Донецькі посадять усіх кримських політиків. Арешт Гриценка це тест

Між екс-спікерм Криму Анатолієм Гриценком і нинішнім кримським прем’єром Василем Джарти давно був конфлікт. Гриценко втратив посаду відразу після приходу до влади Януковича, цим влада продемонструвала своє ставлення, його просто списали не дивлячись, що він був членом ПР.

Арешт - прояв більш глибокого протистояння між донецькими і місцевими так званими «крадіями-державниками», котрі робили політику на півострові з моменту проголошення незалежності. Під час суду котрий розглядав міру запобіжного заходу для Гриценка за нього вступилися дуже різні і конфліктні між собою політики. Це БЮТівці, голова Меджлісу Мустафа Джемілєв, приховану підтримку надає Леонід Грач, Сергій Куніцин, Михайло Бахарєв, головний редактор газети «Крымская правда» і лідер партії «Союз» Лев Міримський.

Ці політики ніколи не знаходилися по один бік барикад. Але зараз їх об’єднує те, що усі вони питомо «кримські» і вони проти «донецьких». Посадка Гриценка означає, що «кримські» програють. Вони розуміють, що на Гриценку відбувається тест подальшої політичної зачистки Криму.

В новій конфігурації ні у кого із старих кримських політиків немає перспектив.

Виключення Мустафа Джемілєв. Його, до речі теж залякують, беруть на понт. Та на відміну від інших Джемілєв представляє інтереси організованої групи кримського суспільства. Кримські татари мають досвід спротиву, постійно діючу структуру під назвою Меджліс, є також регіональні Меджліси.

До того ж у татар є значна і широка підтримка за кордоном від іноземних держав і міжнародних організацій. Це такі впливові гравці, як Туреччина, США, Канада, ЄС, ОБСЄ. Ця підтримка вибудовувалася поступово. Низка міжнародних організацій працює в Криму з початку 90-х років, коли там складалася напружена ситуація, і усі вони співпрацювали з Меджлісом кримськотатарського народу.

Мустафа-ага відомий правозахисник і є дуже авторитетною людиною в цьому середовищі. Він тісно співпрацював із своїми колегами із Східної Європи. Багато з них стали визначними політиками, наприклад Вацлаву Гавелу не потрібно пояснювати, хто такий Джемілєв. У Східній Європі практично немає країни, вищому керівництву якої потрібно пояснювати, хто такі кримські татари.

Після російсько-грузинськиї війни західний світ почав непокоїтися повторенням цього сценарію в Криму і Європа активізувала свої дипломатичні зусилля. За останні два роки в Крим відбулося багато міжнародних візитів, там побували практично усі посли країн ЄС. Більшість міністрів закордонних справ, прем’єрів іноземних країн, котрі приїздили в Україну відвідували також і Крим. І всі вони мали зустріч з Джемілєвим.

Також Джемілєв має певні стосунки з Ахметовим, котрий фондував кошти на видання книги «Шостий процес Мустафи Джемілєва», це збірка документів про правозахисну діяльність і переслідування Мустафи-ага радянською владою.

Нетатарських політиків Криму очікує втрата майна, еміграція чи тюрма. І вони здають свої позиції без бою. Двадцять років незалежності привчили їх до зрозумілого алгоритму виживання: коли починають наїжджати, то збирай гроші і біжи під захист до конкуруючого клану. Зараз їм обрізали такі можливості, тому вони розгублені і не знають, що робити.

Конфлікт у КПУ також пов'язаний з «вибиванням» старих кримських. Компартія зараз дуже жорстко прив’язана до інтересів саме донецького клану. КПУ була партнером Тимошенко за часи її прем’єрства, і вони тоді мали набагато більшу свободу. В донецьких інші правила й інше бачення ролі молодшого партнера.

Проросійських кримських політиків ніхто у війні з донецькими захищати не буде. Минулого року відбулося перехоплення потоків фінансування котре йшло з Росії від «старих» проросійських політиків, до умовно кажучи «нових», які, принаймні формально, входять до Партії Регіонів. Один з них Вадим Колєсніченко, котрий став головою Координаійної Ради російських співвітчизників. Те, що Росія не врятує своїх колишніх клієнтів у Криму це очевидно. По-перше Кремль ніколи не захищав своїх людей, які «відіграли», а по-друге він не має можливості цього зробити.

В першій половині 2010 року було враження, що вплив Росії в Криму зростає, під кінець року ситуація дещо вирівнялася і тепер залишається незмінною.

Джарти орієнтується перш за все на свій інтерес, але він стовідсотково лояльний до Януковича. В культурному плані він, звичайно людина російська. Культурна орієнтація в повсякденній діяльності має значення, але поточний доступ до ресурсів переважає.

Джарти прийшов керівником у Крим під програму перетворення півострова в «українську Анталію». По Криму ходили вперті чутки, що Джарти згодом стане міністром транспорту, але він залишився у Сімферополі. І залишився він саме під цю програму. Її перший етап - зачистка політичного поля, «земельна» зачистка і встановлення контролю над землею. Потім влада планує залучати інвестиції і перетворювати Крим у курорт нормального рівня. Вони намагаються це зробити.

Цю програму можна було б реалізувати і без «політично-земельної» зачистки. Цей шлях добре відомий і простий: створення однакових правил для усіх, створення привабливого інвестиційного клімату. Чому вони пішли жорстким шляхом? Це питання до тих, хто вивчає елітні групи, які вийшли з Донбасу. Як на мене, то 90-ті з яких вони вийшли навчили їх одному алгоритму: зачищати потрібно усе і одразу, інакше потім ті кого ти «недочистив» ударять тебе в спину.

«Меджліс» постійно беруть «на слабо». У травні відбулася зустріч з Януковичем, домовилися про співпрацю. Потім різко у влади змінилися плани, було зроблено ряд жорстких заяв, змінено склад Ради представників кримськотатарського народу при президентові, що спричинило демарш представників Меджлісу, котрі відмовилися брати участь у новому форматі. Також траплялися конфлікти на фоні місцевих виборів. Джарти написав лист до Джемілєва з проханням чи вимогою допомогти розігнати татарські самозахоплення.

Насправді татарських самозахоплень не так багато. Це не серйозна проблема, вона існує лише в медіа і гучних заявах. Усі татарські самозахоплення разом узяті це площа одного середнього колгоспу. Якщо порівнювати її з комерційними самозахопленнями, то відсоток мізерний. До того ж це не землі курортного призначення.

Джарти нещодавно зустрівся з Рефатом Чубаровим, головою Всесвітнього конгресу кримських татар, під час переговорів вони погодилися, що ті кримські татари, які потребують землі і не отримали її на законних підставах і живуть на самозахопленій землі отримають її або там, або в іншому місці. Побачимо, як це буде виконано. Але сама зустріч була позитивною. Обидві сторони задекларували готовність до взаємоприйнятного компромісу.

крим конфлікт