто знає, скільки крові пролилося б, якби не було у індійців такого лідера, як Ганді.

Ганді і оранжисти

Я завжди порівнював Помаранчеву революцію з Сатьяграхою. Адже тут важливо не те, хто прийшов в результаті її перемоги до влади, а те, як це сталося, - ненасильницьким методом. На відміну від індійців з їхньою підвищеною релігійної, вірою в карму, практикою ахимси, вегетаріанством і практично тверезим способом життя, українці п'ють горілку, закушуючи салом.

Але в 2004 дії наших були нітрохи не менш гідними, ніж їх індійських колег. Ганді точно поставив би залік. Щоправда, як з того, так і з іншого боку, існували голови, яким хотілося б чогось більш гарячого, ніж ненасильницька революція. Але, слава Богу, вони не склали критичної маси.

Хартал - піст і медитація

При всьому тому друга українська Сатьяграха навряд чи настане найближчим часом. У нас просто немає таких креативних і щирих лідерів, як Ганді. Наші, одягнені в луівіттони, звуть народ на барикади в проміжках між своїми закордонними поїздками, прості ж активісти зневірені у лідерах все частіше говорять, про силовий спротив.

Махатма ж був завжди на виду. Він пізнав усі труднощі життя: з посохом обійшов всю Індію, ночуючи в хатинах «недоторканних», витягав, будучи санітаром, на собі англійців з-під бурських куль і зулуських списів, багато разів сидів у в'язниці. Люди вірили йому більше, ніж собі, а хто повірить нашим?

Філософія і дії Ганді ґрунтуються на традиційній для Індії практиці ахимси, яку він збагатив своїм досвідом і досвідом мільйонів людей. Тим не менш, його країна після здобуття незалежності брала участь у трьох війнах з Пакистаном. І тут індійські солдати показали дуже високий ступінь боєздатності. Сьогодні у Делі є атомна бомба. Що ж, мабуть, правда висловлювання про революцію, яка тільки тоді чогось варта, коли вміє захищатися. Навіть якщо ця революція Сатьяграха.

________________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.